Ухвала суду № 36877008, 29.01.2014, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Свергун І.О.

Суддя-доповідач - Попов В.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2014 року справа №812/8428/13-а приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Попова В.В.,

суддів Лях О.П., Нікуліна О.А.,

секретар Турко І.Б.,

за участю сторін : представника Приватного акціонерного товариства "Лисичанська нафтова інвестиційна компанія" Джуня С.В., представника Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального Головного управління Міндоходів Савкіної О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Лисичанська нафтова інвестиційна компанія" на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2013 р. у справі № 812/8428/13-а за позовом Приватного акціонерного товариства "Лисичанська нафтова інвестиційна компанія" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального Головного управління Міндоходів про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 11.06.2013 №0000152302, 0000162302, 0000172302, 0000182302,-

В С Т А Н О В И В :

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2013 р. у справі № 812/8428/13-а у задоволенні адміністративного позову Приватного акціонерного товариства «Лисичанська нафтова інвестиційна компанія» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального Головного управління Міндоходів про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 11.06.2013 № 0000152302, 0000162302, 0000172302, 0000182302 - відмовлено повністю.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, позивачем - Приватним акціонерним товариством "Лисичанська нафтова інвестиційна компанія" подана апеляційна скарга, в якій просить скасувати вищевказану постанову та прийняти нову про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Мотивами апеляційної скарги особа, яка її подала, зазначає порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також невідповідність висновків суду обставинам справи та неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги встановила наступне.

ПрАТ «ЛИНІК» зареєстровано в якості юридичної особи виконавчим комітетом Лисичанської міської ради Луганської області 16.12.2002 (том 1 арк. справи 16, 17).

Постановою слідчого СВ ПМ Дніпродзержинської ОДПІ від 12.03.2013 в рамках кримінальної справи № 99124404 відносно директора ПП «Таір-Д» ОСОБА_5 було призначено позапланову виїзну документальну перевірку ПАТ «Лисичанська нафтова інвестиційна компанія» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємства за період з 01.01.2009 по 30.04.2012 по правових взаємовідносинах з ПП «Таір-Д», ПП «Промислове будівництво», ПП «Ударник», ПП «Торговий дім «Альфа строй», ТОВ «ЛТД» (том 3 арк. справи 69-70).

У період з 14.05.2013 по 20.05.2013 СДПІ було проведено позапланову виїзну перевірку ПрАТ «ЛИНІК» щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків - ПП «Таір-Д», їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.01.2009 по 30.04.2012, про що було складено акт від 27.05.2013 № 4/23-0/32292929 (том 1 арк. справи 92-185). Перевіркою встановлено порушення: п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого завищено податковий кредит з ПДВ на суму 111537 грн. за період з серпня 2010 року по листопад 2010 року; п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України - завищено податковий кредит на 454453 грн. за період з січня 2011 року по грудень 2011 року; п.п. 7.4.1 п. 7.4, п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» - завищено суму від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ на 26377 грн. за жовтень 2010 року; п. 200.1, п. 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України - завищено суму від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ на 366446 грн., в т.ч. за січень, березень, травень, липень, серпень, вересень, жовтень, грудень 2011 року; п.п. 7.7.1 п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» - занижено суму, яка підлягає перерахуванню до бюджету на 46866 грн., у тому числі за серпень 2010 року, вересень 2010 року; абз. «а» п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» - завищено суму бюджетного відшкодування ПДВ на 64671 грн. за листопад 2010 року; п. 200.2 Податкового кодексу України - занижено суму, яка підлягає нарахуванню до бюджету на суму 267105 грн., в т.ч. за лютий, квітень, червень 2011 року; абз. а) п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України - завищено суму бюджетного відшкодування ПДВ на 217347 грн., у т.ч. за серпень, вересень, жовтень, листопад 2011 року, січень 2012 року; п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок чого занижено податок на прибуток в розмірі 175154 грн. у 1 кварталі 2011 року; п.п. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2, п.п. 138.8.1 ст.138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток за 2-4 квартали 2011 року всього в сумі 337804 грн.

Вказані висновки податковим органом зроблено у зв'язку з непідтвердженням реальності господарських взаємовідносин між позивачем та ПП «Таір-Д».

На підставі акту перевірки СДПІ було винесено податкові повідомлення-рішення: від 11.06.2013 № 0000182302, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 512959 грн., у т.ч. за основним платежем - 512958 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 1 грн.; від 11.06.2013 № 0000172302, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 392823 грн.; від 11.06.2013 № 0000162302, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних податкових періодів) з податку на додану вартість та зобов'язано сплатити суму податку в розмірі 232273 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 124841,25 грн.; від 11.06.2013 № 0000152302, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 325688,50 грн., у т.ч. за основним платежем - 313971 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 11717,50 грн. (том 1 арк. справи 18-21).

