Вирок № 36875467, 30.01.2014, Могилів-Подільський міськрайонний суд Вінницької області

Справа № 138/2830/13-к

1-кп/138/8/14

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2014 року м. Могилів-Подільський

Могилів-Подільський міськрайонний суд Вінницької області в складі:

головуючого: судді Соколова В.О.,

з участю: секретаря Сілантьєвої Л.А.,

прокурора Загороднюк В.В.,

адвоката ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Могилів-Подільського міськрайонного суду кримінальне провадження № 12012020110000093 по обвинуваченню

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, народився в Російській Федерації, Кабардино-Балкарської республіці, Прохладненського району, станиці Солдатській, проживає в АДРЕСА_2, росіянина, громадянина Російської Федерації, освіта не закінчена вища, не працюючого, не одруженого, раніше судимого:

- Даніловським районним судом Ярославської області за ст. 158 ч.2 п «б» КК РФ, за що перебуває в розшуку в РФ від 13.12.2007 року, розшукова справа № 0717015,

у вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст.185 ч.3, 358 ч.4 КК України,

ВСТАНОВИВ:

В ніч з 26 на 27 серпня 2013 року ОСОБА_2 в с.Озаринці Могилів-Подільського району Вінницької області, маючи намір на таємне викрадення чужого майна та звернення його на свою користь, шляхом зламу замка та віджиму дверей, проник в середину храму Різдва Пресвятої Богородиці Московського патріархату, по проспекту Щорса №1, настоятелем якого являється ОСОБА_4, звідки вчинив крадіжку двох ікон: «Святого великомученика Пантелеймона», «Різдва Пресвятої Богородиці» та «Євангеліє», які згідно довідки Вінницького обласного краєзнавчого музею №417 від 02.09.2013 мають історичну, культурну та художню цінність, орієнтовна вартість яких скаладає: ікони «Святого великомученика Пантелеймона» - 2500 гривень, ікони «Різдва Пресвятої Богородиці» - 3500 гривень, «Євангеліє» - 6500 гривень та грошових коштів із скринь для пожертв в сумі 7809,00 гривень. ОСОБА_2 викрадене погрузив до автомобіля марки «КІА Спортейдж» д.н.з. НОМЕР_1 та з місця події зник, чим заподіяв вищезазначеному храму в особі ОСОБА_4 матеріальної шкоди на загальну суму 20309,00 гривень.

27.08.2013 біля 11.40 год., ОСОБА_2, керуючи автомобілем марки «КІА Спортейдж», д.н.з. НОМЕР_1, був зупинений працівниками міліції на посту ДПС в с.Краснопілка Гайсинського району Вінницької області, де використав шляхом пред'явлення і надання працівникам міліції завідомо підроблене посвідчення водія серії НОМЕР_2, видане 15.08.1997 гр-ну ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2, яке згідно висновку експерта № 311-П від 18.09.2013 має присутні ознаки внесення змін, а саме: переклейка фотокартки.

Органом досудового розслідування ОСОБА_2 також пред'явлена підозра в тім, що:

- в період часу з 30.09.2012 до 23.00 год. 05.10.2012 ОСОБА_2, в с.Сірнички Локачинського району Волинської області, діючи з корисливих мотивів та керуючись метою таємного викрадення чужого майна, умисно, шляхом пошкодження навісного замка вхідних дверей, проник в приміщення Свято-Луківського храму Православної Церкви Московського патріархату, настоятелем якого являється ОСОБА_8, звідки таємно викрав ікони: «Святого Петра і Павла», «Святого Іова Почаївського», «Святого Луки», вартість яких згідно акту екпертизи № 365/1-4 від 24.09.2013 становить 15000 грн. та виносну ікону «Святого Луки», чим спричинив вказаному храму в особі ОСОБА_8 матеріальної шкоди на загальну суму 19500 гривень.

- в період часу з 14.30 год. 21.11.2012 по 14.00 год. 23.11.2012, ОСОБА_2, в с.Дроздні Ковельського району Волинської області, діючи з корисливих мотивів та керуючись метою таємного викрадення чужого майна, умисно, повторно, шляхом пошкодження навісного замка вхідних дверей, проник в приміщення Свято-Михайлівського храму Православної Церкви Московського патріархату, що розташований по вул.Незалежності №10, настоятелем якого являється ОСОБА_9, звідки таємне викрав: «Євангеліє» видавництва Києво-Печерської лаври 1833 року, вартість якого згідно акту експертизи №365/1-4 від 24.09.2013 становить 8000 гривень, ікону «Серафима Саровського», ікону «Архангела Гавриіла», ікону «Архангела Рафаіла» та ікону «Явлення Божої Матері на горі Почаївській у вогневому стовпі», а також грошові кошти в сумі 3000, чим спричинив вищевказаному храму в особі ОСОБА_9 матеральної шкоди на загальну суму 111000 гривень

- в період часу з 03.02.2013 по 14.00 год 09.02.2013, ОСОБА_2, в с.Усичі Луцького району Волинської області, діючи з корисливих мотивів та керуючись метою таємного викрадення чужого майна, умисно, повторно, шляхом пошкодження врізних замків вхідних дверей, проник в приміщення Свято-Стефанівського храму Православної Церкви Московського патріархату, що розташований по вул.Лісовій №3, настоятелем якого являється ОСОБА_10, звідки таємно викрав ікони: «Св.Миколая» та «Богородиця Троєручиця», вартість яких згідно акту експертизи № 365/1-4 від 24.09.2013 становить 11000 гривень, чим спричинив вищевказаному храму в особі ОСОБА_10 матеріальної шкоди на загальну суму 11000 гривень

