Рішення № 36909485, 27.01.2014, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" січня 2014 р. Справа № 911/41/14

Господарський суд Київської області в складі судді Скутельника П.Ф., при секретарі Каплі А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи №911/41/14

за позовом публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", ідентифікаційний код: 20077720, місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6,

до Дочірнього підприємства "Києво-Святошинське управління по експлуатації газового господарства" ВАТ "Київоблгаз", ідентифікаційний код: 19412538, місцезнаходження: 08154, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Боярка, вул. Білогородська, 17,

про стягнення заборгованості,

за участю представників сторін:

від позивача: Халіна А.О., яка діє на підставі довіреності від 16.03.2012 року №14-351;

від відповідача: Пятоволенко І.І. , яка діє на підставі довіреності від 08.01.2014 року №09, -

Обставини справи:

публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі за текстом: Позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою до Дочірнього підприємства "Києво-Святошинське управління по експлуатації газового господарства" ВАТ "Київоблгаз" (далі за текстом: Відповідач) про стягнення заборгованості за договором на купівлю-продаж природного газу від 30.09.2011 року №14/2214/11 у вигляді основного боргу у сумі 1 425 882,62 грн., трьох процентів річних у сумі 137 766,73 грн., інфляційних втрат у сумі 47 570,00 грн. та пені у сумі 166 230,70 грн.

Позовні вимоги Позивач обґрунтовує тим, що Відповідач свої зобов'язання за договором на купівлю-продаж природного газу від 30.09.2011 року №14/2214/11 належним чином не виконував, оплату за переданий Позивачем Відповідачу природний газ здійснював невчасно та не в повному обсязі, у зв'язку з чим за Відповідачем утворилась заборгованість, яка станом на 02.07.2013 року складається з основного боргу у сумі 1 425 882,62 грн., трьох процентів річних у сумі 137 766,73 грн., інфляційних втрат у сумі 47 570,00 грн. та пені у сумі 166 230,70 грн.

Ухвалою господарського суду Київської області від 08.01.2014 року порушено провадження у справі №911/41/14, розгляд якої призначено на 27.01.2014 року.

27.01.2014 року через відділ діловодства господарського суду Київської області від Відповідача надійшов відзив від 21.01.2014 року №17 (вх. №1335/14 від 27.01.2014 року) на позовну заяву, у якому Відповідач просить: відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені, обґрунтовуючи це тим, що строк позовної давності щодо стягнення неустойки закінчився 15.09.2013 року; відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат в сумі 22 714,04 грн. та трьох процентів річних в сумі 1 050,77 грн., обґрунтовуючи це тим, що Позивачем невірно визначено періоди нарахування інфляційних втрат та трьох процентів річних.

27.01.2014 року в судове засідання з'явився представник Позивача, який вимоги ухвали суду від 08.01.2014 року в повному обсязі не виконав, надав пояснення, позов підтримав та просив задовольнити. В судове засідання з'явився представник Відповідача, який вимоги ухвали суду від 08.01.2014 року в повному обсязі не виконав, надав пояснення та просив відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені, інфляційних витрат в сумі 22 714,04 грн. та трьох процентів річних в сумі 1 050,77 грн.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарський судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Враховуючи надані в судовому засіданні представниками Позивача та Відповідача пояснення та матеріали справи, які є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов за наявними у справі матеріалами, згідно з вимогами ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.

Детально розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників Позивача та Відповідача, з'ясувавши фактичні обставини, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши подані докази, суд -

Встановив:

відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правововідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утримуватися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

30.09.2011 року між публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (продавець) та Дочірнім підприємством "Києво-Святошинське управління по експлуатації газового господарства" ВАТ "Київоблгаз" (покупець) укладено договір на купівлю-продаж природного газу від 30.09.2011 року №14/2214/11 (далі за текстом: Договір), згідно п. 1.1. якого, продавець зобов'язується передати у власність покупцю у IV кварталі 2011року та у 2012 році імпортований природний газ для потреб суб'єктів господарювання, які виробляють теплову енергію, у тому числі блочних (модульних) котелень, установлених на дахові та прибудованих (в обсягах газу, що використовується для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами) та використовується тепло генеруючими підприємствами на власні потреби та втрати, а покупець зобов'язується приймати та оплачувати газ на умовах цього договору.

Пунктами 2.1., 2.1.2. Договору передбачено, що продавець передає Покупцеві з 01.10.2011 року по 31.12.2012 року газ в обсязі до 6449,900 тис. куб. м. Допускається відхилення місячного обсягу переданого газу в розмірі ± 5% (плюс/мінус п'ять відсотків) від узгодженого сторонами згідно п. 2.1. цього договору планового обсягу продажу газу без коригування планованого обсягу.

Відповідно до п. п. 3.3., 3.4. Договору, приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Договором у п. 5.2. визначено, що ціна за 1000 куб. м. природного газу становить 3 023,50 грн. без урахування збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та податку на додану вартість. До сплати за 1000 куб. м. природного газу - 3 023,50 грн., крім того ПДВ - 20 %, всього з ПДВ - 3 628,20. До ціни газу додається тариф на послуги з транспортування природного газу, який становить 285,00 грн., крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 342,00 грн. Всього до оплати за природний газ та послуги з його транспортування - 3 308,50 грн., крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 3 970,20 грн.

Згідно п. 6.1. Договору, оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно до п. 7.2. Договору, у разі невиконання покупцем пункту 6.1. умов цього договору покупець зобов'язується сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. Неустойка нараховується продавцем протягом шести місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконане.

Пунктом 11.1. Договору передбачено, що цей договір набуває чинності з дати його підписання і діє в частині реалізації газу з 01.10.2011 року до 31.12.2012 року, а в частині проведення розрахунків за газ та послуг з його транспортування - до повного погашення заборгованості.

30.09.2011 року між Позивачем і Відповідачем укладено Додаткову угоду від 30.09.2011 року № 1 до Договору від 30.09.2011 року за № 14/2214/11 (далі за текстом: Додаткова угода №1).

За умовами п. 1 Додаткової угоди №1, сторони Договору уклали дану угоду про наступне: з 01.10.2011 року викласти п. 5.2. статті 5 «Ціна газу» у наступній редакції: « 5.2. Ціна за 1000 куб. м. природного газу становить 3 382,00 грн. без урахування збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та податку на додану вартість. До сплати за 1000 куб. м. природного газу - 3 382,00 грн., крім того ПДВ - 20% - 676,40 грн., ціна газу разом з ПДВ - 4 058,40 грн. До ціни газу додається тариф на послуги з транспортування природного газу, який становить 302,30 грн., крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 362,76 грн. До сплати за 1000 куб. м. природного газу - 3 684,30 грн., крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 4421,16 грн.».

Згідно п. 2 Додаткової угоди №1, решта умов цього Договору залишається незмінною і обов'язковою для виконання сторонами.

Відповідно до п. 3 Додаткової угоди №1, дана додаткова угода складена у двох примірниках, по одному для кожної із сторін, які мають однакову юридичну силу, набуває чинності з моменту її підписання сторонами та скріплення їх підписів печатками сторін, поширює свою дію на відносини сторін, що фактично склались з 01 жовтня 2011 року.

11.10.2011 року між Позивачем і Відповідачем укладено Додаткову угоду від 11.10.2011 року № 2 до Договору від 30.09.2011 року за № 14/2214/11 (далі за текстом: Додаткова угода №2).

За умовами п. 1 Додаткової угоди №2, сторони Договору уклали дану угоду про наступне: з 11.10.2011 року викласти п. 5.2. статті 5 «Ціна газу» у наступній редакції: « 5.2. Ціна за 1000 куб. м. природного газу становить 3 382,00 грн. без урахування збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та податку на додану вартість. До сплати за 1000 куб. м. природного газу - 3 382,00 грн., крім того ПДВ - 0%, всього з ПДВ - 3 382,00 грн. До ціни газу додається тариф на послуги з транспортування природного газу, який становить 302,30 грн., крім того ПДВ - 20% - 60,46 грн., всього з ПДВ - 362,76 грн.».

Згідно п. 2 Додаткової угоди №2, решта умов цього Договору залишається незмінною і обов'язковою для виконання сторонами.

Відповідно до п. 3 Додаткової угоди №2, дана додаткова угода складена у двох примірниках, по одному для кожної із сторін, які мають однакову юридичну силу, набуває чинності з моменту її підписання сторонами та скріплення їх підписів печатками сторін, поширює свою дію на відносини сторін, що фактично склались з 11 жовтня 2011 року.

31.01.2012 року між Позивачем і Відповідачем укладено Додаткову угоду від 31.01.2012 року № 3 до Договору від 30.09.2011 року за № 14/2214/11 (далі за текстом: Додаткова угода №3).

За умовами п. 1 Додаткової угоди №3, сторони Договору уклали дану додаткову угоду про наступне: з 01.01.2012 року викласти п. 5.2. статті 5 «Ціна газу» у наступній редакції: « 5.2. Ціна за 1000 куб. м. природного газу становить 3 509,00 грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом, крім того ПДВ - 0%, всього з ПДВ - 3 509,00 грн. До ціни газу додається тариф на послуги з транспортування природного газу, який становить 305,60 грн., крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 366,72 грн.».

Відповідно до п. 2 Додаткової угоди №3, решта умов цього Договору залишається незмінною і обов'язковою для виконання сторонами.

Згідно п. 3 Додаткової угоди №3, дана додаткова угода складена у двох примірниках, по одному для кожної із сторін, які мають однакову юридичну силу, набуває чинності з моменту її підписання сторонами та скріплення їх підписів печатками сторін, поширює свою дію на відносини сторін, що фактично склались з 01 січня 2012 року.

06.07.2012 року між Позивачем і Відповідачем укладено Додаткову угоду від 06.07.2012 року № 4 до Договору від 30.09.2011 року за № 14/2214/11 (далі за текстом: Додаткова угода №4).

За умовами п. 1 Додаткової угоди №4, сторони Договору уклали дану додаткову угоду про наступне: викласти з 01.07.2012 року п. 5.2. статті 5 «Ціна газу» у наступній редакції: « 5.2. Ціна за 1000 куб. м. природного газу становить 3 509,00 грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом, крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 4 210,80 грн. До ціни газу додається тариф на послуги з транспортування природного газу, який становить 305,60 грн., крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 366,72 грн. До сплати за 1000 куб. м. природного газу - 3 814,60 грн., крім того ПДВ - 20% - 762,92, всього з ПДВ - 4 577,52 грн.».

Згідно п. 2 Додаткової угоди №4, дана додаткова угода набуває чинності з моменту її підписання сторонами та поширює свою дію на відносини сторін, що фактично склались з 01 липня 2012 року. Додаткова угода діє до повного здійснення сторонами своїх зобов'язань згідно з Договором.

Відповідно до п.п. 3, 4 Додаткової угоди №4, решта умов цього Договору залишається незмінною і обов'язковою для виконання сторонами. Дана додаткова угода складена у двох примірниках, які мають однакову юридичну силу, по одному для кожної із сторін.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачає, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Судом встановлено, що Позивач на виконання вимог п.п. 1.1., 2.1. Договору, з дотриманням вимог ст.ст. 526, 629, 712 Цивільного кодексу України, у період з жовтня 2011 року по серпень 2012 року передав, а Відповідач прийняв природний газ на загальну суму 1 425 882,62 грн., що підтверджено актами приймання-передачі природного газу від 31.10.2011 року, від 31.10.2011 року, від 30.11.2011 року, від 31.12.2011 року, від 31.01.2012 року, від 29.02.2012 року, від 31.03.2012 року, від 30.04.2012 року, від 31.05.2012 року, від 30.06.2012 року, від 31.07.2012 року, від 31.08.2012 року, які підписані Відповідачем на виконання вимог п.п. 1.1., 3.3. Договору і ст. 193 Господарського кодексу України без будь-яких заперечень з приводу зазначеної у вказаних актах приймання-передачі вартості, строків, обсягу та якості поставленого Позивачем природного газу з метою засвідчення факту прийняття Відповідачем природного газу в обсягах та вартості, визначених у актах приймання-передачі природного газу, копії яких знаходяться в матеріалах справи і достовірність яких Відповідач не заперечує. Тобто, підписані Відповідачем акти приймання-передачі природного газу без будь-якого зазначення Відповідачем про незгоду із зазначеною у вказаних актах вартістю, якістю та обсягом поставленого Позивачем природного газу свідчать про належне виконання Позивачем своїх зобов'язань за Договором.

Як вказує Позивач, Відповідач належним чином не виконав зобов'язань за Договором з повної оплати отриманого ним природного газу згідно актів приймання-передачі природного газу від 31.03.2012 року, від 30.04.2012 року, від 31.05.2012 року, від 30.06.2012 року, від 31.07.2012 року та від 31.08.2012 року, у зв'язку з чим, за Відповідачем наявна заборгованість у розмірі 1 425 882,62 грн. (один мільйон чотириста двадцять п'ять тисяч вісімсот вісімдесят дві гривні 62 коп.).

В ході розгляду справи, судом досліджено матеріали справи з метою перевірки обґрунтованості визначення Позивачем суми основного боргу Відповідача перед Позивачем у розмірі 1 425 882,62 грн., за наслідками чого суд погоджується з наведеними у позові доводами Позивача щодо підстав виникнення та розміру вказаної суми основного боргу Відповідача. Перевіркою достовірності та правильності зазначеного розрахунку суд приходить до висновку, що останній являється обґрунтованим та вірним і відповідає умовам Договору. Як свідчать матеріали справи, основна заборгованість Відповідача перед Позивачем за Договором складає 1 425 882,62 грн. (один мільйон чотириста двадцять п'ять тисяч вісімсот вісімдесят дві гривні 62 коп.). Доказів повної чи часткової оплати вказаної суми заборгованості Відповідачем суду не надано.

Таким чином, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог Позивача про стягнення з Відповідача суми основного боргу за Договором у сумі 1 425 882,62 грн. (один мільйон чотириста двадцять п'ять тисяч вісімсот вісімдесят дві гривні 62 коп.), в зв'язку з чим дана вимога Позивача підлягає задоволенню в повному обсязі.

Поряд з цим, Позивач просить суд стягнути з Відповідача, за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання з оплати поставленого природного газу, пеню, передбачену п. 7.2. Договору, у сумі 166 230,70 грн. (сто шістдесят шість тисяч двісті тридцять гривень 70 коп.).

Господарський кодекс України у ст. 216 передбачає, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У відповідності з ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 1 ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до вимог ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Цивільний кодекс України у ст. 612 передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків. Прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Суд приходить до висновку, що дії Відповідача є порушенням договірних зобов'язань, тому Відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, внаслідок чого є підстави для застосування встановленої законом та Договором відповідальності.

Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 10 січня 2002 року за N 2921-III у ст.ст. 1, 3 встановлює, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

На підставі ст. 611 Цивільного кодексу України, ст.ст. 230, 231 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та п. 7.2. Договору, Позивачем Відповідачу нараховано пеню за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання з оплати поставленого природного газу у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України у загальній сумі 166 230,70 грн., яка складається: за період з 02.07.2012 року по 14.09.2012 року у сумі 30 416,96 грн., за період з 02.07.2012 року по 14.10.2012 року у сумі 84 709,27 грн., за період з 02.07.2012 року по 14.11.2012 року у сумі 40 228,16 грн., за період з 02.07.2012 року по 14.12.2012 року у сумі 1 175,73 грн., за період з 15.07.2012 року по 14.01.2013 року у сумі 3 854,35 грн., за період з 15.08.2012 року по 14.02.2013 року у сумі 3 339,53 грн., за період з 15.09.2012 року по 14.03.2013 року у сумі 2 506,70 грн.

З метою дослідження правильності визначення Позивачем суми пені, судом здійснено розрахунок пені за заявлені Позивачем періоди, за результатами якого судом встановлено, що з Відповідача підлягає до стягнення пеня у сумі 165 893,33 грн. (сто шістдесят п'ять тисяч вісімсот дев'яносто три гривні 33 коп.).

Як вказує Відповідач у відзиві від 21.01.2014 року №17 на позовну заяву, оскільки позовна заява про стягнення заборгованості та штрафних санкцій за Договором подана 21.12.2013 року, а строк позовної давності щодо стягнення неустойки закінчився 15.09.2013 року, то нарахування пені за Договором є неправомірним.

Відповідно до вимог ст. 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України, для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Частиною 1 ст. 261 Цивільного кодексу України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Частиною 3 ст. 267 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Згідно абз. 7 п. 2.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» від 29.05.2013 року №10, законом не встановлено вимог щодо форми заяви сторони про сплив позовної давності. Відтак її може бути викладено у відзиві на позов або у вигляді окремого клопотання, письмового чи усного. В останньому випадку воно обов'язково має бути зазначене в протоколі судового засідання (пункт 6 частини другої статті 81-1 ГПК); господарський суд може також запропонувати відповідачеві викласти таку заяву в письмовій формі та долучити її до матеріалів справи.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення з Відповідача пені за період з 02.07.2012 року по 14.09.2012 року у сумі 30 416,96 грн., за період з 02.07.2012 року по 14.10.2012 року у сумі 84 709,27 грн., за період з 02.07.2012 року по 14.11.2012 року у сумі 40 228,16 грн., за період з 02.07.2012 року по 14.12.2012 року у сумі 1 175,73 грн., за період з 15.07.2012 року по 14.01.2013 року у сумі 3 854,35 грн., за період з 15.08.2012 року по 14.02.2013 року у сумі 3 339,53 грн., за період з 15.09.2012 року по 14.03.2013 року у сумі 2 506,70 грн.

Поряд з цим, судом встановлено, що Позивачем позовну заяву про стягнення суми основного боргу, 3% річних, інфляційних втрат, пені від 29.10.2013 року №14/2-1749 подано 31.12.2013 року, що підтверджується відбитком штемпеля відділення поштового зв'язку українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» на поштовому конверті №Ц 01001 1264157 7, у якому до господарського суду Київської області надійшла позовна заява про стягнення суми основного боргу, 3% річних, інфляційних втрат, пені від 29.10.2013 року №14/2-1749 з доданими документами.

Відповідно до ч. 2 ст. 255 Цивільного кодексу України, письмові заяви та повідомлення, здані до установи зв'язку до закінчення останнього дня строку, вважаються такими, що здані своєчасно.

Згідно п. 4.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» від 29.05.2013 року №10, якщо відповідно до чинного законодавства або договору неустойка (пеня) підлягає стягненню за кожний день прострочення виконання зобов'язання, позовну давність необхідно обчислювати щодо кожного дня окремо за попередній рік до дня подання позову, якщо інший період не встановлено законом або угодою сторін. При цьому, однак, слід мати на увазі положення частини шостої статті 232 ГК України, за якими нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Даний шестимісячний строк не є позовною давністю, а визначає максимальний період часу, за який може бути нараховано штрафні санкції (якщо інший такий період не встановлено законом або договором).

Позивачем не доведено належними доказами поважності причин пропуску строків позовної давності, передбачених ст. 258 Цивільного кодексу України.

Таким чином, враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку про пропуск Позивачем строку позовної давності щодо вимог про стягнення з Відповідача пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання з оплати поставленого природного газу за Договором за період з 02.07.2012 року по 30.12.2012 року.

Згідно ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За таких обставин, позовні вимоги щодо стягнення з Відповідача пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання з оплати поставленого природного газу за Договором у сумі 166 230,70 грн. (сто шістдесят шість тисяч двісті тридцять гривень 70 коп.) підлягають задоволенню частково, а саме за період з 31.12.2012 року по 14.03.2013 року у сумі 2 177,98 грн. (дві тисячі сто сімдесят сім гривень 98 коп.).

Поряд з цим, Позивач, за прострочення виконання Відповідачем грошового зобов'язання за Договором, просить суд стягнути з Відповідача три проценти річних за період з 14.11.2011 року по 02.07.2013 року у сумі 137 766,73 грн. та інфляційні втрати за період з 16.02.2012 року по 15.03.2012 року у сумі 9 675,92 грн., за період з 16.11.2012 року по 15.01.2013 року у сумі 5 060,34 грн., за період з 16.11.2012 року по 15.01.2013 року у сумі 2 886,96 грн., за період з 16.11.2012 року по 15.01.2013 року у сумі 69,13 грн., за період з 16.11.2012 року по 15.01.2013 року у сумі 204,41 грн., за період з 16.11.2012 року по 15.01.2013 року у сумі 177,02 грн., за період з 16.11.2012 року по 15.01.2013 року у сумі 135,02 грн. Розрахунок суми трьох процентів річних та інфляційних втрат знаходиться в матеріалах справи.

У відповідності із ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно абз.абз. 2, 3 п. 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» від 17.07.2012 року № 01-06/928/2012, сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція). При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

При дослідженні розрахунку інфляційних втрат, здійсненого Позивачем, судом встановлено, що Позивачем здійснено розрахунок інфляційних втрат не за весь період прострочення, а лише за період, у який індекс інфляції був більше одиниці, тобто без урахування дефляції.

З метою перевірки правильності визначення Позивачем сум інфляційних втрат та трьох процентів річних, враховуючи те, що Позивачем здійснено розрахунок інфляційних втрат не за весь час прострочення, судом здійснено розрахунок сум інфляційних втрат та трьох процентів річних, за результатами якого судом встановлено, що сума заборгованості у вигляді інфляційних втрат за період з 15.12.2011 року до моменту звернення з позовом до суду - 31.12.2013 року, складає 6 188,10 грн. (шість тисяч сто вісімдесят вісім гривень 10 коп.), сума заборгованості у вигляді трьох процентів річних за період з 15.11.2011 року по 02.07.2013 року складає 133 231,54 грн. (сто тридцять три тисячі двісті тридцять одна гривня 54 коп.).

Станом на момент розгляду справи, Відповідачем не надано суду доказів сплати Позивачу заборгованості у вигляді трьох процентів річних у сумі 133 231,54 грн. (сто тридцять три тисячі двісті тридцять одна гривня 54 коп.) та інфляційних втрат у сумі 6 188,10 грн. (шість тисяч сто вісімдесят вісім гривень 10 коп.).

Таким чином, суд приходить до висновку, що Позивач довів суду та Відповідач не спростував належними і допустимими доказами те, що у Відповідача перед Позивачем наявна заборгованість за договором на купівлю-продаж природного газу від 30.09.2011 року №14/2214/11 у вигляді основного боргу у сумі 1 425 882,62 грн. (один мільйон чотириста двадцять п'ять тисяч вісімсот вісімдесят дві гривні 62 коп.), пені у сумі 2 177,98 грн. (дві тисячі сто сімдесят сім гривень 98 коп.), трьох процентів річних у сумі 133 231,54 грн. (сто тридцять три тисячі двісті тридцять одна гривня 54 коп.) та інфляційних втрат у сумі 6 188,10 грн. (шість тисяч сто вісімдесят вісім гривень 10 коп.).

За таких обставин суд приходить до висновку, що вимоги Позивача про стягнення з Відповідача заборгованості за договором на купівлю-продаж природного газу від 30.09.2011 року №14/2214/11 у вигляді основного боргу у сумі 1 425 882,62 грн., трьох процентів річних у сумі 137 766,73 грн., інфляційних втрат у сумі 47 570,00 грн. та пені у сумі 166 230,70 грн. підлягають частковому задоволенню в частині стягнення заборгованості за договором на купівлю-продаж природного газу від 30.09.2011 року №14/2214/11 у вигляді основного боргу у сумі 1 425 882,62 грн. (один мільйон чотириста двадцять п'ять тисяч вісімсот вісімдесят дві гривні 62 коп.), пені у сумі 2 177,98 грн. (дві тисячі сто сімдесят сім гривень 98 коп.), трьох процентів річних у сумі 133 231,54 грн. (сто тридцять три тисячі двісті тридцять одна гривня 54 коп.) та інфляційних втрат у сумі 6 188,10 грн. (шість тисяч сто вісімдесят вісім гривень 10 коп.).

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Господарський процесуальний кодекс України у ст. 36 встановлює, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що копії документів, які знаходяться в матеріалах справи та надавались суду Позивачем та Відповідачем в якості доказів, є належними та допустимими письмовими доказами, які стосуються предмету спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

Поряд з цим, Позивач у позовній заяві просить суд покласти на Відповідача судовий збір у сумі 35 549,00 грн. (тридцять п'ять тисяч п'ятсот сорок дев'ять гривень 00 коп.).

Абзацом 3 ч. 1 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, у зв'язку з частковим задоволенням позовних вимог, суд, на підставі ч. 1 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладає на Відповідача судові витрати у вигляді судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 31 349,60 грн. (тридцять одна тисяча триста сорок дев'ять гривень 60 коп.).

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Дочірнього підприємства "Києво-Святошинське управління по експлуатації газового господарства" ВАТ "Київоблгаз" про стягнення заборгованості, - задовольнити частково.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства "Києво-Святошинське управління по експлуатації газового господарства" ВАТ "Київоблгаз", ідентифікаційний код: 19412538, місцезнаходження: 08154, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Боярка, вул. Білогородська, 17, на користь публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", ідентифікаційний код: 20077720, місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, заборгованість за договором на купівлю-продаж природного газу від 30.09.2011 року №14/2214/11 у вигляді основного боргу у сумі 1 425 882,62 грн. (один мільйон чотириста двадцять п'ять тисяч вісімсот вісімдесят дві гривні 62 коп.), пені у сумі 2 177,98 грн. (дві тисячі сто сімдесят сім гривень 98 коп.), трьох процентів річних у сумі 133 231,54 грн. (сто тридцять три тисячі двісті тридцять одна гривня 54 коп.), інфляційних втрат у сумі 6 188,10 грн. (шість тисяч сто вісімдесят вісім гривень 10 коп.) та судовий збір у сумі 31 349,60 грн. (тридцять одна тисяча триста сорок дев'ять гривень 60 коп.).

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя Скутельник П.Ф.

Рішення підписано 27 січня 2014 року