Рішення № 36921737, 27.01.2014, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 340/858/13-ц

Провадження № 22-ц/779/207/2014

Категорія 27

Головуючий у 1 інстанції Атаманюк Р. І.

Суддя-доповідач Шалаута Г.І.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2014 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючої-судді: Шалаути Г.І.,

суддів: Горейко М.Д., Ковалюка Я.Ю.,

секретаря: Турів О.М.,

з участю сторін: представника апелянта - Рокетської С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу позовом ПАТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_3, третьої особи без самостійних вимог ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки на погашення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою ПАТ КБ "ПриватБанк" на рішення Верховинського районного суду від 21 листопада 2013 року, -

в с т а н о в и л а :

В жовтні 2013 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" звернувся в суд з вказаним позовом, який мотивувало тим, що 04 .02 2008 року ОСОБА_4 отримав кредит у ПАТ КБ "ПриватБанк" в розмірі 7000 доларів США згідно кредитного договору №IFVWGA00000120 та зобов'язався та сплачувати проценти в розмірі 12% на рік на суму залишку заборгованості за його користування, комісії та інші платежі, повернути кредит до 01.02.2018 року, а у випадку невиконання договірних зобов'язань відповідач зобов'язався сплатити пеню за порушення виконання зобов'язань в розмірі 15% від суми несплаченого платежу, за кожен день прострочення (п.8.1 договору) та штраф в розмірі 250 грн. + 5% від суми позову. В забезпечення виконання зобов'язань за цим договором ПАТ КБ "Приват Банк" та ОСОБА_3 04.02.2008 року уклали договір іпотеки, згідно якого відповідачка надала в іпотеку земельну ділянку площею 0,12 га, що належить їй на підставі державного акту про право приватної власності серії ІФ №085140 від 02.11.2005 року та розташованого в смт. Верховина Верховинського району Івано-Франківської області. Відповідач неналежно виконував свої зобов'язання по кредитному договору, що призвело до виникнення заборгованості. Позивач просив звернути стягнення на іпотечне майно - земельну ділянку шляхом продажу предмету іпотеки ПАТ КБ"ПриватБанк" в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №IFVWGA00000120 від 04.02.2008 року в розмірі 11890,51 доларів США, що у гривневому еквіваленті згідно курсу НБУ становить 95005,21 грн., з яких прострочений борг становить - 6118,97 доларів США, 2201,42 доларів США - заборгованість за процентами, 71,02 долари США - заборгованість з комісії по обслуговуванні кредиту, 2903,09 долари США. - пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором, 31,29 доларів США - штраф(фіксована частина), 564,72 долари США - штраф(процентна складова).

Рішенням Верховинського районного суду від 21 листопада 2013 року позов задоволено частково.

Звернуто стягнення на заставне майно - земельну ділянку площею 0,12 га, яка належить ОСОБА_3 та знаходиться в смт. Верховина Верховинського району шляхом продажу вказаної земельної ділянки на підставі договору іпотеки від 04.02.2008 року ПАТ КБ "Приват Банком" із укладенням від імені ОСОБА_3 договору купівлі-продажу цієї земельної ділянки будь-яким способом з іншою особою-покупцем із застосуванням процедури продажу, встановленої ст.38 Закону України "Про іпотеку" та встановленням початкової ціни продажу предмету іпотеки на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій з отриманням витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та проведенням дій щодо оформлення та отримання кадастрового номеру земельної ділянки та всіх інших, передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для здійснення продажу предмету іпотеки та вирішено передати земельну ділянку в оперативне управління ПАТ КБ «Приватбанк» в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №IFVWGA00000120 від 04.02.2008 року, укладеним між ПАТ КБ "Приватбанк" та ОСОБА_4, що складається з: 6118,97 доларів США простроченого боргу, 2201,42 доларів США заборгованості за процентами, 1000 доларів США пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за користування кредитом, 71,02 долари США заборгованості з комісій по обслуговуванню кредитом.

Стягнуто у солідарному порядку з ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» 750,37 грн. судового збору.

