Ухвала суду № 36877125, 28.01.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2014 р. Справа № 13466/13/876 Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Качмара В.Я.,

суддів - Гінди О.М., Ніколіна В.В.,

за участі секретаря - Лемцьо І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Д-Мікс» на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2013 року в справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Д-Мікс» до Державної екологічної інспекції у Львівській області про визнання протиправними та скасування пунктів припису,

В С Т А Н О В И В :

11.06.2013 Товариство з обмеженою відповідальністю «Д-Мікс» (далі - ТОВ) звернулося до суду з позовом до Державної екологічної інспекції у Львівській області (далі - Інспекція), у якому просило визнати протиправними і скасувати пункти 2,4 та 7 припису відповідача від 10.07.2012 №214 «Щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства» (далі - Припис).

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2013 року в справі №813/4521/13-а позовну заяву залишено без розгляду.

Не погодившись із постановленою ухвалою, її оскаржило ТОВ, яке покликаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції, відмовити у задоволенні клопотання відповідача про залишення без розгляду позовної заяви та направити останню для прийняття до розгляду у суд першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Залишаючи без розгляду позовну заяву в справі, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем пропущено встановлений ст.99 КАС України строк звернення до суду, доказів для визнання причин такого пропуску поважними не надав, а тому слід застосувати положення ст.100 КАС України.

Такі висновки суду першої інстанції відповідають фактичним обставинам справи та є вірними з таких міркувань.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.107 КАС України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи подано адміністративний позов у строк, установлений законом (якщо адміністративний позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

Так, згідно ч.1 ст.99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

В силу вимог ч.2 ст.99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Із вищенаведеного слідує, що законодавець чітко передбачив можливість особи в шестимісячний строк оскаржити рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, якщо вона вважає, що такі порушують її права, свободи чи інтереси, водночас зазначений строк обраховується з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення таких.

Слід зазначити, що суд, оцінюючи обставини, що перешкоджали особі здійсненню права на своєчасне оскарження відповідних дій, бездіяльності та рішень органів владних повноважень (або його посадових, службових осіб) у публічно-правових відносинах, повинен виходити з оцінки та аналізу всіх наведених та наявних доводів.

Як вбачається із матеріалів справи, оскаржуваний ТОВ Припис (а.с.16) був прийнятий відповідачем ще 10.07.2012, однак із позовною заявою до суду позивач звернувся лише 11.06.2013, тобто з пропуском встановленого ст.99 КАС України шестимісячного строку звернення до адміністративного суду.

Встановлено, що в період з 26.06.2012 по 10.07.2012 відповідачем була проведена позапланова перевірка ТОВ з питань дотримання вимог природоохоронного законодавства, про що складено акт №978/06/997 (а.с.53-54).

На підставі виявлених перевіркою порушень Інспекцією прийнято 10.07.2012 оскаржуваний Припис, а також складено протокол про адміністративне правопорушення від 09.07.2012 №001901 та винесено постанову про накладення адміністративного стягнення від 19.07.2012 №001901, якою директора ТОВ визнано винним у порушенні природоохоронного законодавства та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді накладення штрафу.

З огляду на наведене, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції, що позивач був обізнаний із результатами перевірки, зокрема про це свідчить підпис директора ТОВ у акті перевірки, а також сплата ним штрафу платіжним дорученням від 30.07.2012 №562, що не оспорюється та підтверджується обставинами встановленими, зокрема у постанові Львівського апеляційного господарського суду від 16 травня 2013 року в справі №914/49/13, яка залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 22 липня 2013 року (а.с.75-85).

Відтак, враховуючи положення ч.7 ст.7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» апеляційний суд вважає, що позивач дійсно повинен був дізнатися про прийнятий Припис в липні 2012 року.

Вказане також підтверджується і підписом директора ТОВ на Приписі (а.с.16 зворот). Доводи ж позивача про неприналежність такого підпису ОСОБА_1 суд вважає необґрунтованими, з огляду на те, що жодних доказів звернення до відповідних правоохоронних органів із заявою по факту підробки підпису директора підприємства позивачем не надано, почеркознавчої експертизи не проведено, а наявні у матеріалах справи копії зразків підпису (а.с.15) не можуть вважатися належними та допустимими доказами в розумінні ст.70 КАС України.

Більше того, про наявність оскаржуваного Припису позивач також міг дізнатися і з акту перевірки від 03.10.2012 №1548/06/1485 (а.с.93), протоколу про адміністративне правопорушення від 05.10.2012 №002501, постанови про накладення адміністративного стягнення від 16.10.2012 №1552-06, які також були підписані директором підприємства і в яких чітко було зазначено про наявність припису від 10.07.2012.

Принагідно слід зазначити про суперечність доводів позивача щодо моменту з якого він дізнався про наявність Припису, оскільки спершу ним вказувалась дата 30.04.2013 тобто під час розгляду справи №813/2683/13-а, а в подальшому 19.12.2012 після отримання рішення відповідача про зупинення (тимчасово) діяльності ТОВ.

Така непослідовність у власних твердженнях ставить під сумнів доводи позивача, які окрім цього також і спростовуються матеріалами справи.

Тому, слід погодитись із висновком суду першої інстанції, що ТОВ повинно було дізнатися про факт винесення спірного Припису в період з липня по жовтень 2012 року.

Позивач мав правові підстави для вчасного звернення до суду з відповідним позовом у строки, встановлені ст.99 КАС України, будь-яких перешкод для реалізації такого права матеріали справи не містять.

Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із її заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.

Встановлення процесуальних строків законом та судом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Матеріали справи не містять підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними.

Відповідно до ч.1 ст.100 КАС України, адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Враховуючи викладене, апеляційний суд погоджується із висновком суд першої інстанції про залишення позовної заяви ТОВ без розгляду, у зв'язку з пропуском без поважних причин встановленого ст.99 КАС України строку звернення до суду.

Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку про те, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване судове рішення з додержанням норм права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстав для його скасування немає.

Керуючись ст.ст.195, 196, 199, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Д-Мікс» залишити без задоволення, а ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили.

Головуючий суддя В.Я. Качмар

Суддя О.М. Гінда

Суддя В.В. Ніколін

Повний текст виготовлений 29 січня 2014 року.