Постанова № 36939689, 30.01.2014, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

29.01.2014 року справа №905/7920/13

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Скакуна О.А.,суддівКолядко Т.М., Принцевської Н.М.за участю представників сторін: від позивача:не з'явився,від відповідача:не з'явився,розглянувши апеляційну скаргу у відкритому судовому засіданні товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Ровенькиантрацит" м.Ровеньки Луганської області на рішення господарського судуДонецької областівід16.12.2013 року у справі№905/7920/13 (суддя Левшина Г.В.)за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Ровенькиантрацит" м.Ровеньки Луганської області до державного підприємства "Донецька вугільна енергетична компанія" м.Донецьк простягнення 132 570,61 грн.Рішенням господарського суду Донецької області від 16.12.2013 року у справі №905/7920/13 позов товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Ровенькиантрацит" м.Ровеньки Луганської області задоволено частково та стягнуто з державного підприємства "Донецька вугільна енергетична компанія" м.Донецьк на користь позивача заборгованість в сумі 63510 грн. 24 коп. В решті позову відмовлено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права.

У відзиві на апеляційну скаргу №05-ю-2014 від 29.01.2014 року представник відповідача просив оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, а також заявив клопотання щодо розгляду апеляційної скарги за його відсутності.

Сторони не скористались правом на участь в судовому засіданні, незважаючи на їх належне повідомлення про час та місце судового розгляду.

Судова колегія дійшла висновку, що відсутність сторін не є перешкодою для подальшого розгляду справи за наявними в ній матеріалами відповідно до ст.ст.75, 99 Господарського процесуального кодексу України, в межах встановленого ст.102 ГПК України двохмісячного строку розгляду справи.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм як матеріального, так і процесуального права, що мають значення для її вирішення. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 14.08.2012р. між сторонами був підписаний договір поставки №1464/312-18ра, за умовами якого позивач (постачальник) зобов'язався передати у власність, а відповідач (покупець) - прийняти та оплатити вугільну продукцію, надалі вугілля, по марочному складу, цінам та в кількості, які вказані у відповідних специфікаціях до даного договору.

Відповідно до п.1.2 договору, об'єми та строки (періоди) поставок вугілля узгоджуються сторонами шляхом підписання відповідних специфікацій до даного договору.

Згідно з п.п.3.1, 3.2 договору, ціна (базова договірна ціна) вугілля визначена на базисних умовах поставки, передбачених даним договором, та вказується сторонами у відповідних специфікаціях до даного договору. Фактична договірна ціна вугілля, яке постачається за даним договором, буде розрахована по факту приймання вугілля, з врахуванням положень даного договору.

Пунктом 4.1 договору встановлено, що оплата вугілля, у відношенні якого постачальником виконані зобов'язання по поставці, здійснюються покупцем на протязі 30 (тридцяти) банківських днів з дати підписання відповідних актів прийому-передачі вугілля.

Відповідно до п.4.3 договору, оплата залізничного тарифу здійснюється відповідачем, якщо інше не передбачено у відповідних специфікаціях.

Сторонами були підписані специфікації до договору поставки від 14.08.2012р. №1464/312-18ра від 14.08.2012р., 31.08.2012р., 01.10.2012р., згідно яких узгоджено найменування вугільної продукції, її кількість, базову ціну однієї тони, загальну суму, строки поставки тощо. При цьому, згідно пунктів 6 даних специфікацій платником залізничного тарифу при відвантаженні вугілля у залізничних вагонах є відповідач. Реквізити платника залізничного тарифу (код платника, рахунок та інше) визначаються у відповідних листах покупця.

15.08.2012р. сторонами підписано додаткову угоду до договору поставки від 14.08.2012р. №1464/312-18ра, згідно якої пункт 4.3 договору викладено в наступній редакції: "Оплата залізничного тарифу здійснюється відповідачем, якщо інше не встановлено у відповідних специфікаціях. У випадку постачання вугілля у вагонах власності ТОВ "Лемтранс" відповідач компенсує позивачу оплату залізничного тарифу в рамках вартості тарифів ДП "УТЛЦ" та додаткових зборів".

Як встановлено судом першої інстанції, за актами про відшкодування витрат за договором поставки від 14.08.2012р. №1464/312-18ра, які підписані сторонами 21.08.2012р., 31.08.2012р., 21.09.2012р., 30.09.2012р., 10.10.2012р., 31.10.2012р., 19.11.2012р., загальний розмір залізничного тарифу дорівнює 244367,76 грн.

Крім цього, позивачем до матеріалів справи додано належним чином засвідчені копії залізничних накладних, згідно яких у пункті 34 визначено розмір залізничного тарифу.

Платіжними дорученнями №11560 від 31.10.2012р. на суму 1346,52 грн., №11559 від 31.10.2012р. на суму 3729,60 грн., №11564 від 31.10.2012р. на суму 3801,60 грн., №11556 від 31.10.2012р. на суму 7709,40 грн., №11562 від 31.10.2012р. на суму 8434,80 грн., №11558 від 31.10.2012р. на суму 9040,80 грн., №11563 від 31.10.2012р. на суму 19008,00 грн., №11555 від 31.10.2012р. на суму 38547,00 грн., №11561 від 31.10.2012р. на суму 42174,00 грн., №11557 від 31.10.2012р. на суму 45204,00 грн. відповідачем було здійснено відшкодування позивачу залізничного тарифу у розмірі 178995,72 грн.

Враховуючи, що умови договору поставки не містять строку, протягом якого відповідач має відшкодувати позивачу залізничний тариф, позивач в порядку ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України звернувся до відповідача з претензією №5-юр від 11.04.2013р., направлення якої підтверджується поштовою квитанцією №7203 від 12.04.2013р.

Вищевказана претензія була залишена відповідачем без задоволення, що стало підставою для звернення позивача до господарського суду з розглядуваним позовом.

Предметом спору у даній справі є вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 114317 грн. 40 коп., пені в сумі 15094 грн. 08 коп. та 3% річних в розмірі 2651 грн. 41 коп., які обумовлені неналежним виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки №1464/312-18ра від 14.08.2012р.

Згідно ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Згідно з ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, які кореспондуються з положеннями ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За вірним висновком суду першої інстанції, відповідач свої зобов'язання щодо своєчасного та повного відшкодування позивачу залізничного тарифу у розмірі 63510,24 грн. всупереч ст.ст.526, 530 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України не виконав. Факт наявності заборгованості у вказаному розмірі підтверджується актом звірки взаємних розрахунків (а.с.44).

За таких обставин, а також беручи до уваги відсутність в матеріалах справи доказів оплати вказаної заборгованості, колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції щодо задоволення позову в частині стягнення основного боргу в сумі 63510,24 грн.

Відмовляючи в задоволенні позовної вимоги про стягнення решти основного боргу в сумі 50807,16 грн., суд першої інстанції вірно виходив з того, що актом про відшкодування витрат від 11.12.2012р. та рахунком №Э1212304 від 30.11.2012р., яким позивач обґрунтовує борг в підтвердження цих вимог, передбачено, що такі витрати фактично є оплатою за користування вагоном власності ТОВ "Лемтранс", та вказаний рахунок виставлено ТОВ "Лемтранс" позивачу за оплату послуг з користування власним (орендованим) рухомим складом, а отже оплата за користування вагоном власності ТОВ "Лемтранс" не є залізничним тарифом або додатковим збором, обов'язок з відшкодування яких покладено на відповідача умовами договору, та є фактично витратами позивача.

Також колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення пені та 3% річних з огляду на невірність наданих позивачем розрахунків, яка обумовлена неправильним визначенням позивачем періоду нарахування (оскільки прострочення виконання відповідачем своїх зобов'язань зі сплати 63510,24 грн. розпочалося після звернення до відповідача з письмовою вимогою), недоведеністю матеріалами справи наявності у відповідача заборгованості в сумі 50807,16 грн., а також в частині вимог про стягнення пені - неврахуванням вимог п.6 ст.232 Господарського кодексу України.

Що стосується доводів, викладених скаржником в апеляційній скарзі, то судом першої інстанції їм була надана належна правова оцінка і вони не спростовують зазначених висновків господарського суду попередньої інстанції, а тому до уваги колегією суддів не приймаються.

На підставі вищевикладеного, а також з огляду на те, що наведені в апеляційній скарзі доводи висновків суду першої інстанції не спростовують, апеляційний суд не бере їх до уваги і вважає, що оскаржуване судове рішення відповідає вимогам чинного законодавства, а тому підстав для його скасування не вбачає.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України витрати за подання апеляційної скарги відносяться на скаржника.

Керуючись ст. ст. 43, 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Ровенькиантрацит" м.Ровеньки Луганської області - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 16.12.2013 року у справі №905/7920/13 - залишити без змін.

Головуючий О.А. Скакун

Судді: Т.М.Колядко

Н.М.Принцевська

Надруковано: 5 прим.

1. позивачу; 2. відповідачу; 3. у справу; 4 ДАГС; 5.ГСДО.