Постанова № 36876809, 16.01.2014, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2014 року /11 год. 00 хв./ Справа № 808/8915/13-а м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Нестеренко Л.О., розглянувши у місті Запоріжжі у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі

м. Запоріжжя

до Публічного акціонерного товариства «Український графіт»

про відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах,

ВСТАНОВИВ:

Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя (далі позивач, УПФУ в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя) звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Публічного акціонерного товариства «Український графіт» (далі відповідач, ПАТ «Український графіт»), в якому просить стягнути з відповідача на користь Пенсійного фонду України суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій за віком, призначених на пільгових умовах, у розмірі 100444 грн. 67 коп.

Свої вимоги позивач обґрунтував тим, що відповідач, у порушення вимог чинного законодавства з питань пенсійного забезпечення, не відшкодував Пенсійному фонду суму витрат на виплату та доставку пенсії, призначеної на пільгових умовах, згідно п. б) ч. 1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», яка була виплачена Пенсійним фондом України колишнім працівникам ПАТ «Український графіт» за період з липня по жовтень 2013 року включно.

13 грудня 2013 року позивачем до суду подана заява (вх.№48956), якою він збільшив розмір позовних вимог на суму невідшкодованих ПАТ «Український графіт» фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, за листопад 2013 року в розмірі 25270 грн. 06 коп. У зв'язку з цим позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість з фактичних витрат на виплату та доставку пенсій за віком, призначених на пільгових умовах, у розмірі 125714 грн. 73 коп., за період з липня по листопад 2013 року включно.

Оскільки подана позивачем заява від 13.12.2013 про збільшення розміру позовних вимог не суперечить приписам ч. 1 ст. 137 Кодексу адміністративного судочинства (далі КАС України) суд прийняв її до розгляду.

Представники сторін у судове засідання 16.01.2014 не з'явились.

Представником позивача до суду подане письмове клопотання (вх.№51225 від 27.12.2013) у якому він просить розглянути справу за його відсутні, у порядку письмового провадження, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Представник відповідача позов не визнав, просить суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. У письмових запереченнях (вх.№48310 від 10.12.2013) та у письмових запереченнях (вх.№1406 від 16.01.2014) вказує на безпідставність заявлених позовних вимог. Так представник відповідача зазначає, що УПФУ в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя необґрунтовано включено до відшкодування додаткові пенсії, доплати, надбавки та підвищення, які не включаються до розміру фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, що підлягають відшкодуванню, оскільки виплачуються за рахунок коштів Державного бюджету України, та необґрунтовано зараховано до суми відшкодування фактичні витрати на доставку пенсій, призначених за стажем роботи до 1992 року. Також представник відповідача вказує, що позивачем при визначенні розміру відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій пропорційно роботи на підприємстві відповідача не враховано стаж роботи працівників на інших підприємствах. Представник відповідача вважає, що відсутні належні докази виплати та доставки пенсій як підстава для здійснення відшкодування таких витрат, у зв'язку з чим просить у задоволенні позову відмовити. Разом з цим, у письмових запереченнях від 16.01.2013 представник відповідача просить розглянути справу за його відсутності, у порядку письмового провадження.

Згідно ч. 4 ст. 122 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши наявні матеріали та фактичні обставини справи, дослідивши і оцінивши надані докази в їх сукупності, суд встановив наявність достатніх підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що відповідач є платником збору на обов'язкове пенсійне страхування відповідно до Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування», а також платником страхових внесків відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Статтею 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» №400 від 26.06.1997 (далі Закон № 400) визначено, що платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників.

Судом з'ясовано, що колишнім працівникам ПАТ «Український графіт», а саме ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 та ОСОБА_15, які були зайняті на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №2, в різні роки були призначені пенсії на пільгових умовах відповідно до п. б) ч. 1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», що підтверджується наявними у матеріалах справи протоколами про призначення пенсії. Пільговий стаж цих пенсіонерів підтверджуються наявними у матеріалах справи довідками, які уточнюють особливий характер роботи, виданих ВАТ «Український графіт» правонаступником якого є відповідач.

Статтею 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» №400/97-ВР від 26 червня 1997 року встановлено, що платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників.

