Ухвала суду № 36880300, 23.12.2013, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №784/5012/13 23.12.2013 23.12.2013 23.12.2013

Провадження №22-ц/784/3917/13 Суддя у першій інстанції - Гуденко О.А.

Суддя-доповідач апеляційної інстанції - Шолох З.Л.

Ухвала

Іменем України

23 грудня 2013 року м. Миколаїв.

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого - Лисенка П.П.,

суддів: Серебрякової Т.В., Шолох З.Л.,

із секретарем судового засідання - Романенко Ю.О.,

за участю заявника ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою

ОСОБА_3

на ухвалу судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 24 жовтня 2013 року про відмову у відкритті провадження у справі за

скаргою

ОСОБА_3 на дії державних виконавців відділу Державної виконавчої служби Арбузинського районного управління юстиції Миколаївської області та відділу Державної виконавчої служби Білозерського районного управління юстиції Херсонської області,

встановила:

18 жовтня 2013 року ОСОБА_3, в порядку передбаченому розділом VIІ ЦПК України, звернувся до суду зі скаргою на дії державних виконавців відділу Державної виконавчої служби Арбузинського районного управління юстиції Миколаївської області (далі - ВДВС Арбузинського РУЮ) та відділу Державної виконавчої служби Білозерського районного управління юстиції Херсонської області (далі - ВДВС Білозерського РУЮ).

В обгрунтування скарги посилався на те, що на примусовому виконанні у зазначених ВДВС знаходився виконавчий лист № 1-502/2011, виданий 13 лютого 2012 року Центральним районним судом м. Миколаєва за наслідками розгляду його цивільного позову у кримінальній справі, про стягнення з ОСОБА_4 на його користь 1589 грн. на відшкодування майнової та моральної шкоди.

Заявник посилався на порушення його прав стягувача державними виконавцями вказаних ВДВС під час вчинення ними виконавчих дій примусового характеру.

Ухвалою судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 24 жовтня 2013 року відмовлено у відкритті провадження у справі з тих підстав, що скарга не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.

ОСОБА_3 подав на цю ухвалу апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування суддею норм процесуального права, просив її скасувати і направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суддя районного суду виходив із того, що дана справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а повинна розглядатися за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Проте, з таким висновком погодитися не можна.

Відповідно до ст. 383 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Як роз'яснено у п. 19 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 березня 2013 року «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ», розгляд судами скарг у порядку, передбаченому розділом VIІ ЦПК України, є однією з форм судового контролю за виконанням судових рішень, виконання яких є складовою частиною цивільного процесу, оскільки провадження у справі завершується виконанням ухвалених у такій справі судових рішень.

У зв'язку з цим, скарга сторони виконавчого провадження щодо виконання судових рішень, ухвалених за правилами ЦПК, підлягають розгляду судом, який розглянув відповідну справу у першій інстанції, тобто тим судом, що видав виконавчий документ. Інші учасники виконавчого провадження та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду у порядку, передбаченому законом.

Оскільки прийняття органами Державної виконавчої служби України, її посадовими особами будь-яких рішень (постанов тощо) в процесі здійснення виконання судових рішень, ухвалених за правилами цивільного судочинства, у розумінні ст. 383 ЦПК є діями цих органів та осіб, то відповідні рішення також підлягають оскарженню в порядку цивільного судочинства.

Зі змісту положень глави 9 КПК України (ст.ст. 127- 130), якою врегульовано питання відшкодування (компенсації) шкоди у кримінальному провадженні, вбачається що особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження пред'явити цивільний позов. При цьому позовна заява за формою та змістом повинна відповідати вимогам, які пред'являються до позовних заяв у цивільному судочинстві. Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами КПК та ЦПК України.

З урахуванням викладеного, колегія вважає, що скарга сторони виконавчого провадження на дії державного виконавця під час виконання виконавчого листа, виданого судом за наслідком розгляду цивільного позову у кримінальній справі, підлягає розгляду в порядку, передбаченому розділом VIІ ЦПК України.

Таким чином, оскаржувана ухвала підлягає скасуванню, а справа направленню до того ж суду для вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Керуючись ст.ст. 307, 312, 315 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Ухвалу судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 24 жовтня 2013 року скасувати, а справу направити до того ж суду для вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і у касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді: