Ухвала суду № 36912539, 30.01.2014, Апеляційний суд Київської області

Справа № 369/4868/13-ц Головуючий у І інстанції Медвідь Н.О. Провадження № 22-ц/780/110/14 Доповідач у 2 інстанції Мережко М.В.Категорія 45 30.01.2014

УХВАЛА

Іменем України

23 січня 2014 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі :

Головуючого судді: Мережко М.В.,

Суддів: Суханової Є.М., Данілова О.М.,

При секретарі: Франюк Т.В.

Розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 03 жовтня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа: Відділ державної реєстрації актів цивільного стану Києво-Святошинського районного управління юстиції Київської області про оспорювання батьківства.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів,-

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2013 року позивач звернувся до суду із позовом до ОСОБА_3 про оспорювання батьківства.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що він познайомився із ОСОБА_3 у 2005 році. Шлюб вони зареєстрували 26 вересня 2007 року. До шлюбу із позивачем, ОСОБА_3 мала сина від іншого чоловіка.

Після реєстрації шлюбу відповідач обіцяла йому, що переїде жити до Італії, однак відтягувала свій переїзд. В подальшому перестала відповідати на телефонні дзвінки.

У квітні 2008 року позивач приїздив до відповідачку в Україну для з'ясування обставин, примирення.

Через рік, у березні 2009 року, відповідач по телефону повідомила, що згідна переїхати до Італії, при умові, що жити вони будуть окремо від матері та сестри позивача. Таку пропозицію позивач не прийняв.

У вересні 2009 року, відповідач приїхала без попередження в Італію, вибачилася перед позивачем і його родичами, і до березні 2010 року вони проживали разом. Потім відповідач припинила спільне проживання та подружні стосунки.

Відповідно до актового запису № 28 відділу державної реєстрації актів цивільного стану Києво-Святошинського РУЮ Київської області ОСОБА_3 народила ІНФОРМАЦІЯ_3 сина ОСОБА_4. Батьком дитини записаний позивач, хоч, як зазначає позивач він не є батьком цієї дитини.

Позивач зазначає, що він не є батьком дитини, оспорює своє батьківство, кровне споріднення між ним та дитиною відсутнє, оскільки із відповідачкою із березня 2010 року вони не спілкувалися.

Відповідач повідомила про свою вагітність у липні 2011 року і що запише дитині своє прізвище, а у листопаді повідомила про народження дитини, при цьому сказала, що батьком дитини є громадянин Англії.

Не дивлячись на такі обставини, позивач пропонував ОСОБА_3 поновити сімейні стосунки, однак відповідач відмовилась.

Позивач просив, задовольнити його вимоги про оспорювання батьківства, виключити із актового запису № 28 Відділу державної реєстрації актів цивільного стану Києво-Святошинського районного управління юстиції Київської області від 18 січня 2012 року про народження дитини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, запис про батька - ОСОБА_2.

У позовній заяві ОСОБА_2 просив призначити судово-генетичну експертизу.

Заочним рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 03 жовтня 2013 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин справи, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається, як на підставу свої вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи (за винятком тих осіб, які не мають цивільної процесуальної дієздатності), в інтересах яких заявлено вимоги.

Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Як встановлено судом першої інстанції, що 26 вересня 2007 року ОСОБА_2 і ОСОБА_3 зареєстрували шлюб. Дану обставину сторони не заперечують.

Відповідно до копії актового запису про народження № 28 від 18 січня 2011 року - ОСОБА_4 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 у графі «відомості про батька» зазначено - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, «відомості про матір» - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2. ( а.с. 35).

Відповідно до ст. 136 Сімейного Кодексу України особа, яка записана батьком дитини відповідно до статей 122, 124, 126 і 127 цього Кодексу, має право оспорити своє батьківство, пред'явивши позов про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини.

У разі доведення відсутності кровного споріднення між особою, яка записана батьком, та дитиною суд постановляє рішення про виключення відомостей про особу як батька дитини з актового запису про її народження.

Оспорювання батьківства можливе лише після народження дитини і до досягнення нею повноліття.

Відповідно до п.п. 9-11 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15 травня 2006 року» Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі будь-яких доказів про це. Висновки експертизи, у тому числі судово-генетичної, необхідно оцінювати з урахуванням положень ст. 212 ЦПК України, згідно з якою жоден доказ не має для суду наперед установленого значення, він оцінює докази в їх сукупності, а результати оцінки відображає в рішенні з наведенням мотивів їх прийняття чи відхилення.

У разі коли ухилення сторони у справі зазначеної категорії від участі в експертизі або від подання необхідних матеріалів, документів тощо унеможливлює її проведення, суд відповідно до ст. 146 ЦПК може визнати факт, для з'ясування якого її було призначено, або відмовити в його визнанні (залежно від того, хто зі сторін ухиляється, а також яке значення має для них ця експертиза). Якщо відповідач у такій справі ухиляється від участі у проведенні судово-біологічної (судово-генетичної) експертизи, суд вправі постановити ухвалу про його примусовий привід.

Роз'яснити судам, що в судовому порядку батьківство може бути оспорено як у випадках, коли в Книзі реєстрації народжень батьками дитини записано осіб, які перебували у шлюбі між собою (статті 122, 124 Сімейного кодексу України, так і тоді, коли при реєстрації народження дитини її батьком на підставі спільної заяви батьків або заяви чоловіка, котрий визнавав себе батьком, записано особу, яка не перебувала у шлюбі з матір'ю дитини (статті 126, 127 Сімейного кодексу України).

Судам слід ураховувати, що відповідно до ст. 136 Сімейного кодексу України оспорювання батьківства можливе тільки після реєстрації народження дитини і до досягнення нею повноліття, а в разі її смерті не допускається.

Оспорити батьківство мають право особа, яка записана батьком дитини в Книзі реєстрації народжень (ст. 136 Сімейного кодексу України, - шляхом пред'явлення позову про виключення відомостей про неї як батька з актового запису про народження дитини, а також жінка, котра народила дитину в шлюбі (ст. 138 Сімейного кодексу України), - звернувшись із позовом про виключення із цього запису відомостей про її чоловіка як батька дитини.

Предметом доказування в таких справах є відсутність кровного споріднення між особою, записаною батьком, і дитиною. У разі доведеності цієї обставини суд постановляє рішення про виключення оспорених відомостей з актового запису про народження дитини.

Для вимог чоловіка про виключення відомостей про нього як батька з актового запису про народження дитини позовної давності не встановлено, а для вимог жінки про виключення з цього запису відомостей про її чоловіка як батька позовна давність становить один рік і її перебіг починається з дня реєстрації дитини.

Відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України позивач не надав доказів відсутності кровної спорідненості між ним та дитиною ОСОБА_4, а відтак висновок про відмову у позові є обґрунтованим.

В апеляційній скарзі позивач посилався на порушення судом норм процесуального права, зокрема зазначав, що суд першої інстанції не вирішив його клопотання, заявлене в позовній заяві, щодо призначення судово - генетичної експертизи, разом з тим, в апеляційній скарзі питання про призначення експертизи не ставить, не заявляв такого клопотання і його представник в суді апеляційної інстанції.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду в порядку ст. 303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що рішення суду є законним та обгрунтованим, підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів ,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Заочне рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 03 жовтня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: