Постанова № 36907494, 22.01.2014, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 січня 2014 р. Справа № 805/18214/13-а

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді – Дмитрієва В.С., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом Спільної компанії «ДАХ» до Інспекції Державного архітектурно – будівельного контролю у Донецькій області про визнання дій неправомірними та скасування постанови про накладання штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 31.10.2013 року №275/715-07-8322, -

В С Т А Н О В И В:

Спільна компанія «ДАХ» звернулася до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Інспекції Державного архітектурно – будівельного контролю у Донецькій області про визнання дій Головного інспектора Центрального управління державного контролю за будівництвом об’єктів до Інспекції Державного архітектурно – будівельного контролю у Донецькій області неправомірними та скасування постанови про накладання штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 31.10.2013 року №275/715-07-8322.

В обґрунтування позову зазначено, що позивача не було повідомлено проте, що справа про порушення у сфері містобудівної діяльності розглянута та постанова і інші документи та і не було надіслано на адресу компанії. Крім того, у квітні 1999 року СК «ДАХ» виділена земельна ділянка для будівництва виробничої бази та адміністративних будівель. З лютого 1999 року підприємством отримано дозвіл на будівництво. У 2012 року зареєстровані декларації про початок виконання робіт та про готовність об’єкту до експлуатації. 12.03.2011 року набрав чинності Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності», відповідно до ст. 29 якого основними складовими вихідних даних є містобудівні умови та обмеження. Тому позивач вважає, що відсутні підставі для притягнення до відповідальності за наведення недостовірних даних в декларації про початок будівельних робіт.

Представник позивача до суду не прибув, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином. На адресу суду надіслав заяву про розгляд справи за його відсутності.

Представник відповідача до суду не прибув, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином. На адресу суду надіслав письмові заперечення, в яких посилався на те, що перевіркою встановлено внесення позивачем недостовірних відомостей до п. 13 декларації про початок виконання будівельних робіт, а саме в декларації було зазначено про видані Головним управлінням містобудування та архітектури м. Донецька містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки під №01/14-94 від 16.01.2012, які насправді не існують. 16.09.2013 на адресу Інспекції надійшла заява Головного управління містобудування та архітектури від 11.09.2013 №01/14-3969, згідно якої містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки на розміщення адміністративно-побутових будівель по вул. Сігова, 2г в Калінінському районі м. Донецька не видавались. Просив у задоволені позову відмовити.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

Судом встановлено, що Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю в Донецькій області 25.09.2013 року проведена позапланова перевірка на об’єкті будівництва 3-х адміністративно-побутових будівель по вул. Сігова, 2г, в Калінінському районі м. Донецька, за результатом якої встановлено, що при перевірці достовірності даних у декларації про початок виконання будівельних робіт №ДЦ 08312032938 від 02.03.2012 року виявлено внесення недостовірних даних, а саме: у п.13 декларації відсутні необхідні та обмеження забудови земельної ділянки (згідно листа Головного управління містобудування та архітектури від 11.09.2013 №01/14-3969 містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки на розміщення адміністративно-побутових будівель по вул. Сігова, 2г в Калінінському районі м. Донецька не видавались, що є порушенням п.2 ч. 1 ст.36 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

За результатами зазначеної перевірки Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю в Донецькій області винесена постанова № 275/7/5-07-8322 від 31.10.2013 року, якою позивач був визнаний винним у вчинені правопорушення, передбаченого п.4 ч.2 ст.2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудування» та на позивача накладений штраф у сумі 103230 грн.

Преамбулою Закону України від 17.02.2011 року № 3038-VI «Про регулювання містобудівної діяльності» (далі – Закон № 3038-VI), цей Закон встановлює правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

Відносини у сфері містобудівної діяльності регулюються Конституцією України, Цивільним, Господарським і Земельним кодексами України, цим Законом, законами України «Про Генеральну схему планування території України», «Про основи містобудування», «Про архітектурну діяльність», «Про комплексну реконструкцію кварталів (мікрорайонів) застарілого житлового фонду», «Про землеустрій», іншими нормативно-правовими актами (ст.3 Закону № 3038-VI).

Державний архітектурно-будівельний контроль - сукупність заходів, спрямованих на дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил. Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно ч.1 ст.36 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» право на виконання підготовчих робіт (якщо вони не були виконані раніше згідно з повідомленням або зареєстрованою декларацією про початок виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт на об'єктах, що належать до III категорій складності, підключення об'єкта будівництва до інженерних мереж та споруд надається замовнику та генеральному підряднику чи підряднику (у разі якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) після реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт.

При цьому, замовник відповідно до закону несе відповідальність за повноту та достовірність даних, зазначених у поданій ним декларації про початок виконання будівельних робіт, та за виконання будівельних робіт без зареєстрованої декларації (ч.8 ст.36 Закону №3038-VІ).

Зокрема, абз.4 п.4 ч.2 ст.2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» передбачена відповідальність у вигляді штрафу у розмірі 90 мінімальних заробітних плат за правопорушення, вчинені суб'єктами містобудування, які є замовниками будівництва об'єктів (у разі провадження містобудівної діяльності), або тими, що виконують функції замовника і підрядника одночасно, у разі виконання ними будівельних робіт на об'єктах III категорії складності без реєстрації декларації про початок виконання таких робіт, а також за наведення недостовірних даних у зазначеній декларації.

Проте, суд не погоджується з порушенням позивачем вказаних норм Закону, оскільки системний аналіз норм Законів України «Про регулювання містобудівної діяльності» та «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» свідчить, що необхідними і достатніми складовими підстав притягнення до відповідальності суб'єктів містобудування за наведення недостовірних даних в декларації про початок виконання будівельних робіт, є безпосередньо наведення завідомо недостовірних даних щодо об'єкту містобудування, та виконання підготовчих або будівельних робіт на об'єкті, опис якого наведено в декларації, як складова відповідного правопорушення, наслідком чого є порушення інтересів держави, що захищаються відповідними нормативно-правовими актами.

Як вбачається з копії декларації про початок виконання будівельних робіт «Будівництво 3-х адміністративно-побутових будівель на раніше відведеної території за адресою: м. Донецьк, вул. Сігова, 2г, Калінінський район» №ДЦ 08321032938 від 02.03.2012 року, у пункті 13 «Інформація про містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки» позивач зазначив наступну інформацію – лист Головного управління містобудування та архітектури від 16.01.2012 №01/14-94.

13.01.2012 №01/14-94 Головне управління містобудування та архітектури Донецької міської ради повідомило СК «ДАХ», про те, що управління вважає можливим будівництво адміністративних будівель на раніше відведеної території за адресою: м.Донецьк, вул. Сігова, 2г, Калінінський район.

На підставі рішення виконкому від 20.01.1999 року №16/2 Донецька міська рада передала спільній компанії «ДАХ» на умовах оренди до 20.01.2019 року земельну ділянку площею 0,4500 га для будівництва виробничої бази та адміністративного будинку по вул. Сігова в Калінінському районі м. Донецька, про що свідчить договір про право користування землею від 13 квітня 1999 року.

03 лютого 1999 року №98/14 Інспекцією державно-архітектурного контролю м. Донецька виданий дозвіл на виконання будівельних робіт з побудови адміністративних будівель по вул. Сігова в Калінінському районі м. Донецька, строк дії якого неодноразово був подовжений до 30 вересня 2008 року.

Відповідно до свідоцтва №0000000396 від 02.07.2009 року Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю в Донецькій області засвідчила відповідність першого пускового комплексу: адміністративна будівля по вул. Сігова в Калінінському районі м. Донецька, проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил.

Відповідно до копії наказу директора спільної компанії «ДАХ» №2 від 04.11.2011 року, затверджена проектна документація на будівництво 3-х адміністративно-побутових будівель на раніше відведеної території за адресою: м. Донецьк, вул. Сігова, 2г, Калінінський район м. Донецька».

Відповідач посилається на те, що на момент подання позивачем декларації на реєстрацію був чинним Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності», який передбачав такі вихідні дані для проектування як містобудівні умови та обмеження.

Суд зазначає, що 12.03.2011 року набрав чинності Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Відповідно до ст. 29 цього Закону фізична або юридична особа, яка подала виконавчому органові сільської, селищної, міської ради або у разі розміщення земельної ділянки за межами населених пунктів - районній державній адміністрації заяву про намір щодо забудови земельної ділянки, що перебуває у власності або користуванні такої особи, повинна одержати містобудівні умови та обмеження для проектування об'єкта будівництва.

Разом з тим, пункт 5 Прикінцевих положень зазначеного Закону встановлює, що вихідні дані для проектування, експертні висновки до проектно-кошторисної документації на будівництво об'єктів, експертні висновки до проектів містобудівної документації, отримані до набрання чинності цим Законом, є чинними протягом двох років з дня набрання чинності цим Законом.

Суд зазначає, що згідно зі ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Згідно із зазначеним вище правилом дія закону чи іншого нормативно-правового акта поширюється тільки на ті відносини, які виникли після набуття ним чинності. Це є однією з найважливіших гарантій правової стабільності, впевненості суб'єктів права в тому, що їх правове становище не погіршиться з прийняттям нового закону чи іншого нормативного акта, а також необхідною умовою довіри до держави і права.

Таким чином, при вирішенні цього спору положення Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності» не підлягають застосуванню, оскільки виділення земельної ділянки для будівництва адміністративних будівель та узгодження проектної документації відбувалось до набрання чинності цього Закону.

