Постанова № 36920586, 16.01.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

16 січня 2014 року 14:54 № 826/18698/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Григоровича П.О., при секретарі судового засідання Легейді Я.А., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Вельмона» до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києвіпро визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 31.07.2013 №0005172208.за участю представників

позивача: Кравець О.С.

відповідача: Білоус М.В.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 16.01.2014 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Вельмона» (надалі - позивач, Товариство), звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (надалі - відповідач, ДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 31.07.2013 №0005172208.

Ухвалою суду від 09.12.2013 відкрито провадження, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду в судовому засіданні на 24.12.2013, яке в подальшому відкладалось з метою отримання додаткових доказів по справі для правильного вирішення спору по суті заявлених позовних вимог.

Під час розгляду справи представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі та зазначив, що не погоджується з висновками Акта перевірки щодо порушення позивачем відповідних положень Податкового кодексу України (надалі - Кодекс), оскільки висновки відповідача за наслідками проведеної перевірки щодо порушень позивачем положень Кодексу при визначенні суми податкового кредиту з податку на додану вартість є хибними, базуються виключно на суб'єктивних припущеннях перевіряючих, які не мають підтвердження належними доказами.

Представник відповідача проти позову заперечував, при цьому посилаючись на те, що під час проведення перевірки встановлено господарські взаємовідносини позивача з суб'єктом господарювання, який, на думку податкового органу, має ознаки фіктивності. А тому, правочини, що укладені між позивачем та контрагентами є такими, що не мали на меті настання реальних наслідків, а у позивача відсутнє законне право на віднесення сум по спірним правовідносинам до податкового кредиту з податку на додану вартість. За таких обставин, податковий орган просив суд в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

31 липня 2013 відповідачем на підставі акта перевірки №344/26-58-22-08-11/37939446 від 15.07.2013 прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0005172208, яким позивачу за порушення пп.198.3, 198.6, 201.4, 201.6, 201.10 ПК України збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» на загальну суму 4104грн., в т.ч. за основним платежем в сумі 3283грн., штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 821грн.

Як вбачається з акта перевірки та письмових заперечень представника відповідача, збільшення суми грошового зобов'язання та застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій ґрунтується на обставинах «нереальності» господарських операцій між позивачем та ТОВ «Фірма Асіа».

Окружний адміністративний суд м. Києва погоджується з позицією податкового органу, враховуючи наступне.

30 жовтня 2012 між позивачем (замовник) та ТОВ «Фірма Асіа» (виконавець» укладено договір №3010/1, відповідно до умов якого замовник доручає, а виконавець зобов'язується виконати у відповідності до умов даного договору транспортні (логістичні) послуги, а замовник зобов'язується прийняти послуги та оплатити їх.

Замовник надає виконавцю розпорядження, необхідні для виконання даного договору.

Розрахунок між сторонами здійснюється після виставлення рахунку на оплату наданих послуг.

Замовник виплачує виконавцю винагороду у розмірі згідно виставлених актів виконаних робіт за кожен місяць.

Відповідно до ст.909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі.

Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.

Позивачем на підтвердження факту перевезення вантажу надано до матеріалів справи акт наданих послуг №2911 від 29.11.2012, рахунок №2911 від 29.11.2012 та податкову накладну №651 від 29.11.2012. Інших документів, складених між позивачем та ТОВ «Фірма Асіа» за наслідками виконання договору №3010/1 від 30.10.2012 до матеріалів справи не надано.

Відповідно до акта надання послуг №2911 від 29.11.2012 виконавцем були виконані транспортні (логістичні) послуги на загальну суму 19698грн., в т.ч. ПДВ - 3283грн.

Разом з тим, зі змісту вказаного Акта не вбачається за можливе встановити, які саме послуги, та в якому обсязі були виконані в інтересах позивача ТОВ «Фірма Асіа».

На пропозицію суду пояснити з посиланням на належні та допустимі докази, які саме транспортні (логістичні) послуги виконувались контрагентом, звідки забирався та куди перевозився товар, хто його отримував, представник позивача надав до матеріалів справи документ під назвою «Реєстр вантажів №11-2012» який містить в собі назви та адреси пунктів завантаження/розвантаження (товару) та номера видаткових накладних постачальника.

Втім, суд позбавлений можливості прийняти до уваги в якості належного доказу перевезення товару зазначений Реєстр вантажів №11-2012, адже у видаткових гакладних, за якими ПП «Гайсин-Мясокомбінат» поставляв товар позивачу, жодним чином не йдеться про участь в даній господарській операції ТОВ «Фірма Асіа», при цьому, графа «прийняв експедитор» залишилась не заповненою.

Тобто, суд не ставить під сумнів отримання товару від ПП «Гайсин-Мясокомбінат» позивачем, разом з тим не знаходить підтвердження належними доказами факту перевезення даного товару саме ТОВ «Фірма Асіа».

Слід зазначити, що у видаткових накладних, за якими позивач поставляв товар на ТОВ «Фудмаркет» та на перевезенні якого ТОВ «Фірма Асіа» наполягає позивач, міститься підстава поставки товарів: Договір №4600034311 від 27.11.2011, однак позивачем для огляду в судовому засіданні даного договору не надано, що сприймається судом як опосередкований доказ поставки товарів позивачем власними засобами без фактичного залучення ТОВ «Фірма Асіа».

Під час розгляду справи суд неодноразово звертав увагу представника позивача на необхідність надання додаткових/опосередкованих доказів, документів на підтвердження правомірності формування податкового кредиту, як то товаро-транспортні накладні, довіреності, виписані ТОВ «Вельмона» на відповідних осіб ТОВ «Фірма Асіа» на отримання товару від ПП «Гайсин-Мясокомбінат», однак, окрім вищевказаних акта надання послуг, рахунку та податкової накладної, інших документів позивачем надано не було.

При цьому, представник позивача не зміг пояснити суду, яким чином ТОВ «Фірма Асіа» отримувало товар від ПП «Гайсин-Мясокомбінат» за відсутності уповноважуючих на це документів (довіреностей).

За таких обставин, суд відзначає, що наявність законодавчо визначених документів для формування податкового кредиту, зокрема, наявність податкових накладних, виписаних платником податку є обов'язковою, але, не безумовною підставою для визнання правомірності формування платником податку показників податкової звітності за умови, якщо судом буде встановлено, що відомості в таких документах не відповідають дійсності, в тому числі, коли господарські операції не мали реального характеру через їх безтоварність.

Суд критично ставиться до тверджень позивача про те, що наявність факту перерахування коштів на рахунок контрагента є належним доказом правомірності віднесення сум до податкового кредиту, адже, як зазначено вище, первинні бухгалтерські та податкові документи є підставою для змін в бухгалтерському та податковому обліку підприємства, виключно за умови фактичного вчинення господарської операції, чого, в даному випадку, судом не встановлено, а позивачем, в порушення принципу змагальності (ст.11 КАС України), доведено не було.

Тобто, наявність самих лише обставин укладання цивільно-правового договору, формальних доказів про його виконання, не є безумовним свідченням правомірності здійснення змін у податковому обліку такого платника податку.

Так як в ході розгляду справи, в порушення принципу змагальності сторін, позивачем не представлено належних та допустимих доказів фактичності виконання спірних господарських операції, суд вважає за можливе погодитьсь з твердженнями податкового органу про відсутність обставин фактичного перевезення ТОВ «Фірма Асіа» товару, внаслідок чого позивач позбавлений можливості віднесення відповідних суми до податкового кредиту перевіряємого періоду.

Враховуючи, що матеріалами справи не підтверджено, а позивачем в судовому засіданні не доведено реальності господарських операцій, суд погоджується з доводами податкового органу, що позивачем безпідставно сформований податковий кредит за вказаний період, що призвело до втрат дохідної частини Державного бюджету України.

Аналогічна позиція викладена в постанові ВАСУ від 20.02.2013 по справі №2а-4458/12/2670.

Відповідно до ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва вважає, що позовні вимоги, в даному випадку, задоволенню не підлягають.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 69-71, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Суддя П.О. Григорович

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Повний текст складено 22.01.2014