Рішення № 36929496, 28.01.2014, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м. Донецьк, вул. Артема, 157, тел. 381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28.01.2014 Справа № 905/8473/13

Господарський суд Донецької області у складі: судді Фурсової С.М.,

при секретарі судового засідання Степанян К.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні господарського суду справу за позовом приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» (04070, місто Київ, вулиця Іллінська, будинок № 8; код ЄДРПОУ - 20474912)

до приватного акціонерного товариства «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА» (83052, місто Донецьк, проспект Ілліча, будинок № 100; код ЄДРПОУ - 13490997)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1 (69095, АДРЕСА_1)

про відшкодування шкоди в порядку регресу

за участю представників:

від позивача: Лисак Ю.В. (довіреність б/н від 11.12.2013)

від відповідача: Гаврилиць Д.М. (довіреність № 578/17 від 08.01.2014)

від третьої особи: не з'явився

С У Т Ь С П О Р У :

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АХА Страхування» звернулося до господарського суду Донецької області з позовом, в якому просить стягнути з приватного акціонерного товариства «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА» на відшкодування шкоди в порядку регресу 49 000,00 гривень.

Позовні вимоги мотивовані тим, що приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «АХА Страхування» на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту № 931-а/11зп від 10 квітня 2011 року внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди виплачено страхове відшкодування страхувальнику (вигодонабувачу) пошкодженого автомобіля марки «Nissan Tiida», державний номерний знак НОМЕР_1, а тому позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України «Про страхування» та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Оскільки цивільна відповідальність власника транспортного засобу - автомобіля марки «Опель», державний номерний знак НОМЕР_2, водій якого визнаний винним у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди була застрахована приватним акціонерним товариством «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА» позивачем направлено останньому заяву на виплату страхового відшкодування в порядку регресу. Враховуючи, що відповідачем не відшкодовано заявлену суму збитку, позивач просить стягнути з відповідача 49 000,00 гривень в судовому порядку.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує статтею 27 Закону України «Про страхування», статтями 22, 993, 1187, 1191 Цивільного кодексу України.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 05 грудня 2013 року позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі та її призначено до розгляду у судовому засіданні на 17 грудня 2013 року.

Розгляд справи відкладався за правилами статті 77 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому просить врахувати викладену ним позицію та відмовити у задоволенні позовних вимог. Заперечуючи проти задоволення позову відповідач зазначає, що вина ОСОБА_1 не встановлена постановою Жовтневого районного суду міста Запоріжжя від 23 грудня 2011 року у справі № 3-2186/2011, а тому позовна заява до відповідача пред'явлена безпідставно (а.с. 82-84).

Представник позивача Лисак Ю.В. у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, надав пояснення, аналогічні викладеним у позові та просив їх задовольнити.

Представник відповідача Гаврилиць Д.М. у судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимог, надала пояснення, аналогічні викладеним у відзиві на позовну заяву.

Третя особа ОСОБА_1 на виконання вимог ухвали суду від 05 грудня 2013 року надав детальні письмові пояснення про обставини дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 07 вересня 2011 року.

Матеріали справи є достатніми для прийняття рішення за заявленими вимогами при зазначених підставах позову.

Розглянувши подані документи, дослідивши матеріали справи, господарський суд -

В С Т А Н О В И В :

За договором добровільного страхування наземного транспорту № 931-а/11зп від 10 квітня 2011 року (далі по тексту - Договір), укладеним між приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «АХА Страхування» (далі по тексту - страховик або позивач) та ОСОБА_4 (далі по тексту - страхувальник або вигодонабувач), позивачем застраховано майнові інтереси страхувальника, що не суперечать закону і пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням майном - автомобілем марки «Nissan Tiida» (далі по тексту - «Ніссан» або застрахований/ забезпечений автомобіль), державний номерний знак НОМЕР_1, від страхових ризиків, зокрема, збитків внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (а.с. 9-18).

Строк дії Договору визначено з 10 квітня 2011 року по 09 квітня 2012 року.

З матеріалів справи вбачається, що 07 вересня 2011 року о 10 год. 00 хв. на перехресті вулиць Артема - Пролетарська в місті Запоріжжі сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки «Опель», державний номерний знак НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_1 та автомобіля марки «Ніссан», державний номерний знак НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_5.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобіль марки «Ніссан», державний номерний знак НОМЕР_1 отримав чисельні механічні пошкодження, що підтверджується довідкою Відділу ДАІ УМВС України в Запорізькій області (а.с. 27).

Дорожньо-транспортна пригода сталася в результаті порушення водієм автомобіля марки «Опель», державний номерний знак НОМЕР_2 вимог пункту 16.11 Правил дорожнього руху України.

08 вересня 2011 року на адресу позивача надійшла заява ОСОБА_4 про настання події, що має ознаки страхового випадку (а.с. 36-39).