На думку суду, висновок відповідача, викладений в акті перевірки та у спірній постанові про допущене позивачем порушення вимог п. 8 ст. 36 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» є хибним.

З огляду на це, застосування відповідачем до спільної компанії «ДАХ» відповідальності, визначеної у ст. 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності», є протиправним.

Відповідно до ч.2, ч.4 ст.36 Закону №3038-VІ реєстрацію декларації про початок виконання будівельних робіт проводить орган державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі протягом п'яти робочих днів з дня надходження декларації. Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю повертають декларацію про початок виконання будівельних робіт замовникові, якщо декларація подана чи оформлена з порушенням установлених вимог, з обґрунтуванням причини у строк, передбачений для її реєстрації.

Порядком виконання будівельних робіт, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 466, встановлено, що будівельні роботи можуть виконуватися замовником після реєстрації відповідною Інспекцією декларації про початок виконання будівельних робіт - щодо об'єктів будівництва, які належать до І-ІІІ категорії складності.

Замовник (його уповноважена особа) заповнює і подає особисто або надсилає рекомендованим листом з описом вкладення до Інспекції два примірники декларації за формою згідно з додатком 2.

Замовник згідно із законом відповідає за повноту та достовірність даних, зазначених у поданій ним декларації.

Інспекція протягом п'яти робочих днів з дня надходження декларації перевіряє повноту даних, зазначених у декларації та реєструє її.

У разі коли декларація подана чи оформлена з порушенням установлених вимог, Інспекція повертає її замовнику з обґрунтуванням причин повернення у строк, передбачений для її реєстрації.

Після усунення недоліків, що спричинили повернення декларації, замовник може повторно звернутися до Інспекції для реєстрації декларації (п.9-12 Порядку № 466 від 13 квітня 2011 року).

Матеріалами справи підтверджується, що декларація про початок виконання будівельних робіт №ДЦ 08312032938 була зареєстрована Інспекцією ДАБК у Донецькій області 02.03.2012 року без будь-яких зауважень щодо її змісту та форми. Вказані обставини не заперечувалися представниками сторін у судовому засіданні.

Тобто, під час подання декларації на реєстрацію посадовими особами відповідача не було виявлено жодних недоліків щодо її оформлення та не вказано на неповноту чи на недостовірність зазначених в ній даних.

Відповідно до статті 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Стаття 70 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює правила належності доказів, які визначають об'єктивну можливість доказу підтверджувати обставину, що має значення для вирішення справи, а також правила допустимості доказів, що визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину у справі. Вирішуючи питання щодо належності доказу, суд з’ясовує, чи належить обставина до предмета доказування, чи може бути об'єктивний зв'язок між доказом і обставиною, що належить встановити.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 2 статті 71 встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, вказана норма встановлює презумпцію протиправності рішення суб'єкта владних повноважень, та покладає на нього обов'язок довести суду правомірність свого рішення.

З огляду на це, суд вважає, що відповідач не виконав вимог, встановлених ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в частині доказування та обґрунтування правомірності прийнятих рішень, а тому вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Стосовно позовних вимог про визнання неправомірними дії посадових осіб відповідача щодо проведення перевірки, суд зазначає наступне.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

За змістом цієї норми, предмет оскарження за правилами адміністративного судочинства повинен мати юридичне значення, тобто впливати на коло прав, свобод, законних інтересів чи обов’язків, встановлені законом умови їх реалізації.

Згідно зі статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Закріплення ч. 2 ст. 2 КАС України положення про можливість оскарження до адміністративних судів будь-яких рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією та законами України встановлено інший порядок судового провадження, не означає спростування висновку про юридичне значення рішення, дії чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень як предмета судового оскарження, так само як не означає і нівелювання способу захисту порушених прав, свобод чи законних інтересів.

Юридичним значенням в даному випадку для Спільної компанії «ДАХ» має саме постанова Інспекції Державного архітектурно – будівельного контролю у Донецькій області про накладання штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 31.10.2013 року №275/715-07-8322, тому суд вважає, що в частині позовних вимог щодо визнання дій неправомірними слід відмовити.

Відповідно до ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 2, 17, 18, 19, 94, 158-163, 167, 185-186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов Спільної компанії «ДАХ» - задовольнити частково.

Скасувати постанову Інспекції Державного архітектурно – будівельного контролю у Донецькій області про накладання штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 31.10.2013 року №275/715-07-8322.

У задоволені решти вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Спільної компанії «ДАХ» (ідентифікаційний код: 24457342, 83017, м. Донецьк, вул. Сігова, буд. 2Г) витрати зі сплати судового збору в розмірі 137 (сто тридцять сім) гривень 65 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Дмитрієв В.С.