Постанова № 36890174, 16.01.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 січня 2014 року № 826/20229/13-а

О 14 годині 20 хвилин в приміщенні Окружного адміністративного суду міста Києва за адресою у м. Києві по вул. Хрещатик, 10,

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого Бояринцевої М.А. при секретарі судового засідання Шевчук Л.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Приватного підприємства "Алекс КВ"

до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Алекс КВ" звернулося до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 2 грудня 2013 року № 0008312208.

В обгрунтування заявлених вимог позивач посилається на Конституцію України, Податковий кодекс України, Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та зазначає, що Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві при проведенні перевірки неправомірно зроблені висновки відносно того, що правочини вчинені за участю Приватного підприємства "Алекс КВ" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Агенція реклами "Лоцман" не спрямовані на реальне настання правових наслідків, оскільки господарські взаємовідносини між позивачем та його контрагентом підтверджуються необхідними первинними документами.

Представник відповідача заперечила по суті заявлених позовних вимог з огляду на положення Податкового кодексу України, Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Міністерством фінансів України № 88 від 24 травня 1995 року, та зазначила, що Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві правомірно винесено податкове повідомлення-рішення від 2 грудня 2013 року № 0008312208, оскільки реальність здійснення операцій за участю Приватного підприємства "Алекс КВ" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Агенція реклами "Лоцман" не підтверджується первинними документами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких грунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Приватне підприємство "Алекс КВ" є юридичною особою та перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві.

В період з 18 листопада 2013 року по 20 листопада 2013 року Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на підставі службового посвідчення КВ № 133877 та наказу № 802 від 12 листопада 2013 року, згідно із підпунктом 78.1.1 пункту 78.1 статті 78, статті 79 Податкового кодексу України та на підставі доповідної записки заступника начальника управління податкового аудиту проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Приватного підприємства "Алекс КВ" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 1 жовтня 2011 року по 30 квітня 2013 року та податку на прибуток за період з 1 жовтня 2011 року по 31 грудня 2012 року при взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю "Агенція реклами "Лоцман".

Як вбачається з акту перевірки, перевіряємий період по податку на додану вартість охоплював діяльність позивача з 1 жовтня 2011 року по 30 квітня 2013 року, а у вступній частині акту перевірки зроблено описку щодо кінцевої дати перевіряємого періоду, а саме: 30 квітня 2012 року.

За результатами проведеної перевірки Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві складено акт від 22 листопада 2013 року № 2387/26-58-22-08-11/32373536, яким встановлено порушення Приватним підприємством "Алекс КВ" пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.4, 201.6, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, пункту 9.1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на суму 18 002 грн., в тому числі по періодам: 4 квартал 2012 року в сумі 18 002 грн.

На підставі складеного акту перевірки, 2 грудня 2013 року Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві винесено податкове повідомлення-рішення № 0008312208, яким збільшено Приватному підприємству "Алекс КВ" суму грошового зобов'язання в розмірі 22 503 грн., з якої: за основним платежем - 18 002 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 4 501 грн. за платежем: податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), код платежу: 14010100.

Як встановлено під час розгляду справи, Державна податкова інспекція у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві під час проведення перевірки прийшла до висновку про неправомірність віднесення до складу податкового кредиту суми ПДВ по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю "Агенція реклами "Лоцман", оскільки правочини вчинені за участю позивача та його контрагента не спричинили настання реальних правових наслідків.

Щодо визначення позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість суд зазначає про наступне.

Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно зі статтею 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 статті 200 Кодексу, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені розділом V Кодексу (пункт 200.2 статті 200 Кодексу).

Підпунктом 14.1.181. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1. статті 198 Податкового кодексу України встановлено право суб'єкта підприємницької діяльності на віднесення сум сплаченого податку на додану вартість до податкового кредиту у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Виходячи з системного аналізу наведених норм права суд приходить до висновку, що необхідними підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товарів, робіт та послуг з метою його подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням, з врахуванням рівня звичайних цін.

Податковий кодекс України визначає лише окремі випадки, за яких неможливе включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту звітного періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Підставою для нарахування податкового кредиту, відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Відповідно до статті 9 розділу 3 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Частиною другою статті 9 даного Закону передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд виходить з наступного.

25 вересня 2012 року між Приватним підприємством "Алекс КВ", як замовником, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агенція реклами "Лоцман", як виконавцем, укладено договір № 142/09 на розробку дизайну та виготовлення друкованої продукції, за умовами якого виконавець за замовленням замовника приймає на себе зобов'язання по розробці дизайнів макетів рекламної та поліграфічної продукції та виготовленню поліграфічних матеріалів замовника. Пунктом 1.2 договору визначено, що порядок виконання, об'єм, вартість, строки робіт визначаються сторонами додатково. Згідно пункту 2.2 договору, виготовлення замовлення здійснюється лише після затвердження замовником оригінал-макета. Оригінал-макет затверджується підписом уповноваженої особи замовника та скріплюється печаткою замовника. Відповідно до пунктів 3.1, 3.2 договору, вартість робіт встановлюється рахунком-фактурою на кожну партію поліграфічної продукції. Оплата за договором здійснюється (якщо інший порядок не передбачений додатково) в розмірі 50% загальної суми замовлення шляхом передплати протягом трьох робочих днів після підписання відповідного замовлення. Остаточний розрахунок проводиться протягом двох банківських днів з моменту підписання акту прийому-передачі наданих послуг/видаткової накладної.

Згідно рахунків-фактур від 31 жовтня 2012 року № СФ-0000112, від 30 листопада 2012 року № СФ-0000250, від 24 грудня 2012 року № СФ-0000274, позивач замовив у Товариства з обмеженою відповідальністю "Агенція реклами "Лоцман" продукцію (листівки, буклети, наліпки, блокноти А5, коробки, конверти), загальною вартістю 78 012 грн.

Замовлений товар (листівки, буклети, наліпки, блокноти А5, коробки, конверти) отриманий Приватним підприємством "Алекс КВ", згідно видаткових накладних № РН-0000194 від 31 жовтня 2012 року, № РН-0000249 від 30 листопада 2012 року, № РН-0000304 від 24 грудня 2012 року.

На виконання умов договору Товариство з обмеженою відповідальністю "Агенція реклами "Лоцман" виписало на користь позивача податкові накладні:

- № 71 від 31 жовтня 2012 року на загальну суму 32 670 грн., в тому числі ПДВ - 5 445 грн.,

- № 110 від 30 листопада 2012 року на загальну суму 22 671 грн., в тому числі ПДВ - 3 778,50 грн.

- № 60 від 24 грудня 2012 року на загальну суму 22 671 грн., в тому числі ПДВ - 3 778,50 грн.

На підтвердження оплати виготовленої продукції позивачем надано платіжні доручення від 14 листопада 2012 року № 71, від 3 грудня 2012 року № 73, від 24 грудня 2012 року № 82, від 8 січня 2013 року № 2 та виписки по рахунку в АБ "Експрес-Банк".

На підтвердження відображення господарських операцій за участю Товариства з обмеженою відповідальністю "Агенція реклами "Лоцман" у бухгалтерському обліку позивачем надано картку по рахунку: 63 за 4 квартал 2012 року.

На підтвердження оприбуткування на складі придбаного у Товариства з обмеженою відповідальністю "Агенція реклами "Лоцман" товару (наліпок, буклетів, конвертів, листівок, коробок, блокнотів А5) позивачем надано картки по рахунку: 22.

5 жовтня 2012 року між Приватним підприємством "Алекс КВ", як замовником, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агенція реклами "Лоцман", як виконавцем, укладено договір № 152/10 про надання рекламних послуг, за умовами якого замовник доручає і оплачує, а виконавець приймає на себе зобов'язання по розміщенню рекламних матеріалів у засобах масової інформації: телебачення; радіо; друковані видавництва; лайтбокси, бігборди та інші інформаційні носії; буклети, листівки, флаєра; інше у відповідності з умовами даної угоди та додатками до неї. Пунктом 2.2 договору визначено, що умови розміщення реклами у засобах масової інформації (регіон розміщення, період та загальний час розміщення, вид рекламних матеріалів, надання знижок тощо) зазначаються у цьому договорі та додатках до цього договору. Відповідно до пунктів 4.1, 4.2 договору, вартість послуг по розміщенню рекламних матеріалів у засобах масової інформації та/або виготовленню таких матеріалів визначається у відповідних додатках до цього договору. Замовник сплачує вартість послуг протягом 15 банківських днів з моменту надання виконавцем рахунку-фактури. Пунктом 4.3 договору визначено, що надання послуг за договором підтверджується актами виконаних робіт, які підписуються повноважними представниками сторін.