04 жовтня 2011 року до позивача звернулася застрахована особа - ОСОБА_4 з заявою на виплату страхового відшкодування (а.с. 59).

Статтею 25 Закону України «Про страхування» передбачено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

За страховим випадком - дорожньо-транспортною пригодою, що сталася 07 вересня 2011 року за участю застрахованого автомобіля, згідно складеного страхового акту № 2011/V/OMOD11360/VESKO20005 від 06 жовтня 2011 року по Договору визначено суму страхового відшкодування у розмірі 58 532,05 гривень, виплата якої підтверджується платіжним дорученням № 9293 від 07 жовтня 2011 року з урахуванням відомостей виплат (а.с. 61-64).

Постановою Жовтневого районного суду міста Запоріжжя від 23 грудня 2011 року у справі № 3-2186/2011 провадження по справі відносно ОСОБА_1 за статтею 124 КУпАП припинено у зв'язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених частиною другою статті 38 КУпАП.

Загальний розмір матеріального збитку, завданого власнику автомобіля марки «Ніссан», державний номерний знак НОМЕР_1 в результаті його пошкодження при дорожньо-транспортній пригоді, відповідно до висновку експертного автотоварознавчого дослідження з визначення вартості матеріального збитку № 547/09 від 15 вересня 2011 року складеним судовим експертом - автотоварознавцем Булейко Олександром Анатолійовичем, складає 124 234,60 гривень (а.с. 42-48).

Отримання пошкоджень застрахованим транспортним засобом у спірній дорожньо-транспортній пригоді підтверджується довідкою Відділу ДАІ УМВС України в Запорізькій області, звітом про результати огляду місця дорожньо-транспортної пригоди (а.с. 27, 31-35).

Положення статті 27 Закону України «Про страхування» та статті 993 ЦК України передбачають, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Під час вирішення спору встановлено, що цивільно-правова відповідальність власника автомобіля марки «Опель», державний номерний знак НОМЕР_2, яким спричинено спірну дорожньо-транспортну пригоду, в частині заподіяння шкоди третім особам, застрахована приватним акціонерним товариством «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА», про що свідчать договір (поліс) обов'язкового страхування цивільної відповідальності серії АА/7395493, інформація з єдиної централізованої бази даних МТСБУ (а.с. 85, 117).

Договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності (полісом серії АА/7395493) передбачено, що ліміт відповідальності відповідача за шкоду, заподіяну майну (на одного потерпілого), становить 50 000,00 гривень, франшиза - 1 000,00 гривень; строк його дії з 00 год. 00 хв. 27 серпня 2011 року до 26 листопада 2011 року включно.

За таких обставин, на вказаний страховий випадок в часовому вимірі поширюється дія чинного на той час полісу серії АА/7395493. Тобто дорожньо-транспортна пригода, що сталася 07 вересня 2011 року, є страховим випадком в рамках виконання зазначеного полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Частиною другою статті 1187 Цивільного кодексу України (далі по тексту - ЦК України) передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Отже, у випадку заподіяння шкоди внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, питання про її відшкодування вирішується за принципом вини.

Вина водія, який керував автомобілем марки «Опель», державний номерний знак НОМЕР_2 підтверджена постановою Жовтневого районного суду міста Запоріжжя від 23 грудня 2011 року у справі № 3-2186/2011.

Посилання відповідача на те, що вина ОСОБА_1 не встановлена вказаною постановою та спростовується листом судді Жовтневого районного суду міста Запоріжжя про роз'яснення цієї постанови, господарським судом відхиляються з наступних підстав.

Постановою Жовтневого районного суду міста Запоріжжя від 23 грудня 2011 року у справі № 3-2186/2011 у діях водія автомобіля «Опель», державний номерний знак НОМЕР_2 ОСОБА_1 встановлено порушення вимог пункту 16.11 ПДР України, що полягає у прямому причинному зв'язку з наслідками дорожньо-транспортної пригоди. Проте у зв'язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених статтею 38 КУпАП, провадження по вказаній справі про адміністративне правопорушення припинено на підставі пункту 7 частини першої статті 247 КУпАП.

Пунктом 7 частини першої статті 247 КУпАП передбачено, що провадження по справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає припиненню у зв'язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.

