Рішення № 36881524, 22.01.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/23502/13 22.01.14

за позовом: Дубровицької міської ради, м.Дубровиця, ЄДРПОУ 05390997

до відповідача: Публічного акціонерного товариства «Укрнафта», м.Київ, ЄДРПОУ 00135390

про внесення змін до договору оренди земельної ділянки

Суддя Любченко М.О.

Представники сторін:

від позивача: Столярець М.М. - по дов.

від відповідача: Красюк Н.І. - пров. юр. конс.

Відповідно до ст.77 ГПК України в судових засіданнях 23.10.2013р. та 22.01.2014р. оголошувались перерви.

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Дубровицька міська рада, м.Дубровиця звернулась до господарського суду міста Києва із позовом до відповідача, Публічного акціонерного товариства «Укрнафта», м.Київ про внесення змін до договору оренди земельної ділянки площею 0,4605 га, що розташована на території Дубровицької міської ради в межах населеного пункту м.Дубровиця по вул.Воробинській, 185-б для обслуговування автозаправної станції терміном на 49 років від 10.04.2009р., укладеного між Дубровицькою міською радою та Відкритим акціонерним товариством «Укрнафта», нотаріально посвідченого Мелех О.П., приватним нотаріусом Дубровицького районного нотаріального округу Рівненської області 10.04.2009р., зареєстрованого в реєстрі за №2398 та зареєстрованого рівненською регіональною філією Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Деркомземі України», про що зроблено запис від 10.04.2009р. за №04095890003, шляхом викладення пунктів 5 та 9 в наступній редакції:

- пункт 5 «Нормативно грошова оцінка земельної ділянки становить 1 041 927,30 грн.».

- пункт 9 «Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі 12 (дванадцяти) відсотків від нормативної грошової оцінки орендованої земельної ділянки і становить 125 031,28 грн. в рік на р/р №33214812700129 банк ГУДКУ в Рівненській області, код ЗКПО 23309415, МФО 833017, код платежу 13050200 одержувач - місцевий бюджет. У випадку зміни нормативної грошової оцінки земель м.Дубровиця розмір орендної плати переглядається шляхом укладання додаткової угоди.».

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що договір б/н від 10.04.2009р. оренди земельної ділянки, який укладено з відповідачем, підлягає приведенню у відповідність до вимог чинного законодавства в частині визначення розміру орендної плати у зв'язку з прийняттям Дубровицькою радою рішення №48 від 30.12.2010р.

У судовому засіданні 22.01.2014р. позивач підтримав вимоги, викладені у позовній заяві.

Відповідач у відзиві №10-88 від 22.01.2014р. проти задоволення позову заперечив, посилаючисть на відсутність передбачених чинним законодавством підстав для змінення умов договору щодо розміру орендної плати.

Згідно із ст.75 Господарського процесуального кодексу України судом встановлено, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, господарський суд встановив:

Земельні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно із ст.ст.13, 41 Конституції України передбачено, що від імені українського народу права власника, зокрема, на землю здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.

Відповідно до ст.ст.142, 143 Основного Закону України до матеріальної основи органів місцевого самоврядування, крім інших об'єктів, належить земля, управління якою здійснюють територіальні громади через органи самоврядування в межах їх повноважень шляхом прийняття рішень.

За змістом ст.12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин, належить розпорядження землями територіальних громад; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Статтею 116 Земельного кодексу України (в редакції, яка діяла на момент прийняття рішення відповідача) визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

В силу ч.1 ст.124 вказаного Кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Згідно із ч.2 ст.126 Земельного кодексу України право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.

Відповідно до ч.1 ст.93 Земельного кодексу України та ст.1 Закону України «Про оренду землі» право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Статтею 13 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ст.ст.18, 20 Закону України «Про оренду землі» (у відповідній редакції) договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації. Укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Державна реєстрація договорів оренди землі проводиться у порядку, встановленому законом.

Згідно з ч.2 ст.125 Земельного кодексу України (в редакції, яка була чинною на момент укладання договору оренди) право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.

