Постанова № 36876580, 22.01.2014, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 817/4033/13-а

22 січня 2014 року 14год. 00хв. м. РівнеРівненський окружний адміністративний суд у складі судді Гломба Ю.О. за участю секретаря судового засідання Маринич В.М. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Головачик В.О.

відповідача: представник Шурин О.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Приватного акціонерного товариства "Костопільський завод скловиробів" до Костопільської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Костопільський завод скловиробів" звернулося до суду з позовом до Костопільської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Рівненській області про визнання неправомірним та скасування податкового повідомленя-рішеня від 07.11.2013 року № 00000822200.

Позовні вимоги в повній мірі були підтримані представником позивача в судовому засіданні та обґрунтовані наступним.

Костопільською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Рівненській області проведено позапланову документальну перевірку з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податку на додану вартість при проведені фінансово-господарських операцій з ТОВ ВТК "Сіті-Скло" за лютий-березень 2013 року та ТОВ "ЦК Захід" за квітень-травень 2013 року про що складено Акт 275/22/30923971 від 28.10.2013 року.

Перевіркою встановлені порушення п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість в період, що перевірявся на загальну суму 91600,00 грн., в тому числі за лютий місяць 2013 року в сумі 36345,00 грн., за березень місяць 2013 року в сумі 31631,00 грн., за травень місяць 2013 року в сумі 23624,00 грн.

Підставою для прийняття такого висновку були договори з ТОВ "Сіті Скло" та ТОВ "ЦК Захід" укладені поза межами господарської діяльності підприємства та необґрунтовано наявність розумних економічних або інших причин (ділової мети) укладення договорів.

Позивач вважає такі висновки безпідставними, такими, що не відповідають фактичним обставинам справи та просить позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, суду пояснив, що в ході перевірки було встановлено взаємовідносини Приватного акціонерного товариства "Костопільський завод скловиробів" та ТОВ ВТК "Сіті Скло" за період з 01.02.2013 року по 31.03.2013 року, на предмет купівлі в останнього доломіту мало залізистого та компенсації послуг з його перевезення на загальну суму 445549,54 грн. в т.ч. ПДВ - 74258,25 грн. Встановлено взаємовідносини Приватного акціонерного товариства "Костопільський завод скловиробів" з ТОВ ЦК "Захід" за період з 01.04.2013 року по 31.05.2013 року на предмет купівлі в останнього асфальтобетону на загальну суму 154840,63 грн. в т.ч. ПДВ-25806,77 грн.

До перевірки не надані сертифікати якості, товарно-транспортні накладні, первинні документи на підставі яких проводився бухгалтерський облік. Податковий орган вважає, що операції з придбання та реалізації не мали реального товарного характеру, товар не перевозився і не зберігався та не використовувався у виробництві. З урахуванням вказаних обставин податковий орган дійшов висновку про порушення позивачем п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в період, що перевірявся на загальну суму 91600,00 грн в т.ч. за лютий 2013 року в сумі 36345,00 грн., за березень 2013 року в сумі 31631,00 грн., за травень 2013 року в сумі 23624,00 грн.

З наведених підстав представник відповідача оскаржуване податкове повідомлення-рішення вважає правомірними, в задоволенні позову просить відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, повно і всебічно з'ясувавши всі обставини адміністративної справи в їх сукупності, перевіривши їх дослідженими у судовому засіданні доказами, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення повністю з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач - Приватне акціонерне товариство "Костопільський завод скловиробів" зареєстроване як юридична особа 21.08.2000 р., основним видом діяльності є виробництво порожнистого скла (Т2, а.с. 4-34).

На підставі направлення від 15 жовтня 2013 року №96 виданого Костопільською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Рівненській області (надалі Костопільська ОДПІ) посадовими особами Костопільської ОДПІ згідно із ст.20 розділу І підпунктом 75.1.2. пунктом 75.1. статті 75, підпунктом 78.1.1 пункту 78.1 ст 78, підпунктом 82.2 статті 82 глави 8 розділу ІІ Податкового кодексу України та відповідно до наказу Костопільської ОДПІ від 14.10.2013 року 3180 проведена позапланова виїздна перевірка Приватного акціонерного товариства "Костопільський завод скловиробів" (скорочене найменування ПрАТ "КЗС") з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податку на додану вартість при проведенні фінансово-господарських операцій з ТОВ ВТК "Сіті Скло" за лютий-березень 2013 року та з ТОВ "ЦК Захід" за квітень-травень 2013 року.

Результати перевірки оформлені актом від 28.10.2013 року № 275/22/30923971 (а.с.11-39).

Згідно висновків акта перевірки, перевіркою встановлено порушення ПрАТ "Костопільський завод скловиробів" пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість в період, що перевірявся на загальну суму 91600,00 грн в т.ч. за лютий 2013 року в сумі 36345,00 грн., за березень 2013 року в сумі 31631,00 грн., за травень 2013 року в сумі 23624,00 грн.

На підставі вказаного акта перевірки Костопільською ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 07 листопада 2013 року № 00000822200, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 137400,00 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 91600,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 45800,00 грн. (Т.1, а.с.9).

Вважаючи таке податкове повідомлення-рішення протиправним, позивач звернувся до суду за захистом порушеного права.

Висновки відповідача, відображені в акті перевірки які ґрунтуються на твердженнях про безтоварність господарських операцій позивача з ТОВ ВТК "Сіті-Скло" за лютий-березень 2013 року та ТОВ "ЦК Захід" за квітень-травень 2013 року суд вважає безпідставними та такими, що ґрунтуються не на нормах закону та фактичних обставинах здійснення господарських операцій, а на припущеннях органу доходів і зборів.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Згідно із частиною другою ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996-XIV від 16.07.1999 року (надалі - Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"), бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Згідно ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" факт здійснення господарських операцій фіксується первинними документами.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальну зміну майнового стану суб'єкта господарювання, яка фіксується шляхом складення контрагентами первинних документів.

Вимога щодо реальної зміни майнового стану суб'єкта господарювання кореспондує з положеннями розділів ІІІ, V Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (надалі - Податковий кодекс України), якими встановлено порядок формування платниками податків валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість та визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств і податком на додану вартість.

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 розділу ІІІ Податкового кодексу України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, інших витрат, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 розділу ІІІ Податкового кодексу України, витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку та витрати банківських установ.

Пунктом 138.2 статті 138 розділу ІІІ Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

В силу вимог пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 розділу ІІІ Податкового кодексу України до складу витрат не включаються витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

В свою чергу, відповідно до пп. "а" п. 198.1 ст. 198 розділу V Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 розділу V Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.6 ст. 198 розділу V Податкового кодексу України передбачено, що до податкового кредиту не відносяться суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Як встановлено судом, 12 грудня 2012 року між ПрАТ "Костопільський завод скловиробів" (Покупець) та ТОВ ВТК "Сіті-Скло" (Продавець) було укладено договір купівлі-продажу, згідно якого, Продавець зобов'язувався передати у власність а покупець прийняти і оплатити наступний товар: доломіт малозалізнистий. Постачання товару здійснювалось залізничним транспортом (Т.1., а.с.42-44).

На виконання умов договору ОВ ВТК "Сіті-Скло" відвантажено продукцію, що підтверджується видатковими накладними (Т.1, а.с.45,48,52,56,59,62,66,68,71):

№Видаткова накладнаПДВ (грн.)Сума з ПДВ (грн.)1№8 від 31.01.13 р.14934,9189609,442№10 від 12.02.13 р.4975,6629853,983№12 від 14.02.13 р.9894,4859366,884№14 від 16.02.13 р.4995,4529972,695№18 від 22.02.13 р.4902,9929417,936№20 від 23.02.13 р.9878,6559271,917№22 від 25.02.13 р.4963,7929782,768№27 від13.03.13 р.9890,5259343,139№29 від 18.03.13 р.9821,8058930,82Всього74258,25445549,54Допитані судом в якості свідків працівники підприємства позивача ОСОБА_5, ОСОБА_6 підтвердили факт підписання видаткових накладних.

