Рішення № 36902730, 21.01.2014, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

21.01.2014 Справа № 905/6478/13

за позовом Донецької міської ради, м. Донецьк

до Фізичної - особи підприємця ОСОБА_1, м. Донецьк

про зобов'язання вчинити певні дії.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, Управління земельних ресурсів Донецької міської ради, м. Донецьк.

Колегія суддів у складі:

головуючого судді Говоруна О.В.

суддів Харакоза К.С., Колесника Р.М.

Представники:

від позивача - Рубльова М.В., довіреність № 01/13-3025 від 20.05.2011;

від відповідача - не з'явився;

від третьої особи - не з'явився.

Донецька міська рада (далі - позивач) звернулась до господарського суду Донецької області з позовом до Фізичної - особи підприємця ОСОБА_1 (далі - відповідач) про зобов'язання звільнити самовільно зайняту земельну ділянку шляхом знесення розташованого на ній торгівельного павільйону та приведення її у придатний для використання стан.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що перевіркою Управління земельних ресурсів Донецької міської ради щодо дотримання вимог земельного законодавства встановлено, що відповідачем самовільно використовується земельна ділянка площею 0,0090 га для розміщення торгівельного павільйону, в якому здійснюється торгівельна діяльність без одержання правовстановлюючих документів, що є порушенням вимог земельного законодавства України.

Відповідач у судове засідання не з'явився, відзив на позов не надав, про місце, дату та час розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суду не повідомив, тому справу, на підставі ст.75 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, Управління земельних ресурсів Донецької міської ради, залучена до участі у справі ухвалою суду від 13.09.2013, проти задоволення позову не заперечувала, письмових пояснень по суті заявлених вимог не надала.

Суд, заслухавши представників позивача та третьої особи, дослідивши письмові докази у судовому засіданні, встановив наступні факти та відповідні ним правовідносини.

19.08.2013 відділом землеустрою Управління земельних ресурсів Донецької міської ради було проведено перевірку дотримання вимог земельного законодавства, за результатами якої був складений акт №01-08/13 від 19.08.2013 та доповнення до акту від 19.08.2013, якими встановлено, що відповідач самовільно використовує земельну ділянку, яка розташована по АДРЕСА_1, площею 0,0090 га для розміщення торгівельного павільйону, майданчика вимощеного плиткою ФЕМ без одержання правовстановлюючих документів (а.с.17,65).

За наслідками перевірки дотримання вимог земельного законодавства, відповідачу відділом землеустрою Управління земельних ресурсів Донецької міської ради було винесено попередження про усунення виявлених порушень вимог земельного законодавства від 19.08.2013 щодо усунення виявлених порушень актом №01-08/13 від 19.08.2013 до 27.08.2013 (а.с. 20).

19.08.2013 відносно відповідача був складений протокол про адміністративне правопорушення, у зв'язку із самовільним займанням земельної ділянки площею 0,0090 га для розміщення торгівельного павільйону, майданчика вимощеного плиткою ФЕМ (а.с.60).

27.08.2013 відділом землеустрою Управління земельних ресурсів Донецької міської ради проведено повторну перевірку дотримання вимог земельного законодавства відповідачем, за результатами якої встановлено, що відповідач умови попередження від 19.08.2013 не виконав, вказану земельну ділянку не звільнив та не привів у придатний до використання стан (а.с. 21).

Крім того, постановою Калінінського районного суду міста Донецька від 12.12.2013 було накладено на відповідача адміністративне стягнення у виді штрафу, у зв'язку із здійсненням незаконної діяльності з реалізації лікеро-горілчаних виробів, продукції цигарок (тютюнових виробів) та кальянів у торгівельному павільйоні за адресою: АДРЕСА_1 без отримання спеціального дозволу (а.с. 81).

Відповідно до ч.2 ст. 116 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 Цивільного кодексу України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Відповідно до абз. 17 ст. 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», самовільне зайняття земельної ділянки - це будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Згідно ст. 212 ЗК України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки.

Таким чином, відповідно до наведених вимог закону обов'язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку, а відсутність у цієї особи на час прийняття судом рішення таких документів є самовільним зайняттям вказаної земельної ділянки.

Відповідно до ч. 3 ст.212 ЗК України, повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

В матеріалах справи відсутні рішення позивача про передачу відповідачу у власність спірної земельної ділянки або надання її в оренду відповідачу, заходів щодо усунення порушень земельного законодавства відповідачем не вжито, самостійно земельну ділянку не звільнено.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Водночас, судом зазначається, що на підставі ст. 38 ГПК України, господарський суд витребовує докази за наявності відповідного клопотання, у разі неможливості самостійно надати докази сторонами.

Відповідно до ч.1 ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене та з огляду на відсутність у відповідача документів, які б підтверджували відведення вказаної земельної ділянки у встановленому законом порядку, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню повністю.

Господарські витрати розподілити відповідно до ст.49 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись, ст. ст. 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Зобов'язати Фізичну - особу підприємця ОСОБА_1 (ІНН НОМЕР_1) звільнити самовільну зайняту земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 та привести земельну ділянку у придатний для використання стан шляхом знесення розташованого на ній торгівельного павільйону.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІНН НОМЕР_1) на користь Донецької міської ради (код ЄДРПОУ 26502957) судовий збір в сумі 1 147грн.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, через господарський суд, який розглянув справу.

Повне рішення складено 27 січня 2014 року.

Головуючий суддя О.В. Говорун

Суддя К.С. Харакоз

Суддя Р.М. Колесник