Відповідно до п.п.3, 4 Порядку державної реєстрації договорів, що затверджений Постановою №2073 від 25.12.1998р. Кабінету Міністрів України, який діяв на момент проведення державної реєстрації договору від 10.04.2009р., державна реєстрація договорів оренди проводиться виконавчим комітетом сільської, селищної та міської ради, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями за місцем розташування земельної ділянки. Забезпечення реєстрації договорів оренди покладається на відповідні державні органи земельних ресурсів: районні відділи земельних ресурсів; управління (відділи) земельних ресурсів у містах обласного і районного підпорядкування; Київське і Севастопольське міське управління земельних ресурсів. Факт державної реєстрації засвідчується у 10-денний термін гербовою печаткою та підписом голови відповідної ради, Київської, Севастопольської міської державної адміністрації або уповноваженої ними посадової особи.

Як встановлено судом, на підставі рішення №511 від 23.05.2008р. Дубровицької міської ради, 10.04.2009р. між Дубровицькою міською радою (орендодавець) та Відкритим акціонерним товариством «Укрнафта» (орендар) було укладено договір оренди земельної ділянки, за змістом п.1 якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 0,46005 гектара, що розташована на території Дубровицької міської ради в межах населеного пункту м.Добровиця по вул.Воробинська, 185-б, для обслуговування автозаправної станції.

Договір оренди земельної ділянки від 10.04.2009р. було зареєстровано 10.04.2009р. Рівненською регіональною філією Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України» за №04095890003 й скріплено підписом голови та печаткою Дубровицької міської ради, а земельну ділянку передано Відкритому акціонерному товариству «Укрнафта» за актом приймання-передачі від 10.04.2009р., що підписаний між позивачем та відповідачем.

Відповідно до п.п.3, 4 укладеного між сторонами правочину на вказаній земельній ділянці знаходиться об'єкт нерухомого майна - АЗС з асфальтованими заїздами, ціновим пілоном, дорожніми знаками та іншими об'єктами, необхідними для функціонування та обслуговування АЗС. Категорія даної земельної ділянки - землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

При цьому, згідно з п.5 договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки на момент укладення цього договору становила 200 317,50 грн.

В силу п.9 договору оренди б/н від 10.04.2009р. за оренду земельної ділянки орендар сплачує орендодавцеві орендну плату виключно у грошовій формі. Розмір орендної плати в рік складає 24 038,10 грн., що становить 12% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Річна орендна плата не може бути меншою за розмір земельного податку, що встановлюється чинним законодавством України.

За приписами ст.651 Цивільного кодексу України зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 654 Цивільного кодексу України встановлено, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту. Жодних звичаїв ділового обороту, які б передбачали іншу форму внесення змін до договору сторонами суду не повідомлено.

За змістом ст.188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Відповідно до ст.30 Закону України «Про оренду землі» зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Згідно з ч.1 ст.21 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Законом України №309-VI від 03.06.2008р. «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» були внесені зміни до ч.ч.4, 5 ст.21 Закону України «Про оренду землі», відповідно до яких річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, надходить до відповідних бюджетів, розподіляється і використовується відповідно до закону і не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється Законом України «Про плату за землю»; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Законом України «Про плату за землю». Річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, не може перевищувати 12 відсотків їх нормативної грошової оцінки. При цьому у разі визначення орендаря на конкурентних засадах може бути встановлений більший розмір орендної плати, ніж зазначений у цій частині.

У зв'язку із введенням в дію з 01.01.2011р. Податкового кодексу України Закон України «Про плату за землю» втратив чинність (ч.2 прикінцевих положень Податкового кодексу України).

Статтею 288 Податкового кодексу України встановлено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Розмір орендної плати встановлюється в договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом, та не може перевищувати: для земельних ділянок, наданих для розміщення, будівництва, обслуговування та експлуатації об'єктів енергетики, які виробляють електричну енергію з відновлюваних джерел енергії, включаючи технологічну інфраструктуру таких об'єктів (виробничі приміщення, бази, розподільчі пункти (пристрої), електричні підстанції, електричні мережі), - 3 відсотки нормативної грошової оцінки; для земельних ділянок, які перебувають у державній або комунальній власності та надані для будівництва та/або експлуатації аеродромів - чотирикратний розмір земельного податку, що встановлюється цим розділом; для інших земельних ділянок, наданих в оренду, - 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

Відповідно до ст.274 Податкового кодексу України ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки.

