Ухвала суду № 369300, 01.11.2006, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 листопада 2006 рокум. Київ

   Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

ГоловуючогоЦуркана М.І.Суддів:Амєліна С.Є.Ліпського Д.В.Кобилянського М.Г.Юрченка В.В. при секретарі судового засідання Мудрицькій Ю.В.,

за участю представників позивача Токарєва С.В., Семененка О.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державного комунального підприємства (ДКП) «Харківкомуночиствод» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податку (СДПІ) у м. Харковіпро визнання недійсними податкових  повідомлень-рішень

у с т а н о в и л а :

У липні 2003 року ДКП «Харківкомуночиствод», звернулось  в суд  з позовом  до СДПІ у м. Харковіпро визнання недійсними чотирьох податкових рішень від 17.07.2002 року про застосування штрафу на загальну суму у 791803,06 грн. та про визнання недійсним акта перевірки підприємства від 10.07.2002 р. за № 552/19-018/03361715.

У процесі розгляду справи позивач уточнив вимоги і просив визнати недійсними рішення від 17.07.2002 р. за №0000790851/0/174 по податку на прибуток на суму 416721 грн. та за № 0000820851/0/174 по сплаті ПДВ  на суму 374972,25 грн.

Зазначали, що штрафи у рішеннях визначені  на підставі п. п. 17.1.7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» за несплату узгодженої суми податкових зобов’язань протягом граничних строків, визначених Законом.

Посилаючись на те, що податкові зобов’язання сплачувались за графіком узгодженим з податковим органом, тобто без порушення вимог закону, - просили оскаржені податкові рішення визнати недійсними.

Справа судами  розглядалась неодноразово.

Останнім рішенням господарського суду Харківської області від 12 квітня 2005 року, залишеного без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 09 червня 2005 року, позов задоволено.

У касаційній скарзі СДПІ, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати і постановити нове, про відмову у задоволенні позову.

Заслухавши доповідача, пояснення представників позивача, перевіривши  доводи касаційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про  відмову у задоволенні  скарги з таких підстав.

Судами встановлено, що податковим органом 17.07.2002 р.  прийнято податкове повідомлення - рішення №0000820851/0/174 про застосування до підприємства  штрафу:  за затримку на 3 дні граничного строку сплати узгодженого податкового зобов'язання по податку на прибуток у розмірі  10 відсотків на суму 26,25 грн.; за затримку на 79 календарних днів  розміром у 20 відсотків  на суму 829,37 грн.; за затримку від 94 до 115 календарних днів розміром  50 відсотків на суму 415865,37 грн., та  податкове повідомлення – рішення №0000790851/0/174, яким визначений штраф  за затримку від 3 до 30 календарних днів зобов'язання по сплаті податку на додану вартість  розміром у 10 відсотків  на суму 275356,65 грн.; за затримку від 36 до 56 календарних днів  розміром у 20 відсотків  на суму 99615,60 грн.

Також встановлено, що  позивачем був складений та дотриманий графік погашення  податкового боргу перед бюджетом, у тому числі   сум боргу з ПДВ у розмірі 250000,0 грн. та податку на прибуток у розмірі 1325400,0 грн., за несплату яких нараховані штрафи. Цей графік  затверджений ДПА у Харківській області, що підтверджується листом першого заступника ДПІ  у м. Харкові від 14.05.2001 р. за №7589/10/24-307, а судами розцінений як розстрочення податкових зобов’язань.

Відповідно до положень п. 9 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», органи державної податкової служби мають право надавати відстрочення та розстрочення податкових зобов'язань, вирішувати питання щодо податкового компромісу, а також приймати рішення про списання безнадійного боргу у порядку, передбаченому законом.

Визначення понять розстрочення та відстрочення податкових зобов’язань наведено у п.п.14.11, 14.1.2 п.14.1 ст.14 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» і в цій же статті наведені підстави та умови надання розстрочення та відстрочення податкових зобов’язань.

 Процедура  надання податковими органами розстрочення податкового боргу передбачена Положенням про списання та розстрочення податкового боргу платників податків у зв’язку з відміною картотеки, затвердженого наказом ДПА України від 01.03.2001р. №81, зареєстрованого Міністерством юстиції України 27.03.2001 р. за №281/5472.

За формальними ознаками графік погашення боргу не підпадає під визначення договору про  розстрочення чи відстрочення податкових зобов’язань.

В той же час, з урахуванням того, що стаття 14 Закону «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» набула чинності лише  з 1 жовтня 2001 року, а податковий орган на час затвердження графіка погашення зобов’язань вже був наділений правом розстрочення платежів, у тому числі податкового боргу, що виник у період з 1 січня 2000 року до 1 січня 2002 року (ст.18 Закону), то суди розсудливо  дійшли  правильного висновку, що платник податку, за викладених обставин,   обґрунтовано вважав борг розстроченим.

Дотримання позивачем сплати узгодженої суми податкових зобов’язань протягом граничних строків визначених законом підтверджується   фактичними обставинами справи, тому правовий висновок судів про відсутність обов’язку платника податків сплачувати штраф за правилами п. п. 17.1.7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» є законним і справедливим.

Оскільки в  касаційній скарзі йдеться про  порушення порядку  оформлення розстрочки без  врахування конкретних обставин справи, у тому числі  дій податкового органу, яким узгоджено графік погашення податкового боргу, то висновки судів  доводи скарги не спростовують.

     За правилами  ч.1 ст.224 КАС України, якщо апеляційний суд    не допустив порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового рішення, то суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення,  а  рішення - без змін.

       На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 223, 230 КАС України, колегія суддів

у х в а л и л а :

       Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові залишити без задоволення, арішення господарського суду Харківської області від 12 квітня 2005 року та  

постанову Харківського апеляційного господарського суду від 09 червня 2005 року– без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та у порядку визначеними ст.ст. 237 – 239 КАС України.

Головуючий                                                                      М.І. Цуркан

Судді:                                                              С.Є. Амєлін

                                                                        М.Г.Кобилянський

                                                                        Д.В.Ліпський

                                                                        В.В.Юрченко