Ухвала суду № 36872339, 29.01.2014, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 338/1720/13-ц

Провадження № 22-ц/779/168/2014

Категорія 27

Головуючий у 1 інстанції Битківський Л.М.

Суддя-доповідач Горейко М.Д.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2014 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

Головуючої Горейко М.Д.

Суддів: Ковалюка Я.Ю., Горблянського Я.Д.

Секретаря Петріва Д.Б.

з участю представника апелянта Рокетської С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 15 листопада 2013 року, -

в с т а н о в и л а :

Рішенням Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 15 листопада 2013 року відмовлено в задоволенні позову Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором №ІFXRRX07640097 від 11.01.2007 року в сумі 22326,07 грн.

Не погодившись з таким рішенням, ПАТ КБ «ПриватБанк» подав апеляційну скаргу, в якій посилається на неповне з'ясування судом обставин справи, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Апелянт зазначає, що ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції помилково дійшов висновку про те, що позивачем пропущено строк позовної давності. Зокрема, судом не враховано, що сторони у письмовій формі домовилися про збільшення строку позовної давності по кредитному договору до 5 років, що не заборонено статтею 259 ЦК України. Згідно кредитного договору банк надав позичальнику ОСОБА_3 кредит на строк з 11.01.2007 року по 11.01.2008 року. 03.04.2012 року відповідачем на погашення кредитної заборгованості внесено 1049,40 грн. Таким чином відповідно до ст. 264 ЦК України мало місце переривання перебігу позовної давності, яка відповідно до ст. 254 ЦК України спливає 03.04.2017 року. Позивач звернувся в суд у вересні 2013 року, тобто в межах строку позовної давності.

Крім того, апелянт вказує, що суд першої інстанції не мав підстав застосовувати позовну давність, оскільки відсутня заява відповідача про це. Ухвалюючи рішення суд зіслався на положення ч. 11 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», якою встановлено, що кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув. Проте, у вказаній ч. 11 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» немає жодного посилання на застосування судами позовної давності без заяви сторони у спорі. Крім того, у вказаній статті мова йде про позасудовий порядок повернення споживчого кредиту, а не про судовий порядок. Таким чином, судом порушено норму ч. 3 ст. 267 ЦК України та ст. 213 ЦПК України.

З наведених підстав апелянт просить рішення Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 15 листопада 2013 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» задовольнити в повному обсязі.

У засіданні апеляційного суду представник апелянта доводи апеляційної скарги підтримала з наведених у ній мотивів.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, про час та день розгляду справи повідомлений у встановленому законом порядку. Причину неявки суду не повідомив.

З урахуванням положень ст. 305 ЦПК України колегія суддів ухвалила про розгляд справи за його відсутності.

Заслухавши доповідача, пояснення представника апелянта, дослідивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків суду фактичним обставинам справи та правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права у вирішенні даного спору, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити з наступних підстав.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що викладені в п. 2 Постанови від 18.12.2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до ст. 2 ЦПК України, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми.

Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність і допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Рішення суду першої інстанції таким вимогам відповідає.

Відмовляючи ПАТ КБ «ПриватБанк» в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що кредитні кошти згідно кредитного договору №ІFXRRX07640097 від 11.01.2007 року надавалися відповідачу на 12 місяців по 11.01.2008 року, проте позивач звернувся в суд з позовом про захист свого цивільного права лише 10.09.2013 року, у зв'язку з чим пропустив строк позовної давності, що відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України є підставою для відмови в задоволенні позову.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 11.01.2007 року ОСОБА_3 звернувся із письмовою заявою до ПАТ КБ «ПриватБанк» про надання йому споживчого кредиту в розмірі 1049,40 грн. на строк з 11.01.2007 року по 11.01.2008 року включно з умовами сплати за користування кредитом відсотків у розмірі 2% на місяць на суму залишку заборгованості по кредиту, щомісячної винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 14,17 грн. та одноразової винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 95,4 грн. в обмін на зобов'язання позичальника з повернення кредиту, сплати відсотків, винагороди, комісії в зазначені в Заяві та Умовах надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт) строки (а.с. 5).

В заяві зазначено, що позичальник ознайомився та згідний із Умовами надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт), які були надані йому у письмовій формі, а також що ця заява разом із запропонованими ПАТ КБ «ПриватБанк» Умовами надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт), Тарифами складає між ним та банком кредитно-заставний договір. Заява позичальника підписана ОСОБА_3

Позивач як доказ на підтвердження позовних вимог долучив до позовних матеріалів Умови надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт) (а.с. 6-10).

Разом з тим, вказані Умови і правила надання банківських послуг підписані тільки головою правління ПАТ КБ «ПриватБанк», вони не мають реквізитів, відсутня дата їх складання та погодження сторонами кредитного договору. Крім того, названі Умови не містять жодної ідентифікуючої ознаки на предмет їх невід'ємності від Заяви позичальника ОСОБА_3 Доказів того, що вказані Умови і є тими Умовами, які розумів ОСОБА_3, підписуючи заяву позичальника, матеріали цивільної справи не містять. Таким чином, підстав вважати, що банком отримана згода ОСОБА_3 на укладення кредитного договору з врахуванням названих Умов, на які посилається позивач і які передбачають строк позовної давності у 5 років для вимог банку до позичальника, немає.

З наведеного слідує, що фактично між сторонами було укладено договір споживчого кредитування у письмовій формі, що підтверджується тільки Заявою позичальника, строк виконання зобов'язань за якою встановлений до 11.01.2008 року

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Як вбачається з позовної заяви, ПАТ КБ «ПриватБанк» з позовом до ОСОБА_3 звернувся в суд у вересні 2013 року, пропустивши таким чином встановлений законом загальний трьохрічний строк позовної давності.

Як роз'яснив Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в п. 31 постанови від 30 березня 2012 року №5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», враховуючи положення пункту 7 частини тринадцятої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», суди мають виходити з того, що у спорах щодо споживчого кредитування кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув. У зв'язку із цим позовна давність за позовом про повернення споживчого кредиту застосовується незалежно від наявності заяви сторони у спорі.

За змістом ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності є підставою для відмови у позові.

З огляду на викладене суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що позивачем пропущено строк позовної давності для звернення в суд наведеним позовом, а тому в його задоволенні слід відмовити за пропуском строку позовної давності.

Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не спростовують висновки суду першої інстанції, та не містять підстав для скасування або зміни судового рішення.

За приписами ч. 2 ст. 303 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не вправі переоцінювати докази, які судом першої інстанції були досліджені у встановленому законом порядку, а апеляційна скарга не містить посилання на нові докази і їх не надано суду апеляційної інстанції, що давало б підставу для зміни чи скасування судового рішення.

Розглянувши справу в межах заявленого позову та в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що фактичні обставини справи судом першої інстанції з'ясовано всебічно та повно, дано їм вірну правову оцінку, а рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» відхилити.

Рішення Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 15 листопада 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуюча Горейко М.Д.

Судді: Ковалюк Я.Ю.

Горблянський Я.Д.