За змістом ст.ст.1, 18 Закону України «Про оцінку земель» нормативна грошова оцінка земельних ділянок це капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до державних стандартів, норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться юридичними особами, які отримали ліцензії на проведення робіт із землеустрою.

Нормативна грошова оцінка є складовою земельного податку, який встановлюється у відсотковому відношенні до неї та в розмірі якого визначена орендна плата у договорі, укладеному між сторонами, а тому у разі зміни нормативної грошової оцінки земельної ділянки змінюється відповідно і розмір земельного податку.

За змістом ч.5 ст.5 Закону України «Про оцінку земель» нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку, державного мита при міні, спадкуванні та даруванні земельних ділянок згідно із законом, орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також при розробці показників та механізмів економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель.

За приписами ст.15 вказаного вище закону підставою для проведення оцінки земель (бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок) є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Відповідно до ч.1 ст.23 Закону України «Про оцінку земель» технічна документація з нормативної грошової оцінки земельних ділянок у межах населених пунктів затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою.

Пунктом 34 договору б/н від 10.04.2009р. оренди земельної ділянки передбачено, що зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

При цьому, в п.13 спірного договору оренди сторони погодили, що розмір орендної плати може змінюватися за згодою сторін (шляхом внесення змін до договору). Пропозиції про перегляд орендної плати надсилаються не частіше, ніж один раз на квартал та розглядаються відповідно до законодавства.

За таких обставин, враховуючи все вищенаведене, господарський суд дійшов висновку, що рішення відповідної міської ради про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель може бути підставою для внесення змін до договору в частині визначення розміру орендної плати.

30.12.2010р. Дубровицькою міською радою було прийнято рішення №48 «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель м.Дубровиця», відповідно до якого було затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель міста Дубровиця Дубровицького району Рівненської області і визначено базову вартість земель міста з 1кв.м у розмірі 71,33 грн.

На виконання встановленого ст.188 Господарського кодексу України та укладеним між сторонами правочином порядку внесення змін до договору, листом №09-226 від 22.03.2012р., до якого було додано проект додаткової угоди, позивачем було повідомлено відповідача про необхідність внесення змін договору б/н від 10.04.2009р. оренди земельної ділянки в частині розміру орендної плати. Як на підставу для внесення змін до договору оренди, позивач посилався на рішення №48 від 30.12.2010р. Дубровицької міської ради «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель м.Дубровиця».

Проте, відповідачем вказану додаткову угоду підписано не було, що стало підставою для звернення позивача до суду з розглядуваним позовом.

Наразі, господарський суд зазначає, що рішення №48 від 30.12.2010р. Дубровицької міської ради «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель м.Дубровиця», відповідно до якого було затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель міста Дубровиця Дубровицького району Рівненської області і визначено базову вартість земель міста з 1кв.м у розмірі 71,33 грн., не може бути належною підставою для внесення змін до спірного правочину, з огляду на наступне:

За змістом ст.144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

За приписами ч.1 ст.59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» регуляторний акт - це прийнятий уповноваженим регуляторним органом нормативно-правовий акт, який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб'єктами господарювання; прийнятий уповноваженим регуляторним органом інший офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, застосовується неодноразово та щодо невизначеного кола осіб і який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб'єктами господарювання, незалежно від того, чи вважається цей документ відповідно до закону, що регулює відносини у певній сфері, нормативно-правовим актом. При цьому, відповідно до вказаної статті до регуляторних органів, зокрема, відносяться органи місцевого самоврядування.

Наразі, відповідно до рішення №7-рп/2009 від 16.04.2009р. Конституційного суду України у справі за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини другої ст.19, ст.144 Конституції України, ст.25, ч.14 ст.46, ч.ч.1, 10 ст.59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) у формі рішень рада приймає нормативні та інші акти. Проаналізувавши функції і повноваження органів місцевого самоврядування, врегульовані Конституцією України та іншими законами України, Конституційний Суд України дійшов висновку, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До нормативних належать акти, які встановлюють, змінюють чи припиняють норми права, мають локальний характер, розраховані на широке коло осіб та застосовуються неодноразово, а ненормативні акти передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію. Такий висновок узгоджується із правовими позиціями Конституційного Суду України, викладеними у рішеннях від 27 грудня 2001 року N 20-рп/2001 у справі про укази Президії Верховної Ради України щодо Компартії України, зареєстрованої 22 липня 1991 року (абзац перший пункту 6 мотивувальної частини), від 23 червня 1997 року N 2-зп у справі про акти органів Верховної Ради України.

За таких обставин, господарський суд дійшов висновку, що рішення №48 від 30.12.2010р. Дубровицької міської ради «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель м.Дубровиця» є актом нормативно-правового характеру. Наведеної позиції також дотримується і Вищий господарський суд України у постанові від 24.01.2013р. по справі №7/045-12.

За приписами ч.ч.5, 11 ст.59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» рішення ради нормативно-правового характеру набирають чинності з дня їх офіційного оприлюднення, якщо радою не встановлено більш пізній строк введення цих рішень у дію. Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування, які відповідно до закону є регуляторними актами, розробляються, розглядаються, приймаються та оприлюднюються у порядку, встановленому Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».

За змістом ч.5 ст.12 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» регуляторні акти, прийняті органами та посадовими особами місцевого самоврядування, офіційно оприлюднюються в друкованих засобах масової інформації відповідних рад, а у разі їх відсутності - у місцевих друкованих засобах масової інформації, визначених цими органами та посадовими особами, не пізніш як у десятиденний строк після їх прийняття та підписання.

Згідно зі ст.22 Закону України «Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації» рішення органів місцевого самоврядування, інші нормативно-правові акти публікуються в офіційних виданнях (відомостях, бюлетенях, збірниках, інформаційних листках тощо) та друкованих засобах масової інформації відповідних органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Недержавні друковані засоби масової інформації мають право оприлюднювати офіційні документи органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до законодавства України і на засадах, передбачених укладеною угодою між цими органами та редакціями друкованих засобів масової інформації.

Зі ст. 1 Закону України «Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації» вбачається, що засіб масової інформації органу державної влади чи органу місцевого самоврядування - засіб масової інформації, засновником (співзасновником) якого є орган державної влади або орган місцевого самоврядування і який повністю або частково утримується за рахунок державного чи місцевих бюджетів, одночасно, офіційним друкованим виданням органів державної влади та органів місцевого самоврядування є видання, які спеціально видаються органами державної влади та органами місцевого самоврядування (відомості, бюлетені, збірники, інформаційні листки тощо) для інформування про свою діяльність.

Таким чином, з огляду на висновки суду щодо нормативного характеру рішення №48 від 30.12.2010р. Дубровицької міської ради, враховуючи приписи чинного законодавства, останнє набирає чинності з дня його офіційного оприлюднення.

Наразі, на підтвердження оприлюднення наведеного рішення, позивачем до матеріалів справі надано випуск №7(835) від 11.02.2011р. газети «Дубровицький вісник». Проте, суд не приймає вказаний вище випуск газети, як належний та допустимий у розумінні ст.34 Господарського процесуального кодексу України доказ офіційного оприлюднення рішення №48 від 30.12.2010р. Дубровицької міської ради.

При цьому, господарський суд зазначає, що наведена позивачем стаття не містить в собі самого тексту рішення місцевої ради, а лише інформує про проведення нормативної грошової оцінки земель, розроблення технічної документації та прийняття вказаного вище рішення.

Одночасно, посилання позивача на неможливість вчасного офіційного опублікування рішення місцевої ради з огляду на відсутність у Дубровицької ради власного друкованого видання, господарським судом також не приймається до уваги, враховуючи приписи ст.12 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» та ст.22 Закону України «Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації», а саме можливість опублікування рішення в інших місцевих друкованих засобах масової інформації.

Крім того, твердження позивача про те, що наведене рішення є оприлюдненим у встановленому чинним законодавством порядку шляхом розміщення інформації в Інтернеті, також не беруться судом до уваги, оскільки законодавством України не передбачено можливості офіційного оприлюднення актів органів місцевого самоврядування у мережі Інтернет. Крім того, наданий до матеріалів справи витяг з мережі Інтернет зроблено з сайту зовсім іншого державного органу, а саме Дубровицької районної державної адміністрації.

Наразі, будь-яких інших доказів офіційного оприлюднення рішення №48 від 30.12.2010р. Дубровицької міської ради позивачем до матеріалів справи не представлено.

