Постанова № 36939869, 28.01.2014, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.01.2014 року Справа № 904/7458/13

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Пархоменко Н.В. (доповідач)

суддів: Коваль Л.А, Чередка А.Є.

при секретарі судового засідання Губенко Ю.Е.

за участю прокурора відділу прокуратури Дніпропетровської області: Волкогон Т.В., посвідчення № 017508 від 05.06.13;

представники сторін:

від відповідача: Мирошниченко М.О., представник, довіреність № б/н від 01.01.14 р.

представник відповідача та представник третьої особи у судове засідання не з'явились, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничий комплекс "Практика" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21.11.2013р. у справі № 904/7458/13

за позовом Прокурора м. Дніпропетровська в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради, м. Дніпропетровськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничий комплекс "Практика" м. Дніпропетровськ

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Державна податкова інспекція у Бабушкінському районі Головного управління Міндоходів у Дніропетровській області

про внесення змін до пунктів 2.3, 4.1 договору оренди

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2013р. прокурор міста Дніпропетровська звернувся до господарського суду Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничий комплекс "Практика" про внесення змін до пунктів 2.3, 4.1 договору оренди .

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 21.11.2013р. у справі № 904/7458/13, яке підписано і оформлено відповідно до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України 22.11.2013р. (суддя Загинайко Т.В.) позов задоволено.

Внесено зміни до пунктів 2.3 та 4.1 Договору від 20.07.2007р. оренди землі, укладеного між Дніпропетровською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю Науково - виробничим комплексом "Практика", посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Літаш І.П., про що вчинено запис в реєстрі від 20.07.2007р. за № 4823, та зареєстровано у ДМВ ДРФ "Центра ДЗК", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 29.08.2007р. за № 040710400462, виклавши їх в такій редакції:

"2.3.Нормативна грошова оцінка земельної ділянки станом на 19.09.2013р. року становить 350 833, 55 грн."

"4.1. Річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється у грошовій формі (у гривнях) у розмірі 10 525,01 грн., не є сталою та може змінюватись у разі зміни нормативної грошової оцінки земельної ділянки та встановлюється, обчислюється відповідно до Податкового кодексу України у мінімальному розмірі, що встановлюється цим кодексом".

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничого комплексу "Практика" на користь Державного бюджету України 1 147,00 грн. - судового збору.

Рішення суду мотивовано зміною розміру нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки, який згідно витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 19.09.2013р., наданого Управлінням Держкомзему у Дніпропетровському районі, Дніпропетровської області, становить 350 833,55 грн. та зміною на законодавчому рівні розміру мінімальної річної орендної плати.

Не погодившись із рішенням господарського суду Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробничий комплекс "Практика" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування скарги ТОВ Науково-виробничий комплекс "Практика" посилається на ті підстави, що прокурор, звертаючись з позовом, просив викласти пункт 4.1 Договору в наступній редакції: "4.1. Річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється у грошовій формі (у гривнях) у розмірі 10 525,02 грн., не є сталою та може змінюватись у разі зміни нормативної грошової оцінки земельної ділянки та встановлюється, обчислюється відповідно до Податкового кодексу України у мінімальному розмірі, що встановлюється цим кодексом", між тим, суд вийшов за межі позовних вимог і виклав вищеназваний пункт в редакції "4.1. Річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється у грошовій формі (у гривнях) у розмірі 10 525,01 грн., не є сталою та може змінюватись у разі зміни нормативної грошової оцінки земельної ділянки та встановлюється, обчислюється відповідно до Податкового кодексу України у мінімальному розмірі, що встановлюється цим кодексом". Скаржник вважає,що суд самостійно вийшов за межі позовних вимог прокурора та виклав пункт 4.1. спірного договору в редакції відмінній від редакції запропонованої прокурором, що є порушенням пункту 2 статті 83 Господарського процесуального кодексу України. Крім того посилаються на порушення позивачем порядку внесення змін, передбаченого ст.188 Господарського кодексу України, при зміні договору оренди земельної ділянки на думку скаржника, суд дав невірну оцінку цим обставинам.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.12.2013р. апеляційна скарга прийнята до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Пархоменко Н.В. (доповідач), судді: Коваль Л.А., Чередко А.Є. та призначена до розгляду на 26.12.2013р.

