Рішення № 36887946, 20.01.2014, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа № 2/760/698/14 760/21472/13-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2014 року Солом'янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого- судді - Кушнір С.І.

при секретарі - Загородній І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про усунення перешкод в користуванні власністю та вселення

ВСТАНОВИВ:

Позивачі 04.10.2013 р. звернулись до суду з позовом у якому просили усунути перешкоди в користуванні квартирою АДРЕСА_1 та вселити позивачів в дану квартиру, обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що квартира належить на праві власності позивачам та відповідачам на підставі договору купівлі-продажу від 08.12.1995 р., зареєстрованого Київською універсальною біржею за реєстровим номером 8427/11510.

Відповідно до ч.1 ст. 369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Відповідач ОСОБА_3 після розірвання шлюбу з позивачем ОСОБА_1 почав чинити перешкоди в користуванні квартирою позивачам. Відповідачі, шляхом заміни замків не допускають позивачів в квартиру, перешкоджають позивачам в здійсненні ними законного права на користування житловим приміщенням.

Згідно ст. 155 ЖК України власник квартири та її частки не може бути позбавлений права користування жилим приміщенням, крім випадків, передбачених законодавством. Відповідачі своїми діями порушують право позивачів на користування своєю власністю.

Представник позивачів в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав наведених в позовній заяві та пояснив, що квартира належить на праві власності позивачам та відповідачам на підставі договору купівлі-продажу від 08.12.1995 р., зареєстрованого Київською універсальною біржею. Позивачі зареєстровані в квартирі, відповідачі змінили замки та чинять перешкоди в користуванні позивачами квартирою.

Представник відповідача ОСОБА_3 в судовому засіданні заперечувала проти позову та пояснила, що квартира знаходиться в спільній власності позивачів та відповідачів, позивач ОСОБА_1 виїхала з квартири в 1997 р. та з цього часу позивачі не намагались проживати в квартирі. Позивач ОСОБА_1 обіцяла подарувати свою частку власності сину ОСОБА_4 Права позивачів не порушені.

Відповідач ОСОБА_4 в судове засідання не з»явився, про розгляд справи повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що квартира АДРЕСА_1 зареєстрована на праві власності за ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу, зареєстрованого на Київській універсальній біржі 08.12.1995 р. № А8427/11510.

Шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 було розірвано 30.08.2001 р.

ОСОБА_1 змінила прізвище на ОСОБА_1 в зв»язку з реєстрацією шлюбу 05.10.2011р.

Відповідно до довідки форми 3 Центру обслуговування споживачів № 1 Комунального підприємства «Дирекції з управління та обслуговування житлового фонду» № 4 від 03.01.2014 р. встановлено, що за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровані позивачі - ОСОБА_1, ОСОБА_2 та відповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_4

14.03.2013 р. позивач ОСОБА_1 звернулась з заявою до Солом»янського РУГУ МВС України в м.Києві про усунення перешкод з боку ОСОБА_3, ОСОБА_4 стосовно користування частиною житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1

Постановою від 20.05.2013 р. кримінальне провадження було закрито за відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення.

Згідно ч. 1 ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від інших осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).

Відповідно до ст. ст. 356, 358 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначеннім часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Право спільної часткової власності здійснюється співласниками за їхньою згодою.

Відповідно до ст.155 ЖК України жилі будинки (квартири), що є у приватній власності громадян, не може бути в них вилучено, власника не може бути позбавлено права користування жилим будинком (квартирою), крім випадків, встановлених законодавством УРСР.

Судом встановлено, що відповідачі перешкоджають позивачам реалізувати своє право на користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1, шляхом не допуску до квартири.

Відповідно до ст. 319, 321 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Оскільки відповідачі перешкоджають позивачам користуватися належною їм на праві власності частиною квартири за адресою: АДРЕСА_1, то суд приходить до висновку що позовні вимоги про вселення та усунення перешкод в користуванні власністю підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. З відповідачів на користь позивачів підлягає стягненню судовий збір в сумі 114,7 грн. в рівних частках.

Керуючись ст.ст.316, 317, 319, 321, 328, 383, 391 ЦК України, ст. 155 ЖК України, ст.ст. 10, 60, 88, 208, 209, 212 - 215, 223, 294 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про усунення перешкод в користуванні власністю та вселення задовольнити.

Зобов»язати ОСОБА_3, ОСОБА_4 не чинити ОСОБА_1, ОСОБА_2 перешкод в користуванні квартирою АДРЕСА_1 та вселити ОСОБА_1, ОСОБА_2 до квартири АДРЕСА_1

Стягнути в рівних частках з ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1, ОСОБА_2 судовий збір в сумі 114,70 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

СУДДЯ Кушнір С.І.