Рішення № 36939878, 28.01.2014, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

28.01.2014 Справа № 920/1791/13

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ДПЗКУ-МТС», м.Київ

до відповідача: Селянського (фермерського) господарства «Урожай», с.Андріяшівка, Роменський район, Сумська область

про стягнення 77478 грн. 12 коп.

СУДДЯ СОП'ЯНЕНКО О.Ю.

при секретарі с/з Пігарєвій І.О.

Представники сторін:

Від позивача: не з'явився

Від відповідача: Гордєєв В.О., довіреність б/н від 06.11.2013 року

Суть спору: позивач, згідно вимог позовної заяви, просить суд стягнути з відповідача 63472 грн. 51 основного боргу відповідно до договору про надання послуг з перевезення вантажів № 19050811/11-А, від 08.11.2011 року, 9520 грн. 88 коп. - штрафу, 1161 грн. 55 коп. - пені, 3323 грн. 18 коп. - 3 % річних та 1720 грн. 50 коп. - витрат по сплаті судового збору.

Позивач подав додаткові пояснення № 130юр-1012/2013 від 12.12.2013 року, в яких повідомив, що відповідач сплатив заборгованість в розмірі 63472 грн. 51 коп. - суму основного боргу, проте у зв'язку з порушенням відповідачем строків оплати за договором, просить суд стягнути з відповідача нараховані штрафні санкції, а саме: 9520 грн. 88 коп. - штрафу, 1161 грн. 55 коп. - пені, 3323 грн. 18 коп. 3% річних, витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача.

Відповідачем було подано заперечення на позов, в якому просив суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в частині стягнення штрафних санкцій.

Від позивача надійшло клопотання № 130юр-52/2014 від 15.01.2014 року про розгляд справи без участі представника позивача у зв'язку з тим, що позивач територіально знаходиться в іншій місцевості та не може бути присутнім в засіданні суду 28.01.2014 року. Представника відповідача проти розгляду справи за відсутності представника позивача не заперечував.

21.01.2014 року до суду надійшли пояснення по справі позивача № 130юр-51/2014 від 15.01.2014 року, в яких позивач підтримує заявлені позовні вимоги в частині стягнення з відповідача штрафних санкцій за невиконання умов договору, а саме: 9520 грн. 88 коп. - одноразовий штраф, 1161 грн. 55 коп. - пеня, 3323 грн. 18 коп. - 3% річних, а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 1720 грн. 50 коп. просить стягнути з відповідача.

Представник відповідача подав заяву про застосування строку позовної давності (вх.№ 1263 від 28.01.2014 року), відповідно до вимог якої просить суд застосувати до спірних правовідносин спеціальний строк позовної давності, оскільки відповідно до ст.258 Цивільного кодексу України спеціальний строк позовної давності в один рік, протягом якого позивач мав право звернутися з вимогою про стягнення неустойки (штрафу, пені) сплив 10.01.2013 року. За таких обставин просить суд відмовити позивачу в задоволенні позову.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав подану заяву і просив суд застосувати строк позовної давності.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши повноважного представника відповідача, дослідивши та оцінивши надані докази, суд встановив:

08 листопада 2011 року між ТОВ «ДПЗКУ-МТС» (виконавець) та СФГ «Урожай» (замовник) був укладений договір на перевезення вантажів № 19050811/11-А, відповідно до умов якого замовник замовляє, а виконавець зобов'язується виконати роботи по перевезенню вантажів замовника вантажним автомобільним транспортом у міському, приміському й міжміському сполученні на території України.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, тобто із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Договір № 19050811/11-А від 08.11.2011 року, який за своєю правовою природою є договором перевезення, підписаний повноважними представниками сторін, відповідає вимогам, передбаченим ст. ст. 628, 639, 837 Цивільного кодексу України щодо змісту та форми договору, не розірваний сторонами та не визнаний недійсним в судовому порядку.

Позивач на виконання умов договору надав відповідачу транспортні послуги на суму 80913,09 грн., про що складено Акт здачі - приймання робіт (надання послуг) № 3 від 04.01.2012 року.