26.12.2013р., в зв'язку з неявкою представників сторін, розгляд справи був відкладений на 28.01.2014р.

28.01.2014р., в судовому засіданні представник скаржника підтримала апеляційну скаргу, прокурор заперечувала проти задоволення скарги та просила залишити рішення суду без змін.

В судовому засіданні 28.01.2014р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, прокурора, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Як встановлено господарським судом та підтверджується матеріалами справи, між Дніпропетровською міською радою (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробничим комплексом „Практика" (орендар) 20.07.2007р. було укладено договір оренди земельної ділянки.

Пунктом 1.1 Договору встановлено, що орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: вул. Героїв Сталінграда, 151-П (Бабушкінський район) і зареєстрована в Державному реєстрі земель за кадастровим номером 1210100000:02:112:0174.

Договір оренди було посвідчено приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Літаш І.П., про що вчинено запис в реєстрі від 20.07.2007р. за № 4823, та зареєстровано у ДМВ ДРФ „Центра ДЗК", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 29.08.2007р. за № 040710400462.

На виконання умов договору оренди позивачем було передано, а відповідачем прийнято земельну ділянку, про що свідчить акт приймання передачі земельної ділянки від 20.07.2007р.

Відповідно до пункту 1.2 Договору цільове використання земельної ділянки за цим договором (УКЦВЗ) 1.10.5 (підприємства іншої промисловості).

Згідно з пунктом 2.1 Договору оренди в оренду передається земельна ділянка, загальною площею 0,0528 га.

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки на час укладення цього договору становить 138 138, 66 грн. (пункт 2.3 Договору оренди).

Договір укладено на п'ятнадцять років (пункт 3.1).

Відповідно до пункту 4.1 Договору оренди річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється у грошовій формі (у гривнях) у розмірі 1.3 відсотка нормативної грошової оцінки.

Зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки та її індексація проводиться без внесення змін та доповнень до цього договору у порядку та у випадках передбачених законодавством України (пункт 4.3 Договору).

У пункті 4.8 Договору оренди сторони визначили, що розмір орендної плати переглядається щорічно, або у разі: зміни умов господарювання, передбачених договором; змін у цільовому використанні земельної ділянки; зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, у тому числі внаслідок інфляції; зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджується документами; в інших випадках, передбачених законодавством.

Згідно пункту 12.1 Договору оренди зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін; у разі недосягнення згоди щодо умов договору оренди спір розв'язується у судовому порядку (пункт 12.2 Договору оренди).

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" № 309-VI від 03.06.2008р. в Закон України "Про оренду землі" були внесені зміни, зокрема, частин 4 та 5 статті 21 викладені в наступній редакції: "Річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, надходить до відповідних бюджетів розподіляється і використовується відповідно до закону і не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю"; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю". Річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, не може перевищувати 12 відсотків їх нормативної грошової оцінки. При цьому у разі визначення орендаря на конкурентних засадах може бути встановлений більший розмір орендної плати, ніж зазначений у цій частині". Вказаний закон набрав чинності з моменту опублікування - з 04.06.2008р.

В зв'язку із введенням в дію Податкового кодексу України з 01.01.2011р. (від 02.12.2010р. № 2755-VI) Закон України „Про плату за землю" втратив чинність згідно ч. 2 Прикінцевих положень Кодексу. Питання сплати податку на землю та оплати орендної плати за користування земельною ділянкою з 01.01.2011р. року регулюється виключно Податковим кодексом України.

Згідно із статтею 287 Податкового кодексу власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

За приписами статті 21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Розмір орендної плати за земельні ділянки встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом, а також не може перевищувати для земельних ділянок, наданих для розміщення, будівництва, обслуговування та експлуатації об'єктів енергетики, які виробляють електричну енергію з відновлюваних джерел енергії, включаючи технологічну інфраструктуру таких об'єктів (виробничі приміщення, бази, розподільчі пункти (пристрої), електричні підстанції, електричні мережі), - 3 відсотки нормативної грошової оцінки; для інших земельних ділянок, наданих в оренду, - 12 відсотків нормативної грошової оцінки (статтей 288.5-288.5.2 Податкового кодексу України).

