Рішення № 36888954, 21.01.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/22341/13 21.01.14

За позовом відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія "ОРАНТА"

до публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Країна"

про стягнення 14 211,86 грн.

Суддя Шкурдова Л.М.

при секретарі судового засідання Білецькій О. В.

представники:

від позивача: Шпура Ю. В., дов. № 08-03-299-13 від 10.12.2013 р.;

від відповідача: Спахов О. Ю., дов. № 6 від 08.01.2013 р.;

СУТЬ СПОРУ:

19.12.2013 року на розгляд господарського суду міста Києва надійшла позовна заява відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія "ОРАНТА" (далі-позивач) про стягнення в порядку регресу з публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Країна" (далі-відповідач) 14 211,86 грн. страхового відшкодування.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем як страховиком виплачено страхувальнику страхове відшкодування в розмірі 14 211,86 грн. внаслідок чого до позивача в порядку ст. 1191 Цивільного кодексу України та ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» перейшло право вимоги (регресу) в межах здійснених фактичних затрат та ліміту відповідальності за вирахуванням франшизи до відповідача, як до особи, яка відповідальна за заподіяні збитки, оскільки саме з вини особи, яка керувала транспортним засобом, цивільно-правова відповідальність якої застрахована у відповідача, сталася ДТП, наслідки якої визнано позивачем страховим випадком та здійснено виплату страхової суми.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позов.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав зазначених у відзиві на позовну заяву. Відповідач зазначив, що неподання позивачем регресної вимоги про виплату страхового відшкодування до відповідача протягом року з 31.01.2012 року (момент виплати страховиком страхового відшкодування потерпілій у ДТП особі), посилаючись на норми ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», є підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування в порядку регресу.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

04.03.2010 р. між відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія "ОРАНТА" (надалі - позивач) та Гребенщиковою Оксаною Миколаївною було укладено договір добровільного страхування № К7034-006/010/СТ, за яким позивач застрахував майнові інтереси потерпілого, пов'язані з експлуатацією наземного транспортного засобу - легкового автомобіля «ВАЗ 11193», державний реєстраційний номер АА 2035 НВ.

Згідно довідки ВДАІ, 02.11.2011 р. о 14-05 год. в м. Києві по вул. Зодчих, 34, сталася дорожньо-транспортна пригода (надалі - ДТП) за участю двох транспортних засобів: 1) автомобіля «Тойота Ауріс», державний реєстраційний номер АА 2039 ТС, який належить та під керуванням Радської З. А.; 2) автомобіля «ВАЗ 11193», державний реєстраційний номер АА 2035 НВ, який належить та під керуванням Гребенщикової О. М.

22.11.2011 року постановою Святошинського районного суду м. Києва по справі № 3/2608/18170/11 Радську Зінаїду Андріївну було визнано винним у вчиненні зазначеного ДТП та притягнуто до відповідальності за вчинення правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП (порушення Правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів) шляхом накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Таким чином, Радська Зінаїда Андріївна є винною у спричиненні пошкоджень автомобілю «ВАЗ 11193», державний реєстраційний номер АА 2035 НВ.

Цивільно-правова відповідальність Радської Зінаїди Андріївни на момент ДТП, була застрахована у ПАТ "Страхова компанія "Країна" за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АВ/1444168, за яким в останнього виник обов'язок здійснити відшкодування шкоди заподіяної третім особам під час ДТП, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу.

03.11.2011 року до позивача звернувся страхувальник із заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування й надав при цьому усі необхідні документи.

30.01.2012 року на підставі калькуляції відновлювального ремонту та рахунку-фактури № СЧ-0005120 від 15.11.2011 року ПАТ «Українська Автомобільна Корпорація « АФ «Універс», було складено Страховий акт № СТ-11-21721/1 та розрахунок страхового відшкодування до нього, згідно яких сума страхового відшкодування до виплати ПАТ «Українська Автомобільна Корпорація « АФ «Універс» склала 14 211,86 грн.

Позивач на підставі вищевказаних документів здійснив виплату страхового відшкодування в розмірі: 14 211,86 грн. (чотирнадцять тисяч двісті одинадцять грн.) грн. 86 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 000107 від 31.01.2012 року, наявним в матеріалах справи.

Статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно зі ст. 1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до наведеного вище договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власника наземного транспортного засобу Відповідач є особою, відповідальною за завдану шкоду, оскільки взяв на себе відповідальність за свого страхувальника у разі настання такого страхового ризику, як відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки.

Таким чином, після сплати потерпілій особі страхового відшкодування у Позивача виникло право звернутися до страховика винної у ДТП особи із вимогою про виплату страхового відшкодування у порядку регресу, з огляду на наступне.

Частинами першою та другою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ч. 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Як зазначалося вище, абсолютна вина Радської Зінаїди Андріївни у скоєнні ДТП встановлена постановою Святошинського районного суду м. Києва від 22.11.2011 року по справі № 3/2608/18170/1.

Позивач, в зв'язку з виплатою Страхувальнику страхового відшкодування у розмірі 14 211,86 грн., заявив до Відповідача вимоги про стягнення в порядку регресу вказаної суми в повному обсязі.

Відповідно до ч. 2 п. 12.1. ст. 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи. Полісом № АВ/1444168 встановлено ліміт відповідальності ПАТ "Страхова компанія "Країна" за шкоду заподіяну майну в розмірі 50 000 (п'ятдесят тисяч) грн., франшиза - 0,00 грн.

Відповідно до п. 36.4. ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (надалі - Закон) виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Таким чином, враховуючи положення статей 11, 512, 993 ЦК України, ст. 27 Закону України «Про страхування», ст. 36 Закону, - між ВАТ НАСК "ОРАНТА" та ПАТ "Страхова компанія "Країна" виникло позадоговірне зобов'язання на підставі закону, відповідно до якого Відповідач зобов'язаний вчинити на користь Позивача певну дію (сплатити грошові кошти), а Позивач має право вимагати від Відповідача виконання його обов'язку.

Відповідно до п. 9 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» проведення оцінки майна є обов'язковим у разі необхідності визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.

Згідно із ч. 1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до п. 1 ч.2 ст. 22 ЦК України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Так, порядок визначення матеріальних збитків завданих власнику транспортного засобу під час дорожньо - транспортної пригоди (далі - ДТП), включаючи вартість відновлювального ремонту, визначено Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженою спільним наказом Міністерства юстиції та Фонду державного майна України №142/5/2092 від 24 листопада 2003 року. Розмір матеріального збитку визначається як сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складників колісного транспортного засобу та величини втрати товарної вартості.

З огляду на викладене, належним доказом в підтвердження оціненого розміру реальної вартості відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу з урахуванням значення коефіцієнту його фізичного зносу є саме Звіт суб'єкта оціночної діяльності про визначення вартості матеріального збитку, заподіяного власнику транспортного засобу в результаті його пошкодження в ДТП, складання якого є обов'язковим при визначення збитків, що підлягають відшкодуванню згідно вимог Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів».

Згідно Звіту про визначення вартості матеріального збитку № АА2035НВ_27.01-4 від 27.01.2012 року, складеного суб'єктом оціночної діяльності ТОВ «Гарант-АСІСТАНС», а саме оцінювачем Кучеренко К. П., повна вартість відновлювального ремонту автомобіля Страхувальника з врахуванням коефіцієнту фізичного зносу автомобіля постраждалої в ДТП особи в результаті вищезазначеної ДТП склала 10 365,80 грн.

Заперечення відповідача, з підстав не звернення позивача протягом року з 31.01.2012 року з вимогою відшкодування шкоди, судом до уваги не приймаються, тому що норми ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не розповсюджуються на регресні вимоги.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 10 365,80 грн. відшкодування шкоди в порядку регресу.

Судові витрати відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються судом на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

вирішив:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Країна" (04176, м. Київ, вул. Електриків, 29-А, код 20842474) на користь відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії "ОРАНТА" (02081, м. Київ, вул. Здолбунівська, 7-Д, код 00034186) 10 365,80 грн. (десять тисяч триста шістдесят п'ять грн. 80 коп.) страхового відшкодування в порядку регресу та 1 254,89 грн. (одна тисяча двісті п'ятдесят чотири грн. 89 коп.) витрат по сплаті судового збору.

В іншій частині позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Л.М. Шкурдова

Повне рішення складено 25.01.2014 р.