Постанова № 36903153, 29.01.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" січня 2014 р. Справа№ 911/3700/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Самсіна Р.І.

суддів: Власова Ю.Л.

Шаптали Є.Ю.

За розглядом апеляційної скарги Заступника прокурора Київської області на рішення Господарського суду Київської області від 31.10.2013р. у справі № 911/3700/13 (суддя Саванчук С.О.)

За позовом Заступника прокурора Київської області в інтересах держави

в особі 1. Регіонального відділення Фонду державного майна України по

Київській області

2. Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДО ЕНД КО КИЇВ»

про розірвання договору, зобов'язання вчинити дії та стягнення

Представники сторін:

від позивача-1: Колода Є.Г. (довіреність № 4 від 08.01.2014р.);

від позивача-2: Дзюбайло О.О. (довіреність № 35-29-7 від 08.01.2014р.);

від відповідача: Бабін В.С. (довіреність від 27.05.2013р.);

від прокуратури: Луговий Т.В. (старший прокурор відділу, посвідчення № 017277);

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Київської області від 31.10.2013р. відмовлено у задоволенні позовних вимог Заступника прокурора Київської області про розірвання договору про надання послуг з використання інфраструктури № 02.2.2-14.24-5 від 25.06.2013р. укладеного між Державним підприємством «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ДО ЕНД КО КИЇВ»; про зобов'язання ТОВ «ДО ЕНД КО КИЇВ» звільнити приміщення третього поверху терміналу «D» аеропорту «Бориспіль» біля колони № 3 площею 23, 2 м. кв., біля колони № 7 площею 23, 2 м. кв., біля ескалатора між 5 та 6 виходами на посадку площею 33, 5 м. кв., навпроти 8 виходу на посадку площею 31, 2 м. кв., розміщених за адресою: 08307, Київська обл., м. Бориспіль-7, аеропорт «Бориспіль»; про стягнення з ТОВ «ДО ЕНД КО КИЇВ» на користь Державного бюджету України в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області орендної плати, яка становить 58 498, 69 грн..

Ухвалою суду від 11.12.2013р. прийнято до провадження апеляційну скаргу Заступника прокурора Київської області, в якій скаржник просить рішення Господарського суду Київської області від 31.10.2013р. у справі № 911/3700/13, яким відмовлено у задоволенні позову заступника прокурора Київської області скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити.

Вимоги апеляційної скарги грунтуються на тому, що рішення суду є незаконним, прийняте з неправильним застосуванням норм матеріального права, неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи.

Згідно викладеного в апеляційній скарзі, всупереч вимогам Закону України «Про оренду державного та комунального майна», ТОВ «ДО ЕНД КО КИЇВ» фактично використовує нерухоме майно, належне до державної власності, приміщення на третьому поверсі пасажирського терміналу «D», на умовах оренди за відсутності законних підстав та не сплачуючи орендні платежі до Державного бюджету України у визначеному законом порядку.

У відзиві на апеляційну скаргу отриманому від Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (зареєстрований за вхідним суду 09-11/20551 від 23.12.2013р.) зазначалось про вірне встановлення обставин справи судом першої інстанції, оскільки висновок прокурора про те, що предметом договору є використання відповідачем державного майна є хибним, а внаслідок виконання чи порушення відповідачем умов договору, не може бути завдано шкоди інтересам держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області.

Відповідачем (ТОВ «ДО ЕНД КО КИЇВ») у відзиві на апеляційну скаргу (зареєстрований за вхідним суду № 09-11/983 від 23.01.2014р.) зазначено, що ним не використовувалось державне майно та відповідно не має підстав для сплати орендної плати; послуги отримувались за спірним договором укладеним з аеропортом при своєчасній сплаті за послуги, а в розумінні ст. 651 ЦК України відповідачем не вчинялось ніяких дій які б вважались істотним порушенням спірного договору.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідачем також зазначено, що 12 грудня 2013р. відповідно до додаткової угоди № 1 до спірного договору № 02.2.2-14.24-5 від 25.06.2013р. укладеного між аеропортом та відповідачем вказаний договір розірвано.

Представником Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області заявлені прокурором вимоги підтримані, в судовому засіданні відзначалось про розміщення рухомого майна відповідача на відповідній площі приміщення аеропорту, що є нерухомістю, у зв'язку з чим використання нерухомого майна належного до державної власності потребує оформлення договірних відносин оренди.

За розглядом матеріалів справи, при дослідженні наявних доказів, враховуючи пояснення представників сторін та доводи прокурора викладені в апеляційній скарзі, апеляційним господарським судом відзначається про прийняття правильного рішення судом першої інстанції щодо відмови у задоволенні заявлених прокурором вимог, з урахуванням наступних встановлених обставин.

Матеріалами справи підтверджено, не заперечується сторонами та встановлено під час розгляду справи судом першої інстанції, що 25 червня 2013р. між Державним підприємством «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ДО ЕНД КО КИЇВ» укладено договір № 02.2.2-14.24-5 про надання послуг з використання інфраструктури.

В силу укладення між сторонами договору, відповідно до п.1 ст. 174 Господарського кодексу України виникли господарські зобов'язання визначені договором про надання послуг.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Предмет договору визначено у розділі 1, згідно з яким, аеропорт (позивач-2) надає підприємству послуги з використання інфраструктури Пасажирського терміналу «D» для забезпечення пасажирів продуктами харчування, а саме послуги зі створення умов для функціонування на 3-му поверсі Пасажирського терміналу «D» рухомих торгових точок (далі - пересувні возики) з реалізації: сендвічів, кулінарної продукції, хлібобулочних, кондитерських виробів, свіжо вичавлених соків, гарячих напоїв власного виробництва та фруктів, а також, жувальних гумок, чіпсів, безалкогольних напоїв промислового виробництва, а підприємство (відповідач) оплачує отримані послуги.

Згідно умов по предмету погодженого договору (п. 1.2, 1.3):

- для здійснення реалізації продукції працівники підприємства (відповідача) використовують пересувні возики, що є власністю підприємства;

- для надання послуг підприємство самостійно отримує дозволи на переміщення пересувних возиків з продукцією в Київській митниці Міндоходів та ОКПП «Київ».

У листі за вих. № 6.1-45/1/11-1597 від 31.07.2013р. (аркуш справи 36) зазначено, що Міністерством доходів і зборів України спільно із Адміністрацією Державної прикордонної служби України, ТОВ «ДО ЕНД КО КИЇВ» надано Рішення про можливість розміщення підприємства в пункті пропуску через державний кордон України від 05.07.2013р. № 15/233-15/13 з видом діяльності громадське харчування (рухомі торгівельні точки).

Згідно з пунктом 2.1.1. Договору, підприємство зобов'язане погодити з аеропортом дизайн пересувних возиків, їх кількість, маршрут руху та зразки спецодягу персоналу.

Додатком до договору є «План схема руху пересувних точок харчування (3 поверх, термінал «D» ДП МА «Бориспіль»), на якому містяться погодження ДП МА «Бориспіль», Київської регіональної митниці Міністерства доходів, командира військової частини 1492 Державної прикордонної служби (аркуш справи 22).

Крім того, відповідно до пункту 2.3.2 договору, на запит підприємства аеропорт надає йому тимчасовий доступ до електричних мереж аеропорту, а згідно з пунктом 2.1.10 договору, підприємство здійснює відшкодування витрат за спожиту електроенергію за тарифами електропостачальної організації.

Документи, що підтверджують належне виконання договору № 02.2.2-14.24-5 обома сторонами залучені до матеріалів справи, і такі підтверджують, що:

- аеропортом надавались послуги підприємству (відповідачу) зазначені у п. 1.1 договору, тобто, була надана можливість для пересування по Пасажирському терміналу «D» рухомих торгових точок підприємства у визначених місцях; надавалась можливість використання персоналом підприємства інфраструктури Пасажирського терміналу «D» з метою забезпечення умов, що вимагаються в процесі здійснення торгівлі, вчинялись дії щодо належного забезпечення виконання зобов'язань іншою стороною договору (а саме виставлялись рахунки на оплату, складались акти приймання-здачі виконаних послуг (аркуш справи 126-137), (до справи залучені, також, складені реєстри документів по контрагенту, підтвердження про отримання рахунків відповідачем (аркуш справи 116-118),

- підприємством (відповідачем) здійснювалась оплата вартості наданих послуг у відповідності до умов погоджених договором у п. 3.1, 3.3 (підтверджено довідкою банку (філії ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» в м. Києві) за вих. № 040-18/123 від 11.10.2013р. та наданими платіжними дорученнями про проведені оплати; довідкою ДП МА «Бориспіль» за вих. № 01-22-1514 від 11.10.2013р. підтверджено відсутність заборгованості за договором станом на 10.10.2013р. (аркуш справи 111).

заперечень щодо чого в позовній заяві та апеляційній скарзі прокурора не наведено.

Згідно зі ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно при зверненні з вимогами про розірвання договору, на позивача (прокурора) покладається, у відповідності до статті 33 ГПК України, обов'язок довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог.

Посилання прокурора на те, що торгові точки відповідача не рухаються, і про це зазначено, в тому числі у листі митниці (за вих. № 6.1-45/11-1606 від 31.01.2013р.), не підтверджує допущення істотних порушень договору від 25.06.2013р. з якими пов'язуються підстави для розірвання договору згідно ст. 651 ЦК України, оскільки умови договору не передбачають, що торгові точки мають постійно рухатися, а доказів недотримання відповідачем визначених договором зобов'язань (п. 2.1 - 2.1.16) матеріали справи не містять.

З наданих до матеріалів справи зображень пересувних возиків, що використовувались для здійснення торгівельної діяльності при виконанні укладеного договору № 02.2.2-14.24-5 від 25.06.2013р. (аркуш справи 159, 160) вбачається, що торгові точки відповідача є рухомим майном яке можливо переміщувати згідно погодженої та затвердженої план-схеми, а письмове викладення обставин щодо їх розміщення у терміналі аеропорту вміщено у листі ДП МА «Бориспіль» за вих. 01-22-675 від 19.08.2013р..

В свою чергу, вимоги прокурора про розірвання оспорюваного договору укладеного 25 червня 2013р. між Державним підприємством «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ДО ЕНД КО КИЇВ», обґрунтовані тим, що невиконання умов договору призвело до порушення встановленого законом порядку використання державного майна, внаслідок чого інтересам держави в особі ДП МА «Бориспіль» та Регіонального відділення Фонду державного майна України завдано істотної шкоди, в тому числі у зв'язку з несплатою визначеної законом орендної плати.

Згідно викладеного у позовній заяві та апеляційній скарзі висновку, ТОВ «ДО ЕНД КО КИЇВ» фактично використовує нерухоме майно належне до державної власності приміщення на третьому поверсі пасажирського терміналу «D», на умовах оренди за відсутності законних підстав та не сплачуючи орендні платежі до Державного бюджету України у визначеному Законом України «Про оренду державного та комунального майна» порядку.

Доводи прокурора з приводу того, що у разі розміщення торгових точок відповідача (рухомого майна) у приміщенні аеропорту (площа якого є нерухомим майном належним до державної власності) мають бути оформлені договірні відносини оренди з Регіональним відділенням ФДМУ по Київській області, не свідчать про наявність допущення відповідачем істотних порушень умов договору № 02.2.2-14.24-5 про надання послуг з використання інфраструктури, не доводять факту невиконання або неналежного виконання зобов'язань підприємства визначених цим договором (зокрема у розділі 2) у зв'язку з чим, не є підставами для розірвання спірного договору в судовому порядку.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

До предмету договору укладеного 25 червня 2013р. між Державним підприємством «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ДО ЕНД КО КИЇВ» не входить регулювання відносин оренди відповідної площі приміщення аеропорту (зокрема у терміналі «D»), таких умов, в тому числі неможливості надання послуг з використання інфраструктури аеропорту за відсутності укладеного договору оренди сторони не погоджували.

Питання оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, зокрема, відповідної площі приміщення аеропорту, мають вирішуватись в межах законодавства про оренду державного майна, а, як те відзначено у листі Регіонального відділення Фонду державного майна України за вих. № 13-14-2955 від 21.06.2013р. (аркуш справи 155) діяльність по наданню послуг з продажу продуктів харчування шляхом застосування рухомого устаткування та інших супутніх нестаціонарних механізмів та пристроїв, що їх обслуговують, знаходиться поза межами правовідносин оренди державного майна та не належить до компетенції Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області.