Згідно рахунку-фактури від 31 жовтня 2012 року № СФ-0000115, позивач замовив у Товариства з обмеженою відповідальністю "Агенція реклами "Лоцман" розробку оригінал-макету, загальною вартістю 30 000 грн.

31 жовтня 2012 року між Приватним підприємством "Алекс КВ" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агенція реклами "Лоцман" підписаний акт № ОУ-0000057 здачі-прийняття робіт (надання послуг), згідно якого виконавцем розроблено оригінал-макет.

На виконання умов договору Товариство з обмеженою відповідальністю "Агенція реклами "Лоцман" виписало на користь позивача податкову накладну № 70 від 31 жовтня 2012 року на загальну суму 30 000 грн., в тому числі ПДВ - 5 000 грн.

На підтвердження оплати розробленого оригінал-макету позивачем надано платіжне доручення від 6 грудня 2012 року № 80 та виписку по рахунку в АБ "Експрес-Банк".

Отже, під час розгляду справи встановлено, що Приватним підприємством "Алекс КВ" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агенція реклами "Лоцман" вчинені дії згідно укладених договорів, що підтверджується відповідними первинними документами.

Разом з тим, проаналізувавши надані позивачем первинні документи, судом встановлено їх відповідність вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій позивачем надано зразки виготовленої Товариством з обмеженою відповідальністю "Агенція реклами "Лоцман" продукції: конверт, блокнот А5, наліпку та листівку.

Під час розгляду справи представник позивача зазначила, що Приватне підприємство "Алекс КВ" замовляло у Товариства з обмеженою відповідальністю "Агенція реклами "Лоцман" розробку та виготовлення поліграфічної продукції з метою реклами охоронної діяльності підприємства.

На підтвердження надання Приватним підприємством "Алекс КВ" охоронних послуг позивачем надано ліцензію, видану 3 листопада 2011 року Міністерством внутрішніх справ України на право надання Приватним підприємством "Алекс КВ" послуг з охорони власності та громадян. Також позивачем надано договори укладені з Приватним акціонерним товариством АТП "Меблі", Товариством з обмеженою відповідальністю "Джерело-ЛТД" про надання послуг з охорони об'єкту.

З огляду на встановлене та враховуючи, що позивачем надано первинні документи, що стосуються господарських операцій за участю Товариства з обмеженою відповідальністю "Агенція реклами "Лоцман", які фактично підтверджують реальне здійснення правочинів і досягнення позивачем законної мети їх здійснення, висновки відповідача про те, що первинні документи складені за участю позивача та його контрагента не підтверджують факт здійснення господарських операцій, судом до уваги не приймаються.

Відносно висновків відповідача, викладених в акті перевірки, суд зазначає про наступне.

Як вбачається з акту перевірки Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, висновки податкового органу щодо неправомірності віднесення до складу податкового кредиту суми ПДВ по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю "Агенція реклами "Лоцман" грунтуються на висновках акту Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби від 11 липня 2013 року № 246/22-4/37696574 про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання Товариства з обмеженою відповідальністю "Агенція реклами "Лоцман" щодо підтвердження господарських відносин із контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями за період з 23 вересня 2011 року по 30 квітня 2013 року, згідно якого звіркою не підтверджено реальність здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) Товариства з обмеженою відповідальністю "Агенція реклами "Лоцман" у контрагентів-постачальників на загальну суму ПДВ 8 000 663 грн. за період з 23 вересня 2011 року по 30 квітня 2013 року та на протоколі допиту свідка від 5 вересня 2013 року, згідно якого допитаний в якості свідка ОСОБА_1 повідомив, що йому нічого невідомо, що він є директором або бухгалтером Товариства з обмеженою відповідальністю "Агенція реклами "Лоцман" та дізнався про це від працівників міліції.

При цьому, суд зазначає, що неможливість проведення зустрічної перевірки контрагента не є імперативною ознакою протиправності її діяльності та не може розцінюватися як беззаперечне свідчення фіктивності усіх господарських операцій, здійснюваних такою особою.

Разом з тим, матеріали досудового розслідування не можуть бути виключними доказами вини у вчиненні злочину, оскільки жоден доказ не має наперед встановленої сили, як це передбачено частиною другою статті 94 Кримінально-процесуального кодексу України. Згідно частини четвертої статті 95 Кримінально-процесуального кодексу України суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них. При цьому, статтею 62 Конституції України встановлено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, тому позивач не може нести відповідальності за можливі протиправні дії інших юридичних осіб.

При дотриманні контрагентом законодавчо встановлених вимог щодо оформлення відповідних документів підстави для висновку про недостовірність або суперечливість відомостей, зазначених у таких податкових накладних, відсутні, якщо не встановлені обставини, що свідчать про обізнаність покупця про зазначення продавцем недостовірних відомостей. З огляду на недоведеність податковим органом існування відповідних фактів, та обставина, що первинні документи від імені контрагента підписані невстановленими особами, не є достатньою підставою для позбавлення покупця (позивача у справі) права на відображення у податковому обліку понесених (нарахованих) витрат за наслідками придбання послуг у спірних постачальників.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 12 вересня 2013 року у справі № К/800/15523/13.

Крім того, суд звертає увагу, що згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, керівником Товариства з обмеженою відповідальністю "Агенція реклами "Лоцман" значиться ОСОБА_1.

Тобто, у позивача були відсутні підстави вважати, що особа, яка представляла контрагента, є недоброчесним та неповноважним керівником зазначеної юридичної особи.

При цьому, поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його контрагента правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 26 вересня 2012 року у справі № К/9991/5398/12.

Суд також зазначає, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 31 січня 2011 року у справі № 21-47а10.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), "Булвес" АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Крім того суд зазначає, що для вирішення спору важливе значення має факт реєстрації та перебування контрагента платника податку на додану вартість в стані платника податку на додану вартість, що надає право такому платнику видавати податкові накладні, які є підставою для формування податкового кредиту.

Як встановлено під час розгляду справи, на момент складання податкових накладних позивач та його контрагент були зареєстровані як платники податку на додану вартість та мали свідоцтва платника податків на додану вартість.

Крім того, згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, видами діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "Агенція реклами "Лоцман" є: діяльність посередників, що спеціалізуються в торгівлі іншими товарами, діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту, надання інших допоміжних комерційних послуг, н.в.і.у, неспеціалізована оптова торгівля, рекламні агентства, надання послуг перекладу.

Згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, основним видом економічної діяльності Приватного підприємства "Алекс КВ" є: діяльність приватних охоронних служб.

З урахуванням наведеного суд зазначає про відповідність здійснених господарських операцій статутній діяльності позивача та його контрагента.

Відповідно до статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Частиною четвертою статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Згідно статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В контексті наведеного суд зазначає, що під час розгляду справи відповідач не навів жодних обставин та доказів, які б свідчили про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності сторін цих операцій, незвичності цих операцій для цих осіб, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б в сукупності могли свідчити про фіктивність вчинення операцій, а також того, що вчинення зазначених правочинів не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагента були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди чи заволодіння майном держави.

З огляду на встановлене, суд зазначає, що позивачем правомірно віднесено до складу податкового кредиту суми ПДВ по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю "Агенція реклами "Лоцман", тому податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 2 грудня 2013 року № 0008312208 визнається протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

За таких обставин, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог, тому позов визнається таким, що підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до частини першої 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Позивачем під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачено 10 % розміру ставки судового збору, що складає 172,05 грн., як це передбачено частиною третьою статті 4 Закону України "Про судовий збір".

З урахуванням наведеного та враховуючи, що під час розгляду справи встановлено обґрунтованість позовних вимог, сплачена позивачем сума судового збору в розмірі 172,05 грн. підлягає стягненню на користь Приватного підприємства "Алекс КВ" з відповідача. Решта суми судового збору в розмірі 1 548,45 грн. підлягає стягненню з відповідача до спеціального фонду Державного бюджету України.

Керуючись статтями 98, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов Приватного підприємства "Алекс КВ" задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 2 грудня 2013 року № 0008312208.

3. Присудити з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "Алекс КВ" судові витрати у розмірі 172 (сто сімдесят дві) грн. 05 коп.

Покласти на відповідний підрозділ Державної казначейської служби України виконання постанови суду в частині стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві.

4. Стягнути з Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві судовий збір в розмірі 1 548 (одна тисяча п'ятсот сорок вісім) грн. 45 коп. на рахунок 31218206784007, отримувач: УДКСУ у м. Києві, код отримувача: 38004897, банк отримувача: ГУ ДКСУ у місті Києві, код банку отримувача: 820019, код ЄДРПОУ 34414689.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленим статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя М.А. Бояринцева

Повний текст постанови складений 22 січня 2014 року.