За отриманий доломіт ПрАТ "Костопільський завод скловиробів" перераховано грошові кошти в загальній сумі 456659,06 грн. з ПДВ.

В зв'язку із здійсненням відвантаження доломіту ТОВ ВТК "Сіті Скло" було виписано для ПрАТ "Костопільський завод скловиробів" податкові накладні (Т.1а.с.82-90):

№Податкова накладнаЗагальна сума з ПДВ ( грн.)Сума ПДВ (грн.)1.№8 від 31.01.2013 р.89609,4414934,912.№2 від 12.02.2013 р.29853,984975,663.№4 від 14.02.2013 р.59366,889894,484.№6 від 16.02.2013 р.29972,694995,455.№10 від 22.02.2013 р.29417,934902,99Всього за лютий 2013 р.238220,9236344,58 6.№12 від23.02.2013 р.59271,919878,657.№14 від 25.02.2013 р.29782,764963,798.№5 від 13.03.2013 р.59343,139890,529.№7 від 18.03.2013 р.58930,829821,80Всього за березень 2013 р.207328,6231631,43 Разом445549,5467976,01Фактичне переміщення товару від Постачальника до Покупця підтверджується залізничними накладними з датою відправлення вантажу: 31.01.2013р., 12.02.2013р., 14.02.2013р., 16.02.2013р., 22.02.2013р., 25.02.2013р., 28.02.2013р., 13.03.2013р., 18.03.2013 р. (Т.1а.с.46,49,53,54,57,60,63,67,69,72,).

Як свідчать матеріали справи придбаний доломіт було оприбутковано на склад згідно оборотно-сальдових відомостей за період з лютого по березень 2013 року (Т.1, а.с.74-75). Придбаний товар було передано в складальний цех для обробки і приготування шихти. В лютому та березні 2013 року доломіт було використано у виробництві склотари. Дані обставини підтверджуються звітами про використання сировини (Т.1, а.с.74-81).

Представник відповідача звернула увагу суду на ту обставину, що згідно первинних бухгалтерських документів позивачем здійснювалось придбання доломіту малозалізистого, одночасно, згідно Промислового регламенту до складу шахти має входити доломіт металургійний.

З даного приводу судом встановлено таке.

Відповідно до промислового регламенту на виробництво скла медичного та виробів з нього, скляної тари для харчових продуктів та парфумерії, затвердженого Головою правління ПрАТ "Костопільський завод скловиробів" Філімонюком А.А. до складу шихти (суміш оброблених сировинних матеріалів для варки скломаси) входить доломіт (Т.2, а.с.35-39).

Представник позивача в судовому засіданні підтвердив необхідність придбання доломіту, як обов'язкового компоненту технологічного процесу скловаріння та пояснив, що згідно промислового регламенту ПрАТ "Костопільський завод скловиробів" до складу компонентів шихти входить доломіт металургійний або доломіт малозалізистий (ДМ-1).

Доломіт металургійний - це визначення в промисловому регламенті обумовлене специфікою роботи підприємства. Позивач випускає безколірну харчову тару, де регламентується вміст оксиду заліза у склі не більше 0,1%. Відповідно до цього проходить відбір сировини із найменшим вмістом окису заліза, тому зараз використовується доломіт малозалізистий. При переході підприємства на випуск тари темно-коричневого забарвлення, вміст оксиду заліза в складі допускається більший, і тому доцільно і економічно обґрунтовано використовувати сировину із більшим вмістом оксиду заліза, не міняючи техноголічний регламент.

Формулювання "доломіт метарулгійний" дає змогу використовувати для потреб виробництва будь-які марки доломіту, які необхідні конкретно для виробництва тої чи іншої скляної тари.

Також в промисловому регламенті визначаються ГОСТи та ТУ У, згідно яких працює товариство. Зокрема, згідно ТУ У 14.1-00191856-010:2007 визначаються марка доломіту (ДМ-1 ) зазначена в промисловому регламенті.

Окрім того, на підтвердження можливості використовувати придбаного доломіту для потреб виробництва, позивач долучив до матеріалів справи протоколи хімічного аналізу доломіту (Т.2, а.с.217-220).

