Постанова № 36929253, 28.01.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

28 січня 2014 року № 826/20032/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді - Добрівської Н.А.,

за участю секретаря судового засідання - Шаповалової К.В.,

та представників сторін:

від позивача - Миронова І.Є.,

від відповідача - Гнип О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомПублічного акціонерного товариства «Київ-Одяг»доКиївського міського центру зайнятостіпровизнання протиправним та скасування рішення від 22 грудня 2013 року за №4, -

В С Т А Н О В И В:

17 грудня 2013 року ПАТ «Київ-Одяг» звернулось до суду з позовом до Київського міського центру зайнятості про визнання протиправним та скасування рішення від 22 грудня 2013 року за №4 про стягнення простроченої заборгованості зі сплати страхових внесків, у тому числі донарахованих сум страхових внесків (недоїмки), пені та штрафу у розмірі 1 593,55 грн..

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на відсутність у відповідача правових підстав для застосування положень абзацу 5 пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», положення якого поширюються лише на заборгованість зі сплати страхових внесків та сум штрафних санкцій, які були нараховані та/або не сплачені до 01.01.2011 року, і питання відповідальності страховиків, не пов'язані з такою заборгованістю, знаходяться поза межами регулювання даної норми. Стаття 38 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» не діяла на момент прийняття відповідачем оскаржуваного рішення. Отже, за твердженням позивача, Київський міський центр зайнятості не мав правових підстав застосовувати до товариства штрафні санкції, які не були нараховані до 01.01.2011 року, застосувавши при цьому норми Закону, які втратили чинність 01.01.2011 року.

У судових засіданнях представник позивача позовні вимоги підтримав і просив їх задовольнити з підстав, наведених у позовній заяві.

Представник відповідача проти позову заперечила та просила відмовити у його задоволенні з огляду на безпідставність заявлених вимог. В своїх письмових запереченнях відповідач стверджує про правомірність оскаржуваного рішення, прийнятого на підставі результатів документальної перевірки, якою встановлено порушення позивачем вимог законодавства, чинного на момент вчинення порушення.

На вимогу суду представником відповідача надано для приєднання до матеріалів справи копії документів на підставі яких було винесено оскаржуване рішення.

Заслухавши пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення справи по суті, суд встановив наступне.

Позивач у справі - Публічне акціонерне товариство «Київ-Одяг» (код за ЄДРПОУ 01554255) зареєстровано в Оболонському районному центрі зайнятості як платник страхових внесків до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття з 01.01.1992 року і в силу положень.

В період з 15.11.2013р. по 21.11.2013р. на підставі направлення №359 від 15.11.2013р., виданого директором Оболонського районного центру зайнятості, фахівцями центру зайнятості була планова перевірка ПАТ Київ-Одяг» з питань дотримання законодавства щодо правильності нарахування та своєчасності сплати внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття по Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (далі по тексту - Фонд), нарахованих до 01.01.2011 року за період з 01.01.2000 року до 31.12.2010 року.

За результатами проведеної перевірки складено Акт за №361 від 21.11.2013 року, яким зафіксовано товариством несвоєчасну та неповну сплату товариством страхових внесків до Фонду, нарахованих до 01.01.2011р., у зв'язку з чим, на підставі п.7 Розділу VIII Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та п.9 Інструкції №339 «Про порядок обчислення і сплати внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття та обліку їх надходження до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття» до роботодавця застосовані фінансові (штрафні) санкції, а саме: виявлена недоїмка в сумі 101,65 грн., донараховані страхові внески в сумі 1 491,90 грн., нарахований штраф в сумі 265 046,58 грн., нарахована пеня в сумі 184,25 грн.

На підставі Акта перевірки Київським міським центром зайнятості 02 грудня 2013 року винесено рішення №4, яким визначено до сплати прострочену заборгованість зі сплати страхових внесків (недоїмки) в розмірі 1 593,55 грн. (в т.ч. донарахованих страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття у сумі 1491,90 грн.).

Вирішуючи питання щодо наявності підстав для задоволення вимог позивача про визнання протиправним та скасування вказаного рішення суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.8 Закону №1533-ІІІ Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття створюється для управління страхуванням на випадок безробіття, акумуляції страхових внесків, контролю за використанням коштів, виплати забезпечення та надання соціальних послуг, здійснення інших функцій згідно із цим Законом і статутом Фонду.

Згідно з частиною 2 статті 12 Закону №1533-ІІІ визначено, що функції робочих органів Виконавчої дирекції Фонду покладаються на центр зайнятості Автономної Республіки Крим, обласні, Київський і Севастопольський міські, районні, міськрайонні, міські та районні у містах центри зайнятості.

Виконавча дирекція Фонду та її робочі органи контролюють правильність витрат за страхуванням на випадок безробіття, проводять розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення в порядку, встановленому центральними органами виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, державної податкової політики, Пенсійним фондом України за погодженням з правлінням Фонду, що передбачено пунктом 5 частини 2 статті 12 Закону.

Відповідно до пункту 3 Розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України 08.07.2010р. №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (надалі - Закон №2464-VI), який набрав чинності з 01.01.2011, з дня набрання чинності цим Законом платники страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, вважаються платниками єдиного внеску.

Перереєстрація платників страхових внесків та застрахованих осіб не здійснюється. Пенсійний фонд спільно з фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування та Державною податковою адміністрацією України проводить звірення платників страхових внесків у порядку, встановленому Пенсійним фондом спільно з Державною податковою адміністрацією України за погодженням з фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

У відповідності до пункту 2 статті 4 Закону №1533-ІІІ роботодавець набуває статусу платника страхових внесків до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття з дня реєстрації у виконавчій дирекції Фонду.

Пунктом 3 частини 2 статті 35 Закону №1533-ІІІ (у редакції, чинній на момент вчинення правопорушення) закріплено обов'язок роботодавця надавати виконавчій дирекції Фонду відомості в установленому порядку про: прийняття на роботу працівників; заробітну плату працівників, використання робочого часу тощо; сплату страхових внесків, у тому числі застрахованими особами.

Згідно з приписами статті 38 Закону №1533-ІІІ роботодавець несе відповідальність за несвоєчасність сплати та неповну сплату страхових внесків, у тому числі страхових внесків, що сплачують застраховані особи через рахунки роботодавців.

У разі несвоєчасної сплати страхових внесків страхувальниками або неповної їх сплати страхувальники сплачують суму донарахованих контролюючим органом страхових внесків (недоїмки), штраф та пеню.

Штраф накладається у розмірі прихованої суми виплат, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески, а в разі повторного порушення - у трикратному розмірі зазначеної суми.

Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки (без урахування штрафів) за весь її строк.

Своєчасно не сплачені фінансові санкції та адміністративні штрафи стягуються із страхувальника в дохід Фонду в порядку, встановленому законом.

Строк давності в разі стягнення штрафних санкцій, передбачених цим Законом та Законом України «Про зайнятість населення», адміністративних штрафів, а також інших видів заборгованості перед Фондом не застосовується.

Право застосовувати фінансові санкції та накладати адміністративні штрафи від імені Фонду мають керівник виконавчої дирекції Фонду, його заступники, керівники робочих органів виконавчої дирекції Фонду - центру зайнятості Автономної Республіки Крим, обласних, Київського і Севастопольського міських, районних, міськрайонних, міських та районних у містах центрів зайнятості та їх заступники.

Відповідно до абз.4 п.7 Розділу VIII Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», суми внесків, нарахованих на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, строк сплати яких не настав на 1 січня 2011 року, та суми нарахованого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування до 1 січня 2004 року, строк сплати яких не настав на 1 січня 2011 року, не сплачені станом на 1 січня 2011 року, підлягають сплаті в порядку, що діяв до 1 січня 2011 року.

Абзацом 5 пункту 7 Розділу VIII Прикінцевих та перехідних положень Закону №2464-VI встановлено, що стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Погашення заборгованості з використанням коштів, що надходять у рахунок сплати єдиного внеску, забороняється.

Згідно абз.6 п.7 Розділу VIII Прикінцевих та перехідних положень Закону №2464-VI, на період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.

З аналізу абзаців 5 та 6 пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» вбачається, що після 01.01.2011 року повноваження щодо застосування фінансових санкцій та нарахування пені зберігаються у фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування у частині, необхідній для стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за відповідними видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій.

У спірному випадку йдеться про невиконання Підприємством вимог законодавства щодо сплати внесків за 2000-2010 роки, тому стягнення заборгованості зі сплати цих внесків має відбуватись відповідно до закону, який діяв у відповідний період - тобто Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 08 жовтня 2013 р. у справі №К/9991/55757/12.

А згідно з абзацом шостим пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464-VІ передбачено збереження повноважень позивача застосовувати штрафні санкції, якими останній був наділений до 1 січня 2011 року.

Згідно Інструкції про порядок обчислення і сплати внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття та обліку їх надходження до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, затвердженої Наказом Міністерства праці та соціальної політики України 18.12.2000 року №339, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.2001 року за № 30/5221, роботодавець несе відповідальність за несвоєчасність реєстрації як платник страхових внесків, несвоєчасність сплати та неповну сплату страхових внесків, у тому числі страхових внесків, що сплачують застраховані особи через рахунки роботодавців. У разі несвоєчасної сплати страхових внесків страхувальниками, у тому числі через ухилення від реєстрації як платника страхових внесків, або неповної їх сплати страхувальники сплачують суму донарахованих контролюючим органом страхових внесків (недоїмки), штраф та пеню.

Відповідно до пункту 9.7 Інструкції, не сплачені в строк страхові внески, пеня і штрафи стягуються в дохід Фонду із страхувальника у судовому порядку відповідно.

Правомірність нарахування відповідачем суми, що підлягає стягненню з платника внесків знайшла своє підтвердження зібраними у справі доказами і не спростована позивачем, а сам факт допущення порушення вимог Закону №1533-ІІІ позивачем не заперечувався.

Оцінивши встановлені у справі обставини з врахуванням норм законодавства, якими регулюються спірні правовідносини, суд прийшов до висновку про правомірність визначенням відповідачем у рішенні №4 від 02.12.2013 року прострочену заборгованість зі сплати страхових внесків (недоїмки), яка підлягає стягненню з платника внесків в розмірі 1 593,55 грн. (в т.ч. донарахованих страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття у сумі 1491,90 грн.).

Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Оцінюючи правомірність дій та рішень відповідача, суд керується критеріями, закріпленими у ч.3 ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом під час розгляду справи не встановлено фактів порушення відповідачем зазначених критеріїв, а тому суд вважає, що відповідач при винесені спірного рішення №4 від 12.07.2013 року діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження надано, обґрунтовано, добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно та своєчасно.

Відповідно до п.4 ч.3 ст.129 Конституції України та ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Під час судового розгляду справи відповідач, як суб'єкт владних повноважень довів правомірність своїх дій. В той же час позивач не довів обставин в обґрунтування своїх вимог.

Враховуючи наведене в сукупності та виходячи із встановлених судом обставин, оцінивши надані сторонами докази в контексті наведених вище вимог законодавства, суд дійшов висновку про недоведеність позивачем протиправності рішення Київського міського центру зайнятості №4 від 02.12.2013 року, відповідність якого вимогам законодавства встановлена під час розгляду справи. З огляду на зазначене, позовні вимоги визнаються судом необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат відповідача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з позивача не підлягають.

Керуючись ст.ст.69-71, 94, ч.6 ст.128, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Товариство з додатковою відповідальністю «Європейський консалтинговий центр «Євроконсалтинг» до Управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі міста Києва про скасування рішення №2483 від 12 грудня 2011 року відмовити.

Постанова набирає законної сили у порядку, встановленому в ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, визначені ст.ст.185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.А. Добрівська