Постанова № 36872615, 27.01.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-7719/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Каракашьян С.К.

Суддя-доповідач: Мєзєнцев Є.І.

ПОСТАНОВА

Іменем України

27 січня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Мєзєнцева Є.І., суддів - Старової Н.Е., Чаку Є.В., при секретарі - Добрянському М.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу спільного українсько-німецького товариства з обмеженою відповідальністю з іноземною інвестицією «Кершер» на постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 09 грудня 2013 року у справі за адміністративним позовом Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області до спільного українсько-німецького товариства з обмеженою відповідальністю з іноземною інвестицією «Кершер» про застосування адміністративного арешту активів у вигляді зупинення операцій на рахунках платника податків,

ВСТАНОВИВ

18 травня 2010 року Бориспільська об'єднана державна податкова інспекція Київської області (далі - Бориспільська ОДПІ) звернулась до окружного адміністративного суду м. Києва з заявою про застосування арешту активів спільного українсько-німецького товариства з обмеженою відповідальністю з іноземною інвестицією «Кершер» (далі - СУН ТОВ «Кершер») шляхом зупинення видаткових операцій на рахунках платника податку.

Постановою окружного адміністративного суду м. Києва від 09 грудня 2013 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з вищезазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити повністю.

Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, суд дійшов наступного.

Підставою для прийняття рішення Бориспільською ОДПІ про звернення до суду із заявою про застосування арешту активів у вигляді зупинення операцій на розрахункових рахунках відповідача стало рішення виконуючого обов'язки начальника Бориспільської ОДПІ від 18.05.2010 про застосування адміністративного арешту активів з підстави, встановленої підпунктом «г» підпункту 9.1.2 пункту 9.1 ст.9 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а саме: відмова відповідача в допуску посадових осіб Бориспільськї ОДПІ до проведення перевірки господарської одиниці відповідача за адресою: Бориспільський район, с. Іванків, 48 км + 400 м (ліворуч), траса Київ-Харків.

На підтвердження факту не допуску службових осіб до проведення перевірки посадовими особами Бориспільської ОДПІ було складено акт про не допуск до перевірки від 07.05.2010 № 306 (а.с. 8). Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції посилався на норми Податкового кодексу та мотивував своє рішення тим, що відповідачем не було надано доказів допуску співробітників позивача до перевірки та надання документів та матеріалів підприємства. Колегія суддів вважає такі мотиви суду першої інстанції безпідставними, враховуючи наступне. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до підпункту 9.1.1 пункту 9.1 ст. 9 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» адміністративний арешт активів платника податків є виключним способом забезпечення можливості погашення його податкового боргу. Так, відповідно до підпункту «г» пункту 9.1.2 ст. 9 зазначеного Закону арешт активів може бути застосовано, якщо платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб податкового органу до обстеження приміщень, що використовуються для одержання доходів або пов'язані з отриманням інших об'єктів оподаткування, електронних контрольно-касових апаратів, комп'ютерних систем, що застосовуються для розрахунків за готівку або з використанням карток платіжних систем, вагокасових комплексів, систем та засобів штрихового кодування. Відповідно до приписів статті 11-1 Закону України «Про державну податкову службу» (в редакції що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) плановою виїзною перевіркою вважається перевірка платника податків щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати ним податків та зборів (обов'язкових платежів), яка передбачена у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за місцезнаходженням такого платника податків чи за місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така планова виїзна перевірка. Планова виїзна перевірка проводиться за сукупними показниками фінансово-господарської діяльності платника податків за письмовим рішенням керівника відповідного органу державної податкової служби не частіше одного разу на календарний рік. Право на проведення планової виїзної перевірки платника податків надається лише у тому випадку, коли йому не пізніше ніж за десять днів до дня проведення зазначеної перевірки надіслано письмове повідомлення із зазначенням дати початку та закінчення її проведення. Відповідно до ст. 11-2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення планової або позапланової виїзної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим та іншими законами України, та за умови надання платнику податків під розписку: 1) направлення на перевірку, в якому зазначаються дата його видачі, назва органу державної податкової служби, мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та дата закінчення перевірки, посади, звання та прізвища посадових осіб органу державної податкової служби, які проводитимуть перевірку. Направлення на перевірку є дійсним за умови наявності підпису керівника органу державної податкової служби, скріпленого печаткою органу державної податкової служби; 2) копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної перевірки, в якому зазначаються підстави проведення позапланової виїзної перевірки, дата її початку та дата закінчення. Ненадання цих документів платнику податків або їх надання з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, є підставою для недопущення посадових осіб органу державної податкової служби до проведення планової або позапланової виїзної перевірки. В свою чергу, колегія суддів звертає увагу на те, що правомірність відмови СУН ТОВ «Кершер» від проведення планової виїзної перевірки підтверджується актом від 01.06.2010 р. №1261/23-02/25196004, згідно якого планова перевірка СУН ТОВ «Кершер» вже проводилась з 31.03.2010 р. по 17.04.2010 р. Також, в порушення вимог статті 11-1 Закону України «Про державну податкову службу» Бориспільською ОДПІ не було надіслано письмового повідомлення із зазначенням дати початку та закінчення проведення перевірки, що є підставою для для недопущення посадових осіб органу державної податкової служби до проведення планової або позапланової виїзної перевірки. Отже, враховуючи що недопуск працівників падаткового органу до проведення перевірки мав правомірний характер, колегія суддів дійшла висновку, що у податкового органу відсутні підстави застосовувати арешт активів позивача. Відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що спірні правововідносини відбулись в травні 2010 року, а Податковий кодекс України набрав чинності лише в січні 2011 року, тож суд першої інстанції повинен був застосовувати норми матеріального права, які були чинні на час існування таких відносин. Відповідно до статті 202 КАС України - підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є, зокрема, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи а також порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання. Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставин, що мають значення для справи а також порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції скасуванню з прийняттям нового рішення у справі. Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу спільного українсько-німецького товариства з обмеженою відповідальністю з іноземною інвестицією «Кершер» на постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 09 грудня 2013 року задовольнити. Постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 09 грудня 2013 року скасувати та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтею 212 КАС України.

Головуючий суддя Є.І. Мєзєнцев

суддя Н.Е. Старова

суддя Є.В. Чаку

Головуючий суддя Мєзєнцев Є.І.

Судді: Старова Н.Е.

Чаку Є.В.