Постанова № 36885878, 27.01.2014, Севастопольський апеляційний господарський суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2014 року Справа № 901/1857/13

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Гонтаря В.І.,

суддів Балюкової К.Г.,

Рибіної С.А.,

за участю представників сторін:

позивача: Морочинський Андрій Миколайович, довіреність № 01/12 від 03.01.14, публічне акціонерне товариство "Іскра";

відповідач: не з'явився, фізична особа-підприємець ОСОБА_3;

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Іскра" на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Харченко І.А.) від 25.09.2013 у справі № 901/1857/13

за позовом Публічного акціонерного товариства "Іскра" (вул. Вулецька, 14,Львів,79066)

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1)

про стягнення 165449,53 грн.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Іскра" звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, в якій просить стягнути за Договором про надання транспортно - експедиторських послуг № ТР 07/11.12 від 07.11.2012 року вартість оплаченого, але не виконаного замовлення на перевезення у розмірі 47 000,00грн., безпідставно набутих відповідачем, збитки у вигляді зіпсованого вантажу у розмірі 82 099,53 грн., збитки у вигляді плати за перебування в зоні митного контролю у розмірі 2 350,00 грн., неустойку у розмірі 34 000, 00 грн.

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 25.09.2013 року у справі № 901/1857/13 позов задоволено частково.

Не погодившись з зазначеним рішенням, позивач звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив рішення суду першої інстанції скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення вартості оплаченого, але не виконаного замовлення на перевезення в сумі 47 000, 00 грн., збитків у вигляді зіпсованого вантажу в сумі 82 099,53 грн., збитків у вигляді плати за перебування в зоні митного контролю в сумі 2 350 грн, прийняти нове рішення яким задовольнити вищезазначені вимоги.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що рішення винесено з порушенням норм процессуального та матеріального права, та підлягає скасуванню, а також неповним дослідженням обставин, які мають значення для справи.

Так, заявник апеляційної скарги зазначає що, договір між позивачем та відповідачем є розірваним, а транспортно-експедиторські послуги згідно вказаного договору відповідачем фактично не були надані, грошова сума сплачена позивачем в якості 100% передоплати за отримання таких послуг повинна бути повернена позивачу, як безпідставно набута (збережена) в порядку ст. 1212 ЦК України.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 02 грудня 2013 року апеляційна скарга прийнята до провадження та призначена до розгляду колегією суддів у складі: головуючого - судді Гонтаря В.І., судді Борисової Ю.В. та Волкова К.В.

Розпорядженням секретаря судової палати від 17 грудня 2013 року у зв'язку з хворобою судді Борисової Ю.В. замінено у складі колегії на суддю Балюкову К.Г.

Розпорядженням секретаря судової палати від 13 січня 2014 року у зв'язку з відпусткою судді Волкова К.В. замінено у складі колегії на суддю Рибіну С.А.

27.01.2014 року представник позивача у судове засідання з'явився, на задоволенні апеляційної скарги наполягав, просив рішення від 25.09.2013 року скасувати.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Повторно розглянувши матеріали справи в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України судова колегія, встановила наступне.

07.11.2012 публічне акціонерне товариство "Іскра" уклало з Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 договір про надання транспортно-експедиторських послуг при перевезенні вантажів автомобільним транспортом по Україні та у міжнародному сполученні за № ТР 07/11.12.

Відповідно до пункту 1.1. Договору Експедитор зобов'язався за дорученням Клієнта організувати за участю третьої особи перевезення вантажу по маршруту, вказаному в замовленні Клієнтом, а Клієнт зобов'язується оплатити за перевезення вантажу встановлену плату та винагороду Експедитору (арк.с.10).

Відповідно до замовлення на перевезення, Позивач сплатив Відповідачу 47 000 грн (арк.с.11 зворотній бік -14).

Позивач стверджує, що Експедитор свої обов'язки за Договором не виконав, в зв'язку з чим просить суд стягнути 47 000 грн оплати, збитки у вигляді зіпсованого вантажу та неустойку.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія не погоджується з доводами апеляційної скарги, у зв'язку з чим дійшла висновку про відмову у її задоволенні, виходячи з наступного.

За своєю правовою природою укладений між Позивачем та Відповідачем Договір є договором транспортного експедирування.

Спірні правовідносини сторін є зобов'язальними, тому підпадають під правове регулювання норм Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 3 Закону України „Про транспортно-експедиторську діяльність", відносини в галузі транспортно-експедиторської діяльності регулюються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, законами України „Про транспорт", „Про зовнішньоекономічну діяльність", „Про транзит вантажів", цим Законом, іншими законами, транспортними кодексами та статутами, а також іншими нормативно-правовими актами, що видаються відповідно до них.

Частиною першою статті 316 Господарського кодексу України, частиною першою статті 929 Цивільного кодексу України та частиною першою статті 9 Закону України „Про транспортно-експедиторську діяльність" встановлено, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Статтею 935 Цивільного кодексу України закріплено, що клієнт або експедитор має право відмовитися від договору транспортного експедирування, попередивши про це другу сторону в розумний строк.