Вказані обставини підтвердив також допитаний судом в якості свідка працівник підприємства позивача - ОСОБА_7 - начальник хімічної лабораторії.

Як встановлено з акта перевірки окрім вищезазначених обставин в обґрунтування своєї позиції орган доходів і зборів посилається на лист №14647/7/05-067-22-2 від 30.07.2013 року згідно якого ДПІ у Ленінському районі м.Донецька надіслала акт від 17.06.2013 року №918/22-2/364849829 про результати документальної позапланової виїзної перевірки перевір ТОВ ВТК "Сіті-Скло" з питань визначення достовірності формувань податкових зобов'язань і податкового кредиту з податку на додану вартість підприємства за період лютий, березень 2013 року. У відповідності до даних автоматизованої системи співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів за лютий березень 2013 року встановлено розбіжність між податковими зобов'язаннями ПП "Фірма Укрпромтрейд" та податковим кредитом ТОВ ВТК "Сіті Скло". ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровськ складено акт №1428/224/34734302 від 26.04.2013 року, яким встановлено, що станом на 18.04.2013 року підприємство має стан "9" - направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням відсутність в достатній кількості трудових ресурсів, складських приміщень, здійснення діяльності направленої на надання податкової вигоди від третіх осіб.

13.06.2013 року рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду по справі №804/6286/13-а було визнано протиправними дії ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська щодо коригування показників податкової звітності ПП "Фірма Укрпромтрейд" за грудень 2012 року, січень 2013 року, лютий 2013 року, березень 2013 року в електронній базі даних "Деталізована інформація по платнику податку на додану вартість щодо результатів автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України" на підставі акта №1320/152/34734302 від 18.04.2013 року та акта №1428/224/34734302 від 26.04.2013 року та зобов'язано ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська відновити в електронній базі даних "Деталізована інформація по платнику податку на додану вартість щодо результатів автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України" показники податкової звітності ПП "Фірма Украпромтрейд", що зазначені в податковій декларації з податку на вартість за грудень 2012 року, січень, лютий, березень 2013 року.

Крім цього, судом встановлено, що 19.04.2013 року між ПрАТ "Костопільський завод скловиробів" (Покупець) та ТОВ "ЦК Захід" (Постачальник) укладений договір поставки. Відповідно до укладеного договору Постачальник зобов'язується поставляти та передавати у власність Покупця продукцію - асфальтбетон, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити (Т.1а.с.91-96).

На виконання умов договору ТОВ ЦК "Захід" відвантажено продукцію (Т.1а.с.97-99):

№Видаткова накладнаПДВ (грн.)Сума з ПДВ (грн.)1№ 1 від 22.04.13 р.8656,7051940,212№2 від 23.04.13 р.8656,7051940,213№4 від 24.04.13 р.8493,3750960,21Всього25806,77154840,63За отриманий асфальтбетон ПрАТ "Костопільський завод скловиробів" сплатив грошові кошти в загальній сумі 154840,63 грн. з ПДВ.

В зв'язку із здійсненням відвантаження асфальтбетону ТОВ "ЦК Захід" було виписано для ПрАТ "Костопільський завод скловиробів" податкові накладні (Т.1а.с.100-102):

№Податкова накладнаЗагальна сума з ПДВ ( грн.)Сума ПДВ (грн.)1.№1 від 13.04.2013 р.51940,218656,702.№2 від 23.04.2013 р.51940,218656,703.№4 від 24.04.2013 р.50960,218493,37 Всього за травень 2013 року154840,6325806,77З моменту отримання асфальтобетону документально було оприбутковано на склад позивача. Даний асфальтобетон було використано на укладання асфальту та здійснення ямкового ремонту дорожнього покриття території підприємства. Укладання асфальту здійснювалось ТОВ "ЦКС "Склобуд".

В травні 2013 р. асфальтобетон, на підставі вимоги №502, було використано. Дані обставини підтверджуються звітами про використання сировини (Т.1, а.с.103-105, Т.2, а.с.243).

