Рішення № 36903619, 28.01.2014, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 411/2-943/11 22-ц/774/219/К/14

Справа № 411/2-943/11 Головуючий в 1-й інстанції

Провадження №22ц/774/219/К/14 суддя Папарига В.А.

Категорія 27 ( 4 ) Доповідач - Ляховська І.Є.

РІШЕННЯ

Іменем України

28 січня 2014 року м. Кривий Ріг

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі :

головуючого - судді Ляховської І.Є.,

суддів - Барильської А.П., Михайлів Л.В.,

при секретарі - Кузьміній Н.В.,

за участю - відповідача ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_10,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 13 липня 2011 року по справі за позовом Відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (на теперішній час - Публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України») до ОСОБА_2, ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И Л А:

У грудні 2010 року Відкрите акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» (на теперішній час - Публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України») (далі по тексту - Банк), звернулося до суду з позовом до відповідачів про стягнення заборгованості за кредитним договором та судових витрат, посилаючись на те, що відповідач ОСОБА_2 належним чином не виконує зобов'язання за кредитним договором № 201 від 28.12.2005 року, поручителем по якому виступає відповідач ОСОБА_1, в результаті чого утворилася заборгованість станом на 13.12.2010 року в розмірі 163 897,05 грн.

Заочним рішенням Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 13 липня 2011 року позов Банка задоволено: з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 солідарно на користь Банку стягнуто заборгованість по кредитному договору 163 897,05 грн., витрати по сплаті судового збору 1 638,97 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 грн.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду, посилаючись на те, що суд не врахував відсутність доказів надсилання йому як поручителю звернення Банку з приводу неналежного виконання кредитного договору, тобто порушено порядок досудового врегулювання спору.

В письмових запереченнях на апеляційну скаргу Банк зазначає, що оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим, в процесі розгляду справи суд не порушив норм ні матеріального, ні процесуального права, а тому рішення суду слід залишити без змін, відхиливши апеляційну скаргу.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, які беруть участь у розгляді справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційної скарги і заперечень на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та сторонами не оспорюється, що 28 грудня 2005 року між Банком та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 201, за яким Банк надав останньому на споживчі цілі грошові кошти в сумі 155 000,00 грн. на строк по 27 грудня 2008 року зі сплатою за користування кредитом 20% річних.

Відповідно до п. 4.2. цього Договору при порушенні зобов'язання по поверненню кредиту та погашенню процентів за користування кредитом, позичальник сплачує позивачу пеню у розмірі 2% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

У забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_2 за вказаним кредитним договором укладено договір поруки № 201 від 28 грудня 2005 року між Банком та ОСОБА_1 (а.с. 12-13).

Пунктами 1.1, 2.1, 3.1 договору поруки передбачено, що у разі невиконання позичальником ОСОБА_2 своїх зобов'язань за кредитним договором, Банк має право пред'явити вимоги безпосередньо до поручителя, які він зобов'язаний виконати шляхом сплати суми заборгованості.

Ані відповідач ОСОБА_2, як позичальник, ані відповідач ОСОБА_1, як поручитель, умов договору в повному обсязі не виконали, у зв'язку з чим утворилась заборгованість за кредитним договором станом на 13.12.2010 року у розмірі 163 897,05 гривень, із яких: заборгованість по кредиту - 152 590,00 грн., заборгованість по процентам за користуванням кредитом в сумі - 11 307,05 грн.

Як убачається із матеріалів справи, згідно умов кредитного договору та договору поруки, Банком було направлено вимоги ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про погашення заборгованості за кредитним договором, проте вимоги Банку відповідачами не виконані.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 умови договору не виконали, у зв'язку з чим утворилася заборгованість, яка підлягає солідарному стягненню з відповідачів.

Однак, колегія суддів не може погодитися в повній мірі з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення суду не відповідає.

Відповідно до ч. 1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Згідно із ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Відповідно до ч. 1 ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка мас юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (ч. 1 ст. 252 ЦК України).

Разом з тим, із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов'язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (ч. 2 ст. 251 та ч. 2 ст. 252 ЦК України).

Як убачається із п.п. 4.1, 4.2 та 4.4 договору поруки, сторони домовились, що порука припиняється: з припиненням забезпеченого нею зобов'язання за кредитним договором; якщо Кредитор протягом одного року від дня настання строку виконання зобов'язань по Кредитному Договору № 201 від 28 грудня 2005 року не пред'явить вимоги до Поручителя; у випадку зміни Зобов'язання без згоди Поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

При цьому сама по собі умова договору про дію поруки до припинення забезпеченого порукою зобов'язання за Кредитним договором не може розглядатися як установлення строку дії поруки, оскільки це не відповідає вимогам статті 252 ЦК України.

Таким чином, умова договору поруки про його дію до припинення забезпеченого порукою зобов'язання за Кредитним договором не є встановленим сторонами строком припинення дії поруки, оскільки суперечить положенням ч. 1 ст. 251 та ч. 1 ст. 252 ЦК України, тому в цьому разі підлягають застосуванню норми ч. 4 ст. 559 ЦК України та положення п. 4.2 договору поруки про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом одного року від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Відповідно до умов кредитного договору строк остаточного повернення кредиту визначено - не пізніше 27 грудня 2008 року, з позовом же до поручителя ОСОБА_1 позивач звернувся 28 грудня 2010 року, тобто з порушенням строку, що є підставою для припинення поруки.

Посилання Банку на те, що 24 квітня 2009 року між ним та боржником ОСОБА_2 була укладена додаткова угода, згідно якої встановлено новий строк остаточного повернення кредиту - не пізніше 27 липня 2009 року, а письмова вимога ОСОБА_1 направлена 12 листопада 2009 року, тобто в межах одного року від дня настання строку виконання зобов'язань по кредитному договору, колегія суддів не може взяти до уваги.

Відповідно до умов п.п.6.1, 6.4 договору поруки, доповнення та зміни до умов Договору вносяться лише за згодою сторін з надісланням повідомлень, які повинні бути здійсненні в письмовій формі та надані сторонам належним чином.

Як убачається з матеріалів справи, поручитель не був повідомлений про укладання додаткової угоди, яка фактично збільшує обсяг його відповідальності у часі та також є підставою для припинення поруки.

З огляду на викладене, висновок суду щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог банку до ОСОБА_1 про стягнення з нього заборгованості за кредитним договором є помилковим.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду стосовно поручителя ОСОБА_1 ухвалено з порушенням норм матеріального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду - скасуванню в частині солідарного стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором та судових витрат на користь Банку, з ухваленням в цій частині на підставі п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України нового рішення про відмову у задоволенні цієї частини позовних вимог.

В іншій частині рішення суду не оскаржено.

Керуючись ст.ст. 303, 307, п. 4 ч. 1 ст. 309, 313, 314, 316 ЦПК України колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Заочне рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 13 липня 2011 року в частині солідарного стягнення з ОСОБА_1 на користь Відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (на теперішній час - Публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України») заборгованості за кредитним договором станом на 13 грудня 2010 року у розмірі 163897,05грн., а також судового збору у розмірі 1638,97грн. та витрати на інформаційно- технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120грн. скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволені таких позовних вимог.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Текст повного рішення складено 31 січня 2014 року.

Головуючий : І.Є.Ляховська

Судді: А.П.Барильська

Л.В.Михайлів