Постанова № 36939330, 27.01.2014, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2014 року справа № 823/3896/13-а

м. Черкаси

16 год. 25 хв.

Черкаський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Тимошенко В.П.,

за участю секретаря судового засідання Цаплі І.Ю.,

за участю позивача - ОСОБА_1,

представника позивача - ОСОБА_2 - за договором,

представника відповідача - Шаповал О.В. - за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Черкаській області про визнання неправомірними та скасування постанов,

встановив:

04 грудня 2013 року до суду з адміністративним позовом звернувся ОСОБА_1, в якому просить визнати неправомірними та скасувати постанови старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Черкаській області Тимошенка А.Г. від 15.11.2013 року про відкриття виконавчого провадження № 40888227 та про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

В судовому засіданні позивач та представник позивача викладені в позові вимоги підтримали повністю, просили їх задовольнити з підстав неправомірності дій державного виконавця управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Черкаській області, оскільки при винесенні оскаржуваних постанов ним порушені вимоги Закону України «Про виконавче провадження» та Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012р. №512/5.

Представник відповідача проти позову заперечувала та надала пояснення, аналогічні викладеним у письмових запереченнях на позов, зокрема зазначила, що обставини які викладенні в адміністративному позові не є підставою для скасування оскаржуваних постанов, так як виконавче провадження відкрито відповідно до ЗУ «Про виконавче провадження» та на підставі пред'явленого до виконання виконавчого напису.

Заслухавши позивача, представника позивача та представника відповідача, вивчивши матеріали справи та оцінивши письмові докази у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 15.11.2013р. до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Черкаській області на виконання надійшов виконавчий напис виданий 23.08.2013р. про звернення стягнення на нерухоме майно - нежиле приміщення, а саме приміщення магазину, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, що належить на праві власності ОСОБА_1. Постановами від 15.11.2013р. старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Черкаській області Тимошенко А.Г. відкрито виконавче провадження № 40888227 про звернення стягнення на нерухоме майно - нежиле приміщення, а саме приміщення магазину, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, що належить на праві власності ОСОБА_1 та постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження. Боржником згідно винесених постанов є ОСОБА_1, а стягувачем ОТП Банк. Сума, яка підлягає до стягнення з боржника в постанові про відкриття виконавчого провадження не вказана. Підставою для винесення даних постанов стало звернення заступника начальника відділу Київського регіону Управління по роботі з проблемною заборгованістю ТОВ «ОТП Факторинг Україна» Зажоми І.В. з заявою про прийняття до виконання виконавчого напису, вчиненого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_6 до договору іпотеки укладеного між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 Згідно з виконавчим написом стягувачем є ТОВ «ОТП Факторинг Україна».

В оскаржуваних постановах, як зазначає позивач, невірно зазначено стягувача, а саме: «ОТП Банк» замість «ТОВ «ОТП Факторинг Україна», як зазначено у виконавчому написі вчиненому приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_6, також постанова про відкриття виконавчого провадження не містить суми, яка підлягає до стягнення з боржника.

Згідно пункту 2 частини 1 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» у виконавчому документі зазначаються: дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ.

Отже правова позиція позивача ґрунтується на тому, що пред'явлений до відповідача на виконання виконавчий документ не відповідає вимогам пункту 3 частині 1 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження».

Суд погоджується з такими твердженнями позивача, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Згідно зі статтею 17 Закону примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи:

1)виконавчі листи, що видаються судами, і накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду та рішень Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті і Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті;

2)ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних, кримінальних справах та справах про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом;

3)судові накази;

4)виконавчі написи нотаріусів;

5)посвідчення комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень таких комісій;

6)постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом;

7)постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу;

8)рішення інших органів державної влади, якщо їх виконання за законом покладено на державну виконавчу службу;

9)рішення Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

Відповідно до частини 1 статті 25 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом України «Про виконавче провадження» і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище та ініціали посадової особи, що його видали; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, власне ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника (для фізичних осіб - платників податків) або номер і серія паспорта стягувача та боржника для фізичних осіб - громадян України, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера, офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади та мають відмітку в паспорті громадянина України, а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо. 4) резолютивна частина рішення; 5) дата набрання законної (юридичної) сили рішенням; 6) строк пред'явлення виконавчого документа до виконання. Виконавчий документ повинен бути підписаний уповноваженою посадовою особою із зазначенням її прізвища та ініціалів і скріплений печаткою. Скріплення виконавчого документа гербовою печаткою є обов'язковим у разі, якщо орган (посадова особа), який видав виконавчий документ, за законом зобов'язаний мати печатку із зображенням Державного Герба України. Законом можуть бути встановлені також інші додаткові вимоги до виконавчих документів.

Отже, як вбачається з приписів наведеної статті, то вона містить відповідний перелік вимог до виконавчого документа, що пред'являється до виконання органам виконавчої служби.

Пунктом 6 частини 1 статті 26 вказаного вище Закону передбачено, що державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 18 цього Закону. Відповідачем не вірно заначено в оскаржуваних постановах стягувача. Також Законом України «Про виконавче провадження» не передбачено внесення виправлень до постанов державного виконавця.

Згідно з статтею 19 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

Пунктом 3.4.1 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5 до заяви про відкриття виконавчого провадження, яка подається представником стягувача, додається документ, що підтверджує його повноваження.

Судом встановлено, що при подачі заяви про відкриття виконавчого провадження та накладення арешту на все майно заступником начальника відділу Київського регіону Управління по роботі з проблемною заборгованістю ТОВ «ОТП Факторинг Україна» Зажомою І.В. до заяви додано оригінал виконавчого напису від 23.08.2013р. та оригінал договору іпотеки № РМ-SMEF00/073/20008 від 18.07.2008р. та не додано документів, що підтверджують повноваження заступника начальника відділу Київського регіону Управління по роботі з проблемною заборгованістю ТОВ «ОТП Факторинг Україна» Зажоми І.В., зокрема щодо звернення з заявами до органів державної виконавчої служби.

Таким чином, оскільки до державної виконавчої служби був пред'явлений виконавчий документ, що не відповідає вимогам закону, суд доходить висновку, що відповідач, приймаючи оскаржувану постанову від 15.11.2013р., діяв неправомірно, а отже, у суду наявні підстави для визнання неправомірними дій відповідача щодо прийняття вказаної постанови та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження.

З приводу прийняття постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог частини 2 статті 25 Закону України "Про виконавче провадження" за заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Судом встановлено, що старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Черкаській області Тимошенко А.Г. 15.11.2013р. прийнято постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

Як зазначалось вище, оскаржувані постанови винесені відповідно до заяви заступника начальника відділу Київського регіону Управління по роботі з проблемною заборгованістю ТОВ «ОТП Факторинг Україна» Зажоми В.І. про відкриття виконавчого провадження та накладення арешту на все майно. Судом встановлено, що при винесені постанов суб'єктом владних повноважень не дотримано вимог Закону України «Про виконавче провадження» та пункту 3.4.1 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5. Таким чином постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження прийнята неправомірно та підлягає скасуванню.

З огляду на викладене, суд вважає, що позов підлягає до задоволення.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 56, 58, 86, 94, 159, 162, 163, 181, 254 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати неправомірною та скасувати постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Черкаській області Тимошенка А.Г. від 15.11.2013 про відкриття виконавчого провадження № 40888227.

Визнати неправомірною та скасувати постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Черкаській області Тимошенка А.Г. від 15.11.2013 про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 527 ( п'ятсот двадцять сім) гривень 62 коп. сплаченого судового збору.

Постанова набирає законної сили відповідно до вимог статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд у строки та порядку, передбачені статтями 185-187 цього Кодексу.

Суддя В.П. Тимошенко

Повний текст складений та підписаний 30 січня 2014 року