За таких обставин, враховуючи все вищенаведене, господарський суд дійшов висновку, що рішення №48 від 30.12.2010р. Дубровицької міської ради не було офіційно оприлюднене, а отже не набуло законної сили.

Таким чином, відсутні підстави для внесення змін до спірного правочину на підставі вказаного рішення.

Наразі, заперечення відповідача, надані у відзиві №10-88 від 22.01.2014р., стосовно необґрунтованості і помилковості визначення позивачем нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яку передано за договором від 10.04.2009р., не приймаються судом до уваги враховуючи висновки щодо не набрання рішенням №48 від 30.12.2010р. Дубровицької міської ради, яким наведену грошову оцінку затверджено, законної сили.

З огляду на викладене вище, позов Дубровицької міської ради до Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» про внесення змін до договору б/н від 10.04.2009р. оренди земельної ділянки, що укладений між Дуброцькою міською радою та Публічним акціонерним товариством «Укрнафта», не підлягає задоволенню.

Клопотання №10-89 від 22.01.2014р. відповідача про залучення Управління Державного земельного агентства у м.Дубровиця в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову не підлягає задоволенню з огляду на наступне:

За приписами ч.1 ст.27 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора. Якщо господарський суд при прийнятті позовної заяви, вчиненні дій по підготовці справи до розгляду або під час розгляду справи встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права і обов'язки осіб, що не є стороною у справі, господарський суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору.

Відповідно до п.1.6 Постанови №11 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» питання про допущення або залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, до участі у справі з урахуванням того, чи є у цієї особи юридичний інтерес у даній справі. Щодо наявності юридичного інтересу у третьої особи, то у вирішенні відповідного питання суд має з'ясовувати, чи буде у зв'язку з прийняттям судового рішення з даної справи таку особу наділено новими правами чи покладено на неї нові обов'язки, або змінено її наявні права та/або обов'язки, або позбавлено певних прав та/або обов'язків у майбутньому.

Наразі, господарський суд не вбачає підстав для залучення Управління Державного земельного агентства у м.Дубровиця у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, оскільки рішення по вказаній справі ні яким чином не стосується прав та обов'язків наведеного вище суб'єкта.

Крім того, зазначення у клопотанні №10-89 від 22.01.2014р. Публічним акціонерним товариством «Укрнафта» про необхідність зобов'язання Управління Держземагенства у м.Дубровиця надати витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, не є підставою для залучення до розгляду справи в якості третьої особи, а може бути лише підставою для витребування доказів у порядку ст.38 Господарського процесуального кодексу України.

Всі інші клопотання та заяви, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані та безпідставні.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір залишається за позивачем.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.22, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позову Дубровицької міської ради, м.Дубровиця до Публічного акціонерного товариства «Укрнафта», м.Київ про внесення змін до договору оренди земельної ділянки площею 0,4605 га, що розташована на території Дубровицької міської ради в межах населеного пункту м.Дубровиця по вул.Воробинській, 185-б для обслуговування автозаправної станції терміном на 49 років від 10.04.2009р., укладеного між Дубровицькою міською радою та Відкритим акціонерним товариством «Укрнафта», нотаріально посвідченого Мелех О.П., приватним нотаріусом Дубровицького районного нотаріального округу Рівненської області 10.04.2009р., зареєстрованого в реєстрі за №2398 та зареєстрованого рівненською регіональною філією Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Деркомземі України», про що зроблено запис від 10.04.2009р. за №04095890003, шляхом викладення пунктів 5 та 9 в наступній редакції:

- пункт 5 «Нормативно грошова оцінка земельної ділянки становить 1 041 927,30 грн.».

- пункт 9 «Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі 12 (дванадцяти) відсотків від нормативної грошової оцінки орендованої земельної ділянки і становить 125 031,28 грн. в рік на р/р №33214812700129 банк ГУДКУ в Рівненській області, код ЗКПО 23309415, МФО 833017, код платежу 13050200 одержувач - місцевий бюджет. У випадку зміни нормативної грошової оцінки земель м.Дубровиця розмір орендної плати переглядається шляхом укладання додаткової угоди.».

У судовому засіданні 22.01.2014р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 27.01.2014р.

Суддя М.О.Любченко