Постанова № 36890144, 30.01.2014, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

30 січня 2014 року Чернігів Справа № 825/360/14

Чернігівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Баргаміної Н.М.,

за участю секретаря Воєдило Л.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини А 2622 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до військової частини А2622 (далі по тексту - відповідач), в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 30.01.2014, просить визнати протиправними дії відповідача щодо нарахування та виплати позивачу грошової допомоги при звільненні, передбаченої статтею 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889; зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплатити позивачу грошову допомогу при звільненні з включенням до грошового забезпечення додаткової щомісячної грошової винагороди, яка встановлена військовослужбовцям Збройних сил України згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 "Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій" з урахуванням виплаченої суми.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 17.12.2013 його було звільнено з військової служби у запас у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів. Позивач вважає, що при виплаті грошової допомоги при звільненні відповідач протиправно не включив в її розмір щомісячну додаткову грошову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій», тим самим порушив його конституційні права.

Позивач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, від представника надійшла заява від 30.01.2014, в якій просив справу розглянути без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, надав суду заяву від 24.01.2014, в якій просив розглянути справу без його участі, та заперечення від 24.01.2014, в яких зазначив, що винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Тому, при визначенні розміру та виплати грошової допомоги при звільненні, щомісячна грошова винагорода не повинна включатись до складу грошового забезпечення, для виплати грошової допомоги при звільненні з військової служби.

Суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення сторін належним чином про час і місце розгляду судової справи з участю їх повноважних представників, для реалізації ними права судового захисту своїх прав та інтересів.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу без їх участі.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України, не здійснювалося.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що позивач проходив службу у Збройних Силах України, в тому числі на посаді заступника начальника відділу підбору і розстановки кадрів центру особового складу територіального управління «Північ» та наказом Начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних Сил України від 17.12.2013 № 894 (а.с. 15) звільнений з військової служби у запас за пунктом «г» частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» (у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів), з правом носіння військової форми одягу.

Наказом командира Військової частини А 0197 від 27.12.2013 № 300 (а.с. 14) позивача виключено зі списків особового складу частини, всіх видів забезпечення, з грошового та речового забезпечення.

Згідно вимог спільної Директиви Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України від 02.09.2013 № Д-322/1/03 та Директиви командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 09.09.2013 № Д-9ДСК військова частина А0197 (м. Чернігів) підлягає розформуванню до 31.12.2013, а військова частина А2622 (м. Чернігів) визначена правонаступником військової частини А0197 (м. Чернігів), що підтверджується довідкою від 26.11.2013 № 1819 (а.с. 16).

Наказом командира військової частини А0197 від 27.12.2013 (а.с. 14), зокрема, позивачу призначено до виплати грошову допомогу в разі звільнення з військової служби в розмірі 50% місячного грошового забезпечення із розрахунку 29 календарних років.

Як вбачається з довідки від 09.01.2014 № 132/53 (а.с. 12) при розрахунку одноразової грошової допомоги за основу бралося місячне грошове забезпечення за кожний повний календарний рік служби в розмірі 4459,35 грн., яке складалося з посадового окладу, з окладу за військовим званням, 40% надбавки за вислугу років, 50% надбавки за виконання особливо важливих завдань, 15% надбавка за роботу, що передбачає доступ до державної таємниці, 90% премії.

Позивач стверджує, що відповідачем протиправно не включено при розрахунку одноразової грошової допомоги щомісячну додаткову грошову винагороду, яку він отримував в період служби з квітня 2013 року по грудень 2013 року, в зв'язку з чим суд звертає увагу на таке.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, соціального та правового захисту, а також гарантії військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах визначені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон).

Відповідно до частини другої статті 9 Закону до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України (частина четверта статті 9 Закону).

Тобто, вказаним Законом передбачено повноваження Кабінету Міністрів України щодо встановлення розміру грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України.

Згідно підпункту 2 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій» військовослужбовцям Збройних Сил установлено щомісячну додаткову грошову винагороду в наступних розмірах: з 01.04.2013 - у розмірі, що не перевищує 20 відсотків місячного грошового забезпечення; з 01.09.2013 - у розмірі, що не перевищує 40 відсотків місячного грошового забезпечення.

З аналізу наведеної правової норми вбачається, що додаткова грошова винагорода є щомісячною, має постійний характер, а тому входить до складу грошового забезпечення військовослужбовців.

Частиною другою статті 15 Закону визначено, що у разі звільнення з військової служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.

В судовому засіданні встановлено та підтверджується матеріалами справи, що на час звільнення з військової служби розмір грошового забезпечення позивача включав, зокрема, щомісячну додаткову грошову винагороду.

Таким чином, суд приходить до висновку, що розрахунок одноразової грошової допомоги при звільненні позивача повинен був проводитися з урахуванням додаткової грошової винагороди.

Відповідно до частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Суд не бере до уваги посилання відповідача на застосування до спірних правовідносин наказу Міністра оборони України від 11.06.2008 № 260 «Про затвердження Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» та наказу Міністра оборони України від 15.11.2010 № 595 «Про затвердження Інструкції про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України, яка регулює порядок та умови виплати військовослужбовцям щомісячної додаткової грошової винагороди», якими визначено, що винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразової грошової допомоги, оскільки положення даних наказів звужує обсяг встановлених Законом прав військовослужбовців.

Згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, виходячи із системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд приходить до висновку, що необхідно визнати протиправними дії відповідача щодо нарахування та виплати позивачу грошової допомоги при звільненні, передбаченої статтею 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 "Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій"; зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплатити позивачу грошову допомогу при звільненні з включенням до грошового забезпечення додаткової щомісячної грошової винагороди, яка встановлена військовослужбовцям Збройних сил України згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 "Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій", з урахуванням раніше виплачених сум.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. За таких обставин, судові витрати у розмірі 73,08 грн. підлягають стягненню з Державного бюджету України на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 17, 18, 104, 122, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Військової частини А2622 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової допомоги при звільненні, передбаченої статтею 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 "Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій".

Зобов'язати Військову частину А2622 здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу при звільненні з включенням до грошового забезпечення додаткової щомісячної грошової винагороди, яка встановлена військовослужбовцям Збройних сил України згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 "Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій", з урахуванням раніше виплачених сум.

Стягнути з Державного бюджету України (р/р 31216206784002, отримувач: УК у м. Чернігові, код ЄДРПОУ 38054398, банк ГУ ДКСУ у Чернігівській області, МФО 853592) на користь ОСОБА_1 (ід. код НОМЕР_1) 73,08 грн. судового збору, сплаченого за квитанцією від 15.01.2014 року № 100/178.

Постанова набирає законної сили та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, передбачені статтями 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.М. Баргаміна