Постанова № 36903064, 28.01.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" січня 2014 р. Справа№ 910/13785/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пономаренка Є.Ю.

суддів: Дідиченко М.А.

Руденко М.А.

за участю представників:

від позивача - Наумова О.О., довіреність № б/н від 19.06.2013;

від відповідача - Патенок А.В., довіреність № 54/03 від 01.03.2012;

від третьої особи - представник не прибув,

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Едвайс" на рішення господарського суду міста Києва від 01.10.2013 у справі № 910/13785/13 (суддя Шкурдова Л.М.) за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Едвайс" до публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю "Іст-Інвест" про визнання договорів припиненими

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Едвайс" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" про визнання договорів поруки та іпотеки припиненими.

Рішенням господарського суду міста Києва від 01.10.2013 у справі № 910/13785/13 у задоволенні позову відмовлено.

При ухваленні рішення по даній справі суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для визнання договорів поруки та іпотеки припиненими.

Не погодившись з прийнятим рішенням, товариство з обмеженою відповідальністю "Едвайс" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 01.10.2013 у справі № 910/13785/13 скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Апеляційна скарга мотивована, зокрема, тим, що позивач згоди на внесення змін до кредитного договору не давав, а отже у зв'язку з укладенням додаткової угоди № 7 від 29.12.2007 до кредитного договору відбулась зміна зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшився обсяг його відповідальності.

Таким чином, апелянт вважає, що договір поруки є припиненим.

В обґрунтування вимог про визнання договору іпотеки припиненим позивач посилається на те, що укладення додаткової угоди № 12 від 10.11.2009 року до кредитного договору № 68-05V від 15.11.2005 р. є новацією, яка припинила зобов'язання сторін за договором іпотеки.

В судовому засіданні 28.01.2014 представник апелянта - позивача у справі, підтримав вимоги апеляційної скарги та просив їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні 28.01.2014 проти апеляційної скарги заперечив та просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Третя особа правом на участь свого представника не скористалась, хоча про дату, час та місце судового засідання була повідомлена належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення.

Слід зазначити, що явка представників сторін та третьої особи не визнавалася обов'язковою.

Будь - яких заяв, клопотань щодо неможливості бути присутньою в даному судовому засіданні від третьої особи до суду не надійшло.

За наведених обставин, апеляційна скарга розглянута судом у даному судовому засіданні по суті з винесенням постанови.

Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Між Акціонерним банком "Брокбізнесбанк", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Брокбізнесбанк" (Банк за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ІСТ-Інвест" (Позичальник за договором) 15.11.2005 р. укладено кредитний договір № 68-05V.

Предметом договору (п. 2.1) є правовідносини, за якими Банк зобов'язався відкрити позичальнику відкличну кредитну лінію в сумі 3 401 620,00 дол. США строком з 15.11.2005 р. по 10.11.2009 р. зі сплатою 14 відсотків річних.

Згідно з п. 2.2 кредитного договору після надходження письмових заяв від позичальника про надання коштів в межах відкритої кредитної лінії, банк і позичальник укладають додаткові угоди до цього договору в розрізі кредитної лінії. Після підписання такої додаткової угоди банк протягом 3 банківських днів перераховує позичальнику кошти за реквізитами, вказаними в його письмовій заяві.

Пунктом 5.1 кредитного договору встановлено, що в забезпечення виконання зобов'язань за цим договором позичальник надає банку оформлений у встановленому законодавством порядку договір поруки № 68V від 15.11.2005 р. та договір іпотеки за реєстр. № 7219 від 17.11.2005 р.

Відповідно до п. 6.1 кредитного договору він набуває чинності з моменту переведення грошових коштів з позичкового рахунку позичальника на рахунок, вказаний ним.

Згідно з п. 6.3 кредитного договору зміни в цей договір можуть бути внесені за взаємною згодою сторін, що оформляється додатковою угодою до цього договору.

Зміни та доповнення, додаткові угоди та додатки до цього договору є його невід'ємною частиною і мають юридичну силу у разі, якщо вони викладені у письмовій формі та підписані уповноваженими на те представниками сторін (п.6.4).

До даного кредитного договору укладено 12 додаткових угод, а саме: додаткова угода № 1 від 17.11.2005 р., додаткова угода № 2 від 30.11.2005 р., додаткова угода № 3 від 02.03.2006 р., додаткова угода № 4 від 16.05.2006 р., додаткова угода № 5 від 24.05.2007 р., додаткова угода № 7 від 29.12.2007 р., додаткова угода № 8 від 20.05.2008 р., додаткова угода № 9 від 27.10.2008 р., додаткова угода № 10 від 11.11.2008 р., додаткова угода № 11 від 03.02.2009 р., додаткова угода № 12 від 10.11.2009 р.