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 винним себе за ст.185 ч.3 КК України ( по чотирьом епізодам крадіжки ікон з храмів) не визнав, за ст.358 ч.4 КК України визнав і суду пояснив, що протягом останніх шести років займався «антикваріатом», тобто проживаючи з сім'єю в м.Кривий Ріг їздив по містам України, де на ринках, або в осіб скуповував церковні речі: ікони, чаші, книги, тощо, які перепродував по більшій ціні. Останні два роки займався «німецької тематикою» також їздив по містам України, купував, збирав німецьку військову форму, медалі, зброю, яку перепродував, а гроші використовував для утримання сім'ї. Пояснив, що для поїздок по містам України спочатку використовував автомобіль марки «Опель» темно-зеленого кольору, останні два роки - «КІА Спортейдж» срібного кольору, д.н.з.НОМЕР_1, які належали йому на праві власності. Відвідував антикварні ринки в містах: Києві, Донецьку, Львові, Луцьку, Рівне. Пояснив, що від вказаної діяльності мав досить гарні прибутки.

В місті Кривий Ріг проживав в незареєстрованому шлюбі з ОСОБА_13, мають двох неповнолітніх дітей. Знайомий з жителем м.Кривого Рогу ОСОБА_14, який являється йому кумом. ОСОБА_14 іноді звертався до обвинуваченого з проханням позичити кошти. Обвинувачений вирішив дати можливість ОСОБА_14 також заробити гроші і разів п'ять за останні два роки використовував його в якості водія під час поїздок власним автомобілем в міста: Рівне, Луцьк, Придністров'я, так як одному було важко їздити в якості водія. Підтвердив, що 29.09.2012 власним автомобілем був разом з ОСОБА_14 в м.Львові, з 30.09.2012 по 03.10.2012 - в м.Луцьк. В термін часу з 21.11 по 23.11.2012 та з 30.02 по 09.02.2013 в яких містах перебував не пам'ятає; в ніч з 26 на 27 серпня 2013 року перебував автомобілем «КІА Спортейдж» в с.Озаринці Могилів-Подільського району Вінницької області.

Підтвердив, що 30.09.2012 разом з ОСОБА_14, який був в якості водія, перебували в м.Луцьк. На автомобілі «КІА Спортейдж» ОСОБА_14 з м.Луцьк вечером 30.09.2012 відвозив обвинуваченого до с.Юнівка Локачинського району, де він залишався на ніч і зустрічався з жителями Р.Польша для обміну «антикварними речами». Вранці на прохання обвинуваченого ОСОБА_14 автомобілем забрав його на окраїні села Юнівка. У ОСОБА_2 була лише спортивна сумка. В цей же день вони залишили м.Луцьк.

По обставинам перебування в с.Озаринці Могилів-Подільського району Вінницької області пояснив наступне. В серпні місяці 2013 року в м.Кривий Ріг познайомився з особою на ім'я «ОСОБА_19», який попросив обвинуваченого за винагороду відвезти його в с.Озаринці Могилів-Подільського району Вінницької області. Він погодився і 26.08.2013 привіз ОСОБА_19 в с.Озаринці. Зупинився на окраїні села в районі пам'ятника у виді «хреста», де ремонтував машину. ОСОБА_19 автомобілем марки «Опель» поїхав в село, повернувся біля 24.00 год. 26.08.2013, поклав в багажник автомобіля сумку, пакунок і попросив відвезти їх в м.Умань, де вони зустрінуться 27.08.2013 і ОСОБА_19 з обвинуваченим розрахується. Однак, 27.08.2013 приблизно між 11.00-12.00 год. його зупинили працівники ДАІ на посту ДПС в с.Краснопілка Гайсинського району Вінницької області. Обвинувачений разом з документами на автомобіль пред'явив працівнику ДАІ «підроблене» посвідчення водія на ім'я ОСОБА_7. ОСОБА_2 був затриманий, в сумці, пакунку, які належали особі на ім'я ОСОБА_19 і які він перевозив на його прохання в м.Умань, знаходилися 2 ікони, церковна книга «Євангеліє», якісь інструменти, що ОСОБА_2 не належали. Він важає, що особа на ім'я ОСОБА_19 його «підставив».

Не заперечує, що приїхавши з Росйської Федерації в 2007 році для проживання в Україну мав посвідчення водія російського зразка. Був впевнений, що зазначене посвідчення не діє на території України, тому за допомогою послуг комп'ютера на посвідчення водія, яке знайшов, на прізвище ОСОБА_7, переклеїв свою фотографію з метою використання як підставу законного керування трансопртним засобом по території України. Але з'ясував, що посвідчення водія, отримане в Російській Федерації, дійсне на території України. Підроблене посвідчення на ім'я ОСОБА_7 обвинувачений не знищив, а тримав в автомобілі, яке і пред'явив працівникам ДАІ 27.08.2013.

Обвинувачений в судовому засіданні в категоричній формі заявив, що не скоював крадіжок, шляхом проникнення в приміщення храмів, ікон і церковних речей: 30.09-05.10.2012 в с.Сірнички Локачинського району Волинської області; 21.11-23.11.2012 в с.Дроздні Ковельського району Волинської області; 03.02-09.02.2013 в с.Усичі Луцького району Волинської області; в ніч з 26 на 27.08.2013 в с.Озаринці Могилів-Подільського району Вінницької області. Пояснив, що в цьому не було необхідності, так як за шість років зайняття закупівлею та продажем «антикваріату» мав стабільні регулярні доходи, які давали можливість забезпечувати сім'ю.

Пояснив, що відвідуючи в м.Києві «антикварні базари», в 2011 році познайомився з працівником автомагазину ОСОБА_12, який працював продавцем у відділі реалізації запасних частин до автомобілів. Протягом 2011-2013 років обвинувачений, використовуючи можливості знайомого ОСОБА_12, купував в нього запчастини, які коштували набагато дешевше чим в м.Кривий Ріг, перевозив їх в м.Кривий Ріг, де реалізовував по значно вищій ціні. Знаючи, що ОСОБА_12 колекціонує ікони, обвинувачений купуючи в нього запчастини, іноді в рахунок грошей передавав йому ікони, які вимінював, купував на «базарах» м.Києва, м.Луцька, м.Львова та інших. Скільки за цей період і які ікони предав ОСОБА_12 він точно не пам'ятає.

Вважає, що покази його дружини ОСОБА_13, ОСОБА_14, які були допитані в якості свідків в судовому засіданні, під час досудового розслідування не відповідають дійсності, на них чинився психологічний тиск, так як в зал судового засідання ОСОБА_14 приводився в наручниках, його як і співмешканку обвинуваченого протягом чотирьох діб утримували, возили по райвідділам м.Луцьк, Могилів-Подільського, залякували і вони змушені були давати покази, які від них вимагали працівники міліції, що і підтвердили, даючи покази під час слухання кримінального провадження по суті.

Потерпілий ОСОБА_9 - настоятель Свято-Михайлівського храму в с.Дроздні Ковельського району Волинської області, суду показав, що з 14.00 год. 21.11.2012 по 14.00 год. 23.11.2012 храм був зачинений. В цей період невідома особа, шляхом пошкодження навісного замка вхідних дверей храму, проникла в приміщення і викрала: «Євангеліє» видавництва Києво-Печерської лаври 1833 року, ікони «Серафима Саровського», «Архангела Гавриіла», «Архангела Рафаіла» та «Явлення Божої Матері на горі Почаївській у вогневому стовпі», а також грошові кошти в сумі 3000,00 гривень. На 52 сторінці книги «Євангеліє» в правому верхньому кутку олівцем намальована фігура «миші». Точно не пам'ятає, можливо в ніч на 21.11.2012, по розмовам в селі хтось із мешканців села в приміщенні церкви вночі бачив світло в термін часу з 02.00 год. до 04.00 год., нібито блискав фанарик. Підтвердив, що 18.09.2013 в приміщенні Ковельського МВ УМВС України у Волинській області в числі пред'явлених йому для впізнання чотирьох книг «Євангеліє» впізнав під № 3 «Євангеліє», яке було викрадене з Свято-Михайлівського храму, де він являється настоятелем. На 52 сторінці зазначеного «Євангеліє» в правому верхньому кутку намальована фігурка «миші».

Заявив цивільний позов на загальну суму 120000,00 гривень, яка складається з 105000,00 гривень матеріальна шкода,15000,00 гривень - моральна шкода. Матеріальна шкода складаєтья з вартості чотирьох ікон по 25000,00 гривень, ремонту зламаних дверей 2000,00 гривень, а також 3000,00 гривень - викрадені кошти. Моральна шкода - осквернено престол, який потребув переосвячення, порушено благоустрій храму.

Потерпілий ОСОБА_4 - настоятель Храму Різдва Пресвятої Богородиці с.Озаринці Могилів-Подільського району Вінницької області в судовому засіданні пояснив, що 27.08.2013 перебував на зборах в храмі в м.Могилів-Подільському. Приблизно після 11.00 год. в телефонній розмові йому стало відомо, що шляхом пошкодження замка і віджиму дверей в ніч з 26 на 27 серпня 2013 року в приміщення храму проникла невідома особа і скоїла крадіжку двох ікон: «Святого Великомученика Пантелеймона», «Різдва Пресвятої Богородиці» та «Євангеліє», а також грошових коштів з скринь для пожертвувань в сумі 7800,00 гривень. Про що потерпілий повідомив в чергову частину міліції.

Викрадені ікони та «Євангеліє» повернуті йому як потерпілому. Претензій матеріального та морального характеру до обвинуваченого не має.

Свідок ОСОБА_16 суду пояснила, що вона дружина потерпілого настоятеля Храму Різдва Пресвятої Богородиці с.Озаринці Могилів-Подільського району Вінницької області ОСОБА_4. Вранці 27.08.2013 сільський голова по телефону повідомив свідку, що вхідні двері храму пошкоджені і свідок зателефонувала чоловіку, який перебував в м.Могилів-Подільському. Бачила, як працівники міліції робили огляд приміщення храму з використанням службового собаки.

Свідок ОСОБА_13 пояснила, що проживає в незареєстрованому шлюбі з обвинуваченим ОСОБА_2, на утриманні мають двох неповнолітніх дітей. З 2007 року з Російської Федерації переїхали в Україну і проживають в м.Кривий Ріг, Дніпропетровської області. Пояснила, що вона та її чоловік офіційно не працюють, сім'я утримується за рахунок коштів, які заробляв обвинувачений, займаючись «антикваріатом», а саме, купував, обмінював на базарах, у громадян: ікони, книги, медалі, а також інші різні речі, які продавав. Для чого автомобілем спочатку марки «Опель» зеленого кольору, потім «КІА Спортейдж», які мав на праві власності, чоловік їздив по різним містам України: Київ, Львів, Луцьк, Донецьк. Свідок не запитувала коли, куда і з якою метою їздив її чоловік. Ніяких розмов, що нібито її чоловік скоює крадіжки ікон з храмів сіл різних районів та областей між ними не було. Покази ОСОБА_13 в судовому засіданні 31.08.2013 в якості свідка давала під тиском працівників міліції. А саме, 27.08.2013 в м.Кривий Ріг за місцем проживання свідка прийшли працівники міліції, зробили обшук в квартирі, повідомили, що її чоловік затриманий з приводу крадіжок з приміщень храмів. Свідка забрали з квартири, спочатку привезли в райвідділ м.Кривий Ріг, потім в Луцький райвідділ, Могилів-Подільський міськвідділ. Залякували, що вона є спільницею чоловіка. Протягом чотирьох днів свідка разом з їх кумом ОСОБА_14 утримували, не давали можливості спілкуватися з дітьми, матір'ю і вона змушена була оговорити ОСОБА_2, що нібито він скоював крадіжки з храмів, про що вона як свідок нібито знала. Але це не відповідає дійсності.

Свідок ОСОБА_14 пояснив, що проживає в м.Кривий Ріг, працює різнорабочим на шахті. З ОСОБА_2, якому доводиться кумом, до жовтня 2012 року перебували в нормальних відносинах. Підтвердив, що йому було відомо про зайняття ОСОБА_2 закупівлею і перепродажем церковниїх речей, ікон, книг. З приводу чого він власним автомобілем «КІА Спортейдж» часто їздив по різним містам України. Оскільки свідок нерегулярно отримував заробітну плату і іноді був у важкому матеріальному становищі, за винагороду в сумі 500-600 гривень він приблизно 4-5 разів протягом 2011-2012 років в якості водія їздив з ОСОБА_2 в Черкаську область, в Луцьку область, Придністров'я. Підтвердив, що наприкінці вересня на початку жовтня 2012 року їздив в якості водія з ОСОБА_2 в м.Луцьк. Обвинувачений найняв квартиру на першому поверсі п'ятиповерхового будинку, де вони ночували. На другий день: 30 вересня, можливо 01 жовтня 2012 року, ОСОБА_17 попросив відвезти його за межі м.Луцьк. Свідок автомобілем відвіз його до с.Юнівка і залишив на окраїні, а сам повернувся в м.Луцьк. Вранці наступного дня, приблизно о 05.00 год., обвинувачений зателефонував ОСОБА_14, попросив його забрати. ОСОБА_2 чекав його на узбіччі дороги, де він його й залишив в районі с.Юнівка. При собі мав спортивну сумку, пакет розміром приблизно 30х40 см. в чорному поліетилені, які поклав в багажник автомобіля. Де він був, чим займався свідку не розповідав. Підтвердив, що 27.08.2013 працівники міліції забрали свідка за місцем проживання, мотивуючи тим, що він співучасник крадіжок ікон з храмів за змовою з ОСОБА_2, возили протягом чотирьох діб по райвідділам м.Кривий Ріг, м.Луцьк, м.Мукачево, м.Могилів-Подільського Утримували насильно, використовуючи наручники, казали які давати покази в суді. Хоча свідку не відомо про крадіжки ОСОБА_2 з храмів. Підтвердив, що ОСОБА_2 крім перепродажі «антикварних» речей, також займався продажем запасних частин до автомобілів в м.Кривий Ріг. Посварилися ОСОБА_2 з приводу того, що в 2012 році 07.10.2012 свідок не прийшов на його день народження.

Свідок ОСОБА_12 суду пояснив, що проживає в м.Київ, працює в магазині продавцем автозапчастин. Познайомився з ОСОБА_2 в приміщенні магазину в кінці 2011 року, точної дати не пам'ятає. Свідок колекціонує ікони, церковні книги, чаші, посуд. ОСОБА_2 приблизно до двох разів на місяць купував «ходові» запчастини до автомобілів різних марок на суму більше 1000,00 гривень. В спілкуванні розповів, що займається «антикваріатом». На прохання свідка ОСОБА_2, приїжаючи в м.Київ за запчастинами, привозив невеличкі ікони розміром 20х30 см. і щоб придбати їх в ОСОБА_2, свідок як постійному покупцю на законних підставах робив значну скидку, за що ОСОБА_2 дарував йому ікони. Всього він отримав від ОСОБА_2 біля 20 ікон, які були намальовані на дерев'яних досках. Також, точної дати не пам'ятає, можливо весною 2013 року, ОСОБА_2 подарував свідку церковну книгу «Євангеліє» розміром 60х30см. обгортка книги зроблена із металу з орнаментом. Зазначену книгу свідок читав, однак не бачив в книзі малюнок «миші». Підтвердив, що в його квартирі проводився обшук 30.08.2013, під час якого була вилучена колекція ікон, в числі яких була книга «Євангеліє».

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 винним себе по чотирьом епізодам крадіжок ікон, книг з храмів, згідно обвинувального акту, не визнав.

З врахуванням оцінки зібраних в судовому засіданні доказів, суд прийшов до висновку про недоведеність винуватості ОСОБА_2 по трьом епізодам крадіжок з проникненням:

- 30.09-05.10.2012 з Свято-Луківського Храму Православної церкви в с.Сірнички Локаченського району Волинської області;

- 21.11-23.11.2012 з Свято-Михайлівського Храму Православної церкви в с.Дроздні Ковельського району Волинської області;

- 03.02-09.02.2013 з Свято-Стефанівського Храму Православної церкви в с.Усичі Луцького району Волинської області.

Так, обвинувачений, згідно норм КПК України, враховуючи принцип «презумції невинуватості» не зобов'язаний доказувати свою не винуватість в інкримінованих йому діяннях. Орган досудового розслідування зобов'язаний зібрати сукупність переконливих доказів, належним чином процесуально оформлених, щодо дати, часу, місця, способу скоєння злочину, об'єму викраденого, а також доказів, які свідчать, що саме обвинувачений скоїв зазначений злочин. Обов'язково перевіряються як обвинувальні, а при не визнанні вини - виправдальні версії. Всі сумніви, які будуть виникати щодо законності, достовірності зібраних доказів трактуються на користь обвинуваченого. Суд не може обгрунтовувати винуватість особи, ухваляючи вирок, на здогадах і припущеннях або на доказах, які отримані з порушенням норм КПК України.