Вказані податкові повідомлення-рішення було оскаржено ПрАТ «ЛИНІК» в адміністративному порядку, однак, скарги позивача залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення - без змін (том 1 арк. справи 192-215).

Суд апеляційної інстанції вважає вірним висновок суду першої інстанції, стосовно того, що при вирішенні даного спору слід керуватися Законами України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 № 283/97-ВР, «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР і Податковим кодексом України.

Відповідно до пункту 2.1 статті 2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 № 283/97-ВР (далі - Закон № 283) платниками податку, зокрема, є суб'єкти господарської діяльності, бюджетні, громадські та інші підприємства, установи та організації, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку як на території України, так і за її межами.

Статтею 3 Закону № 283 встановлено, що об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами (пункт 4.1 статті 4 Закону № 283).

Валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) такими платниками податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності (пункт 5.1 статті 5 Закону № 283).

Відповідно до п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону № 283 до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених п. п. 5.3-5.7 цієї статті.

Як слідує зі змісту п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону № 283, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Розділом ІІІ Податкового кодексу України також визначено платників податку на прибуток, порядок визначення та справляння податку на прибуток.

Відповідно до положень пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктами 138.5, 138.10 - 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього кодексу.

Згідно з підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР (далі - Закон № 168) податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону № 168 датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунка (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Підставою для нарахування податкового кредиту відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168 є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168 не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Таким чином, право платника податку - покупця на податковий кредит кореспондується з податковими зобов'язаннями іншого платника податку - постачальника товарів (послуг), який зобов'язаний включити до податкових зобов'язань суму податку на додану вартість, сплачену (нараховану) покупцем у ціні придбання товарів (послуг).

Відповідно до положень підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168 податковий кредит звітного періоду складається із суми податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Тобто, до складу податкового кредиту звітного періоду відносяться суми податку, сплачені в ціні товару при його придбанні, якщо платник податку мав підстави включити витрати на придбання товару до складу валових витрат відповідно до вимог статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Розділ V Податкового кодексу України визначає платників податку на додану вартість, об'єкт оподаткування, дату виникнення податкових зобов'язань, порядок визначення бази оподаткування, розміри ставок податку, порядок визначення суми податку та строки проведення розрахунків тощо.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 цієї ж статті визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з положеннями пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Абз. 1 пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України передбачено, що в разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суми податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, неправомірно заявленої до повернення суми бюджетного відшкодування та/або неправомірно заявленої суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість.

Згідно з пунктом 7 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та бухгалтерську звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIVпервинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, то відповідні документа не можуть вважатися первинними для цілей податкового обліку навіть за наявності усіх формальних реквізитів, що передбачені для певного виду документа чинним законодавством.

Частинами другою та третьою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Статтею 8 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менш трьох років, несе власник або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до установчих документів.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Судами проаналізовано первинну бухгалтерську документацію, на підставі якої позивачем було визначено показники податку на прибуток і податку на додану вартість та, відповідно, сформовано податковий кредит та визначено суму бюджетного відшкодування, що відображено в податкових деклараціях (том 1 арк. справи 22-90, том 3 арк. справи 139-248).

Судами установлено, що 09.03.2010, 26.10.2010, 21.02.2011 між ПП «Таір-Д» (продавець) та позивачем (покупець) було укладено договори купівлі-продажу натру їдкого технічного (соди каустичної) та додаткові угоди до договорів (том 3 арк. справи 22-60).

Протягом серпня-грудня 2010 року та січня-грудня 2011 року ПП «Таір-Д» видало позивачу податкові накладні (том 2 арк. справи 10, 13, 16, 19, 22, 25, 28, 31, 34, 37, 40, 43, 46, 50, 53, 56, 59, 62, 65, 67, 70, 73, 76, 80, 83, 86, 90, 93, 97, 101, 105, 109, 113, 117, 121, 125, 129, 133, 137, 141, 145, 149).

На підставі вказаних податкових накладних позивачем було сформовано податковий кредит з податку на додану вартість та визначено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню.

На підтвердження реальності постачання товару позивачем надано накладні, видаткові накладні, прибуткові ордери, товарно-транспортні та залізничні накладні (том 2 арк. справи 11, 12, 14, 15, 17, 18, 20, 21, 23, 24, 26, 27, 29, 30, 32, 33, 35, 36, 38, 39, 41, 42, 44, 45, 47, 48, 51, 52, 54, 55, 57, 58, 60, 61, 63, 64, 66, 68, 69, 71, 72, 74, 75, 77, 78, 81, 82, 84, 85, 87, 88, 89, 91, 92, 94, 95, 96, 98, 99, 100, 102-104, 106-108, 110-112, 114-116, 118-120, 122-124, 126-128, 130-132, 134-136, 138-140, 142-144, 146-148, 150-152, том 4 арк. справи 11-14). На підтвердження якості товару позивачем надано висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи, листи обліку продукції, паспорти (том 2 арк. справи 180-181, 191-250, том 3 арк. справи 1-21).

