Постанова № 36913719, 23.01.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м.Львів

23 січня 2014 року Справа № 9104/29024/10

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Клюби В. В.

суддів: Рибачука А. І., Яворського І. О.

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 14 червня 2010 року по справі №2а - 5291/09/1370 за адміністративним позовом Приватного підприємства «Крупс» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова про визнання податкових повідомлень - рішень недійсними, -

УСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Крупс» звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова і просило визнати нечинними податкові повідомлення - рішення відповідача №0000162300/2/5172 та №0000152300/2/5171 від 03 липня 2009 року відповідно про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 296 917 гривень 50 коп. та про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 237 534 гривні.

Позовні вимоги мотивує тим що згідно з укладеним 16 травня 2007 року із ТзОВ «ОФФЕРС» договору №01 - 1605 - OFRS позивачем продано майнові права у виді права на участь в будівництві. При цьому, вказаний договір не визнавався у встановленому порядку недійсним і його недійсність прямо не встановлена законом. Тому обґрунтованим є включення понесених по договору витрат в сумі 791 780 гривень до валових витрат. Вважає, що за таких обставин висновок податкового органу про заниження податку на прибуток на суму 197 945 гривень та завищення підприємством валових витрат і відповідно неправомірне включення до податкового кредиту податку на додану вартість на суму 158 356 гривень не відповідає фактичним обставинам.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 14 червня 2010 року позовні вимоги задоволено: визнано протиправними податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова №0000152300/2/5171 та №0000162300/2/5172 від 03 липня 2009 року.

Відповідач не погодився з постановою суду першої інстанції і оскаржив її в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду. Просить скасувати оскаржувану постанову суду і постановити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Обгрунтовуючи доводи апеляційної скарги, посилається на ті обставини, що в ході проведеної перевірки було виявлено факт включення позивачем до складу валових витрат у четвертому кварталі 2007 року вартості послуг інформаційного, консультативного та юридичного характеру, наданих ТзОВ «Офферс» у розмірі 719 780 гривень без підтвердження їх використання у господарській діяльності. При цьому, в актах здавання - приймання наданих послуг по договору не вказано характер та зміст виконаних робіт як у натуральному, так і вартісному вигляді. Тобто, акти не містять реквізитів, передбачених ст. 9 ч. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» і відповідно понесені позивачем витрати на оплату послуг не оформлені документами, що підтверджували б фактичне виконання послуг. В свою чергу суд першої інстанції не врахував вказаних обставин.

Особи, які беруть участь у справі в судове засідання представників не направили, хоча повідомлялися належним чином та у встановленому законом порядку про дату, час та місце судового засідання.

При цьому, від сторін відсутні клопотання про розгляд справи за участі їх представників.

У зв'язку з цим та у відповідності до ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України, справу розглянуто в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши наявні в справі матеріали та докази, перевіривши доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.

Ухвалюючи оскаржуване судове рішення та умотивовуючи свої висновки, суд першої інстанції виходив з того, що представлений позивачем акт здавання - приймання від 28 вересня 2007 року наданих ТзОВ «Офферс» послуг за договором про надання послуг №01 - 1605 - OFRS від 16 травня 2007 року на суму 950 136 гривень, податкова накладна від 28 вересня 2007 року №2809 - 02 на суму 950 136 гривень та виписки по банку на вказану суму підтверджують надання ТзОВ «Офферс» послуг позивачу за цим договором.

Наявні в матеріалах справи первинні документи за своїм змістом та реквізитами відповідають вимогам, встановленим чинним законодавством до первинних документів, і підтверджують виконання умов договору.

Одержані в результаті виконання договору про передачу функцій замовника та виключних прав на фінансування будівництва кошти в сумі 3 599 000 гривень були використані позивачем у своїй господарській діяльності та на сплату податків, що підтверджується наданими позивачем податковими деклараціями з податку на додану вартість, деклараціями по податку на прибуток, копіями реєстрів платіжних доручень про сплату податку на додану вартість та податку на прибуток, платіжними дорученнями на оплату податкових зобов'язань, реєстрами отриманих податкових накладних, податковими накладними, видатковими накладними, оборотним відомостями, та платіжними дорученнями про оплату зобов'язань перед іншими кредиторами, що містяться в матеріалах справи. Тому, суд першої інстанції прийшов до висновку, що позивач правомірно включив до складу валових витрат вартість одержаних від ТзОВ «Офферс» послуг інформаційного, консультативного та юридичного характеру, які використав у своїй господарській діяльності, що спростовує доводи про заниження прибутку підприємства та неправомірне формування податкового кредиту. В свою чергу відповідачем не подано доказів правомірності прийняття податкових повідомлень - рішень, які за висновками суду першої інстанції прийняті відповідачем без урахування вимог Законі України «Про податок на додану вартість» і «Про оподаткування прибутку підприємств» та з порушенням передбачених ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України принципів, тому підлягає визнанню протиправним.

Проте, колегія суддів апеляційного суду не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Як було встановлено судами першої та апеляційної інстанцій і підтверджено матеріалами справи, позивач - приватне підприємство «Крупс» 10 січня 1994 року зареєстроване як суб'єкт підприємницької діяльності виконавчим комітетом Львівської міської ради і внесене до ЄДРПОУ за кодом 20787752. Позивач перебуває на податковому обліку у Державній податковій інспекції у Шевченківського району м. Львова та є платником податку на прибуток і податку додану вартість.

Окремими видами діяльності позивача згідно КВЕД є, зокрема, ремонт і будівництво житла (квартир) на замовлення населення; загальне будівництво будівель (нові роботи, роботи з заміни, реконструкції та відновлення), що підтверджується довідкою Головного управлінням статистики у Львівській області № 2867.

16 травня 2006 року позивач уклав із ТзОВ «Офферс» договір про надання послуг №01 - 1605 - OFRS, відповідно до якого позивач, як Замовником доручив, а ТзОВ «Офферс», як Виконавець взяв на себе зобов'язання надавати передбачені договором послуги. Передбачені договором послуги стосувалися представництва інтересів замовника в їх господарських взаємовідносинах із суб'єктами господарювання, органами державної влади, громадськими організаціями та іншими юридичними особами, а також громадянами України та інших країн, зокрема: щодо пошуку та встановлення контактів (господарських зв'язків) з підприємствами, які виконують роботи, надають послуги та здійснюють продаж товарів, що цікавлять Замовника, або здійснюють іншу діяльність, в результатах або в участі в якій зацікавлений Замовник.

Вартість послуг та порядок їх оплати згідно умов договору регулюється сторонами окремо для кожної послуги, про що сторонами підписується додаткова угода, та на підставі оформленого окремо письмового завдання Замовника, в якому міститься предмет послуги, її мета чи результат. Роботи вважаються виконаними після підписання акту виконаних робіт.

Відповідно до Завдання №1 до Договору про надання послуг №01 - 1605 - OFRS від 16 травня 2007 року позивач доручив ТзОВ «Офферс» вивчити питання та провести пошук підприємства щодо можливості передачі йому функцій Замовника та виключних прав на фінансування будівництва на орендній земельній ділянці за адресою: Львівська область м. Моршин вул. Шевченка, 1 на підставі договору оренди від 24 листопада 2005 року за №040544500072 з цільовим призначенням «землі житлової та громадської забудови».

Згідно додаткової угоди №1 до Договору про надання послуг №01 - 1605 - OFRS від 16 травня 2007 року, укладеної між позивачем та ТзОВ «Офферс», вартість передбачених завданням №1 послуг становить 26,4 відсотка від суми договору, одержаної Замовником від підприємства за передачу функцій Замовника та виняткових прав на фінансування будівництва.

Про виконання умов договору про надання послуг №01 - 1605 - OFRS від 16 травня 2007 року сторонами договору 28 вересня 2007 року складено Акт здавання - приймання наданих послуг на суму 3 599 000 гривень.

На підтвердження виконання умов договору 03 вересня 2007 року між позивачем та ВАТ «Дрогобицький завод залізобетонних виробів» укладено договір про передачу функцій замовника та виключних прав на фінансування будівництва на суму 3 599 000 гривень. Також, на підтвердження цього позивачем представлено: копію вказаного договору, акт приймання - передачі №0911/1 від 11 вересня 2007 року, податкові накладні від 07 вересня 2007 року №0907 - 5 на суму 600 000 гривень, від 10 вересня 2007 року №0911 - 5 на суму 1 500 000 гривень, від 11 вересня 2007 року №0911 - 5 на суму 1 499 000 та виписки по банку на вказані суми.

Згідно направлень від 12 листопада 2008 року за №1112 та від 10 грудня 2008 року за №1184 відповідачем проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період із 01 квітня 2007 по 30 червня 2008 року, за результатами якої 29 грудня 2008 року складено акт №2616/323/23 - 118/20787752. Відповідно до змісту цього акта, в ході перевірки, окрім інших, виявлено порушення:

- п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.4.4 п. 5.4 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток за 2007 рік в сумі 197 945 гривень, в тому числі за четвертий квартал 2007 року - в сумі 197 945;

- пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість в сумі 158 356 гривень.

На підставі вказаного акту відповідача та вищезазначених висновків перевірки відповідачем 03 липня 2009 року прийнято податкові повідомлення - рішення: за №0000152300/2/5171, яким позивачу визначено податкове зобов'язання по податку на прибуток в сумі 296 917 гривень 50 коп., з яких: 197 945 гривень - за основним платежем та 98 972 гривні 50 коп. - за штрафними (фінансовими) санкціями; №0000162300/2/5172, яким позивачу визначено податкове зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 237 534 гривні з яких 158 356 грн. основний платіж, 79178,00 грн. штрафна (фінансова) санкція.

Висновки податкового органу ґрунтуються на тому, що первинними документами не підтверджено використання послуг інформаційного, консультативного та юридичного характеру в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності та відсутності підстави для включення їх вартості на суму 791 780 гривень до складу валових витрат.

Враховую встановлені судоми фактичні обставини справи, колегія суддів апеляційного суду вважає за необхідне наголосити на такому.

Відповідно до п. 7.4.1. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1. статті 6 та статтею 8 - 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - сума будь - яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат включаються: суми будь - яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

До складу валових витрат відповідно до пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 цього ж Закону України не належать витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (робіт, послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту, а також підставою для віднесення певних сум до складу валових витрат є підтверджений факт придбання товарів, робіт та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів, робіт чи послуг або в разі якщо вони не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Згідно із пунктом 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського та податкового обліку господарської операції є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Статтею 1 цього ж Закону визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Проте, у представлених позивачем документах, зокрема, в акті здавання - приймання виконаних робіт не вказано зміст виконаних робіт, їх обсяг, тобто не викладено зміст і обсяг господарської операції. У зв'язку з цим, на думку колегії суддів апеляційного суду, не підтверджено понесені позивачем витрати на придбання послуг та фактичне надання таких послуг, а також не доведено використання їх у господарській діяльності позивача. Наведені обставини виключають можливість включення зазначених витрат до складу валових витрат відповідного періоду і не є підставою для формування податкового кредиту.

Крім цього, згідно змісту акта перевірки документи про надання послуг по договору №01 - 1605 - OFRS від 16 травня 2007 року не були надані до перевірки і з приводу цієї обставини позивачем не надано будь - яких пояснень.

В зв'язку з цим, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, щодо протиправності оспорюваних податкових повідомлень - рішень, так як доводи позивача не спростовують висновків перевірки.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України суд ухвалює рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин справи, підтверджених дослідженими доказами.

Проте, з урахуванням вищевикладеного, колегія суддів апеляційного суду вважає, що постанова суду першої інстанції не відповідає вищевказаним вимогам щодо законності та обґрунтованості судових рішень.

Відповідно до ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення є, зокрема: невідповідність висновків суду обставинам справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими; порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції, вирішуючи даний спір, ухвалив судове рішення з порушенням вищевказаних норм матеріального права, в судовому засіданні не були доведені обставини, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими, а також викладені у судовому рішенні висновки, не відповідають обставинам справи. В зв'язку з цим постанову суду слід скасувати та прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 195, 197, 198, 202, 205, 207, 211, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Львова задовольнити.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 14 червня 2010 року по справі №2а - 5291/09/1370 скасувати та прийняти нову постанову.

В задоволенні адміністративного позову Приватного підприємства «Крупс» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова про визнання податкових повідомлень - рішень недійсними відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення копії постанови особам, які беруть участь у справі, і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя В. В. Клюба

Судді: А. І. Рибачук

І. О. Яворський