Ухвала суду № 36900046, 29.01.2014, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Кравченко Т.О.

Суддя-доповідач - Яковенко М.М.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2014 року справа №805/16187/13-а приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя: Яковенко М.М.

судді: Ханова Р.Ф., Гайдар А.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Санаторно-курортний реабілітаційний центр «Слов'янський курорт» Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 03 грудня 2013 року по адміністративній справі № 805/16187/13-а за позовом Дочірнього підприємства «Санаторно-курортний реабілітаційний центр «Слов'янський курорт» Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» до Управління Пенсійного фонду України в м. Слов'янську та Слов'янському районі Донецької області про скасування рішення № 3468 від 04.07.2013 року, -

В С Т А Н О В И В :

Дочірнє підприємство "Санаторно-курортний реабілітаційний центр "Слов'янський курорт" Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" звернулось до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Слов'янську та Слов'янському районі Донецької області про скасування рішення №3468 від 04.07.2013року. В обґрунтування позову вказує, що спірним рішенням до нього неправомірно були застосовані штрафні санкції та нарахована пеня за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску . Рішення було оскаржено до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області та Пенсійного фонду України, але скарги були залишені без задоволення.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 03 грудня 2013 року по адміністративній справі № 805/16187/13-а у задоволенні позову відмовлено (а.с.46-50).

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції позивач звернувся з апеляційною скаргою, пославшись на незаконність та необґрунтованість постанови суду першої інстанції, прийняту с порушенням норм матеріального права, просив постанову суду першої інстанції скасувати і прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. (а.с.53-54).

Розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження.

Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що Дочірнє підприємство «Санаторно-курортний реабілітаційний центр «Слов'янський курорт» Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» (ідентифікаційний код 30708792) зареєстровано у якості юридичної особи 10 березня 2000 року, про що 16 лютого 2006 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців внесений запис за номером 1 277 120 0000 000946, що підтверджується відомостями «Інформаційно-ресурсного центру «Пошук в ЄДР» (а.с.43-45).

Підприємство перебуває на обліку в УПФУ як платник єдиного внеску за реєстраційним № 05-48-04-0153/05483, що встановлено на підставі відомостей картки страхувальника з «Реєстру страхувальників ДРСС» (а.с.40).

17 травня 2013 року позивач в електронному вигляді надав до УПФУ звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за квітень 2013 року. Відповідно до рядку 8 таблиці 1 додатку 4 «Нарахування єдиного внеску» позивач самостійно визначив суму єдиного внеску, яка підлягала сплаті за квітень 2013 року, в сумі 503 827,24 грн. (а.с.33-39).

Зі змісту картки особового рахунку платника єдиного внеску, сформованої за період з 01 травня по 01 липня 2013 року вбачається, що на підставі поданого Підприємством 20 травня 2013 року звіту за квітень 2013 року, до картки внесені відомості про те, що за звітний місяць позивачем мало бути сплачено 503 827,44 грн., станом на 20 травня 2013 року недоїмка зі сплати єдиного внеску становила 1 264 735,33 грн., в тому числі недоїмка за попередній період в розмірі 760 907,89 грн. Фактично позивачем єдиний внесок за квітень 2013 року в сумі 503827, 44 сплачено лише 27.06.2013 року.

Дані картки особового рахунку також свідчить про те, що позивачем здійснювалася сплата єдиного внеску, проте поточні платежі зараховувалися в рахунок погашення недоїмки, яка утворилася за попередні періоди (а.с.27-29).

04 липня 2013 року заступником начальника УПФУ Скрипниченко С.П. на підставі ч.10 та п.2 ч.11 ст.25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» прийнято рішення за № 3468 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску. Відповідно до вказаного рішення, за несвоєчасну сплату єдиного внеску за період з 20 травня по 27 червня 2013 року до позивача застосований штраф в розмірі 50 382,74 грн. та нарахована пеня в сумі 14 198,49 грн. (а.с.31).

Як вбачається зі змісту розрахунку штрафної санкції та пені, станом на 20 травня 2013 року сума боргу становила 503 827,44 грн., 13 червня 2013 року позивачем сплачено 307 011,58 грн., кількість днів прострочення платежу - 24, за які нарахована пеня в розмірі 7 368,28 грн. та штраф в розмірі 30 701,16 грн.; 18 червня 2013 року позивачем сплачено 3 560,80 грн., кількість днів прострочення платежу - 29, за які нарахована пеня в розмірі 103,26 грн. та штраф в розмірі 356,08 грн.; 19 червня 2013 року позивачем сплачено 2 998,08 грн., кількість днів прострочення платежу - 30, за які нарахована пеня в розмірі 89,94 грн. та штраф в розмірі 299,81 грн.; 21 червня 2013 року позивачем сплачено 98 379,40 грн., кількість днів прострочення платежу - 32, за які нарахована пеня в розмірі 3 148,14 грн. та штраф в розмірі 9 837,94 грн.; 25 червня 2013 року позивачем сплачено 341,82 грн., кількість днів прострочення платежу - 36, за які нарахована пеня в розмірі 12,31 грн. та штраф в розмірі 34,18 грн.; 26 червня 2013 року позивачем сплачено 1 801,83 грн., кількість днів прострочення платежу - 37, за які нарахована пеня в розмірі 66,67 грн. та штраф в розмірі 180,18 грн.; 27 червня 2013 року позивачем сплачено 89 733,93 грн., кількість днів прострочення платежу - 38, за які нарахована пеня в розмірі 3 409,89 грн. та штраф в розмірі 8 973,39 грн.

Загальна сума штрафної санкції за період з 20 травня по 27 червня 2013 року становить 50 382,74 грн., пені - 14 198,89 грн. (а.с.30).

Вказане рішення надіслано на адресу позивача поштою і отримано останнім 11 липня 2013 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.32).

Не погодившись з рішенням від 04 липня 2013 року № 3468, Підприємство оскаржило його до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області та Пенсійного фонду України.

Рішенням від 30 липня 2013 року № 6407/08 Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області залишило скаргу позивача без задоволення (а.с.9).

Рішенням Пенсійного фонду України від 23 вересня 2013 року за № 25057/09-10 скарга позивача на рішення УПФУ від 04 липня 2013 року № 3468 також залишена без задоволення, Підприємству роз'яснено, що це рішення є остаточним, подальшому оскарженню в адміністративному порядку не підлягає, однак може бути оскаржено до суду (а.с.10).

Рішення Пенсійного фонду України про залишення скарги без задоволення Підприємство отримало 27 вересня 2013 року, про що свідчить штам реєстрації вхідної кореспонденції позивача (а.с.10).

Ст. 92 Конституції України передбачено, що виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення, і виключно законами України встановлюються, зокрема, система оподаткування, податки і збори.

Згідно ст. 4 Закону № 2464 платниками єдиного внеску, зокрема, є роботодавці - підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

П. 1 ч. 2 ст. 6 Закону № 2464 на платника єдиного внеску покладений обов'язок своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Згідно з ч.8 ст. 9 Закону № 2464 платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом.

У відповідності до ч.12 ст. 9 Закону № 2464 єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Ч. 6 ст. 25 Закону передбачено, що за рахунок сум, що надходять від платника єдиного внеску або від державної виконавчої служби, погашаються суми недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі якщо платник має несплачену суму недоїмки, штрафів та пені, сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.

Аналіз наведених норм доводить, що платник повинен своєчасно та у повному обсязі сплачувати єдиний внесок. При наявності недоїмки у платника органи Пенсійного фонду мають право зараховувати сплачений єдиний внесок у рахунок погашення недоїмки за попередні періоди.

Згідно п. 1 ст. 25 Закону № 2464 рішення, прийняті органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов'язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами.

Відповідно до п. 7.2.2 Розділу VІІ Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої Постановою правління Пенсійного фонду України 27.09.2010 року N 21-5 (надалі - Інструкція) за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум. При цьому складається рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за формою згідно з додатком 10.

Згідно із абз. 2 п. 7.7 Розділу VІІ Інструкції перший примірник рішення протягом трьох робочих днів із дня його винесення надсилається платнику у порядку, встановленому для надсилання вимог, або вручається під підпис керівнику або головному бухгалтеру платника, банку чи фізичній особі - платнику єдиного внеску.

П. 10 ст. 25 Закону № 2464 передбачено, що на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.

Згідно із абз. 2 п. 7.5 Розділу VІІ Інструкції нарахування пені починається з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку внесення відповідного платежу, до дня його фактичної сплати (перерахування) включно.

Відповідно до ч. 14 ст. 25 Закону № 2464 суми пені та штрафів, передбачених цим Законом, підлягають сплаті платником єдиного внеску протягом десяти робочих днів після надходження відповідного рішення. Зазначені суми зараховуються на рахунки органів Пенсійного фонду, відкриті в органах Державного казначейства України для зарахування єдиного внеску. При цьому платник у зазначений строк має право оскаржити таке рішення до органу Пенсійного фонду вищого рівня або до суду з одночасним обов'язковим письмовим повідомленням про це територіального органу Пенсійного фонду, яким прийнято це рішення.

П. 16 ст. 25 Закону № 2464 передбачено, що строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується.

Як вбачається зі змісту карток особового рахунку платника єдиного внеску, сплачені Підприємством поточні суми єдиного внеску (авансові платежі) зараховувалися в рахунок погашення недоїмки за попередні періоди.

Суд відзначає, що маючи несплачену недоїмку, пеню та фінансові санкції і сплачуючи при цьому поточні суми єдиного внеску, платник не вважається таким, що своєчасно виконав свої зобов'язання за поточний період, оскільки в силу імперативних вимог ч.6 ст.25 Закону № 2464 органи ПФУ зобов'язані направити цей платіж на погашення недоїмки, пені та фінансових санкцій. Як наслідок, спрямування платником грошових коштів на виконання поточних зобов'язань шляхом визначення відповідного призначення платежу не може змінювати направлення цих коштів на сплату недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.

Крім цього, застосування штрафних санкцій та нарахування пені здійснювалося відповідачем у період з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку внесення відповідного платежу, до дня повної сплати єдиного внеску включно. Отже позовні вимоги є безпідставними, а оскаржуване рішення є законним.

На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Таким чином, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийняте на підставі з'ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильність прийнятого судом першої інстанції рішення.

Керуючись статтями 2, 11, 159, 160, 167, 184, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Санаторно-курортний реабілітаційний центр «Слов'янський курорт» Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 03 грудня 2013 року по адміністративній справі № 805/16187/13-а - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя М.М. Яковенко

Судді Р.Ф. Ханова

А.В. Гайдар