Господарський суд наголошує, що така обставина, як закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених частиною другою статті 38 КУпАП, не є реабілітуючою, тобто не є обставиною, яка спростовує факт наявності вини особи у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди. Застосування пункту 7 частини першої статті 247 КУпАП можливе виключно у випадку наявності вини особи у скоєнні адміністративного правопорушення. Натомість у разі відсутності вини особи у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди, провадження по справі підлягає припиненню на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП, тобто за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулює Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», який спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Пунктом 36.4 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів» (в редакції закону на час врегулювання страхового випадку) передбачено, що виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом «а» пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Отже, відповідно до наведених положень чинного законодавства, у випадку укладення між страховою організацією та юридичними або фізичними особами договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів, особою, відповідальною за завдані збитки у межах, передбачених договором, є страховик (страхова організація). Відповідач, як страховик винної особи, має право здійснювати виплату страхового відшкодування за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу на користь особи, яка сплатила страхове відшкодування за договором майнового страхування (тобто за договором добровільного страхування), а позивач вправі вимагати здійснення такої виплати на свою користь, оскільки сплатив страхове відшкодування потерпілому на умовах укладеного договору добровільного страхування.

Таким чином відповідач є відповідальною особою за завдані збитки власнику автомобіля «Ніссан», державний номерний знак НОМЕР_1 відповідно до положень Закону України «Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів» в межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності (поліс серії АА/7395493), а до приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» як страховика, який виплатив страхове відшкодування за Договором, перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» як особи, відповідальної за завдані збитки.

За чинним законодавством України окрім особи, винної у завданні шкоди, потерпілий у дорожньо-транспортній пригоді має також право одержати майнове відшкодування або за рахунок страхової організації, якою застраховане його майно, за правилами і в порядку, встановленому Цивільним кодексом України та Законом України «Про страхування», або за рахунок страховика, яким застраховано відповідальність особи, що володіє транспортним засобом, водія якого визнано винним у дорожньо-транспортній пригоді, за правилами і в порядку, встановленому Цивільним кодексом України та Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Право потерпілого обрати той чи інший спосіб захисту чинним законодавством не обмежене та належить саме потерпілому.

В даному випадку потерпілий звернувся за відшкодуванням майнової шкоди до позивача, який застрахував його майно - автомобіль марки «Ніссан», державний номерний знак НОМЕР_1.

Правовідносини сторін у такому випадку регулюються нормами Цивільного кодексу України та Закону України «Про страхування».

Так, частиною першою статті 1191 ЦК України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Наведена стаття міститься в главі 82 ЦК України, що регулює правовідносини щодо відшкодування шкоди та передбачає право регресу в разі, якщо вона відшкодувала потерпілому шкоду, завдану іншою особою в рамках деліктних правовідносин між нею та потерпілим.

Слід наголосити, що поняття регресу є значно ширшим, ніж це визначене у статті 1191 ЦК України та розуміє під собою будь-яке право зворотної вимоги. Регрес за своїм змістом є зобов'язанням по відшкодуванню шкоди, понесеної однією особою з вини або за рахунок іншої, а тому може бути визначений як зобов'язання з відшкодування шкоди, що виникає в результаті перекладання сплаченого однією особою іншій на третю особу. Відтак, регресне зобов'язання - це зворотна вимога про повернення грошей або майна третій особі, виконане однією особою за іншу або з вини останньої.

Відповідальність страховика винної особи регламентована положеннями спеціального закону - Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та обмежується укладеним договором (полісом) страхування.

Пунктом 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Тобто, в розумінні положень Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» позивач набув (в порядку регресу) право на виплату страхового відшкодування від страховика винної особи.

Згідно зі статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством тощо.

Положення закону (статті 993 ЦК України, статті 27 Закону України «Про страхування») передбачають обмеження по розміру збитків, право на вимогу яких переходить до страховика і такий розмір обмежується фактичними витратами страхової компанії, тобто саме розмір збитку обмежується фактичними витратами страхової компанії, а не визначається такий розмір сумою виплаченого страхового відшкодування.

Висновком експертного автотоварознавчого дослідження з визначення вартості матеріального збитку № 547/09 від 15 вересня 2011 року складеним на замовлення приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» підтверджено вартість матеріального збитку в сумі 124 234,60 гривень.

Дані висновку експертного автотоварознавчого дослідження з визначення вартості матеріального збитку, складеного суб'єктом оціночної діяльності на замовлення страхової компанії не спростовані іншими доказами, відповідно є належним доказом розміру збитку, що завданий застрахованому позивачем автомобілю у спірній дорожньо-транспортній пригоді.

При цьому, господарським судом не встановлено та матеріалами справи не підтверджується факту оспорювання відповідачем розміру страхового відшкодування; відповідачем не заявлялося клопотання про проведення судової автотоварознавчої експертизи на предмет відповідності вартості фактичного ремонту автомобіля та завданому йому матеріальному збитку внаслідок спірної дорожньо-транспортної пригоди.

За договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності (поліс серії АА/7395493) передбачено, що ліміт відповідальності відповідача за шкоду, заподіяну майну (на одного потерпілого), становить 50 000,00 гривень, франшиза - 1 000,00 гривень.

Звертаючись до господарського суду з цим позовом, позивач врахував ліміт відповідальності відповідача та вирахував з виплаченої суми страхового відшкодування розмір франшизи, передбачений полісом серії АА/7395493.