З метою приведення рішень міської ради та проектів рішень міської ради, які погоджено виконавчим комітетом міської ради, у галузі земельних відносин у відповідність до вимог чинного законодавства, керуючись Земельним кодексом України, Податковим кодексом України та Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні", Дніпропетровською міською радою було прийнято рішення № 216/8 від 02.02.2011р. "Про приведення рішень міської ради та деяких проектів рішень міської ради, які погоджено виконавчим комітетом міської ради, у галузі земельних відносин у відповідність до вимог чинного законодавства", яким визначено, що до моменту прийняття міською радою рішення про визначення розміру річної орендної плати за земельні ділянки залежно від їх функціонального використання встановити розмір річної орендної плати за користування земельними ділянками у мінімальному розмірі орендної плати, визначеному Податковим кодексом України, незалежно від мети використання (пункт 1). Встановлено, що усі нормативні акти, які було прийнято міською радою до прийняття цього рішення, діють в тих частинах, що не суперечать положенням цього рішення (пункт 4).

Відповідно до статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом; а також у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору (стаття 652 Цивільного кодексу України).

Згідно статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Статтею 30 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Отже, положеннями спірного договору оренди та нормами чинного законодавства передбачено можливість зміни умов договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у випадках встановлених договором або законом. Оскільки сторонами в договорі оренди передбачена можливість внесення змін до договору, а орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, то законодавча зміна граничного розміру цієї плати є підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору.

Відповідно до частин 4 та 5 статті 5 Закону України "Про оцінку земель" грошова оцінка земельних ділянок залежно від призначення та порядку проведення може бути нормативною і експертною. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку, державного мита при міні, спадкуванні та даруванні земельних ділянок згідно з законом, орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також при розробці показників та механізмів економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель.

Згідно частини 2 статті 12 цього Закону нормативно-правові акти з проведення оцінки земель які розробляються з урахуванням вимог положень національних стандартів, затверджуються Кабінетом Міністрів України. Нормативно грошова оцінка земельних ділянок в силу положень статті 13 названого Закону приводиться, зокрема, у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Відповідно до положень статей 20 та 23 цього Закону за результатами проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок складається звіт. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформлюється як витяг з технічної документації з нормативно грошової оцінки земель.

Технічна документація з бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативно грошової оцінки земельних ділянок у межах населених пунктів затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою. Витяг з технічної документації про нормативно грошову оцінку окремої земельної ділянки видається відповідним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів.

Порядок проведення нормативної грошової оцінки землі урегульований "Порядком нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів", затвердженим спільним наказом Державного комітету по земельних ресурсах, Міністерства аграрної політики України, Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України, Українською академією аграрних наук від 27.01.2006р. за № 18/15/21/11.

Пунктом 1.3 Порядку передбачено, що нормативна грошова оцінка земель використовується для визначення розміру земельного податку, орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Тобто, вимоги прокурора про внесення змін до договору оренди земельної ділянки, зокрема до нормативної грошової оцінки можуть бути задоволені тільки на підставі виданого у відповідності з вимогами вищезазначеного Порядку витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки. Наданий прокурором витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки (а.с. 39) відповідає вимогам Порядку та є належними доказами в розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до зазначеного витягу від 19.09.2013р. з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки (кадастровий номер 1210100000:02:112:0174) нормативна грошова оцінка земельної ділянки, що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, Бабушкінський район, вул. Героїв Сталінграда, 151-П становить 350 833, 55 грн., виходячи з базової вартості земельної ділянки грн./кв.м. (з урахуванням індексації).

Таким чином, розмір річної орендної плати з урахуванням чинного законодавства, рішення Дніпропетровської міської ради від 02.02.2011р. № 216/8 та розрахований виходячи з нормативної грошової оцінки зазначеної земельної ділянки - 350 833, 55 грн. у трикратному розмірі земельного податку, встановленого Податковим Кодексом України становить 10 525, 02 грн. (математична формула : 350 833, 54 грн. х 1% = 3508, 34 грн. х 3 = 10 525, 02 грн.), отже апеляційний суд вважає, що прокурор вірно визначив розмір орендної плати у позовній заяві, а суд першої інстанції, задовольняючи позов, безпідставно прийшов до висновку, що розмір орендної плати складає 10 525, 01 грн. та необгрунтував у рішенні свій висновок.

Статтею 144 Конституції України передбачено, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

У разі прийняття відповідним органом рішення про внесення змін щодо ставок орендної плати за користування земельними ділянками, такі обставини можуть бути не взяті судом до уваги лише у разі скасування такого рішення органу місцевого самоврядування у встановленому законом порядку (пункт 2.19 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011р. року № 6 "Про деякі питання розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин").

Прийняте органом місцевого самоврядування рішення щодо визначення розміру річної орендної плати за користування земельною ділянкою, у встановленому законом порядку не скасовано.

Повідомлення про встановлення розміру річної орендної плати, відповідно до рішення міської ради № 216/8 від 02.02.2011р. та приведення укладених договорів у відповідність з вимогами чинного законодавства було опубліковане в офіційному виданні Дніпропетровської міської ради - газеті "Наше місто" від 22.02.2011р. із зазначенням необхідності звернутися до міської ради для вирішення питання щодо приведення договору оренди землі до вимог чинного законодавства.

Відповідно до частини 1 пункту 2.19 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011р. № 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" у разі прийняття уповноваженим органом рішення про внесення змін до ставок орендної плати за землю та затвердження нових коефіцієнтів, що використовуються для розрахунку орендної плати за земельні ділянки, такі обставини можуть не братися судом до уваги лише у разі скасування відповідного рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування в установленому законом порядку.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскільки договором та законом передбачена можливість перегляду збільшення розміру орендної плати, а орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, тому законодавча зміна граничного розміру цієї плати є підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору.

Верховний Суд України в постанові від 20.11.2012р. у справі № 28/5005/640/2012 зазначив, що встановлення статтею 288 Податкового кодексу України граничних розмірів річної орендної плати за земельну ділянку є підставою для приведення положень спірного договору оренди земельної ділянки у відповідність до вимог закону в частині визначення розміру орендної плати.

Апеляційний суд не погоджується з доводами відповідача викладеними в апеляційній скарзі, стосовно відсутності доказів того, що міська рада зверталась до відповідача з пропозицією про внесення змін до договору, тобто порушені вимоги статті 188 Господарського Кодексу України. Апеляційний суд зазначає, що суд першої інстанції всебічно дослідив ці обставини. Відповідно до частини другої статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Як зазначено в резолютивній частині рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002 у справі щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів), положення частини другої статті 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, в аспекті конституційного звернення необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. За таких обставин недотримання позивачем вимог частини другої статті 188 Господарського кодексу України щодо обов'язку надсилання іншій стороні пропозицій про розірвання договору, у разі виникнення такої необхідності, не позбавляє позивача права звернутися за захистом порушеного права шляхом вчинення прямого позову до відповідача про розірвання оспорюваного договору.

Отже, приймаючи до уваги викладене, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а рішення суду підлягає зміні, на підставі статті 104 Господарського процесуального кодексу України, в частині визначення розміру річної орендної плати у грошовій формі, в решті оскаржуване рішення суду прийняте із дотриманням норм матеріального та процесуального права при повному дослідженні обставин справи.

Враховуючи, що позов прокурора був задоволений судом, на відповідача відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України правомірно були віднесені судові витрати.

Судові витрати по апеляційній скарзі покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 44-49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничий комплекс "Практика" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21.11.2013р. у справі № 904/7458/13 задовольнити частково.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21.11.2013р. у справі № 904/7458/13 змінити, виклавши абзац 4 в наступній редакції :

"4.1. Річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється у грошовій формі (у гривнях) у розмірі 10 525,02 грн., не є сталою та може змінюватись у разі зміни нормативної грошової оцінки земельної ділянки та встановлюється, обчислюється відповідно до Податкового кодексу України у мінімальному розмірі, що встановлюється цим кодексом".

В решті рішення залишити без змін.

Повний текст постанови складений

03.02.2014р.

Головуючий суддя Н.В. Пархоменко

Суддя Л.А. Коваль

Суддя А.Є. Чередко