Ухвала суду № 36924724, 24.01.2014, Апеляційний суд Київської області

Справа № 355/1143/13-к Головуючий у І інстанції Коваленко К.В.Провадження № 11-кп/780/36/14 Доповідач у 2 інстанції ГоворухаКатегорія 34 24.01.2014

УХВАЛА

Іменем України

23 січня 2014 року. м. Київ.

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого - Говорухи В.І.,

суддів - Капічон О.М., Ященко І.Ю.

при секретарі Гусак О.О., за участю прокурора Красківського В.П.,

обвинуваченого ОСОБА_1

розглянула у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою потерпілої на вирок Баришівського районного суду Київської області від 12 листопада 2013 року, яким

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, українця, громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,

засудженого за ч. 1 ст. 286 КК України на 1 /один/ рік обмеження волі без позбавлення права керувати транспортними засобами. На підставі ст. ст. 75, 76 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з іспитовим строком один рік та покладені обов'зки.

Цим же вироком вирішено питання щодо цивільного позову та речових доказів.

Згідно вироку, 26 серпня 2012 року приблизна о 5 годині 00 хвилин, ОСОБА_1 керуючи автомобілем марки КАМАЗ 5410 державний номерний знак НОМЕР_3, що належить ТОВ « Комерційний центр Афіто» м. Київ, в складі з завантаженим напівпричепом марки ОДАЗ державний номерний знак НОМЕР_2, рухаючись по сухій асфальтованій дорозі Київ - Харків з боку м. Київ, в напрямку м. Харків. Поблизу м. Березань на 80 км вищезазначеної дороги, переїхавши розподільчу смугу, виїхав на смугу зустрічного руху, правою передньою частиною автомобіля допустив зіткнення із передньою частиною автомобіля марки FОRD SKORPIO державний номерний знак НОМЕР_4, що належать ОСОБА_2, жителю м. Мерефа, який рухався в зустрічному напрямку, під керуванням ОСОБА_3, та в якому перебували пасажири ОСОБА_4, ОСОБА_5 і ОСОБА_6

Своїми діями водій ОСОБА_1, керуючи транспортним засобом допустив порушення вимог п.п. 1.3, 2.3. «б», 2.9. «а», 10.1.,11,11.4, 12.1 ПДР України.

Порушення водієм ОСОБА_1 вищевказаних вимог ПДР України знаходяться в прямому причинному зв'язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди та її наслідками.

Відповідно до висновку судово-медичного експерта № 104/Д від 19.10.2012 р. пасажир автомобіля FОRD SKORPIO ОСОБА_6 отримала тілесні ушкодження у вигляді садни обличчя, закритий перелом правої великогомілкової кістки, які характерні для дії тупих предметів, або при ударі об такий. Закритий перелом правої великогомілкової кістки відносяться до категорії тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості за ознакою розладу здоров'я понад 21 добу. Дані ушкодження могли виникнути під час ДТП у пасажира легкового автомобіля.

Таким чином, своїми діями, які виразились в порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, ОСОБА_1 спричинив потерпілій ОСОБА_6 тілесні ушкодження середньої тяжкості.

Не погоджуючись з даним рішенням суду потерпіла подала апеляційну скаргу в якій просила вирок Баришівського районного суду Київської області від 12 листопада 2013 року скасувати та ухвалити новий вирок, призначивши обвинуваченому покарання у виді трьох років обмеження волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на три роки. Свою апеляційну скаргу вона обґрунтовує тим, що суд першої інстанції постановив незаконний вирок, в зв'язку з його м'якістю, невідповідності тяжкості скоєного та особі засудженого. Суд прийняв до уваги, те, що обвинувачений позитивно характеризується по місцю роботи, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває. Обставиною, що пом'якшує відповідальність визнано також щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину. Проте шкоду заподіяну потерпілій, він не відшкодував, та ніяких дій з його боку не здійснюється. Вибачення не попросив. Дії обвинуваченого, на думку потерпілої, спрямовані на уникнення від покарання.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який заперечував проти задоволення апеляції, пояснення обвинуваченого, який просив вирок залишити без змін, а апеляцію потерпілої без задоволення, провівши судові дебати, надавши обвинуваченому останнє слово, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

На думку колегії суддів, судом першої інстанції при постановленні вироку вимоги ст. 370 КПК України виконані у повному обсязі.

Висновок суду 1-ї інстанції про винність обвинуваченого ОСОБА_1 в скоєному відповідає фактичним обставинам справи, його дії судом правильно кваліфіковано за ч. 1 ст. 286 КК України і в апеляційній скарзі не оскаржують.

Покарання обвинуваченому ОСОБА_1 призначено з урахуванням характеру та ступеню суспільної небезпеки скоєного, обставин справи та даних про особу винного, відповідно до вимог ст. 65 КК України.

Щодо доводів апеляції про м'якість призначеного засудженому покарання, то вони не ґрунтуються на матеріалах справи. Як вбачається із вироку, при призначенні покарання суд врахував тяжкість вчиненого злочину, дані про особу засудженого, обставини, які пом'якшують покарання та відсутність обставин, що його обтяжують. Із урахуванням цих даних та врахувавши, що обвинувачений до кримінальної відповідальності притягується вперше, характеризується позитивно, визнав свою вину, в скоєному розкаявся, сприяв розкриттю злочину, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про можливість призначення засудженому покарання у виді обмеження волі без позбавлення права керувати засобами із звільненням від відбування покарання із випробуванням. На думку колегії суддів, призначене засудженому покарання, за своїм видом та розміром відповідає тяжкості злочину та особі засудженого. Підстав для призначення засудженому більш тяжкого покарання, в тому числі і без застосування ст. 75 КК України колегія суддів не вбачає.

З врахуванням конкретних обставин дорожньо - транспортної пригоди, характеру допущених обвинуваченим порушень та наслідків, що настали, а також приймаючи до уваги, що ОСОБА_1 працює водієм і це є єдинім джерелом існування сім'ї, колегія суддів погоджується з рішенням суду не позбавляти обвинуваченого права керувати транспортними засобами.

Доводи апелянта про те, що в діях обвинуваченого не вбачається щире каяття є необґрунтованими. Оскільки, як вбачається з матеріалів кримінального провадження ОСОБА_1 визнав себе винним, надавав покази, з'являвся в судові засідання, не оспорював фактичні обставини справи. Суперечить матеріалам кримінального провадження і посилання на те, що ОСОБА_1 намагається уникнути покарання.

Щодо відшкодування матеріальної шкоди то суд позов потерпілої залишив без розгляду у зв'язку з неприбуттям потерпілої в судове засідання та неможливістю прийняття обґрунтованого рішення і роз'яснив потерпілій її право звернутись з цивільним позовом в порядку цивільного судочинства. В цій частині рішення суду не оскаржено.

Вирок Баришівського районного суду Київської області від 12 листопада 2013 року щодо ОСОБА_1 відповідає вимогам закону, підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не вбачає у зв'язку із чим залишає цей вирок без змін, а апеляцію потерпілої без задоволення

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів , -

У Х В А Л И Л А:

Вирок Баришівського районного суду Київської області від 12 листопада 2013 року, щодо ОСОБА_1 залишити без зміни.

Головуючий

Судді