Відповідно до абзацу 4 п.1 статті 2 зазначеного закону об'єктом оподаткування є фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів «б» - «з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Статтею 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначені категорії працівників, які мають право на пенсію за віком на пільгових умовах. До 17.02.2000 вказана стаття, крім визначення категорій працівників, які мають право на пенсію за віком на пільгових умовах, регулювала порядок внесення підприємствами та організаціями плати до Пенсійного фонду, що покривала витрати на виплату і доставку пенсій, призначений відповідно до підпунктів б) - з) ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України» від 17.02.2000 норму що регулювала дане питання у ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» виключено та врегульовано порядок покриття витрат на виплату та доставку пільгових пенсій шляхом введення окремого виду збору на обов'язкове державне пенсійне страхування у Закон України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування», яким передбачено, що платники збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, передбачені п. 1 цього Закону, повинні сплачувати збір на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірах, встановлених ст. 4 цього Закону, що визначається у відсотковому відношенні до об'єкта оподаткування, який передбачено ст. 2 цього Закону. Суб'єкти підприємницької діяльності, незалежно від форми власності, повинні сплачувати збір на обов'язкове державне пенсійне страхування у 100% розмірі від об'єкта оподаткування, яким є фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до підпунктів б) - з) ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Цей порядок компенсації витрат Пенсійного фонду України не змінився у зв'язку з набранням Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» 09.07.2003 № 1058-IV чинності з 01.01.2004.

Пунктом б) ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що:

б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи - жінкам.

Розмір сум і порядок відшкодування вказаних витрат Пенсійному фонду України врегульований розділом 6 Інструкції «Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України» №64/8663 від 16 січня 2004 року.

Відповідно до п. 6.4 Інструкції, розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами надходження доходів органів Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону.

Пункт 6.5 Інструкції визначає, що розрахунки складаються на підставі відомостей відділів з призначення пенсій органів Пенсійного фонду України, які подаються згідно з додатком 8 до 1 січня поточного року та протягом 10 днів з дня прийняття рішення про призначення нової пенсії. Тобто, нормативно правовим актом на органи Пенсійного фонду України покладено обов'язок визначати розмір відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій.

Пунктом 6.8 Інструкції визначено, що підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні суму фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах. У разі зміни розміру пенсії або настання обставин, які впливають на суму відшкодування (смерть пенсіонера, зміна місця проживання та інше), органи Пенсійного фонду повідомляють про це підприємства в місячний термін з моменту виникнення цих обставин.

Матеріали справи свідчать про те, що позивачем на адресу відповідача своєчасно надсилались розрахунки фактичних витрат на виплату і доставку пільгової пенсії зазначеним у позові пенсіонерам. Доказів оскарження цих розрахунків, так само як і доказів їх скасування суду не надано.

Розмір виплачених пенсій підтверджується відповідними довідками позивача.

Абзацом 8 п. 3 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування» передбачено, що органи Пенсійного фонду України мають право звертатись до суду чи до господарського суду з позовом про стягнення недоїмки. Несплачені суми фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій стягуються відповідно до норм вказаного Закону.

Згідно ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Стосовно посилання відповідача на непропорційний розподіл стажу роботи на підприємствах, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до п. 6.2 Постанови правління Пенсійного фонду України «Про затвердження Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України» від 19.12.2003 за №21-1, витрати на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах особам, які мають стаж, що дає право на призначення цих пенсій на декількох підприємствах, покриваються цими підприємствами пропорційно стажу роботи з урахуванням вимог абзацу третього пп. 1 п. 2 розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». При цьому стаж роботи на останньому підприємстві враховується у повному обсязі, а з попередніх місць роботи осіб він додається до стажу, необхідного для призначення пенсій на пільгових роботах.

Наявними у матеріалах справи розрахунками фактичних витрат на виплату та доставку пенсій підтверджується розмір (пропорційно до стажу роботи) суми до відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пенсії, призначеної зазначеним у позові пенсіонерам, які були зайняті на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №2.

Окрім того, заперечення відповідача проти позову суд вважає необґрунтованими оскільки, по-перше, правомірність нарахування пільгової пенсії, наявність у зазначених в позові пенсіонерів необхідного стажу для нарахування такої пенсії, розмір фактично отриманих пенсій підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами, в тому числі розрахунками та довідками позивача, по-друге, розмір виплачених пенсій не є предметом оскарження у справі.

З огляду на наведене, оскільки матеріали справи свідчать про наявність у відповідача заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій за віком, призначених на пільгових умовах, у розмірі заявленому до стягнення, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до приписів п. 4 ст. 94 КАС України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 71, 94, 159-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути із Публічного акціонерного товариства «Український графіт» (ідентифікаційний код 00196204) на користь Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя (ідентифікаційний код 20508396) суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій за віком, призначених на пільгових умовах, за період з липня по листопад 2013 року включно, у розмірі 125714 (сто двадцять п'ять тисяч сімсот чотирнадцять) гривень 73 копійки.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Л.О. Нестеренко