В решті заявлених вимог ПАТ КБ "Приватбанк" відмовлено.

На дане рішення ПАТ КБ "Приватбанк" подало апеляційну скаргу, в якій посилається на те, що судом порушено норми процесуального та матеріального права, щодо пені неправильно застосовано річний строк позовної давності без наведення розрахунку, не застосовано ч.1 ст.259 ЦК України, яка передбачає, що за домовленістю сторін строк позовної давності може бути збільшено та не враховано, що згідно умов кредитного договору сторонами погоджено 5-річний строк позовної давності (п.5.5 кредитного договору). Апелянт зазначає, що суд неправильно застосував п.1 ч.2 ст.258 ЦК України, який не підлягав застосуванню. Також апелянт зазначив, що сторони у п.5.3 кредитного договору погодили, що за порушення позичальником строків платежів по будь-якому із зобов'язань, передбачених договором, сплачується штраф розмірі 250 грн.+ 5% від суми несплаченого платежу при простроченні платежів більше як на 30 днів, однак суд безпідставно відмовив у задоволенні вимоги про стягнення штрафу в розмірі 31,29 долари США (фіксована частина) та 564,72 долари США(процентна складова).

Представник апелянта просив скасувати рішення суду першої інстанції, постановивши нове рішення про задоволення вимог банку в повному обсязі.

В судовому засіданні представник банку доводи апеляційної скарги підтримав, просив апеляційну скаргу задовольнити.

Відповідачі в судове засідання не з,явилися, хоча належним чином були повідомлені про день і час розгляду справи, а тому їх неявка не є перешкодою розгляду апеляційної скарги.

Заслухавши представника апелянта, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши їх доказами, колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Колегією встановлено, що ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_4 04.02 2008 року уклали кредитний договір №IFVWGA00000120, згідно умов якого банк надав відповідачу кредит у в розмірі 7000 доларів США, а останній зобов'язався сплачувати проценти в розмірі 12% на рік на суму залишку заборгованості за його користування, сплачувати комісії за обслуговування кредитом та повернути кредит до 01.02.2018 року, а у випадку невиконання договірних зобов'язань зобов'язався сплатити пеню за порушення виконання зобов'язань в розмірі 15% від суми несплаченого платежу, за кожен день прострочення (п.8.1 договору) та штраф в розмірі 250 грн.+5% від суми позову.

В забезпечення виконання зобов'язань за цим договором ПАТ КБ"ПриватБанк» та ОСОБА_3 04.02.2008 року уклали договір іпотеки, згідно якого відповідачка надала в іпотеку іпотечне майно - належну їй на праві власності земельну ділянку площею 0,12 га в смт. Верховина Верховинського району. Відповідач неналежно виконував свої зобов'язання по кредитному договору, що призвело до виникнення заборгованості станом на липень 2013 року в розмірі 11890,51дол.США, що у гривневому еквіваленті згідно курсу НБУ становить 95005,21 грн., з яких прострочений борг становить - 6118,97 доларів США, 2201,42 доларів США - заборгованість за процентами, 71,02 долари США - заборгованість з комісії по обслуговуванні кредиту, 2903,09 долари США. - пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором, 31,29 доларів США - штраф(фіксована частина), 564,72 долари США - штраф(процентна складова).

За змістом ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства.

Згідно ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язань за договором, якщо він не виконав своїх зобов'язань за договором у визначений в ньому строк.

В п.2.3.7 кредитного договору передбачено, що при настанні подій, зазначених у п.2.3.3 даного договору(порушення позичальником будь-якого із зобов'язань, передбачених умовами договору та затримання сплати частини кредиту або відсотків на один місяць, а також за наявності інших порушень умов договору кредиту позичальником) банк має право стягнути кредит до настання строку сплати кредиту, зазначеної в п.8.1 договору, в тому числі шляхом звернення стягнення на заставне майно.

Як вбачається з розрахунку заборгованості відповідач допускав істотні порушення умов договору, зокрема в частині розміру та строків погашення кредиту, сплати відсотків за користування кредитними коштами.

За змістом ч.2 ст.1054 та ч.2 ст.1050 ЦК України наслідком порушення відповідачем зобов'язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право позивача достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.

Позивачем надсилалась відповідачу вимога про дострокове виконання кредитних зобов'язань від 22.03.2013 року(а. с. 13,15), яка останнім залишена без реагування.

Позивачем станом на 09.07.2013 року проведено розрахунок заборгованості ОСОБА_4 за договором кредиту (а.с. 7-11), відповідно до якого нараховано всю суму заборгованості відповідача. Будь-яких доказів, які б спростовували проведений позивачем розрахунок заборгованості відповідачами не представлено суду.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правомірно звернув стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості позичальника за кредитним договором, зменшивши розмір пені по заяві ОСОБА_3 з урахуванням істотних обставин - важкого матеріального стану позичальника, який маючи дохід 1200 грн. утримує двох неповнолітніх дітей, дружину, яка тимчасово не працює, сім'я позичальника згідно акту обстеження матеріально-побутових умов від 07.11.2013 року членів депутатської комісії Верховинської селищної ради відноситься до малозабезпечених.

Колегія відхиляє доводи апелянта про те, що суд, врахувавши до сплати заборгованості за кредитним договором пеню в межах річного строку позовної давності не привів розрахунку, оскільки такі є голослівними і спростовуються матеріалами справи. Суд з урахуванням істотної обставини - тяжкого матеріального становища сім'ї позичальника на підставі заяви відповідача від 7.11.2013 року(а.с.58) та обгрунтовуючих її доказів(а.с.59-61), зазначив у мотивувальній частині рішення, що неустойку слід зменшити до 1000 доларів США(7990грн.). Таке рішення відповідає вимогам ч.3 ст. 551 ЦК України, яка передбачає право суду зменшити розмір неустойки, якщо він значно перевищує розмір збитків, а також за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Зменшивши розмір неустойки з урахуванням важкого матеріального становища позичальника, суд також зіслався і на ту обставину, що до вимог про стягнення неустойки законодавець передбачив застосування спеціального строку позовної давності - один рік у п.1 ч.2 ст.258 ЦК України, а не трьохрічного, який застосував банк у приведеному ним розрахунку.

Однак, колегія вважає частково обґрунтованими доводи апелянта в частині відмови у задоволенні вимоги позивача щодо стягнення штрафу(фіксована частина) та процентна складова, сплату якої погоджено сторонами окремим пунктом (п.5.3 кредитного договору), який сплачується за умови порушення позичальником строків платежів по будь-якому із зобов'язань, передбачених договором в розмірі 250 грн.(фіксована частина) + 5% від суми несплаченого боргу при простроченні платежів більше як на 30 днів, який залишено поза увагою суду та не наведено жодних доводів на обґрунтування такої відмови.

Колегія вважає, що в цій частині рішення суду слід скасувати та постановити нове про стягнення штрафу з ОСОБА_4 в розмірі, передбаченому п.5.3 кредитного договору-250 грн.(фіксована частина), а не 31,29 доларів США, як зазначив апелянт, та 564,72 долари США(процентна складова) згідно наданого позивачем розрахунку, який не оспорював відповідач.

Статтею 611 ЦК України встановлено правові наслідки порушення зобов'язання, за змістом якої у разі порушення зобов'язань за договором виникає обов'язок сплати неустойки(штрафу, пені).

На підставі ст. 611 ЦК України, керуючись ст.ст.307, 309, 313, 314, 316, 317, 319, 323-325 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ПАТ КБ "Приватбанк" задовольнити частково.

Рішення Верховинського районного суду від 21листопада 2013 року в частині відмови ПАТ КБ "Приватбанк" у стягненні штрафу з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 скасувати. Ухвалити в цій частині нове рішення.

Стягнути з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в користь ПАТ КБ "ПриватБанк" штраф(фіксована частина) в розмірі 250 грн. та штраф(процентна складова) в розмірі 564,72 доларів США.

В решті рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з моменту набрання законної сили.

Судді Г.І.Шалаута

М.Д.Горейко

Я.Ю.Ковалюк