Єдиний унікальний номер 725/114/14-к
Номер провадження 1-кп/725/4/14
ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29.01.2014 року Першотравневий районний суд м.Чернівців
в складі:
головуючого судді Піхало Н. В.
при секретарі Верешко В.В.
за участю прокурора Кіореско А.С.
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Чернівці кримінальне провадження за № 12013270050001096 від 26 жовтня 2013 року з обвинувальним актом та угодою про визнання винуватості відносно ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки с. Серафинці, Городенківського району, Івано-Франківської області, громадянки України, жительки АДРЕСА_1 одруженої, не працюючої, обвинуваченої у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 27, ч. 4 ст. 369 КК України, суд -
ВСТАНОВИВ:
Під час досудового розслідування встановлено, що на початку 2011 року до Чернівецького міського бюро технічної інвентаризації, яке відповідно до Статуту є комунальним унітарним підприємством, що засноване на власності територіальної громади м. Чернівців, звернулась громадянка ОСОБА_2 з приводу оформлення права приватної власності на додаткову житлову площу, що прилягає до її квартири, яка розташована в АДРЕСА_2
Під час перебування в приміщенні Чернівецького міського бюро технічної інвентаризації ОСОБА_2 безпосередньо звернулась з вказаним питанням до техніка першої категорії - ОСОБА_1, яка згідно посадової інструкції, наділена наступними повноваженнями: проводити технічну інвентаризацію нерухомого майна в місті; обмірювати та обстежувати конструктивні елементи будинків, будівель та споруд; складати ескізи та абриси на земельні ділянки, будинки, будівлі; викреслювати плани, визначати вартість нерухомого майна; вносити зміни в технічну документацію та повідомляти про зміни; виготовляти технічні паспорти тощо. При цьому ОСОБА_2 також надала ОСОБА_1 свідоцтво про право власності, технічний паспорт, рішення виконавчого комітету Шевченківської районної у м. Чернівці ради №5/1 від 26.01.2011 року про визначення технічної можливості та надання містобудівних умов та обмежень ОСОБА_2 на реконструкцію з розширенням за рахунок горища зазначеної квартири, а також технічний звіт за результатами технічного обстеження проведених технічних змін зазначеної квартири.
Оглянувши надані ОСОБА_2 документи, ОСОБА_1 повідомила останній про те, що допоможе їй у оформленні нею права приватної власності на її квартиру по АДРЕСА_2
В подальшому, у травні 2013 року ОСОБА_1 в силу обізнаності в процедурі оформлення права власності на додаткову житлову площу, розуміючи, що в даному випадку єдиним способом визнання за ОСОБА_2 права власності на її переплановану квартиру є звернення до суду з позовом про визнання за нею такого права, діючи умисно, шляхом словесного переконання, повідомленням ОСОБА_2 про неможливість оформлення права власності на її квартиру без відповідного рішення суду, схилила останню до надання неправомірної вигоди в сумі 2500 доларів США, що в гривневому еквіваленті становить 19983 грн., через неї, судді за винесення судового рішення про визнання права власності за ОСОБА_2 на її вже переплановану квартиру по АДРЕСА_2 загальною площею 46,20 кв.м.
В кінці вересня 2013 року ОСОБА_2 прибула до службового кабінету ОСОБА_1, що розташований по вул. Кохановського,7 в м. Чернівці. Під час розмови, ОСОБА_1, в черговий раз шляхом словесного переконання ОСОБА_2, переконала її у необхідності передачі їй коштів в сумі 2500 доларів США, для вирішення питання з суддею за вирішення ним судового рішення про визнання за ОСОБА_2 права власності на її квартиру. Того ж дня ОСОБА_2, опинившись у вищевказаних умовах, розуміючи, що визнати за собою право приватної власності на квартиру по АДРЕСА_2 в інший спосіб неможливо, окрім надання неправомірної вигоди судді за винесення ним рішення про визнання за нею права власності, перебуваючи в службовому кабінеті ОСОБА_1, на виконання попередньої домовленості, передала ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 10000 гривень в якості частини необхідної суми для передачі судді за винесення вказаного рішення. У свою чергу, ОСОБА_1, діючи умисно, усвідомлюючи, що одержує незаконно кошти, отримала від ОСОБА_2 10000 гривень.