Як пояснив представник позивача, загальна площа, на яку було використано асфальтобетонну продукцію складає 900 м2. З даного приводу, на підтвердження використання продукції в господарській діяльності подав додаткові пояснення (Т2, а.с.129-130), документи на право власності та користування земельними ділянками, на яких розміщено підприємство позивача та які підлягали частковому асфальтуванню (Т.2, а.с.131-172), схематичний план підприємства з відображенням заасфальтованих ділянок (Т.2., а.с.244).

Таким чином, господарські операції між ПрАТ "Костопільський завод скловиробів" та ТОВ «ЦК Захід» були здійснені в межах господарської діяльності контрагентів, сторони переслідували мету при їх здійсненні та понесли зміни майнового стану.

Надані позивачем документи на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій по придбанню товарів у ТОВ ВТК "Сіті-Скло" та ТОВ "ЦК Захід" є первинними в розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996-XIV від 16.07.1999 року, відповідають всім необхідним вимогам, передбаченим цим Законом.

Тому, суд приходить до висновку щодо реальності господарських операцій ПрАТ "Костопільський завод скловиробів" з контрагентами ТОВ ВТК "Сіті-Скло" та ТОВ "ЦК Захід" та відповідно щодо правомірності формування на підставі вказаних господарських операцій даних податкового обліку позивача.

Посилання відповідача в акті перевірки на факт здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентами без мети настання реальних наслідків, лише з метою несплати податків, суд вважає таким, що не заслуговує на увагу.

Відповідно до ч. 1-5 ст. 203 Цивільного кодексу України - зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ст. 215 Цивільного кодексу України - підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 228 Цивільного кодексу України - правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Як роз'яснює п. 18 постанови Пленуму Верховного суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 06.11.2009 р. № 9 перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК до них зокрема відносяться: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Таким чином, правочини вчинені позивачем з контрагентами не відносяться до таких, що порушують публічний порядок, а отже не можуть бути визнаними нікчемними у відповідності до ч. 1 ст. 228 Цивільного кодексу України. До матеріалів справи відповідачем не долучено вироків суду, що набрали законної сили та в яких встановлено вину посадових осіб позивача в намірі порушити публічний порядок.

Враховуючи, що на момент проведення перевірки та під час розгляду справи по суті, вирок по кримінальній справі відсутній суд вважає, що висновки органу доходів і зборів про нікчемність правочинів вчинених між позивачем та контрагентами - ТОВ ВТК "Сіті-Скло" та ТОВ "ЦК Захід" є передчасними.

Представник відповідача стверджує, що у ПрАТ "Костопільський завод скловиробів" відсутні ТТН, як доказ перевезення асфальтобетону з контрагентом ТОВ "ЦК "Захід". З таким твердженням суд погодитись не може та зазначає, що відсутність документів на транспортне перевезення товару не є безумовною підставою ставити під сумнів здійснення господарських операцій.

Так, відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України N 363 від 14.10.97 р., товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, а товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно із п. п. 11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.7 вказаних Правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Разом з тим, вказані Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Господарські операції позивача із контрагентами ТОВ ВТК "Сіті-Скло" за лютий-березень 2013 року та ТОВ "ЦК Захід" за квітень-травень 2013 року підтверджуються іншими документами, якими є договора, видаткові накладні, про що вказувалось вище. В сукупності всі ці документи повністю відповідають поняттю "первинні документи", що визначені у ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України".

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач заперечуючи проти позову, правомірність спірного податкового повідомлення-рішення не довів.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити повністю, податкове повідомлення-рішення Костопільської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Рівненській області від 07.11.2013 року №00000822200 визнати протиправним та скасувати повністю.

В силу положень ст. 94 КАС України, судові витрати присуджуються на користь позивача з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнанти протиправним та скасувати проподаткове повідомлення-рішення Костопільської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Рівненській області №00000822200 від 07.11.2013 року.

Присудити на користь позивача Приватного акціонерного товариства "Костопільський завод скловиробів" із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 2748,00 грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Гломб Ю.О.