Проте, судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що вироком Заводського районного суду м. Луганська від 16.04.2013 у справі № 208/2357/13-к ОСОБА_5, директора ПП «Таір-Д», визнано винною у скоєнні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 205, ч. 1 ст. 358 КК України (том 4 арк. справи 135-138). У вироку зазначено наступне: «ОСОБА_5, маючи злочинний намір на фіктивне підприємництво, діючи навмисно в інтересах невстановлених осіб, створила суб'єкт підприємницької діяльності ПП «Таір-Д» з метою прикриття незаконної діяльності, зареєструвавши його на своє ім'я, достовірно знаючи, що вона не буде здійснювати підприємницьку діяльність даного підприємства. Реалізувавши свій злочинний намір на фіктивне підприємництво, … ОСОБА_5 в період з 04.03.1999 року по 14.06.2012 року, використовуючи реквізити зазначених фіктивних підприємств створених нею незаконно, документально оформлювала безтоварні господарські операції по нібито придбанню суб'єктами підприємницької діяльності товарів, робіт (послуг)».

Відповідно до частини 4 статті 72 КАС України вирок суду в кримінальні справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

За таких обставин суд вважає, що ПП «Таір-Д» не могло здійснювати фінансово-господарську діяльність, а також дії, спрямовані на встановлення, зміну або припинення правовідносин, та здійснювати фактичні дії, спрямовані на виконання взятих на себе зобов'язань.

Щодо питання про підтвердження факту транспортування товару колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, що позивачем надано залізничні та товарно-транспортні накладні не за весь період господарських взаємовідносин з ПП «Таір-Д», щодо якого податковим органом виявлено порушення, а тільки за період з травня 2011 року по грудень 2011 року.

Стосовно документів, наданих позивачем на підтвердження якості товару (паспортів якості), слід зазначити, що в якості виробника натру їдкого технічного зазначено ПАТ «Дніпроазот». Відношення ПП «Таір-Д» до даного товару зі вказаних документів не можливо встановити.

Колегія погоджується з висновками про те, що навіть надання податковому органу всіх належним чином оформлених документів первинного бухгалтерського обліку не може бути підставою для отримання податкової вигоди за безтоварними операціями.

Посилання позивача на те, що в подальшому товар відповідно до накладних-вимог на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів, актів на списання та звітів про витрати (том 4 арк. справи 15-39) було використано підприємством у своїй господарській діяльності, суд до уваги не бере, оскільки зазначені документи свідчать лише про те, що натр їдкий (сода каустична) використовувався позивачем, однак, не свідчать, що саме цей товар надійшов від ПП «Таір-Д».

Щодо тверджень позивача про відсутність у СДПІ, виходячи зі змісту п. 86.9 ст. 86 ПК України, підстав для винесення податкових повідомлень-рішень, слід зазначити наступне. Чинне законодавство не містить обмежень щодо винесення податкових повідомлень-рішень відносно підприємства, що перевіряється, на підставі постанови слідчого, винесеної в рамках кримінального провадження стосовно посадових осіб підприємства - контрагента платника. Оскільки СДПІ проведено перевірку на підставі постанови слідчого Дніпродзержинської ОДПІ від 12.03.2013 в рамках кримінальної справи № 99124406, порушено відносно директора ПП «Таір-Д» ОСОБА_5, а не відносно посадових осіб ПрАТ «ЛИНІК», суд вважає, що перевірку податковим органом проведено правомірно.

Доводи позивача про те, що судовим рішенням, яке набрало законної сили, встановлено реальність господарських операцій ПрАТ «ЛИНІК» з ПП «Таір-Д», суд оцінює критично з наступних підстав. Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 05.06.2012 у справі № 2а/1270/3653/12 визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення СДПІ від 12.04.2012 № 0000078022 (том 1 арк. справи 216-231). При цьому, як слідує зі змісту судового рішення та підтверджується поясненнями сторін, вказане податкове повідомлення-рішення було винесено за результатами перевірки господарських операцій між ПрАТ «ЛИНІК» та ПП «Таір-Д» за період - грудень 2010 року. Однак, вказаний період не був предметом перевірки в даній справі.

Відповідно до ч.1 ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 185, 195, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Лисичанська нафтова інвестиційна компанія" - залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2013 р. у справі № 812/8428/13-а - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Ухвала в повному обсязі складена та підписана колегією суддів 29.01.2014 р.

Колегія суддів : В.В. Попов

О.П.Лях

О.А.Нікулін