Пунктами 8.1., 8.2. Договору встановлено, що Договір діє до 31.12.2012. Одностороннє припинення дії Договору не допускається. Якщо жодна зі сторін за 30 днів до закінчення терміну дії Договору не повідомить письмово іншу сторону про розірвання Договору, термін його дії буде автоматично пролонговано на кожний наступний календарний рік. Всі зміни і доповнення до Договору дійсні в тому випадку, коли вони виконані в письмовій формі і підписані обома сторонами. Одностороння зміна умов Договору не допускається.

З матеріалів справи вбачається, що укладений між Позивачем та Відповідачем Договір є діючим і зобов'язання сторін за ним не припинилися.

Частиною третьою та четвертою статті 653 Цивільного кодексу України закріплено, що у разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

За таких обставин, вимога Позивача про повернення сплачених коштів у сумі 47 000 грн, як безпідставно отриманих Відповідачем, є необґрунтованою.

Відповідно до умов Договору та замовлення на перевезення, термін доставки вантажу встановлено 11.12.2012, але вантаж за вказаною адресою Експедитором доставлено не було, що підтверджується матеріалами справи та не заперечується Відповідачем.

Вартість вантажу визначена у сумі 82 099,53 грн та не заперечується сторонами.

Статтею 934 Цивільного кодексу України передбачено, що за порушенням обов'язків за договором транспортного експедирування експедитор відповідає перед клієнтом відповідно до Глави 51 цього Кодексу.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно із статті 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною першою статті 623 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Згідно статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Під збитками розуміються втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

З матеріалів справи вбачається завірена копія акту експертизи за №2-254-В Львівської торгово-промислової палати, з якої вбачається, що вантаж (колби), який Експедитором доставлено не було, є пошкодженим внаслідок вилуговування скла колб (арк.с.20). Початком експертизи №2-254-В товару є 01.03.2013 року, у той час як ще 27.02.2013 року позивач склав акт на списання вантажу за Договором на підставі акту дослідження про бракування вантажу від 20.02.2013 року (арк.с.18-19).

Тобто, Позивачем прийнято рішення про псування вантажу та подальше його списання ще до проведення експертного дослідження торгово-промисловою палатою.

У зв'язку зі списанням та знищенням предмета дослідження, призначення судової експертизи по справі є неможливим.

Крім того, належних доказів повідомлення відповідача про проведення експертизи №2-254-В від 29.03.2013 року та складання акту дослідження про бракування вантажу від 20.02.2013 року, колегії суду не представлено, матеріалами справи не підтверджено.

Також, експерти, які готували акт експертизи №2-254-В від 29.03.2013 року не попереджались про кримінальну відповідальність за дачу заздалегіть неправдивого висновку.

За викладених обставин колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, який не прийняв, як доказ, факт дослідження вантажу експертом та об'єктивність експертного дослідження за актом експертизи за №2-254-В Львівської торгово-промислової палати.

Виходячи з вищенаведеного, колегія суддів вважає, що відсутні докази наявності завдання збитків позивачу неналежним виконанням умов договору.

Згідно пункту 3 Договору питання замитнення та розмитнення вантажу віднесено до обов'язків позивача, тому заявлених позивачем збитків у вигляді плати за час перебування вантажного автомобіля з вантажем з 04.02.2013 по 19.02.2013 в зоні митного контролю Львівської митниці, необхідного для анулювання замитненого вантажу, в сумі 2 350 грн є необґрунтованими.

Відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Лист-повідомлення ТОВ "Карпати-логістик" про термін перебування під митним контролем вантажного автомобіля д/н ВС5934ВК на суму 2 350 грн, на який посилається позивач як на доказ збитків (арк.с.23), не відповідає вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а тому не є належним доказом по справі у розумінні статті 34 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пунктом 5.2.3. Договору передбачена відповідальність експедитора за несвоєчасну подачу транспортного засобу під завантаження або розвантаження та невиконання умов п.2.5. Договору у вигляді штрафу у розмірі 200 грн при умові перевезень по Україні та 500 грн при умові міжнародних перевезень, якщо інше не вказано в замовленні на перевезення.

З матеріалів справи вбачається, що додатковою умовою замовлення на перевезення також визначена сума у 500 грн (арк.с.11 зворотній бік).

Колегія суддів також погоджується з судом першої інстанції, відносно стягнення неустойки в розмірі 500 грн відповідно до умов Договору.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає доводи заявника апеляційної скарги неспроможними, з огляду на вимоги статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення у відповідності до норм матеріального та процесуального права, з дослідженням всіх обставин у справі, у зв'язку з чим підстави для скасування судового рішення відсутні.

Керуючись статтями 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Іскра" залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Севастополя від 25.09.2013 року у справі №901/1857/13 залишити без змін.

Головуючий суддя В.І. Гонтар

Судді К.Г. Балюкова

С.А. Рибіна

Розсилка:

1. Публічне акціонерне товариство "Іскра" (вул. Вулецька, 14,Львів,79066)

2. Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (АДРЕСА_1)