Сума заявлена до стягнення з відповідача (49 000,00 гривень) є частиною суми страхового відшкодування виплаченої позивачем на умовах Договору, що укладений між позивачем та страхувальником у відношенні транспортного засобу, який було пошкоджено в дорожньо-транспортній пригоді, оскільки право регресу до страховика винної особи переходить саме по розміру збитків завданих пошкодженому автомобілю в межах фактичних витрат страховика (обмежується фактичними витратами страхової компанії).

Заява на виплату страхового відшкодування в порядку регресу за вихідним № 99-12 від 20 січня 2012 року міститься в матеріалах справи (а.с. 65-66).

Відповідач претензію позивача не задовольнив, кошти не перерахував, що й зумовило позивача звернутися до господарського суду з цим позовом.

Крім того, відповідно до рішення Конституційного Суду України від 09 липня 2002 року № 15-рп/2002 кожна особа має право вільно обирати незаборонений законом спосіб захисту прав і свобод, у тому числі й судовий. Можливість судового захисту не може бути поставлена законом, іншими нормативно-правовими актами у залежність від використання суб'єктом правовідносин інших засобів правового захисту. Держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту.

З огляду на викладене позивач отримує право вимоги потерпілої особи після виплати останній страхового відшкодування та не зобов'язаний звертатися безпосередньо до особи, відповідальної за заподіяний збиток, або до особи, у якої застраховано її цивільно-правову відповідальність, з вимогою виплати матеріального відшкодування.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду України від 28 серпня 2012 року у справі № 23/279 (№ 3-38гс12).

Залишаючи поза увагою твердження відповідача про те, що позивачем не підтверджено набрання чинності Договором, господарський суд зазначає.

Пунктом 30.1 Договору передбачено, що Договір набуває чинності з 00-00 годин дати початку дії Договору, яка вказана в пункту 18.1 Договору (10 квітня 2011 року), але не раніше дня, наступного за днем сплати страхувальником страхового платежу в обсязі, визначеному в пункті 17.2 Договору (7 452,00 гривень) на розрахунковий рахунок чи до каси страховика та діє до 24-00 години дня, вказаного в пункту 18.2 Договору як дата закінчення дії Договору (09 квітня 2012 року).

Проте, у пункті 4.1 страхового акту № 2011/V/OMOD11360/VESKO20005 від 06 жовтня 2011 року позивачем зазначено про сплачений 06 квітня 2011 року страховий платіж, що свідчить про визнання позивачем факту набуття Договором чинності.

Крім того, про вчинення конклюдентних дій, які виявили волю страховика та страхувальника виконувати умови Договору, свідчать наступні документи: заява про настання події, що має ознаки страхового випадку від 08 вересня 2011 року, заява на виплату страхового відшкодування від 04 жовтня 2011 року, платіжне доручення № 9293 від 07 жовтня 2011 року, страховий акт № 2011/V/OMOD11360/VESKO20005 від 06 жовтня 2011 року).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Відповідачем не доведено належними та допустимими доказами факт неукладеності або недійсності Договору, а отже, господарський суд виходить з презумпції правомірності вказаного правочину (стаття 204 ЦК України) та обов'язковості вказаного Договору для виконання позивачем (стаття 629 ЦК України, стаття 16 Закону України «Про страхування»).

Відповідно до пунктів 2-4 частини 2 статті 129 Конституції України, статей 4-2, 4-3, 33 ГПК України, основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободі в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За приписами статті 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведені їх переконливості, що відповідачем зроблено не було.

Сукупність вищевикладених обставин та матеріали справи спростовують наявні заперечення відповідача, що, в свою чергу, тягне за собою їх відхилення та залишення поза увагою суду, а також розцінюються як намагання витлумачити законодавство виключно на свою користь та ухилитися від цивільно-правової відповідальності.

Враховуючи відсутність належних доказів на спростування обставин повідомлених позивачем, а також нездійснення виплати заявленої суми страхового відшкодування, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати покладаються на відповідача відповідно до положень статті 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

В И Р I Ш И В :

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з приватного акціонерного товариства «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА» (83052, місто Донецьк, проспект Ілліча, будинок № 100; код ЄДРПОУ - 13490997, відомості про рахунки в установах банків відсутні) на користь приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» (04070, місто Київ, вулиця Іллінська, будинок № 8; код ЄДРПОУ - 20474912, відомості про рахунки в установах банків відсутні) 49 000,00 гривень страхового відшкодування шкоди в порядку регресу, 1 720,50 гривень судового збору.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ в установленому порядку.

Рішення господарського суду може бути оскаржене через господарський суд Донецької області до Донецького апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня складення повного рішення. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 03 лютого 2014 року.

Суддя С.М. Фурсова