Ухвала суду № 36877191, 21.01.2014, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

Справа № 801/8460/13-а

21.01.14 м. Севастополь Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Дугаренко О.В.,

суддів Дадінської Т.В. ,

Мунтян О.І.

розглянувши в порядку письмового провадження матеріали справи № 801/8460/13-а за апеляційною скаргою Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Автономної Республіки Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Москаленко С.А. ) від 10.10.13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Віктарі-Трейд" (вул. Лесопаркова, 2,м.Феодосія,Автономна Республіка Крим,98100)

до Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Автономної Республіки Крим (вул. Кримська, буд.82-В,м.Феодосія,Автономна Республіка Крим,98112)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 10.10.13 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Віктарі-Трейд" до Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Автономної Республіки Крим про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задоволено повністю: визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим №000962203 від 11.06.2013 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 3457,39 грн., за штрафними санкціями у сумі 864,34 грн., стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Віктарі-Трейд" (ідентифікаційний код 35536710) витрати зі сплати судового збору у розмірі 114 (сто чотирнадцять) грн. 70 коп. з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в АР Крим (98112, АР Крим, м. Феодосія, вул. Кримська, буд.82-В, ідентифікаційний код 38570890).

Не погодившись з зазначеною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 10.10.13, ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

У судове засідання 21.01.2014 сторони, їх представники не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені в встановленому законом порядку.

Суд, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнав за можливе перейти до письмового провадження по справі.

При апеляційному перегляді справи встановлено, що 11.06.2013 відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення №000962203 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем 3457,39 грн., за штрафними санкціями 864,34 грн.

Підставою прийняття спірного повідомлення-рішення став акт від 30.05.2013 №1138/22.7/35536710 документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Віктарі-Трейд» з питань правових взаємовідносин з ТОВ «Фаворіт-Продсервіс» за період з 01.11.2012 до 30.11.2012.

Перевіркою встановлені порушення позивачем: п.44.1, п.44.6 ст.44, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.4 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (далі - ПК України), що призвело до заниження податку на додану вартість до сплати в бюджет за листопад 2012 року на суму 3457,39 грн.; не підтверджено реальність проведених господарських операцій з контрагентом-постачальником ТОВ «Фаворіт - Продсервіс» за період з 01.11.2012 по 30.11.2012 з урахуванням їх виду, обсягу, якості та розрахунків.

З урахуванням заперечень позивача на акт перевірки п.4 висновків акту перевірки викладено у наступній редакції: порушення п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, пп. «г» п.201.4 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, що призвело до заниження податку на додану вартість до сплати в бюджет за листопад 2012 року на суму 3457,39 грн.; не підтверджено реальність проведених господарських операцій з контрагентом-постачальником ТОВ «Фаворіт - Продсервіс» за період з 01.11.2012 по 30.11.2012 з урахуванням їх виду, обсягу, якості та розрахунків.

З матеріалів справи вбачається, що 22.10.2012 між ТОВ "Віктарі-Трейд" (покупець) та ТОВ «Фаворіт - Продсервіс» (продавець) укладено договір купівлі-продажу №2202, відповідно до п.1 якого продавець зобов'язується передати у власність, а покупець - належним чином прийняти та сплатити будматеріали відповідно до умов договору.

Відповідно до п.2.5 договору, доставка товару відбувається до складу покупця, у межах асортименту та кількості, вказаної у накладних(а.с.29).

Відповідно до цього договору позивач отримав від ТОВ «Фаворіт - Продсервіс» товар, про що виписана видаткова накладна на суму 20744,33 грн., у тому числі ПДВ 3457,39 грн.

Відповідно до виписки з банку, отриманий товар був сплачений позивачем у повному обсязі.

Отриманий від ТОВ «Фаворіт - Продсервіс» товар (камінь бортовий, столбік для огороди, пліти для огороди, блоки бетонні для стін та підвалів), використовувався позивачем у власній господарській діяльності, а саме під час виконання робіт - будівництва блоково-транспортабельної котельні по вул. Горького у м. Феодосія, що підтверджується договором №15 від 29.08.2012 між ТОВ "Віктарі-Трейд" та управлінням капітального будівництва Феодосійської міської ради, актами прийому виконаних робіт, підсумковими відомостями ресурсів, оборотно-сальдовими відомостями (а.с.33-47).

Відповідно до п. 198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3. ст.198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.2 ст.198 Податкового кодексу України встановлено загальне правило визначення дати виникнення права платника податку на податковий кредит. Згідно із вказаною нормою такою датою вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.6. ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.7 ст.201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Пунктом 201.10 ст.201 Податкового кодексу України визначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Із системного аналізу вищезазначених норм випливає, що підставою для включення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ, які сплачені в складі вартості товарів є належним чином оформлена податкова накладна. Товар повинен бути придбаний з метою його використання у оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такого платника.

Як вбачається з матеріалів справи оспорюваний податковий кредит з ПДВ в сумі 3457,39 грн. був визначений на підставі податкової накладної №99 від 15.11.2012 на суму 20744,33 грн., у тому числі ПДВ у розмірі 3457,39 грн.

Судом першої інстанції досліджена, а колегією суддів ретельно перевірена податкова накладна, яка відповідає вимогам ст.201 ПК України, тобто підтвердження постачання товару від контрагентів позивача на адресу позивача за перевіряємий період відповідно до укладеного договору, підтвердження факту оприбуткування вказаного товару за перевіряємий період, підтвердження факту сплати за вказаний товар за перевіряємий період може свідчити про реальність вчинення відповідних господарських операцій, а відтак, доводити правильність визначення податкового зобов'язання та нарахування податкового кредиту.

Неспроможними визнаються судовою колегією доводи апеляційної скарги щодо нікчемності угод між позивачем та контрагентом через наступне.

Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлена презумпція правомірності правочину.

Загальні вимоги чинності правочину передбачені статтею 203 Цивільного кодексу України, у разі порушення яких настають правові наслідки, передбачені параграфом 2 глави 16 Кодексу.

Відповідно до приписів ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.1-3,5,6 ст.203 ЦК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно зі ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Пленум Верховного суду України в постанові від 06 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" роз'яснив, що нікчемними правочинами, які порушують публічний порядок, визначені статтею 228 Цивільного кодексу України, є: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочини, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема є: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу- землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права, тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо.

Всупереч цьому, відповідачем не було надано суду доказів, які б вказували на нікчемність правочинів, укладених між позивачем та ТОВ «Фаворіт - Продсервіс», зокрема доказів умисного укладення угод з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, доказів не використання у оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності позивача одержаних від ТОВ «Фаворіт - Продсервіс» товарів. Не надано відповідачем також рішення суду у цивільній чи господарській справі про визнання правочину недійсним, не надано вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження "безтоварності" здійснених позивачем господарських операцій.

Враховуючи те, що посилання відповідача в апеляційній скарзі на порушення судом першої інстанції норм матеріального права не знайшли свого підтвердження при розгляді даної справи, а судом першої інстанції повно та всебічно перевірені надані сторонами докази, дана їм належна оцінка у рішенні, яке належним чином мотивовано і за своїм змістом та формою відповідає вимогам матеріального та процесуального закону, апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а судове рішення - без змін.

Керуючись статтями 195, 197, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Автономної Республіки Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 10.10.13 у справі № 801/8460/13-а залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 10.10.13 у справі № 801/8460/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвалу може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис О.В.Дугаренко

Судді підпис Т.В. Дадінська

підпис О.І. Мунтян

З оригіналом згідно

Головуючий суддя О.В.Дугаренко