Ухвала суду № 36909903, 28.01.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2014 року Справа № 4063/12

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Сеника Р.П.,

суддів Попка Я.С., Хобор Р.Б.,

з участю секретаря судового засідання Саламаха О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Залізничному районі м.Львова на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 15.12.2011 року в справі за позовом Львівського казенного експериментального підприємства засобів пересування і протезування до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м.Львова про скасування податкового повідомлення - рішення,-

В С Т А Н О В И В :

У жовтні 2011 року Львівське казенне експериментальне підприємство засобів пересування і протезування звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м.Львова про скасування податкового повідомлення - рішення № 0001832302/0/22730, № 0001842302/0/22731 від 06.07.2011 року.

Позивач просив визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 06.07.2011 року № 0001832302/0/22730, № 0001842302/0/22731. Посилався на їх невідповідність вимогам чинного податкового законодавства.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 15.12.2011 року позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Залізничному районі м.Львова № 0001832302/0/22730 та № 0001842302/0/22731.

Постанову суду першої інстанції оскаржила Державна податкова інспекція у Залізничному районі м.Львова, яка в апеляційній скарзі просить її скасувати та прийняти нову постанову про відмову позивачу в задоволенні позовних вимог.

Апеляційні вимоги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції неповно та не всебічно дослідив обставини справи, прийняв рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права. ДПІ у Залізничному районі м.Львова вказує на порушення позивачем ст.228 ЦК України, в результаті чого правочин вважається нікчемним.

Вислухавши суддю-доповідача, представника Державної податкової інспекції у Залізничному районі м.Львова яка підтримала доводи апеляційної скарги, представника Львівського казенного експериментального підприємства засобів пересування і протезування, який просить апеляційну скаргу відхилити, а постанову суду першої інстанції залишити без змін, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарг, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційні скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

В справі встановлено, ДПІ у Залізничному районі м. Львова проведено планову виїзну перевірку Львівського КЕПЗПіП з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період 01.01.2010 року по 31.03.2011 року. За результатами проведеної перевірки складено акт від 21.06.2011 року №1558/23-2/03187714, на підставі якого ДПІ у Залізничному районі м. Львова прийнято податкові повідомлення-рішення від 06.07.2011 року №0001832302/0/22730, яким збільшено грошове зобов'язання по податку на прибуток в сумі 1 271 923,39 грн. (основний платіж - 1 019 184,74 грн., штрафна (фінансова) санкція - 252 738,65 грн.), №0001842302/0/22731, яким збільшено грошове зобов'язання по податку на додану вартість на суму 3 715,7 грн. (основний платіж - 2 972,56 грн., штрафна (фінансова) санкція - 743,14 грн.).

Судом першої інстанції встановлено, факти придбання ЛКЕПЗПП товарів та послуг документально підтверджено договорами, укладеними з ПП «Універсалбуд»(від 07.07.2010 р. №189, від 07.07.2010 р. №190, від 07.07.2010 р. №192, від 07.07.2010 р. №193, від 07.07.2010 р. №196, від 07.07.2010 р. №198, від 07.07.2010 р. №199, від 07.07.2010 р. №200, від 07.07.2010 р №201); ПП «Аеромакс-сервіс»(від 14.09.2010 р. №296, від 14.09.2010 р. №298, від 14.09.2010 р. №299, від 14.09.2010 р. №300, від 14.09.2010 р. №301, від р. №318); ТзОВ «Маюн»(від 30.08.2010 р. №270); ПП «Рарог»(від 15.06.2010 р. №125); ТзОВ «Сомиг ЛТД»(від 15.06.2010 р №124); ТзОВ «Ортолуг»(від 26.04.2010 р. №127); СПД ФО ОСОБА_1 (від 19.10.2010 р. №5/341) податковими накладними, видатковими накладними, приймальними актами, протоколами оцінки тендерних пропозицій, копії яких наявні у матеріалах справи.

Згідно з п.п. 11.2.1. п.11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 року № 283/97-ВР (із змінами та доповненнями) датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Судом першої інстанції встановлено, що позивачем було отримано товари згідно договорів, укладених із ПП «Універсалбуд», ТзОВ «Ортолуг», ПП «Аеромакс Сервіс», ТзОВ «Маюн», ТзОВ «Сомиг ЛТД», ПП «Рарог».

Згідно договору від 19.10.2010 року №5/341, укладеного між СПД-ФО ОСОБА_1 (виконавець) та ЛКЕПЗПіП (замовник), виконавець зобов'язується за вибором замовника надати послуги з виготовлення та розміщення реклами в ЗМІ України, поліграфії, візуальної реклами, курєрської доставки, а замовник зобов'язується прийняти і оплатити надані послуги на умовах договору (п.2.1 Договору). На виконання вищевказаного договору сторонами підписано акти виконаних робіт від 18.11.2010 pоку, а також виставлено рахунок від тієї ж дати з переліком виконаних робіт, та акт від 14.12.2010 року з виставленим рахунком з переліком виконаних робіт, що підтверджується матеріалами справи.

Згідно з п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.1997 року №283/97-ВР (із змінами і доповненнями) до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону №283/97-ВР не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин) у цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно акту перевірки податковий орган покликається на те, що контрагенти позивача: ПП «Універсалбуд», ТзОВ «Ортолуг», ПП «Аеромакс Сервіс», ТзОВ «Маюн», ТзОВ «Сомиг ЛТД», ПП «Рарог»фактично не могли здійснювати господарської діяльності, оскільки не мали у власності та користуванні офісних та складських приміщень, інших виробничих потужностей, не володіли та не користувались транспортними засобами, не мали необхідної кількості найманих працівників, що унеможливлює діяльність даних підприємств; крім того, дані підприємства віднесені до «групи ризику», тобто такі, що мають ризик здійснення нереальних (удаваних) операцій з надання послуг із безпідставного формування валових витрат та податкового кредиту третім особам, а їх взаємовідносини з контрагентами є такими, що вчинені без наміру створення правових наслідків.

Згідно із ч.1, ч. 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що, позивач не зобов'язаний був знати про виробничі та фінансові стосунки між ПП «Універсалбуд», ТзОВ «Ортолуг», ПП «Аеромакс Сервіс», ТзОВ «Маюн», ТзОВ «Сомиг ЛТД», ПП «Рарог» та їх контрагентами, а відповідачем не доведено того, що позивач діяв без належної обачності та обережності, укладаючи договори з ПП «Універсалбуд», ТзОВ «Ортолуг», ПП «Аеромакс Сервіс», ТзОВ «Маюн», ТзОВ «Сомиг ЛТД», ПП «Рарог».

Згідно із закріпленим в ст.61 Конституції України принципом індивідуалізації відповідальності, будь-яка особа не може нести відповідальність за дії третіх осіб. В даному випадку Львівське КЕПЗПіП, яким при здійсненні господарської діяльності додержано всіх норм податкового законодавства, не зобов'язане нести відповідальність за дії інших осіб.

Суд першої інстанції повно встановив фактичні обставини справи, дав належну оцінку наявним в ній доказам, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, про що детально описав в постанові, тому підстав для скасування останньої не має.

Доводи апеляційної скарги, висновків суду не спростовують та підставою для її задоволення бути не можуть.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст.195, 196, 198, 200, 206, 254 КАС України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області - залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 15.12.2011 року в справі № 2а-11001/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: Р.П. Сеник

Судді : Я.С. Попко

Р.Б. Хобор