Постанова № 36915098, 24.01.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

24 січня 2014 року 15 год. 00 хв. № 826/17635/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Данилишина В.М., суддів Качура І.А., Келеберди В.І., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" в особі Закарпатської дирекції УДППЗ "Укрпошта" до Пенсійного фонду України, Головного управління Пенсійного фонду України у Закарпатській області та управління Пенсійного фонду України у Рахівському районі Закарпатської області про визнання незаконними та скасування рішень відповідачів.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва 07 листопада 2013 року надійшов позов Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" в особі Закарпатської дирекції УДППЗ "Укрпошта" (також далі - позивач) до Пенсійного фонду України (також далі - відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України у Закарпатській області (також далі - відповідач-2) та управління Пенсійного фонду України у Рахівському районі Закарпатської області (також далі - відповідач-3) про визнання незаконними та скасування рішень відповідача-1 від 16 жовтня 2013 року № 27489/09-10 "Про результати розгляду скарги" (також далі - оскаржуване рішення № 27489/09-10), відповідача-2 від 19 вересня 2013 року № 9700/07 "Про залишення скарги без розгляду" (також далі - оскаржуване рішення № 9700/07) та відповідача-3 від 01 липня 2013 року № 06 "Про застосування фінансових санкцій за несвоєчасну виплату і доставку сум пенсійних виплат одержувачем" (також далі - оскаржуване рішення № 06).

В обґрунтування позову законний представник позивача зазначив, що дії відповідачів, у результаті вчинення яких прийнято оскаржувані рішення, суперечать чинному законодавству та, як наслідок, порушують права та інтереси позивача.

Ухвалою суду від 02 грудня 2013 року відкрито провадження в адміністративній справі, яку призначено до розгляду у судовому засіданні колегією суддів.

У ході судового розгляду справи представник позивача підтримав позов та просив задовольнити його повністю.

Представник відповідача-1 не визнав позов та просив відмовити у його задоволенні повністю з підстав, зазначених у письмових запереченнях проти позову, наданих суду у судовому засіданні 11 грудня 2013 року.

Представник відповідача-2 у судове засідання 11 грудня 2013 року не прибув, хоча про дату, час та місце судового розгляду справи відповідач-2 повідомлений належним чином, заява про розгляд справи за відсутності його представника до суду не надійшла.

Представник відповідача-3 у судове засідання 11 грудня 2013 року також не прибув, хоча про дату, час та місце судового розгляду справи відповідач-3 повідомлений належним чином, заява про розгляд справи за відсутності його представника до суду не надійшла. Разом з тим, 10 грудня 2013 року до суду через канцелярію від законного представника відповідача-3 надійшли письмові заперечення проти позову, які судом долучено до матеріалів справи для врахування при прийнятті у справі судового рішення по суті.

Враховуючи викладене та зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, у судовому засіданні 11 грудня 2013 року судом, відповідно до ч.ч. 4, 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України (також далі - КАС України), прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи у порядку письмового провадження.

До суду 16 грудня 2013 року через канцелярію від законних представників відповідача-2 та відповідача-3 надійшли письмові заперечення проти позову, які судом також долучено до матеріалів справи для врахування при прийнятті у справі судового рішення по суті.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд -

ВСТАНОВИВ:

Відповідачем-3 проведено перевірку поштамту міста Ужгород позивача щодо цільового використання коштів Пенсійного фонду України у Рахівському районі, за результатами якої 29 квітня 2013 року складено акт, згідно з висновками якого, проведеною перевіркою цільового використання коштів відповідача-3, призначених для виплати пенсій та грошової допомоги, виявлено, що 24 січня 2013 року ВПЗ смт В. Бичків по відомості від 25 січня 2013 року № 127 здійснено пенсійні виплати 19 пенсіонерам у загальному розмірі 21874,03 грн., чим порушено п. 5.1 договору від 24 грудня 2012 року № 385/49 про закупівлю послуги з виплати та доставки пенсій, допомоги на поховання за державні кошти (також далі - договір № 385/49), а також абзацу 2 п. 1.9 Інструкції про виплату та доставку пенсій, соціальних допомог національним оператором поштового зв'язку, затвердженої наказом Міністерства транспорту та зв'язку України, Міністерства праці та соціальної політики України від 28 квітня 2009 року № 464/156, постановою правління Пенсійного фонду України від 28 квітня 2009 року № 14-1 (також далі - Інструкція).

У зв'язку з викладеним, 13 травня 2013 року відповідачем-3 прийнято рішення № 04 про застосування фінансових санкцій за несвоєчасну виплату і доставку сум пенсійних виплат одержувачем, яке, за результатами адміністративного (досудового) оскарження, скасовано рішенням відповідача-1 від 19 червня 2013 року № 15700/09-10.

Разом з тим, 01 липня 2013 року відповідачем-3 прийнято оскаржуване рішення № 06, яким до позивача застосовано штраф у розмірі своєчасно невиплачених, недоставлених пенсійних виплат - 21874,03 грн.

Оскаржуваним рішенням відповідача-2 № 9700/07 скаргу позивача на оскаржуване рішення № 06 залишено без розгляду, а оскаржуваним рішенням відповідача-1 № 27489/09-10 оскаржуване рішення № 9700/07 залишено без змін, скаргу позивача - без задоволення.

Суд не погоджується з доводами представників позивача щодо наявності підстав для визнання незаконними та скасування оскаржуваних рішень, виходячи з оцінки наявних у матеріалах справи доказів та аналізу наступних положень і обставин.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 3, ч. 1 ст. 5, ч. 1 ст. 47 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", суб'єктами солідарної системи є: застраховані особи, а в окремих випадках, визначених цим Законом, - члени їхніх сімей та інші особи; страхувальники; Пенсійний фонд; уповноважений банк; підприємства, установи, організації (далі - організації), що здійснюють виплату і доставку пенсій.

Цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.

Згідно ч. 6 ст. 15 Закону України "Про поштовий зв'язок", для задоволення державних потреб національний оператор на договірних засадах може здійснювати діяльність, пов'язану з виплатою та доставкою пенсій, грошової допомоги малозабезпеченим громадянам, надавати інші послуги відповідно до законодавства України.

З наявних у матеріалах справи доказів вбачається, що між позивачем та відповідачем-3 укладено договір № 385/49, за умовами якого позивач зобов'язався у 2013 році надати відповідачу-3 послуги з виплати та доставки пенсій, допомоги на поховання на території міста Рахів та Рахівського району Закарпатської області, а відповідач-3 - прийняти та оплатити їх.

Згідно з п. 1.2 розділу І, п. 5.1 розділу V, п. 7.3 розділу VІІ договору № 385/49, позивач на підставі виплатних документів (відомостей, разових доручень), наданих відповідачем-3, за відповідну плату проводить виплату та доставку пенсії, виплату допомоги на поховання протягом виплатних періодів, зазначених у п. 5.1 розділу V договору.

Строк надання послуг з виплати та доставки пенсій, допомоги на поховання: щомісяця протягом виплатного періоду, а при пересиланні пенсій, інших відрахувань з пенсій поштовими переказами - не пізніше одного місяця з дня їх надходження. Виплатним періодом є: для виплати пенсій за відомостями - щомісяця із 04 по 25 число включно (від зазначеної у відомості на виплату пенсій дати та до кінця виплатного періоду).

У разі виплати пенсій одержувачам за відомостями з порушенням строків, зазначених у п. 5.1 розділу V (після закінчення виплатного періоду, раніше зазначеної на відомості дати, крім випадків, передбачених вимогами Інструкції) з вини позивача, останній сплачує відповідачу-3 штраф у розмірі несвоєчасно виплачених пенсій.

Згідно з п. 1.9 розділу І Інструкції, виплата пенсій, соціальних допомог за відомостями за формою В1-М здійснюється відповідно до зазначеної на відомості дати та до кінця виплатного періоду.

Виплата пенсій, соціальних допомог до зазначеної на відомості дати може здійснюватися лише з письмового дозволу керівника органу Пенсійного фонду, органу праці та соціального захисту населення.

Як з'ясовано судом у ході розгляду справи та підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, позивачем на підставі відомості від 25 січня 2013 року № 127/21.13 (форма В1-М) пенсійні виплати 19 пенсіонерам у загальному розмірі 21874,03 грн. здійснено 24 січня 2013 року, тобто раніше дати, зазначеної у вказаній відомості.

Факт здійснення пенсійних виплат 19 пенсіонерам 24 січня 2013 року також підтверджується відбитком поштового штемпеля на відомості.

Письмового дозволу керівника відповідача-3 на здійснення пенсійних виплат раніше дати, зазначеної у відомості, представниками позивача суду не надано, у зв'язку з чим суд прийшов до висновку про відсутність факту надання такого дозволу.

Таким чином, враховуючи викладені положення та обставини, оскаржуване рішення № 06, за переконанням суду, прийнято відповідачем-3 правомірно.

Стосовно оскаржуваних рішень № 9700/07 та № 27489/09-10 суд зазначає наступне.

Згідно з п. 1.5 розділу І Порядку розгляду органами Пенсійного фонду України скарг на рішення про накладення штрафу, нарахування пені та заяв платників при узгодженні ними вимоги про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 08 жовтня 2010 року № 22-7, скарга (заява) підписується скаржником - фізичною особою або уповноваженою нею на те особою, а для інших скаржників - керівником або представником, уповноваженим відповідно до законодавства, та має бути скріплена печаткою скаржника (для скаржників - фізичних осіб - за наявності).

Якщо скарга (заява) в інтересах скаржника подається його представником, то до скарги (заяви) додається копія довіреності (договору), оформленої відповідно до вимог чинного законодавства.

Рішенням відповідача-2 від 30 липня 2013 року № 7891/07 про продовження строків розгляду скарги позивача на оскаржуване рішення № 06 позивача, з метою повного і всебічного розгляду скарги, вивчення матеріалів скарги, повідомлено про необхідність надання відповідачу-2 документів, які підтверджують право в.о. директора ОСОБА_3 представляти інтереси позивача (нотаріальну посвідчену довіреність у порядку передоручення або інше).

У зв'язку з тим, що позивачем у встановлений рішенням № 7891/07 строк не надано відповідачу-2 документів, які підтверджують право в.о. директора ОСОБА_3 представляти інтереси позивача, скаргу позивача залишено без розгляду.

Разом з тим, як з'ясовано судом у ході розгляду справи, 12 серпня 2013 року до відповідача-2 надійшов лист позивача разом із копіями довіреності на ім'я ОСОБА_4, наказу на виконання ОСОБА_3 обов'язків директора позивача та наказу від 24 січня 2013 року № 27 "Про розподіл функціональних повноважень керівництва Закарпатської дирекції УДППЗ "Укрпошта" з додатком № 1.

Однак, документів, які підтверджують право в.о. директора ОСОБА_3, який підписав скаргу, представляти інтереси позивача, як уже зазначалось вище, позивачем відповідачу-2 не надано.

Згідно з ч. 3 ст. 244, ч. 1 ст. 245 Цивільного кодексу України (також далі - ЦК України), довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.

Форма довіреності повинна відповідати формі, в якій відповідно до закону має вчинятися правочин.

Суд не погоджується із твердженнями представників позивача стосовно того, що відповідач-2 та відповідач-1 в оскаржуваних рішеннях № 9700/07 та № 27489/09-10 безпідставно посилаються на положення ЦК України, оскільки саме вказаними положеннями регулюються питання представництва.

Зокрема, згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 237 ЦК України, представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.

Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Таким чином, проаналізувавши викладені положення та обставини, суд прийшов до висновку про правомірність прийняття відповідачем-2 та відповідачем-1 оскаржуваних рішень № 9700/07 та № 27489/09-10.

Відповідно до ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

На підставі викладених положень та обставин суд прийшов до висновку, що позов Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" в особі Закарпатської дирекції УДППЗ "Укрпошта" до Пенсійного фонду України, Головного управління Пенсійного фонду України у Закарпатській області та управління Пенсійного фонду України у Рахівському районі Закарпатської області про визнання незаконними та скасування рішень відповідачів є безпідставним, необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню повністю.

Згідно з ч. 2 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. У зв'язку з ухваленням судового рішення на користь суб'єктів владних повноважень та відсутністю з їх сторони судових витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати стягненню з позивача не підлягають.

Керуючись ст.ст. 7-11, 24, 25, 69-71, 86, 128, 158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити повністю у задоволенні позову Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" в особі Закарпатської дирекції УДППЗ "Укрпошта".

Копії постанови направити (вручити) сторонам (їх уповноваженим представникам) у порядку та строки, встановлені ст. 167 КАС України.

Відповідно до ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Згідно зі ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Головуючий суддя В.М. Данилишин

Суддя І.А. Качур

Суддя В.І. Келеберда