Укладення договору про надання послуг з використання інфраструктури узгоджується з приписами ст. 627 ЦК України, відноситься до повноважень ДП МА «Бориспіль» і такий договір не регулює правовідносини оренди державного майна, що відповідно свідчить про безпідставність доводів прокурора щодо наявності істотних порушень укладеного між сторонами договору № 02.2.2-14.24-5 від 25.06.2013р..

Отже, обставини якими обґрунтовуються вимоги прокурора не свідчать про істотне порушення умов вказаного договору відповідачем, оскільки предмет цього договору не передбачає оренди площі приміщення аеропорту, а укладення між сторонами договору про надання послуг з використання інфраструктури не суперечить вимогам чинного законодавства, в тому числі Закону України «Про оренду державного та комунального майна».

При цьому, апеляційний господарський суд знаходить вірним мотивування викладені у рішенні суду першої інстанції при відхиленні тверджень позивача-1 (РВ ФДМУ по Київській області), у відношенні того, що договір про надання послуг з використання інфраструктури фактично містить ознаки договору оренди.

Вказані твердження оцінені судом як посилання на вчинення між ДП МА «Бориспіль» та ТОВ «ДО ЕНД КО КИЇВ» удаваного правочину.

Відповідно до статті 235 Цивільного кодексу України, удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

За встановлених обставин справи щодо відсутності заборони на укладення між сторонами договору про надання послуг з використання інфраструктури та непоширення його умов на правовідносини оренди державного майна, застосування наслідків удаваного правочину до відносин сторін врегульованих договором № 02.2.2-14.24-5 від 25.06.2013р. неможливе, а також, не є предметом заявленого позову.

Як про те зазначено, в Узагальненнях практики розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними за 2007 рік, що проведене Верховним Судом України (вміщені в інформаційній системі «Ліга») у розділі щодо аналізу правових наслідків вчинення удаваного правочину:

- воля сторін в удаваному правочині спрямована на встановлення інших цивільно-правових відносин, ніж ті, які передбачені правочином (наприклад, договір купівлі-продажу квартири, що насправді є договором застави в забезпечення повернення позики або укладений з метою уникнути звернення стягнення на заставлене майно в судовому порядку). При цьому позивач повинен вказати, який інший правочин приховується з допомогою укладеного правочину.

Доводи позивача-1, як посилання на обставини укладення між сторонами удаваного правочину, суд визнає недоведеними, оскільки відносини, що склалися між сторонами, є відносинами про надання послуг, що відповідає умовам договору № 02.2.2-14.24-5 від 25.06.2013р., а договір виконувався сторонами у відповідності до погоджених у ньому умов при непідтвердженні фактів істотного порушення.

Не підлягає задоволенню і вимога прокурора зобов'язати ТОВ «ДО ЕНД КО КИЇВ» звільнити приміщення третього поверху терміналу «D» аеропорту «Бориспіль» біля колони № 3 площею 23, 2 м. кв., біля колони № 7 площею 23, 2 м. кв., біля ескалатора між 5 та 6 виходами на посадку площею 33, 5 м. кв., навпроти 8 виходу на посадку площею 31, 2 м. кв., розміщених за адресою: 08307, Київська обл., м. Бориспіль-7, аеропорт «Бориспіль» при врахуванні наступного.

В обґрунтування наявності підстав заявити таку вимогу в судовому порядку, у позовній заяві та апеляційній скарзі зазначено, що між РВ ФДМ України по Київській області та ТОВ «ДО ЕНД КО КИЇВ» договорів оренди державного майна не укладено, акти приймання-передачі державної власності вказаному товариству від балансоутримувача майна - ДП МА «Бориспіль» в установленому порядку не підписувались, що згідно норм ст. 75, 287 Господарського кодексу та ст. 9 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» свідчить про відсутність у ТОВ «ДО ЕНД КО КИЇВ» правових підстав використовувати зазначене державне майно.

Посилання прокурора на ст. 386, 387 ЦК України та заявлення вимог в особі РВ ФДМ України по Київській області свідчить про обрання відповідного способу захисту права власності, зокрема шляхом звернення з віндикаційним позовом до суду.

Зазначений спосіб захисту передбачений ст. 387 ЦК України, застосовується в тому випадку, коли власник фактично позбавлений можливості володіти й користуватися належною йому річчю, тобто коли річ незаконно вибуває з його володіння.