В судовому засіданні встановлено, що в підтвердження винуватості обвинуваченого в скоєні крадіжок з храмів, згідно обвинувального акту є посилання на:

- покази свідків ОСОБА_13, ОСОБА_14, отриманих в судовому засіданні під час досудового розслідування;

- висновки дактилоскопічних, трасологічних експертиз;

- протокол обшуку квартири свідка ОСОБА_12;

- протоколи впізнання потерпілими ікон, церковних речей;

- роздруківку телефонних розмов по мобільному телефону обвинуваченого ОСОБА_2.

Однак, під час слухання кримінального провадження по суті свідок ОСОБА_13- співмешканка обвинуваченого, суду показала, що вона змушена була оговорити співмешканця і дати неправдиві свідчення, що нібито їй відомо про скоєння ОСОБА_2 крадіжок ікон з храмів сіл різних районів, зокрема з храму с.Озаринці Могилів-Подільського району Вінницької області в серпні 2013 року. Неправдиві свідчення дала під час досудового розслідування у зв'язку з тим, що на неї чинився психологічний тиск, який виразився в тому, що 27.08.2013 після обшуку в квартирі в м.Кривий Ріг свідка забрали спочатку до відділу міліції м.Кривий Ріг, потім перевезли до міськвідділу м.Луцьк, потім в МВ м.Могилів-Подільського. Вона була відсутня по місцю проживання чотири доби, не мала можливості спілкуватися з дітьми та матір'ю, її залякували, що вона є співучасником крадіжок, казали які давати свідчення, щоб уникнути нібито кримінальної відповідальності, що вона й зробила. Тому суд за основу бере свідчення свідка під час слухання кримінального провадження в суді, з яких вбачається, що їй не відомо і ОСОБА_2 їй не розповідав про скоєння ним крадіжок ікон з храмів.

Покази свідка ОСОБА_14, що 30.09.2012, можливо 01.10.2012, він з м.Луцьк автомобілем відвозив обвинуваченого і залишав на ніч в районі с.Юнівка Локачинського району, чого не заперечує обвинувачений, суд не може розцінювати як достовірний доказ того, що саме ОСОБА_2 в с.Сірнички Локачинського району Волинської області, шляхом пошкодження замка вхідних дверей, проник в приміщення Свято-Луківського Храму Православної церкви і скоїв крадіжку 4 ікон. В матеріалах провадження відсутня копія карти місцевості Локаченського району Волинської області з розташуванням населених пунктів району, з якого би вбачалася відстань від села Юнівка до села Сірнички, маршрут слідування обвинуваченого від с.Юнівка до с.Сірнички, відстань між селами і висновок, з врахуванням вищенаведеного, можливості скоєння обвинуваченим крадіжки з храму, розташованого в с.Сірнички Локачинського району. При обставинах, коли обвинувачений не заперечує, що ОСОБА_14 дійсно вивозив і залишав ОСОБА_2 на ніч в районі с.Юнівка, під час досудового розслідування не перевірено і не встановлено де перебував ОСОБА_2, з ким зустрічався , маршрут його пересування. Тому, ствердження, що ОСОБА_2 в ніч з 30.09.на 01.10.2012 скоїв крадіжку ікон з храму в с.Сірнички Локачинського району Волинської області з посиланням, що він дійсно в цей час перебував в районі села Юнівка, суд розцінює як припущення.

Органом досудового розслідування під час огляду місця події 06.10.2012, висновками дактилоскопічної експертизи №218 від 06.12.2012, трасологічної експертизи №217 від 19.11.2012 не добуто доказів, що саме ОСОБА_2 скоїв проникнення в приміщення Храму в с.Сірнички Локачинського району Волинської області.

По епізодам крадіжок: 21.11-23.11.2012 з Свято-Михайлівського Храму Православної церкви в с.Дроздні Ковельського району Волинської області; 03.02-09.02.2013 з Свято-Стефанівського Храму Православної церкви в с.Усичі Луцького району Волинської області, протоколами огляду місця події та висновками дактилоскопічних та трасологічних експертиз також не добуто доказів, що саме ОСОБА_2 проникав в зазначені Храми і скоював крадіжку ікон.

Суд не може розцінювати як доказ винуватості ОСОБА_2 в скоєнні 3 епізодів крадіжок ікон: 30.09-05.10.2012 з Храму в с.Сірнички Локаченського району Волинської області; 21.11-23.11.2012 з Храму в с.Дроздні Ковельського району Волинської області; 03.02-09.02.2013 з Храму в с.Усичі Луцького району Волинської області, посилання на протокол обшуку від 30.08.2013 по місцю проживання гр-на ОСОБА_12 в АДРЕСА_1 і вилучення 32 найменувань ікон; протоколів пред'явлення речей для впізнання від 30.09.2013 потерпілому ОСОБА_8; від 18.09.2013 - потерпілому ОСОБА_9; від 04.09.2013 - потерпілому ОСОБА_10 у зв'язку з порушенням норм КПК України під час складання зазначених протоколів.

Так, змістом протоколу обшуку від 30.08.2013 в квартирі ОСОБА_12 (а.с.214-217, т.2) зафіксовано, що були виявлені та вилучені 32 найменування: ікон, церковного посуду, гіпсових зображень, декілька хрестів з металу. В протоколі вказано тільки лише розмір ікон, однак не вказані характерні особливості без приєднання фотознімків кожної ікони до протоколу обшуку. Також в протоколі не зазначено джерела придбання ОСОБА_12 вказаних церковних речей, а саме: які ікони були придбані у ОСОБА_2, які свідок придбав у інших осіб.