Далі, 29 жовтня 2013 року близько 17:00 год. ОСОБА_2 прибула до службового кабінету ОСОБА_1, що розташований по вул. Кохановського,7 в м. Чернівці. Під час розмови, ОСОБА_1, продовжуючи свої злочинні дії спрямовані на реалізацію свого злочинного умислу щодо підбурення ОСОБА_2 до дачі неправомірної вигоди службовій особі, що займає відповідальне становище, в черговий раз ввівши останню в оману, переконала її у необхідності передачі через неї судді решти попередньо визначеної суми коштів, тобто 10000 гривень. ОСОБА_2 перебуваючи в службовому кабінеті Чернівецького міського бюро технічної інвентаризації, на виконання попередньої домовленості, передала ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 10000 гривень в якості решти попередньо визначеної суми, однак остання закінчити свої злочинні наміри не змогла, оскільки ОСОБА_2, з метою викриття злочинних намірів ОСОБА_1, попередньо звернулась із заявою в правоохоронні органи, внаслідок чого ОСОБА_1 було затримано із предметом неправомірної вигоди одразу ж після його одержання.
Таким чином ОСОБА_1 органом досудового слідства обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 27, ч. 4 ст. 369 КК України - закінчений замах на підбурювання до надання неправомірної вигоди службовій особі, яка займає відповідальне становище за вчинення чи не вчинення службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, чи в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої влади чи службового становища.
Під час досудового розслідування між прокурором і обвинуваченою ОСОБА_1 08 січня 2014 року досягнуто і підписано угоду про визнання винуватості, за змістом якої ОСОБА_1 беззаперечно визнає себе винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 27, ч. 4 ст. 369 КК України та несе покарання у вигляді основного покарання позбавлення волі строком на 4 роки без конфіскації майна із звільненням її на підставі ст. 75 КК України від відбування основного покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку в два роки, на що сторони дають свою згоду. В угоді зазначено наслідки укладення та затвердження угоди, наслідки невиконання угоди.
Розглядаючи в порядку п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України питання про можливість затвердження даної угоди про визнання винуватості, суд виходить з наступного:
У підготовчому судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_1 беззастережно визнала себе винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 27, ч. 4 ст. 369 КК України, в обсязі підозри, дала згоду на застосування узгодженого виду та розміру покарання, заявивши, що здатна реально виконати взяті на себе відповідно до угоди зобов'язання. Просила затвердити зазначену угоду та призначити узгоджену в ній міру покарання.
Прокурор у підготовчому судовому засіданні, вважаючи, що при укладенні даної угоди дотримані вимоги і правила КПК та КК України, просив цю угоду затвердити і призначити обвинуваченій узгоджене в угоді покарання та інші передбачені угодою заходи.
Крім того, судом встановлено, що дана угода про визнання винуватості за своїм змістом та порядком укладення відповідає вимогам ст.ст. 468-470, 472 КПК України, відповідає Закону України про кримінальну відповідальність за ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 27, ч. 4 ст. 369 КК України, в тому числі щодо правової кваліфікації кримінального правопорушення та щодо узгодженої міри покарання, яка передбачена санкцією цієї статті.
Суд переконався, що укладення угоди є добровільним, тобто згідно з ч.6 ст. 474 КПК України не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз, або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. Також встановлено, що умови угоди відповідають інтересам суспільства, не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб, наявні фактичні підстави для визнання винуватості обвинуваченого, а кримінальне провадження свідчить про наявність фактичних підстав для визнання винуватості.
При цьому судом з`ясовано, що ОСОБА_1 повністю усвідомлює зміст укладеної з прокурором угоди про визнання винуватості, характер обвинувачення, щодо якого визнає себе винуватою, цілком розуміє свої права, визначені п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК України, та наслідки її не виконання, передбачені ст. 476 КПК України.
Крім того, обвинуваченій роз'яснено та нею усвідомлено, що наслідком укладення та затвердження угоди є її відмова від здійснення прав, передбачених пунктом 1 частини четвертої статті 474 КПК України, а саме права на судовий розгляд, під час якого прокурор зобов'язаний довести кожну обставину щодо кримінального правопорушення, у вчиненні якого її обвинувачують, також усвідомлено, що наслідком укладення та затвердження угоди є обмеження її права оскарження вироку згідно з положеннями статей 394 та 424 цього Кодексу, а саме можливість оскарження вироку лише з підстав: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без її згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами червертою-сьомою статті 474 цього Кодексу, в тому числі не роз'яснення їй наслідків укладення угоди. Наслідки невиконання угоди передбачені ст. 476 КПК України обвинуваченій зрозумілі. Після таких роз'яснень обвинувачена не заперечувала проти затвердження угоди.
Суд переконався, що в даній угоді відсутні підстави для відмови в її затвердженні, що передбачені ч. 7 ст. 474 КПК України, учасники процесу не заперечують проти затвердження даної угоди.
Міра покарання, яка узгоджена сторонами, виходячи із вимог ст.ст. 65, 66 та 75 і 76 КК України, а також ураховуючи особу обвинуваченої, яка по місцю проживання характеризується позитивно, раніше не судима, на обліках у лікаря психіатра та нарколога не перебуває, є достатньою для виправлення та перевиховання обвинуваченої і відповідає загальним засадам призначення покарання.
При призначені покарання враховано обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Обставинами, які пом'якшують покарання обвинуваченого є щире каяття у вчиненому кримінальному правопорушенні та сприяння органу досудового розслідування у розкриттю злочину.
Обставини, які б обтяжували покарання обвинуваченої судом не встановлено.
Таким чином, за наслідками розгляду угоди в судовому засіданні під час підготовчого судового провадження, суд, перевіривши відповідність угоди вимогам кримінального процесуального закону, врахувавши заслухані доводи сторін кримінального провадження, приходить до висновку про наявність правових підстав для прийняття рішення про затвердження угоди про визнання винуватості між сторонами кримінального провадження прокурором та обвинуваченою ОСОБА_1 та призначення останній узгодженої сторонами міри покарання за вчинення кримінального правопорушення передбаченого за ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 27, ч. 4 ст. 369 КК України і ухвалення обвинувального вироку.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 314, 315, 369, 370, 371, 373, 374, 376, 395, 472, 474, 475 КПК України, суд, -
УХВАЛИВ:
Затвердити угоду від 08 січня 2014 року про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченою ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 27, ч. 4 ст. 369 КК України.
Визнати ОСОБА_1 винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 27, ч. 4 ст. 369 КК України та призначити узгоджену сторонами міру покарання у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки без конфіскації майна.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування основного покарання з випробувальним терміном строком на 2 роки.
На підставі ст. 76 КК України покласти на обвинувачену ОСОБА_1 обов'язок не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи; періодично з'являтися до реєстрації в кримінально-виконавчій інспекції.
Речові докази: грошові кошти номіналом 200 (двісті гривень) в кількості 46-ти (сорока шести) штук з наступними серійними номерами: ЄБ8769797, ЄА1640382, ЕД9506421, ЕД5909758, КГ043564, ЄЮ7828022, ЄВ2478936, ВЄ3966756, ВШ6880848, ВЄ3317416, ВВ7218538, ЗВ7864212, КВ4702728, КА4953873, ЕБ9807679, ЄЩ3146351, ЕЕ5502680, ЕХ4002343, АЖ2687690, ЄЩ4694421, ЄИ8677921, ЄБ3914419, ЄШ2830004, ВХ6485306, ЕЧ8243292, АГ3850758, ВГ1559605, ЄЕ6382283, ЄФ6420325, КГ8685773, ЄЦ3445996, ЕЦ3463019, ВЕ7834674, ЕЩ6885674, ЕЗ3543070, ВИ4783357, ЕЯ5113908, ЕИ9776193, ЄФ1614797, ВЗ4194521, КВ6650495, АА3727252, ЄГ2250452, ЕЗ7651121, ЕВ8774669 та номіналом по 100 (сто) гривень в кількості 8 (восьми) штук з наступними серійними номерами: ЕЗ2329439,ЕБ6511388, ЕБ5989611, ЕЯ6973032, ГХ6658161, КГ5337897, БА0062374, КВ2124324 - повернути ОСОБА_2; медичні круги із змивами обох долоней ОСОБА_1 - знищити; мобільний телефон «Нокіа 7230» НОМЕР_1 з сім-картою оператора мобільного зв'язку «МТС» та грошові кошти в сумі 8752 грн. та 60 доларів США, які були повернуті ОСОБА_1 - залишити за останньою; вилучену під час огляду технічну документацію, яка згідно постанови про визнання речовим доказом від 30 жовтня 2013 року повернута начальнику Чернівецького МБТІ ОСОБА_3. - залишити за останнім.
Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Чернівецької області через Першотравневий районний суд м. Чернівці протягом 30 днів з дня його проголошення з підстав, передбачених ст. 394 КПК України.
Обвинуваченій та прокурору копію вироку вручити негайно після його проголошення.
Суддя Першотравневого
районного суду м.Чернівці Н. В. Піхало
Судове рішення № 36881054, Чернівецький районний суд міста Чернівців (до 25.04.2025 - Першотравневий районний суд м. Чернівців) було прийнято 29.01.2014. Форма судочинства - Кримінальне, форма рішення - Вирок. На цій сторінці ви зможете знайти важливі відомості про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити важливі відомості.
Це рішення відноситься до справи № 725/114/14-к. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: