Ухвала суду № 36933130, 23.01.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 825/2905/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Клопот С.Л. Суддя-доповідач: Горяйнов А.М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Горяйнова А.М.,

суддів - Мамчура Я.С. та Шостака О.О.,

при секретарі - Дроздовій М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2013 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Чернігівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Міндоходів у Чернігівській області про стягнення середнього заробітку,

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2013 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, у якому просив стягнути з Чернігівської ОДПІ Головного Управління Міндоходів у Чернігівській області середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні - з 01 лютого 2012 року по 27 червня 2013 року.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2013 року в задоволенні вказаного адміністративного позову було відмолено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення про задоволення позову. Свої вимоги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема апелянт вказує на те, що відповідач своєчасно не здійснив виплату всіх належних сум при звільненні.

Під час судового засідання представник позивача підтримав апеляційну скаргу та просив суд її задовольнити з підстав, викладених в ній.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечувала проти апеляційної скарги та просила суд відмовити в її задоволенні посилаючись на те, що судом першої інстанції винесено законне і обґрунтоване рішення, а підстави для його зміни чи скасування - відсутні.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2013 року - без змін виходячи із наступного.

Згідно ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом встановлено, що 31 січня 2012 року ОСОБА_2 було звільнено з органів Державної податкової служби.

При звільненні з державної служби грошова допомога, передбачена ч. 13 ст. 37 Закону України «Про державну службу», позивачу не нараховувалася та не виплачувалася.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2013 року було визнано протиправними дії ДПС у Чернігівській області (правонаступником якої є Чернігівської ОДПІ Головного Управління Міндоходів у Чернігівській області) щодо не нарахування вказаної допомоги та зобов'язано нарахувати та виплатити ОСОБА_2 одноразову грошову допомогу при звільненні зі служби в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за повні 11 років.

Фактична виплата грошової допомоги, передбаченої ч. 13 ст. 37 Закону України «Про державну службу», відбулася 27 червня 2013 року.

З огляду на те, що така допомога підлягає виплаті при звільненні, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з Чернігівської ОДПІ Головного Управління Міндоходів у Чернігівській області середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 суд першої інстанції виходив з того, що сума грошової допомоги була нарахована не при звільненні позивача з роботи, а на підставі судового рішення, у зв'язку з чим ст.ст. 116, 117 КЗпП України не застосовуються до правовідносин, що склалися між сторонами у даній справі.

Колегія суддів погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

У відповідності до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.

Згідно ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

За змістом ст.ст. 44, 83, 115 КЗпП України у разі звільнення працівника йому виплачується заробітна плата за фактично відпрацьований час, вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку, грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткові відпустки працівникам, які мають дітей.

Позивач не заперечує, що заробітну плату, вихідну допомогу та компенсацію за невикористану відпустку йому було виплачено у строк, встановлений ст. 116 КЗпП України.

Допомога, передбачена ч. 13 ст. 37 Закону України «Про державну службу», не належить до коштів, які підлягали виплаті позивачу при звільненні.

У відповідності до ч. 13 ст. 37 Закону України «Про державну службу» державним службовцям у разі виходу на пенсію при наявності стажу державної служби не менше 10 років виплачується грошова допомога в розмірі 10 місячних посадових окладів.

З наведеної норми права вбачається, умовою виплати вказаної допомоги є не лише звільнення з роботи працівника, який має стаж державної служби не менше 10 років, а і його звільнення у зв'язку з виходом на пенсію.

Згідно наказу голови комісії з проведення реорганізації ДПА в Чернігівській області від 31 січня 2012 року № 14-О ОСОБА_2 було звільнено з роботи у зв'язку зі скороченням штатів, а не у зв'язку з виходом на пенсію.

Як зазначено в постанові Київського окружного адміністративного суду від 28 березня 2013 року право на призначення пенсії позивач набув після звільнення відповідно до ч. 1 ст. 21 Закону України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні».

Згідно вказаної норми права особам, трудовий договір з якими розірвано за півтора року до досягнення пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», або віку, що дає право на призначення пенсії відповідно до, зокрема, Закону України «Про державну службу», з ініціативи власника або уповноваженого ним органу у зв'язку скороченням чисельності або штату працівників, гарантується право на достроковий вихід на пенсію за півтора року до встановленого законодавством строку, якщо вони мають страховий стаж, необхідний для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбачений абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

У зв'язку з цим колегія суддів приходить до висновку про те, що право на отримання грошової допомоги, передбаченої ч. 13 ст. 37 Закону України «Про державну службу», ОСОБА_2 набув лише після реалізації ним свого права на призначення пенсії відповідно до ч. 1 ст. 21 Закону України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні».

З огляду на те, що на час звільнення позивач не мав права на отримання допомоги, передбаченої ч. 13 ст. 37 Закону України «Про державну службу», колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що ст. 117 КЗпП України не регулює правовідносини, що склалися між позивачем та відповідач під час виплати такі допомоги.

Обґрунтовуючи свої вимоги про скасування постанови суду від 12 серпня 2013 року та задоволення позовних вимог ОСОБА_2 представник позивача послався на постанову Верховного Суду України віл 27 березня 2013 року у справі № 6-15цс13 та ст. 2442 КАС України.

Разом з тим, у вказаному судовому рішенні вказано на необхідність застосування ст. 117 КЗпП України у разі порушення строку виплати доплат за вислугу років і за престижність, які входять до складу заробітної плати працівника.

З огляду на те, що у постанові Верховного Суду України віл 27 березня 2013 року викладено висновки про застосування ст. 117 КЗпП України у правовідносинах, які не є подібними до правовідносин, що склалися між сторонами даної справи, посилання представника позивача на вказане судове рішення та 2442 КАС України є необґрунтованими.

Таким чином, доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в постанові від 12 серпня 2013 року, та не можуть бути підставами для її скасування.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам та прийнято законне і обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2013 року - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

В задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_2 - відмовити.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя А.М. Горяйнов

Судді Я.С. Мамчур

О.О. Шостак

Ухвала складена в повному обсязі 28 січня 2014 року.

Головуючий суддя Горяйнов А.М.

Судді: Мамчур Я.С

Шостак О.О.