Далі під час проведення впізнання потерпілими: ОСОБА_8 (а.с.102-105, т.2); ОСОБА_9 (а.с.137-141, т.2); ОСОБА_10 (а.с. 185-186, т.2) в змісті протоколів відсутні посилання, що ікони які пред'являються для впізнання були вилучені під час обшуку в квартирі ОСОБА_12 і джерело їх придбання свідком з посиланням на відповідні фотознімки з детальним описом зазначених ікон з посиланням на зміст протоколу обшуку в квартирі ОСОБА_12. Заначені недоліки під час проведення вищевказаних процесуальних дій не можуть бути усунуті з додержанням специфіки процесуальної форми судового розгляду і не дають підстави суду прийти до висновку, що саме ті ікони, які ОСОБА_12 придбав у ОСОБА_2 і які були в нього вилучені під час обшуку і пред'яленні потерпілим для впізнання.

В судовому засіданні встановлено і підтверджується матеріалами кримінального провадження, що обвинувачений ОСОБА_2 протягом 2011-2013 років користувався мобільним телефоном НОМЕР_3. Згідно роздруківки телефонних розмов з мобільного телефону ОСОБА_2 або дзвінків на його мобільний телефон (а.с.46, т.2) встановлено, що 01.10.2012 о 04 год. 19 хв. він перебував в м.Луцьк. З 04 год. 19 хв. до 06 год. 01 хв. ОСОБА_2 перебував в Локачинському районі Волинської області. Тобто, на території Локачинського району перебував 01 год. 42 хв.. До вказаної роздруківки органом досудового розслідування не наданий схематичний план або карта місцевості Локачинського району, з чого вбачалася би відстань від с.Сірнички Локачинського району Волинської області, де з Храму 30.09-05.10.2012 була скоєна крадіжка ікон, до м.Луцьк, а також аналіз з врахуванням пересування автомобілем від м.Луцьк до с.Сірнички і назад, часу можливого знаходження ОСОБА_2 в с.Сірнички і вірогідності ним скоєння крадіжки з храму.

Аналогічні схеми, карти можливого пересування і перебування на території Волинської області відсутні під час встановлення по роздруківці телефонних розмов, що ОСОБА_2 з 17.00 год. до 17.28 год. 22 листопада 2012 року, тобто протягом 28 хв. перебував на території Ковельського району Волинської області, де в період 21.11-23.11.2012 в с.Дроздні Ковельського району Волинської області була скоєна крадіжка ікон з храму.

Аналіз зібраних в судовому засіданні доказів дають підстави прийти до висновку, що органом досудового розслідування не зібрано достатньо об'єктивних, достовірних, переконливих доказів винуватості ОСОБА_2 по трьом епізодам крадіжок ікон з храмів: 30.09-05.10.2012 з Храму в с.Сірнички Локаченського району Волинської області; 21.11-23.11.2012 з Храму в с.Дроздні Ковельського району Волинської області; 03.02-09.02.2013 з Храму в с.Усичі Луцького району Волинської області.

По епізоду крадіжки в ніч з 26 на 27 серпня 2013 року з Храму Різдва Пресвятої Богородиці с.Озаринці Могилів-Подільського району Вінницької області двох ікон, книги «Євангеліє» в судовому засіданні зібрано достатньо доказів винуватості ОСОБА_2 в інкримінованому діянні. ОСОБА_2 не заперечує, що до 24.00 год. 26.08.2013 він перебував в с.Озаринці Могилів-Подільського району Вінницької області. Підтвердив, що в багажнику його автомобіля «КІА Спортейдж» перебувала спортивна сумка, пакунок, які були вилучені працівниками міліції 27.08.2013 біля 11.40 год. на посту ДПС в с.Краснопілка Гайсинського району Вінницької області. Протоколом огляду місця поді від 27.08.2013 встановлено, що в багажнику автомобіля «КІА Спортейдж» д.н.з.НОМЕР_1 виявлена шкіряна сумка та пакет, в якій знаходилися 2 ікони та церковна книга «Євангеліє», саме ті предмети, які були викрадені з Храму в с.Озаринці Могилів-Подільського району в ніч з 26 на 27 серпня 2013 року. Також, в сумці знаходилися: металевий ломик, дві пари рукавиць, пара резинових галош, викрутки, ножиці по металу. Згідно висновку експертизи №251-Т від 15.11.2013 « слід знаряддя зламу на зліпку №3, вилучений 31.08.2013 року під час додаткового огляду храму «Різдва Пресвятої Богородиці» в с.Озаринці Могилів-Подільського району Вінницької області міг бути залишений робочою частиною ломика, який вилучений 27.08.2013 під час огляду автомобіля ОСОБА_2.».

До показів ОСОБА_2, що шкіряну сумку, пакунок в ніч з 26 на 27 серпня 2013 року в багажник його автомобіля поклала особа на ім'я «ОСОБА_19» і що вилучені речі з сумки і пакунка працівниками ДАІ 27.08.2013 в с.Краснопілка Гайсинського району Вінницької області йому не належать суд відноситься критично, вважає їх надуманими з метою уникнення відповідальності за скоєне, які не відповідають дійсності, спростовуються об'єктивними обставинами справи.

В судовому засіданні ОСОБА_2 визнав себе винним за ст.. 358 ч.4 КК України, використання завідомо підробленого документа - посвідчення водія на прізвище ОСОБА_7. Винуватість ОСОБА_2 в інкримінованому діянні підтверджується його показами, ксерокопією посвідчення водія на прізвище ОСОБА_7, висновком експерта №311 - П від 18.09.2013, що в посвідченні водія серії НОМЕР_2 на прізвище ОСОБА_7 переклеєна фотографія.

Крім пояснень обвинуваченого, потерпілих, свідків, винуватість ОСОБА_2 за ст. 185 ч.3 КК України (по епізоду крадіжки ікон з храму в с.Озаринці Могилів-Подільського району Вінницької області ), за ст. 358 ч.4 КК України також підтверджується матеріалами кримінального провадження:

- протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 27.08.2013 (а.с.3, т.3);

- протоколом огляду місця події від 27.08.2013 та фототаблицями до нього (а.с.4-27, т.3);

- інвентарним описом культового та іншого майна, що знаходиться в користуванні віруючих Храму Різдва Пресвятої Богородиці с.Озаринці Могилів-Подільського району Вінницької області (а.с.38-39, т.3);

- протоколом огляду місця події від 27.08.2013 та фототаблицями до нього - автомобіля марки «КІА Спортеч», д.н.з.НОМЕР_1(а.с.42-48, т.3);

- ксерокопіями посвідчення водія на прізвище ОСОБА_2, ОСОБА_7 (а.с.58-60, т.3);

- протоколом огляду транспорту марки «КІА Спортейдж», д.н.з.НОМЕР_1 від 28.08.2013 (а.с.74, т.3);

- протоколом додаткового огляду місця події - територія Храму Різдва Пресвятої Богородиці в с.Озаринці Могилів-подільського району Вінницької області від 31.08.2013 та фототаблицями до нього (а.с.135-145, т.3);

- висновком експерта №81 від 03.09.2013, згідно якого навісний замок, який було вилучено під час огляду місця події 27.08.2013, був відкритий шляхом віджиму дужки замка за допомогою стороннього предмета (знаряддя зламу типу лома, монтажний лопатки (фомки), відрізків металевих стрижнів, монтажної арматури та інших схожих з ними предметів (а.с.155-159, т.3);

- висновком експерта № 311-П від 18.09.2013, згідно якого наданий на експертизу бланк свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_5 на автомобіль «КІА Спортейдж» д.н.з.НОМЕР_1 відповідає встановленим зразкам бланкам, які знаходяться в офіційному обігу на території України. В посвідченні водія серії НОМЕР_2, видане 15.08.1997 року гр.ОСОБА_7, присутні ознаки внесення змін, а саме переклейка фотокартки та фотоілюстраціми до нього (а.с.190- 194, т.3);

- протоколом огляду предметів від 15.10.2013 (а.с.200-202, т.3);

- висновком експерта № 251-Т від 15.11.2013, згідно якого слід знаряддя зламу на зліпку №3, який вилучений 31.08.2013 під час додаткового огляду храму «Різдва Пресвятої Богородиці» по проспекту Щорса №1 в с.Озаринці могилів-Подільського району Вінницької області, придатний для встановлення групової належності знаряддя зламу, яке його залишило, а сліди знаряддя зламу на зліпках непридатні для ідентифікації та встановлення групової належності предмету, який залишив дані сліди. Слід знаряддя зламу на зліпку, міг бути залишений робочою частиною ломика, який вилучений 27.08.2013 під час огляду автомобіля ОСОБА_2 (а.с.236-241, т.3).

Згідно п.2 ч.4 ст.374 КПК України «якщо особі пред'явлено декілька обвинувачень і деякі з них не доведені, то в резулятивній частині вироку зазначається, за яким із них обвинувачений виправданий, а за якими -засуджений»

Так як суд прийшов до висновку недоведеності винуватості ОСОБА_2 по епізодам крадіжок: 30.09-05.10.2012 з Свято-Луківського Храму Православної церкви в с.Сірнички Локачинського району Волинської області; 21.11-23.11.2012 з Свято-Михайлівського Храму Православної церкви в с.Дроздні Ковельського району Волинської області; 03.02-09.02.2013 з Свято-Стефанівського Храму Православної церкви в с.Усичі Луцького району Волинської області, вважає за необхідним за ст.. 185 ч.3 КК України по зазначеним епізодам ОСОБА_2 виправдати.

З врахування зібраних в судовому засіданні доказів суд прийшов до висновку, що дії обвинуваченого ОСОБА_2 органом досудового розслідування правильно кваліфіковані:

за ст. 185 ч.3 КК України ( по епізоду вчинення крадіжки ікон в ніч 26 на 27 серпня 2013 року з Храму Різдва Пресвятої Богородиці в с.Озаринці Могилів-Подільського району Вінницької області) - крадіжка, тобто таємне викрадення чужого майна, поєднана з проникненням в інше приміщення;

за ст. 358 ч.4 КК України - використання завідомо підробленого документа.

Органом досудового розслідування епізод крадіжки з храму в с.Озаринці Могилів-Подільського району Вінницької області кваліфікований за ст.. 185 ч.3 КК України - крадіжка, тобто таємне викрадення чужого майна, поєднана з проникненням в інше приміщення, вчинена повторно.

Так як суд прийшов до висновку виправдати ОСОБА_2 по трьом епізодам крадіжок з храмів до скоєння крадіжки в с.Озаринці Могилів-Подільського району Вінницької області вважає за необхідним з обвинувачення ОСОБА_2 за ст.185 ч.3 КК України (по епізоду вчинення крадіжки ікон в ніч 26 на 27 серпня 2013 року з Храму в с.Озаринці Могилів-Подільського району Вінницької області) виключити кваліфікуючу ознаку «вчинена повторно».

Обираючи міру покарання ОСОБА_2 суд враховує характер і ступінь суспільної небезпеки скоєних кримінальних правопорушеннь, особу винного - по місцю проживання характеризується позитивно, обставини справи - злочин за ст. 185 ч. 3 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, відсутність обтяжуючих вину обставин, пом'якшуючі вині обставини - на утриманні двоє неповнолітніх дітей, а також враховуючи ті обставини, що ОСОБА_2 постановою старшого слідчого СВ Любімського РВ Ярославської області Російської Федерації оголошений в розшук, відносно якого 21.11.2007 порушена кримінальна справа за ст. 158 ч.2 п.»б» КК РФ і вважає, що його виправлення можливо в умовах ізоляції від суспільства.

Так як суд прийшов до висновку виправдати ОСОБА_2 за ст.. 185 ч.3 КК України по епізодам крадіжок: 30.09-05.10.2012 з Свято-Луківського Храму Православної церкви в с.Сірнички Локачинського району Волинської області; 21.11-23.11.2012 з Свято-Михайлівського Храму Православної церкви в с.Дроздні Ковельського району Волинської області; 03.02-09.02.2013 з Свято-Стефанівського Храму Православної церкви в с.Усичі Луцького району Волинської області - вважає за необхідним відмовити в задоволенні цивільних позовів: потерпілому ОСОБА_8 на загальну суму 19500,00 гривень, потерпілому ОСОБА_9 на загальну суму 120000,00 гривень.

Визнавши винуватим ОСОБА_2 за ст.ст. 185 ч.3, 358 ч.4 КК України, суд стягує з нього на користь держави судові витрати за проведення експертиз в сумі 5264,60 гривні.

Керуючись ст.ст. 373- 374 КПК України, суд -

ПРИСУДИВ :

ОСОБА_2 виправдати за ст.. 185 ч.3 КК України по епізодам вчинення крадіжок: 30.09-05.10.2012 з Свято-Луківського Храму Православної церкви в с.Сірнички Локачинського району Волинської області; 21.11-23.11.2012 з Свято-Михайлівського Храму Православної церкви в с.Дроздні Ковельського району Волинської області; 03.02-09.02.2013 з Свято-Стефанівського Храму Православної церкви в с.Усичі Луцького району Волинської області

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочинів передбачених ст. 185 ч.3 КК України ( по епізоду вчинення крадіжки в ніч з 26 на 27 серпня 2013 року з храму Різдва Пресвятої Богородиці Московського патріархату в с.Озаринці Могилів-Подільського району Вінницької області), ст. 358 ч.4 КК України та призначити йому покарання:

- за ст.185 ч.3 КК України у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі;

- за ст.358 ч.4 КК України у виді 1 (одного) року 6 місяців обмеження волі.

На підставі ст.ст. 70 ч.1, 72 КК України остаточну міру покарання ОСОБА_2 обрати шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі.

Строк покарання ОСОБА_2 рахувати з 27.08.2013 року - з дня затримання в якості підозрюваного.

Запобіжний захід ОСОБА_2 до вступу вироку в законну силу залишити раніше обраний - утримання під вартою.

Судові витрати по справі в сумі гривень 5264 ( п'ять тисяч двісті шістдесять чотири) гривні 60 копійок стягнути з ОСОБА_2 на користь держави.

Відмовити в задоволенні цивільного позова ОСОБА_8 до ОСОБА_2 на загальну суму 19500,00 гривень.

Відмовити в задоволенні цивільного позова ОСОБА_9 до ОСОБА_2 на загальну суму 120000,00 гривень.

Речові докази:

- аудіозаписи № 2013.08.30-13.13, № 2013.08.30-13.06 допиту в якості свідків ОСОБА_14, ОСОБА_13- залишити при кримінальному провадженні;

- «Євангеліє», що зберігається у ОСОБА_9 - повернути настоятелю Свято-Михайлівського Храму в с.Дроздні Ковельського району Волинської області ОСОБА_9;

- церковну ікону «Святий Лука», що знаходиться на зберіганні у ОСОБА_8 - повернути настоятелю Свято-Луківської церки с.Сірнички Локачинського району Волинської області ОСОБА_8;

- церковні ікони «Святителя Миколая», «Божої Матері Троєручиці», які знаходяться на зберіганні у ОСОБА_10 - повернути настоятелю Свято-Стефанівського Храму с.Усичі Луцького району Волинської області ОСОБА_10;

- ноутбук марки «hp-620» чорно-сірого кольору, серійний номер відсутній, виробництва Китай, що зберігається в камері схову Луцького РВ УМВС України у Волинській області - повернути законному власнику ОСОБА_12, АДРЕСА_1;

- 17 DVD дисків, доручення на автомобіль, розписку, три електронних носія інформації, мобільні телефони марки «Самсунг» в кількості 5 шт., ноутбук «Асус Х 71 SL», що знаходяться на зберіганні у ОСОБА_13 - повернути ОСОБА_13;

- церковні ікони «Різдва Пресвятої Богородиці», «Пантелеймона» та «Євангеліє», кошти в сумі 7809 ( сім тисяч вісімсот дев'ять) гривень, дерев'яну рамку від ікони, матерчата закладка від «Євангеліє», що знаходяться на зберіганні у ОСОБА_4 - повернути настоятелю Храму Різдва Пресвятої Богородиці в с.Озаринці Могилів-Подільського району Вінницької області ОСОБА_4;

- ножиці по металу, лом, молоток, ключ роздвіжний універсальний, чотири викрутки, ніж, ліхтарик, липка стрічка «скотч», що знаходяться при матеріалах кримінального провадження - знищити.

- мобільний телефон марки «Айфон - 4 S» чорно-білого кольору ІМЕЙ НОМЕР_4, що знаходиться на зберіганні у ОСОБА_12 - повернути ОСОБА_12, АДРЕСА_1.

На вирок може бути подано апеляцію до Апеляційного суду Вінницької області на протязі 30 діб з дня проголошення вироку, засудженому ОСОБА_2 в той же строк з дня отримання копії вироку.

Суддя