Умовами вищевказаних додаткових угод було продовжено строк дії кредитного договору до 15.11.2011, зменшено ліміт кредитної лінії до 529 850, 00 дол. США, а також змінено відсоткову ставку за користування кредитом з 14% на 18 % .

З метою забезпечення виконання зобов'язань Позичальника за Кредитним договором між Акціонерним банком "Брокбізнесбанк", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Брокбізнесбанк", як кредитором та товариством з обмеженою відповідальністю "Едвайс", як поручителем 15.11.2005 було укладено договір поруки №68V.

Відповідно до п. 1.1 договору поруки поручитель зобов'язується перед кредитором відповідати у повному обсязі за своєчасне і повне виконання ТОВ "ІСТ-Інвест" (боржник) зобов'язань по кредитному договору № 68-05V від 15.11.2005 р.

Згідно з п. 2.1 договору поруки у випадку невиконання боржником його зобов'язань перед кредитором згідно кредитного договору, поручитель та боржник відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Поручитель не несе відповідальності перед кредитором у випадку, якщо кредитний договір був змінений його учасниками без згоди поручителя (п. 2.2 договору поруки).

Пунктом 3.1 договору поруки встановлено, що у випадку невиконання боржником своїх зобов'язань по кредитному договору у вказані в договорі строки, поручитель зобов'язується не пізніше 3-х банківських днів з моменту отримання від кредитора письмового (лист), телетрансмісійного (телеграма, телетайп), телекомунікаційного (телефакс) повідомлення про невиконання у встановлений у кредитному договорі строк боржником своїх зобов'язань, перерахувати суму коштів, яку вимагає кредитор, на вказані ним рахунки.

Згідно з п. 5.2 договору поруки цей договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і скріплення печатками та зберігає свою юридичну силу на період дії кредитного договору № 68-05V від 15.11.2005 р. та протягом 6 місяців від дня настання строку виконання кредитного договору.

Також, 17.11.2005 року між Акціонерним банком "Брокбізнесбанк", правонаступником якого є публічне акціонерне товариство "Брокбізнесбанк", як іпотекодержателем та товариством з обмеженою відповідальністю "Едвайс", як іпотекодавцем укладено Іпотечний договір, згідно умов якого іпотекодавець передає в наступну іпотеку іпотекодержателю предмет іпотеки (нерухоме майно разом з усіма його при належностями - нежила будівля, літ "В", загальною площею 618,40 кв.м., яка знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Ярославська, буд. 11).

Відповідно до п. 3.1 договору у разі порушення третьою особою основного зобов'язання відповідач має право задовольнити забезпечені іпотекою вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами іпотекодавця.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Едвайс" вважаючи, що зміни до кредитного договору № 68-05V від 15.11.2005 р., були внесені без його згоди й відома та призвели до збільшення обсягу відповідальності поручителя, звернулося до суду з позовом про визнання договору поруки від 15.11.2005 №68V припиненим.

Рішенням господарського суду міста Києва від 15.10.2012 у справі № 5011-65/10588-2012 (залишеним без змін постановами Київського апеляційного господарського суду від 25.12.2012 та Вищого господарського суду України від 16.04.2013) у задоволенні позову відмовлено, оскільки зміни внесені до кредитного договору № 68-05V від 15.11.2005 р. не призвели до збільшення обсягу відповідальності поручителя.

Позивач звернувся до суду з даним позовом про визнання договорів поруки та іпотеки припиненими.

Вимоги про визнання договору поруки припиненими позивач обґрунтовує тим, що він згоди на внесення змін до кредитного договору не давав, а отже у зв'язку з укладенням додаткової угоди № 7 від 29.12.2007 до кредитного договору відбулась зміна зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшився обсяг його відповідальності.

В обґрунтування вимог про визнання договору іпотеки припиненим позивач посилається на те, що укладення додаткової угоди № 12 від 10.11.2009 року до кредитного договору № 68-05V від 15.11.2005 р. є новацією, яка припинила зобов'язання сторін за договором іпотеки.

Наведені доводи підставою для визнання договорів поруки та іпотеки припиненими бути не можуть, з огляду на наступне.

Питання збільшення обсягу відповідальності поручителя, як підстава для припинення договору поруки вже досліджувалось при розгляді справи № 5011-65/10588-2012.

Так, судом було встановлено, що з прийняттям додаткових угод (в тому числі і додаткової угоди № 7 від 29.12.2007, на яку посилається позивач у даній справі № 910/13785/13) до кредитного договору № 68-05V від 15.11.2005 р., сторони погодили зменшення ліміту кредитування в розмірі 529850,00 дол. США замість 3401620,00 дол. США, продовжили строку дії договору до 15.11.2011 р., у зв'язку з чим була змінена відсоткова ставка по кредиту.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що внесення змін до кредитного договору не призвело до збільшення обсягу відповідальності поручителя, а отже підстави для визнання договору поруки припиненим згідно з ч. 1 ст. 559 ЦК України відсутні.

Рішення господарського суду міста Києва від 15.10.2012 у справі № 5011-65/10588-2012 (залишене без змін постановами Київського апеляційного господарського суду від 25.12.2012 та Вищого господарського суду України від 16.04.2013), яким встановлено зазначені обставини, є чинним на даний час.

Відповідно до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

За змістом наведеної норми, неодмінною умовою її застосування є один і той самий склад сторін як у справі, що розглядається господарським судом, так і у справі (або справах) зі спору, що вирішувався раніше, і в якій встановлено певні факти, що мають значення для розглядуваної справи.

Так, преюдиційні факти є обов'язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв'язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

Норми статті 124 Конституції України визначають обов'язковість виконання усіма суб'єктами прав судового рішення у вказаній справі.

Відповідно до преамбули та статті 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, а також рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.02 року у справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України" та рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.99 року у справі за заявою № 28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

В силу частини 3 статті 4 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" згадані судові рішення та зміст самої Конвенції про захист прав та свобод людини є пріоритетним джерелом права для національного суду.

Таким чином, рішення у справі №5011-65/10588-2012 не може бути поставлено під сумнів, а інші рішення, в тому числі і у даній справі №910/13785/13, не можуть йому суперечити.

Стосовно вимог позивача про визнання договору іпотеки припиненим у зв'язку з тим, що укладення додаткової угоди № 12 від 10.11.2009 року до кредитного договору № 68-05V від 15.11.2005 р. є новацією, яка припинила зобов'язання сторін за договором іпотеки, слід зазначити наступне.

Частиною 2 ст. 604 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (новація).

Отже, під новацією слід розуміти заміну сторонами зобов'язання щодо предмета і способу виконання.

Відповідно до ч. 4 ст. 604 Цивільного кодексу України новація припиняє додаткові зобов'язання, пов'язані з первісним зобов'язанням, якщо інше не встановлено договором.

Для того, щоб новація відбулася, сторони повинні обумовити в своїй угоді припинення зобов'язання, що раніше діяло і заміну його новим зобов'язанням.

Додатковою угодою № 12 від 10.11.2009 року сторони внесли зміни до кредитного договору № 68-05V від 15.11.2005 р. в частині строків повернення кредиту за кредитним договором № 68-05V від 15.11.2005 р., визначили залишок боргу на момент укладення додаткової угоди, процентну ставку за користування кредитом.

Отже, сторонами не було здійснено заміну зобов'язання, ані в частині предмету, а ні в частині способу його виконання.

Таким чином, зобов'язання за кредитним договором не змінилось, а тому і новація зобов'язання не відбулася.

За наведених обставин, підстави для визнання договору іпотеки припиненим відсутні.

Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні позову.

Доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції та не доводять їх протилежність, а тому не можуть бути підставою для скасування рішення.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду прийнято з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, правові підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Оскільки, в задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на позивача (апелянта).

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" зайво сплачена сума судового збору за подачу апеляційної скарги в розмірі 860 грн. 25 коп. підлягає поверненню апелянту.

Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 49, 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Едвайс" залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 01.10.2013 у справі № 910/13785/13 - без змін.

2. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на її заявника - позивача у справі.

3. Повернути товариству з обмеженою відповідальністю "Едвайс" (м. Київ, вул. Ярославська, 11-В, код за ЄДРПОУ 32161548) з Державного бюджету України зайво сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 860 грн. 25 коп., згідно квитанції від 19.10.2013 № ПН49329. Підставою повернення судового збору є дана постанова підписана судом та скріплена печаткою суду.

4. Матеріали справи № 910/13785/13 повернути до господарського суду міста Києва.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановленому Господарським процесуальним кодексом України порядку та строки.

Головуючий суддя Є.Ю. Пономаренко

Судді М.А. Дідиченко

М.А. Руденко