У коментованій статті кодексу зазначено, що позивачем за віндикаційним позовом може бути неволодіючий власник (фізичні і юридичні особи, держава і територіальні громади в особі уповноважених ними органів), тобто предметом доказування за такими вимогами є належність спірного майна саме позивачу, що при встановленні факту перебування такого майна у іншої особи є підставою для захисту права власності позивача шляхом витребування майна з незаконного володіння на користь позивача.

Повноваження орендодавця нерухомого майна, що є державною власністю належні Фонду державного майна України, його регіональним відділенням (ст. 5 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», ст. 287 ГК України) і виконання договору про надання послуг з використання інфраструктури не позбавляє власника (державу в особі її уповноваженого органу) реалізації зазначених повноважень у відношенні приміщення аеропорту (відповідних площ на яких були розміщені торгові точки відповідача).

Внаслідок укладення договору про надання послуг з використання інфраструктури № 02.2.2-14.24-5 від 25.06.2013р., державу в особі її уповноваженого органу (РВ ФДМ України по Київській області) не позбавлено права власності щодо відповідних площ терміналу аеропорту, а згідно з додатковою угодою № 1 від 12.12.2013р. вказаний договір розірвано за згодою його сторін.

В свою чергу, враховуючи обґрунтування та підстави заявлених прокурором вимог, суд відзначає, що згідно з положеннями ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (негаторний позов).

Однією з особливостей цього позову, як правило, є відсутність спорів з приводу належності позивачу майна на праві власності чи іншому титулі, що має місце за обставин встановлених під час розгляду даної справи, оскільки відповідачем не заперечується право власності держави у відношенні відповідних площ аеропорту.

Умовою застосування негаторного позову має бути, також, відсутність між позивачем і відповідачем договірних відносин, адже в разі наявності таких відносин власник здійснює захист порушеного права власності зобов'язально-правовими засобами. Факт відсутності укладеного у встановленому порядку договору оренди щодо площі приміщень на яких розміщувались торгові точки відповідача, покладений прокурором в підстави заявлених ним вимог про зобов'язання звільнити приміщення.

Позивачем негаторного позову може бути власник або титульний володілець, у якого знаходиться річ і щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем - лише та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю.

У коментованій статті кодексу зазначено, що предмет негаторного позову становитиме вимога володіючого майном власника до третіх осіб про усунення порушень його права власності, що перешкоджають йому належним чином користуватися, розпоряджатися цим майном тим чи іншим способом (шляхом звільнення виробничих приміщень власника від неправомірного перебування у них майна третіх осіб, виселення громадян з неправомірно займаних жилих приміщень власника, знесення неправомірно збудованих споруд, накладення заборони на вчинення неправомірних дій щодо майна власника тощо).

Таким чином, за наведених прокурором підстав заявлених вимог про зобов'язання звільнити приміщення терміналу аеропорту від майна відповідача, при встановлених обставинах належності реалізації повноважень власника саме позивачу (РВ ФДМ України як орендодавцю нерухомого майна, що належить до державної власності) подання віндикаційного позову (ст. 387 ЦК України) не відповідає визначеному законом способу захисту порушеного права.

Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

За змістом ч. 2 ст. 19 ЦК України способи самозахисту мають відповідати змісту права, що порушене, характеру дій, якими воно порушене, а також наслідкам, що спричинені цим порушенням.

Право господарського суду виходити за межі позовних вимог передбачене п. 2 ч. 1 ст. 83 ГПК України, і саме у випадку, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

Відповідного клопотання від прокурора, а також, і від позивачів, в особі яких заявлено позов, матеріали справи не містять, а при розгляді спору суд обмежений заявленим предметом та підставами позову.

Вимоги прокурора щодо стягнення з ТОВ «ДО ЕНД КО КИЇВ» на користь Державного бюджету України в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області орендної плати, яка становить 58 498, 69 грн.

Таким, що відповідає встановленим обставинам справи є висновок, викладений у рішенні місцевого господарського суду про те, що стягнення орендної плати, за відсутності договору оренди, безпідставне, а орендна плата та майнова шкода різні за своєю правовою природою, у зв'язку з чим заявлена прокурором вимога про стягнення з відповідача на користь Державного бюджету України в особі позивача-1 орендної плати у розмірі 58 498, 69 грн., задоволенню не підлягає.