Відповідно до п.5.2, п.5.3.договору розрахунок за даним договором здійснюється на умовах 100% безготівкової попередньої оплати робіт виконавця на підставі рахунку протягом трьох банківських днів з моменту отримання рахунку. Остаточна оплата робіт здійснюється замовником на підставі рахунка - фактури та підписання сторонами Акту.

Пунктом 5.4 договору передбачено, що рахунок повинен бути оплачений замовником протягом 2 банківських днів з моменту одержання його замовником. За затримку оплати виконавець нараховує одноразовий штраф в розмірі 15 % від суми заборгованості та включає суму штрафу в рахунок на оплату.

Заборгованість відповідача за надані позивачем послуги становила 63472 грн. 51 коп. Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем сума основного боргу сплачена в повному обсязі, про що свідчить платіжне доручення № 2128 від 10.12.2013 року про сплату 63472 грн. 51 коп. за перевезення вантажу.

Враховуючи погашення відповідачем основної заборгованості за договором в розмірі 63472 грн. 51 коп. після порушення провадження у справі, тому провадження у справі в цій частині підлягає припиненню на підставі п.1-1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України.

Позивачу за неналежне виконання умов договору відповідно до п. 5.4 договору нараховано штраф у розмірі 15% від суми заборгованості що становить 9520 грн. 88 коп.

Також пунктом 6.6. договору передбачена відповідальність відповідача за неналежне виконання умов договору, зокрема, за прострочення оплати замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі 0,01% від вартості простроченої оплати за кожен день прострочення. Згідно наданого позивачем розрахунку відповідачу нараховано до сплати 1161 грн. 55 коп. за період з 10.01.2012 по 11.07.2013р.р.

Частиною першою статті 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими Законами та договором.

Відповідно до ч.1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Під неустойкою (штрафом, пенею), відповідно до статті 549 ЦК України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно ст. 223 ГК України при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені Цивільним кодексом України, якщо інші строки не встановлено цим Кодексом.

Представником відповідача заявлено про застосування до спірних правовідносин строку позовної давності.

Згідно ст. 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. За вимогами ч.2 ст.258 ЦК при стягненні неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік. У відповідності до положень ч.ч. 3, 4ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до ст. 258 Цивільного кодексу України передбачена спеціальна позовна давність,а саме для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Як вбачається з матеріалів справи порушення прав позивача відбулося 10.01.2012 року, саме з цієї дати слід починати відрахування строку перебігу позовної давності, а отже спеціальний строк позовної давності в один рік, протягом якого позивач мав право звернутися з вимогою про стягнення неустойки (штрафу, пені) сплив 10.01.2013 року. Позивачем не було заявлено про визнання поважними причини пропуску позовної давності.

Приймаючи до уваги те, що позивачем пропущено строк позовної давності щодо стягнення з відповідача 9520 грн. 88 коп. - штрафу та 1161 грн. 55 коп. - пені, суд вважає, позовні вимоги позивача в цій частині такими, що заявлені поза межами строку позовної давності і тому відмовляє у їх задоволені.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 3323 грн. 18 коп. - 3 % річних, нарахованих відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, яка передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, передбачене законом право кредитора вимагати спати боргу з урахуванням процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає у отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Таким чином, вимога позивача щодо стягнення з відповідача 3323 грн. 18 коп. - 3% річних є правомірною і підлягає задоволенню.

Відповідно до Закону України «Про судовий збір», ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України позивачу за рахунок відповідача відшкодовуються витрати по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 1483 грн. 29 коп.

На підставі викладеного, керуючись Законом України «Про судовий збір», ст.ст. 44, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Селянського (фермерського) господарства «Урожай» (42087, Сумська область, Роменський район, с.Андріяшівка, вул. Горького, 98А; код ЄДРПОУ 23295920) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДПЗКУ-МТС» (01033, м.Київ, вул.Саксаганського, 1; код ЄДРПОУ 37702357) 3323 грн. 18 коп. - 3% річних, 1483 грн. 29 коп. витрат по сплаті судового збору.

3.Провадження в частині стягнення 63472 грн. 51 коп. - припинити на підставі п.1-1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

5.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписано 31.01.2014 року.

Суддя О.Ю. Соп'яненко