Постанова № 36874420, 05.12.2013, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

05 грудня 2013 р. (15:50)

Справа №801/9059/13-а

Окружний адміністративний суд АР Крим, м. Сімферополь, у складі головуючого судді Гаманка Є.О., за участю секретаря Сироватського М.С., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тайра Юг"

до Державної податкової інспекції у м. Ялта Головного управління Міндоходів в АР Крим

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 29.07.2013р. №0002472201- в цілому та №0002482201 в частині нарахування 1150,80грн.

Сторони явку представників не забезпечили.

До Окружного адміністративного суду АР Крим надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Тайра Юг" (далі-позивач) до Державної податкової інспекції у м. Ялта Головного управління Міндоходів в АР Крим (далі – відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 29.07.2013р. №0002472201- в цілому, на суму 5098,00грн., та №0002482201 - в частині нарахування 1150,80грн. Нараховану суму в розмірі 700,20грн., з яких: 699,20грн. –ПДВ, 1грн. – штраф - позивач визнає.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на думку позивача, висновки відповідача, що викладені в Акті перевірки від 16.07.2013р. №972/22.1/33385851/159, щодо заниження позивачем податку на прибуток у сумі 4619грн., суперечать даним бухгалтерського обліку позивача. На думку позивача, перевіряючими не враховано, що декларація з прибутку подається накопичувальних підсумком за рік та зобов’язання необхідно рахувати за підсумками року. Також, в Акті перевірки не враховано, що за дебетом 36 рахунку можуть відображатися не тільки операції по реалізації поточного періоду, але й суми реалізації за раніше отриманих авансових платежів, за якими податкові зобов’язання були визнані та задекларовані у попередніх періодах.

Позивач також не погоджується з висновком перевіряючих відносно заниження бази оподаткування з ПДВ на суму 9250,00грн. Позивач визнає, що сума в розмірі 55776грн. у декларації на прибуток за 1 квартал 2011р. була відображена помилково та реальне відхилення складає 3496грн. Враховуючи викладене позивач погоджується з висновком податкового органу відносно заниження ПДВ на суму 699,20грн.

В судове засідання, що відбулося 05.12.2013р., сторони явку представників не забезпечили, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Позивач надіслав клопотання про розгляд справи у відсутність представника, у якому просить суд позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Суд, приймаючи до уваги ненадання відповідачем доказів неможливості участі його представника у судовому засіданні з поважних причин, відсутність у матеріалах справи клопотання про неможливість розгляду справи без участі представника відповідача, керуючись ст.128 КАС України, вважає можливим розглянути справу на підставі наявних доказів у відсутності представників сторін.

Розглянув матеріали справи, дослідив докази, надані позивачем, всебічно і повно з'ясував всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у м. Ялті Головного управління Міндоходів в АР Крим проведено позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Тайра Юг" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2010р. по 31.03.2013р., валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010р. по 31.03.2013р., про що складено акт від 16.07.2013р. №972/22.1/33385851/159 (далі - Акт) (а.с.8-43).

Згідно з висновками Акту, перевіркою встановлено порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "Тайра Юг", зокрема :

- п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування податку на прибуток підприємств» та п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п.137.4 ст.137, п.п. 138.1.1 п.138.1, п. 138.4, п. 138.6, п. 138.8 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток у загальній сумі 4619 грн., у т.ч. за 4 кв.2010р. у сумі 1915грн., за 2-4кв. 2011р. у сумі 2704грн.;

- п. 187.1 ст.187 Податкового кодексу України, в результаті чого донараховано податок на додану вартість всього у сумі 1850 грн., в тому числі за березень 2011р. у сумі 1850грн.

На підставі вищенаведеного Акту перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення від 29.07.2013р. №0002472201 про нарахування грошових зобов’язань з податку на прибуток у сумі 5098грн. (п’ять тисяч дев’яносто вісім гривен), з яких: 4619,00грн. – основний платіж, 479,00грн. - штрафні санкції та №0002482201 про нарахування грошових зобов’язань з ПДВ у сумі 1851грн., з яких: 1850грн. – основний платіж, 1грн. - штрафні санкції (а.с.46-49).

Вищенаведені обставини стали підставою для звернення позивача до суду з цим позовом.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу власних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії) : на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Що стосується висновків податкового органу про заниження позивачем податку на прибуток на загальну суму 4619,00грн., суд зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що в 4-ому кварталі 2010р. існує розходження між даними, що зазначені у декларації позивача та даними податкового обліку позивача на суму 7660грн.

При дослідженні сум витрат в грошовій, матеріальній і нематеріальній формах, які підлягають віднесенню до складу валових витрат позивача, судом досліджені первинні документи, зокрема: видаткові накладні, Акти надання послуг, Акти приймання-здавання виконаних робіт, копії яких долучені до матеріалів справи (т.1 а.с.107-188), та встановлено, що позивачем у 2010 році отримано товару (послуг) на загальну суму 273902,62грн., у т.ч. ПДВ 33527,18грн.

Також, з матеріалів справи вбачається, що оборот по Кт 63 рахунку за 2010р. складає 276441,70грн., з яких: 273902,62грн. – загальна сума отриманих позивачем послуг (товару) та 2539,08грн. – повернення помилково перерахованих грошових коштів.

Враховуючи те, що за даними декларації позивача ним за 2010 рік відображені валові витрати на суму 228800,00грн., а матеріалами справи підтверджено фактичні валові витрати на суму 240375,00грн., різниця складає 11575грн.

З Акту перевірки також вбачається, що позивачем у періоді 2-4 кварталах 2011р. занижено оподатковуваний прибуток на суму 8682,00грн. та завищена сума валових витрат на суму 3072грн. Таким чином, на думку податкового органу, виникла розбіжність на суму 11754грн., що потягло заниження податку на прибуток на суму 2704грн.

З матеріалів справи вбачається, що в кожному окремому періоді 2011р., зокрема й за підсумками 2011року, позивачем було завищено суму прибутку в деклараціях. Так, взагалі за 2011р. за даними декларації задекларовано суму в розмірі 252440грн., тоді як судом досліджені первинні документи, зокрема: видаткові накладні, Акти надання послуг, копії яких долучені до матеріалів справи (т.1 а.с.192-250, т.2 а.с.1-106), та встановлено, що позивачем за 2011рік реалізовано товару та надані послуги на загальну суму 299886,00грн., з яких: база оподаткування – 243851,00грн. та ПДВ на суму 48105грн.

З Акту перевірки вбачається, що при визначенні суми фактичного прибутку податковим органом взято до уваги лише зворотно-сальдові відомості по рахункам бухгалтерського обліку 36. Тобто, на думку податкового органу всі суми, що відображені у дебіті 36 рахунку є прибуток.

Суд не погоджується в вищенаведеним висновком податкового органу з огляду на те, що позивач не позбавлений права на відображення по дебету 36 рахунку не тільки операцій щодо реалізації поточного періоду, а й операцій щодо реалізації за раніше отриманими авансовими платежами, за якими податкові зобов’язання були визнані та задекларовані у попередніх періодах.

Що стосується висновків податкового органу відносно завищення витрат в періоді 2-4 квартал 2011р. на суму 3072грн., суд звертає увагу на наступне.

У Акті перевірки на сторінці 16 у рядку 5 вказана сума – 188990грн., при цьому в самому Акті не наведено розрахунок такої суми, тоді як дослідженими під час розгляду справи документами (т.2 а.с.107-203) підтверджено, що у періоді 2-4 кв.2011р. до витрат позивача увійшло: 153055грн. (171747,62грн. – ПДВ 181,56грн.) - (надходження товарів (послуг)) оборот по Кт63 (т.2 а.с.118); 28599,60грн. - заробітна плата (зворотно-сальдова відомість по рахунку 661 за квітень 2011р.-грудень 2011р.) (т.2 а.с.108); 11016,56грн. – єдиний соціальний внесок (зворотно-сальдова відомість по рахунку 651 за квітень 2011р.-грудень 2011р. (т.1 а.с.56); 1466,54грн. – послуги банку (карточка рахунку 92) за квітень 2011р.-грудень 2011р.) (т.2 а.с.107).

Враховуючи вищенаведене, з матеріалів справи вбачається, що сума фактичних витрат привішує суму по декларації на 2075,70грн., тобто завишення витрат відсутнє.

Відповідно до вимог п.п. 1, 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарських операцій, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Пункт 2.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95року № 88, передбачає, що «первинні документи» - це письмові свідоцтва, які фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження і дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

До того ж, ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначає перелік обов'язкових реквізитів первинних бухгалтерських документів, які є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій. Такими реквізитами є: назва документу; дата та місце складання документу; назва підприємства, від імені якого складений документ; зміст та об'єм господарської операції; одиниця виміру господарської операції; посада осіб, відповідальних за здійснення господарської операції та правильності її оформлення; особистий підпис або інші дані, які дозволяють ідентифікувати особу, яка бере участь у здійсненні господарської операції.

Дослідивши надані позивачем суду на підтвердження правомірності формування валових витрат документи, суд вважає безпідставним неприйняття їх відповідачем до уваги, оскільки вказані документи містять обов'язкові реквізити, передбачені п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», а відтак відповідають вимогам, які висуваються до первинних документів бухгалтерського та податкового обліку.

Крім того, суд звертає увагу на те, що факти відсутності у первинних документах позивача будь-якого з обов'язкових реквізитів перевіркою також не встановлено і в Акті перевірки не наведено.

Відповідно до п 3.1 ст. 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі - Закон №334) об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, суму амортизаційних відрахувань.

Згідно з п.5.1 ст. 5 Закону №334 валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Пунктом 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону №334 передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Зазначений обов'язок платника податку - покупця встановлений законодавцем з врахуванням права платника податку на включення до валових витрат вартості придбаних товарів (робіт, послуг) в податковому періоді за датою оприбуткування цих товарів (робіт, послуг) незалежно від їх оплати, як це передбачено пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 вказаного Закону, зменшуючи при цьому об'єкт оподаткування без понесення реальних витрат у розмірі суми, на яку відбулося таке зменшення.

У такий спосіб законодавець забезпечив відповідність об'єкту оподаткування, а відтак і податкових зобов'язань платника податку фактичним даним його фінансово-господарської діяльності, що відповідає такому принципу побудови системи оподаткування, як обов'язковість, суть якого згідно зі ст. 3 Закону України «Про систему оподаткування» полягає, в тому числі, у впровадженні норм щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), визначених на підставі достовірних даних про об'єкти оподаткування за звітний період.

Таким чином, згідно пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону №334 у платника податків виникають валові витрати, в тому числі, понесені у межах відповідних договорів про виконання робіт, послуг.

Згідно з п.п.5.3.1 п.5.3 ст. 5 Закону №334 не включаються до складу валових витрат витрати на потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності.

Відповідно до п.п.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону №334 не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Отже, обов'язковими умовами включення витрат платника податків до складу валових витрат є їх пов'язаність з веденням господарської діяльністю, а також підтвердження їх відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами.

Слід зазначити, що п.5.11 ст. 5 Закону №334 заборонено установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових, крім тих, що зазначені в цьому Законі.

Правила ведення податкового обліку визначено статтею 11 Закону №334, однак вказана стаття не містить переліку обов'язкових документів, якими повинні бути підтверджені валові витрати.

Згідно п.п.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону №334 датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

- або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Пунктом 138.1.1 ст. 138 ПКУ, передбачено, що витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку;

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПКУ, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Відповідно до п.п.139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПКУ, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Беручи до уваги, що господарські операції між позивачем та його контрагентами підтверджені наданими первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, суд вважає безпідставними висновки відповідача про заниження позивачем податку на прибуток на суму 4619грн. за спірний період.

Що стосується висновків податкового органу про заниження позивачем податку на додану вартість на суму 1150,80грн., суд зазначає наступне.

У п.187.1. ст. 187 ПК України зазначено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п. 198.1.ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст.198 ПК України).

Згідно з п. 198.3. ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.200.1. ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

У п. 200.2 ст. 200 ПК України встановлено, що при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п.200.3. ст.200 ПК України).

У п.200.4. ст.200 ПК України визначено, що якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації (п.п.200.7. ст.200 ПК України).

Відповідно до п. 200.11 ст.200 ПК України за наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки.

У п.200.14 ст.200 ПК України вказано, що якщо за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки орган державної податкової служби виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган:

а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної органом державної податкової служби за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з пунктом 200.6 цієї статті у зменшення податкових зобов'язань з цього податку в наступних податкових періодах;

б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною органом державної податкової служби за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування;

в) у разі з'ясування за результатами проведення перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови в наданні бюджетного відшкодування.

Таким чином стає зрозумілим, що згідно з ПК України сума бюджетного відшкодування формується як від’ємне значення різниці між податковими зобов’язаннями та податковим кредитом за відповідний податковий період. У наступному податковому періоді ця сума підлягає бюджетному відшкодуванню платнику податку за умови сплати податку на додану вартість разом з ціною товару постачальникам товарів (послуг). При цьому необхідною умовою є фактичне отримання товару (послуги) для його використання в господарській діяльності платника податків.

З Акту перевірки вбачається, що в періоді березень 2011р. позивачем було занижено базу оподаткування по ПДВ на суму 9250,00грн., що має наслідком заниження податку на суму 1850,00грн. До наведеного висновку відповідач дійшов на підставі порівнювального аналізу (таблиця на аркушах Акту 24-25) обсягів реалізації в декларацій з податку на прибуток за 1 квартал 2011р. та деклараціях з ПДВ за січень-березень 2011р.

Судом встановлено, що дійсно, різниця сумарного оподатковуваного прибутку в деклараціях з ПДВ та декларації з прибутку за 1 кв.2011р. склала 9250грн.

При цьому суд звертає увагу на те, що сукупний оподаткований ПДВ прибуток, згідно декларації з ПДВ дорівнює 43851,00грн., тоді як у Акт на сторінці 25 помилково зазначено суму - 46526,00грн.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем сума в розмірі 55776грн. в декларації на прибуток за 1 квартал 2011р. була відображена помилково.

Так, судом встановлено, що за даними податкового обліку позивача сукупний оподаткований податком на додану вартість прибуток дорівнює 47294,77грн.

Перевіряючи податкові накладні, виписані контрагентами позивача за 1 квартал 2011р. на загальну суму 60395,72грн., в т.ч. ПДВ 9458,96грн. судом встановлено, що вони відповідають вимогам, чинного на час їх складання, законодавства України.

В матеріалах справи відсутні документи, які спростовували б наведені вище факти, також відповідачем не надано суду доказів, що контрагенти позивача, на момент укладення з позивачем договорів і виписки податкових накладних не були зареєстровані у якості платників податку на додану вартість.

Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч.2 ст. 72 КАС України).

У порушення ч.2 ст. 72 КАС України, відповідачем не доведено суду правомірність визначення до сплати суми ПДВ в розмірі 1150,80грн. спірним податковим повідомленням - рішенням від 29.07.2013р. №0002482201.

Враховуючи вищенаведене суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 29.07.2013р. №0002482201 в частині нарахування суми грошового зобов’язання з ПДВ за основним платежем на суму 1150,80грн.

При прийнятті рішення у цій справі судом враховано, що договори укладені між позивачем та його контрагентами за спірний період, виходячи з їх змісту, спрямовані не на незаконне заволодіння майном держави, а на передачу товарів (послуг) покупцю і отримання за це коштів продавцем, зміст правочинів не суперечить законодавству, моральним засадам суспільства, угоди укладені за вільним волевиявленням його учасників, у формі, встановленій законом, та спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними. Відповідно, первинні та бухгалтерські документи за вищевказаними господарськими операціями свідчать про реальне виконання вказаних правочинів.

Акт перевірки не доводить умислу позивача на порушення публічного порядку, не містить посилання і на те, в чому таке порушення полягає. Доказів, які б доводили нерозумність або необачність правової поведінки позивача у спірних правовідносинах при укладанні і виконанні договорів із контрагентами суду не надано, а судом самостійно при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.

Будь - яких доказів недобросовісності позивача як платника податку на додану вартість податковим органом не подано.

Відповідачем не надано доказів не отримання позивачем товарів (послуг) від контрагентів, не проведення платежів з ними (в тому числі оплату ПДВ), не використання товарів (послуг) в господарській діяльності платника податків. Тобто, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються висновки Акту перевірки, і не довів правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень.

При таких обставинах позовні вимоги підлягають задоволенню, оскільки не суперечать вимогам діючого законодавства та підтверджені матеріалами справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Під час судового засідання, яке відбулось 05.12.2013 року оголошені вступна і резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАС України постанову у повному обсязі складено 10.12.2013 року.

Керуючись ст. ст. 94,158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Ялті Головного управління Міндоходів в АР Крим, прийняте відносно Товариства з обмеженою відповідальністю "Тайра Юг" 29.07.2013р. №0002472201 про нарахування грошових зобов’язань з податку на прибуток у сумі 5098грн. (п’ять тисяч дев’яносто вісім гривен), з яких: 4619,00грн. – основний платіж, 479,00грн. - штрафні санкції.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Ялті Головного управління Міндоходів в АР Крим, прийняте відносно Товариства з обмеженою відповідальністю "Тайра Юг" 29.07.2013р. №0002482201 про нарахування грошових зобов’язань з ПДВ у сумі 1851грн., з яких: 1850грн. – основний платіж, 1грн. - штрафні санкції, в частині нарахування суми грошового зобов’язання з ПДВ за основним платежем на суму 1150,80грн. (одна тисяча сто п’ятдесят гривен вісімдесят копійок).

4. Стягнути судовий збір в розмірі 114,70грн. (сто чотирнадцять гривен сімдесят копійок) із Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Тайра Юг" (98600, Україна, АР Крим, м. Ялта, вул. Васильєва, 19, оф. 305; ЄДРПОУ 33385851; рахунки невідомі).

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Гаманко Є.О.