У розумінні Закону України «Про оренду державного та комунального майна», орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності (стаття 2 вказаного Закону), а згідно зі статтею 3 даного Закону, відносини щодо оренди державного майна регулюються договором оренди, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до частини 1 статті 12 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», договір оренди вважається укладеним з моменту досягнення домовленості з усіх істотних умов і підписання сторонами тексту договору.

Згідно з частиною 1 статті 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», орендна плата з урахуванням її індексації є істотною умовою договору оренди, а відповідно до частини 3 статті 19 даного Закону, строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

Пунктом 17 Постанови Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786 «Про методику розрахунку і порядок використання плати за оренду державного майна», встановлено, що, у разі, коли орендодавцем є Фонд державного майна України чи його регіональне відділення, орендна плата за нерухоме майно державних підприємств спрямовується в розмірі 70% до державного бюджету, 30% державному підприємству, на балансі якого знаходиться орендоване майно.

Як вірно визначено судом першої інстанції, розмір орендної плати та порядок її сплати підлягає погодженню сторонами у договорі, відтак, зазначене прокурором фактичне використання відповідачем нерухомого майна, що належить до державної власності на умовах оренди за відсутності законних підстав, внаслідок чого інтересам держави завдано істотної шкоди, не являється підставою для стягнення орендної плати.

У п. 39 Інформаційного листа Вищого господарського суду від 12.03.2009р. № 01-08/163 вміщена відповідь на запитання чи повинен господарський суд у розгляді справи за позовом, який не відповідає встановленим законом або договором способам захисту прав, відмовляти в задоволенні такого позову або ж припиняти провадження у справі здійснено посилання на постанови Верховного Суду України, зокрема, від 13.07.2004 № 10/732 де викладалася правова позиція, згідно з якою, дійшовши висновку про те, що предмет позову не відповідає встановленим законом або договором способом захисту прав, суд повинен відмовити у позові, а не припиняти провадження у справі за її непідвідомчістю суду.

Аналогічні питання порушені також і у п. 14 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 11.04.2005р. № 01-8/344, п. 3 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 25.11.2005р. № 01-8/2229 і п. 3 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008р. № 01-8/482.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обгрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

На підставі вищевикладеного, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що підстави для задоволення апеляційної скарги Заступника прокурора Київської області та скасування рішення Господарського суду Київської області від 31.10.2013р. відсутні.

При здійсненні розподілу судових витрат, судом враховується п. 4.6 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013р. «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», згідно з яким:

- приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повного або часткового задоволення позову (скарги) стягує судовий збір з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам), якщо він не звільнений від сплати судового збору; у разі ж повної або часткової відмови в позові судовий збір стягується з визначеного прокурором позивача (так само повністю або пропорційно задоволеним вимогам), за винятком випадків, коли останнього звільнено від сплати судового збору, та коли позивачем у справі є сам прокурор. Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється в доход державного бюджету України.

Керуючись статтями 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Відмовити у задоволенні апеляційної скарги Заступника прокурора Київської області на рішення Господарського суду Київської області від 31.10.2013р. у справі № 911/3700/13.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 31.10.2013р. № 911/3700/13 залишити без змін.

3. Стягнути з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області (01133, м. Київ, бул. Л. Українки 26, ідент. код 19028107) в доход Державного бюджету України (рахунок 31216206782001 одержувач ГУ ДКСУ у м. Києві, банк одержувача Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, код ЄДРПОУ 37993783, МФО 820019, код платежу 22030001) витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 1 003, 63 грн. (одну тисячу три гривні 63 копійки).

4. Стягнути з Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (08307, Київська область, м. Бориспіль, Міжнародний аеропорт «Бориспіль», ідент. код 20572069) в доход Державного бюджету України (рахунок 31216206782001 одержувач ГУ ДКСУ у м. Києві, банк одержувача Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, код ЄДРПОУ 37993783, МФО 820019, код платежу 22030001) витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 1 003, 63 грн. (одну тисячу три гривні 63 копійки).

5. Матеріали справи № 911/3700/13 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя Р.І. Самсін

Судді Ю.Л. Власов

Є.Ю. Шаптала