Ухвала суду № 36871496, 23.01.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"23" січня 2014 р. м. Київ К/800/50809/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Суддів:Черпіцької Л.Т. Розваляєвої Т.С. Маслія В.І.розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами адміністративну справу за касаційною скаргою Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 29 липня 2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2013 року у справі №812/4926/13-а за позовом Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Державного підприємства «Ровенькиантрацит» про стягнення штрафних санкцій, -

ВСТАНОВИЛА:

Луганське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось з позовом до Державного підприємства «Ровенькиантрацит» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені у розмірі 786 250,03 грн. за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у порушення вимог статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» на Державному підприємстві «Ровенькиантрацит» у 2012 році замість 6 інвалідів, працював 1. Таким чином, на підприємстві за 5 робочих місць, які повинні бути призначені для працевлаштування інвалідів і не зайнятих інвалідами, відповідач до 15 квітня 2013 року повинен був самостійно сплатити адміністративно - господарські санкції на користь Державного бюджету у розмірі 780319,75 грн.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 29 липня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2013 року, в позові відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій Луганське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось з касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Суди першої та апеляційної інстанцій, відмовляючи у задоволенні позову, виходили з того, що ДП «Ровенькиантрацит» було вжито всіх необхідних заходів для недопущення правопорушення, а невиконання нормативу створення робочих місць для інвалідів у 2012 році зумовлено причинами, незалежними від волі відповідача, що виключає факт його вини у даному порушені. З урахуванням викладеного, судами зроблено висновок про відсутність підстав для стягнення з відповідача адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу по створенню місць для працевлаштування інвалідів.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вказує на передчасність вказаних висновків судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Згідно з частиною першою статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Відповідно до статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" підприємства (об'єднання), установи і організації незалежно від форми власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим частиною першою статті 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об'єднанні), в установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.

Статтею 218 Господарського кодексу України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Відповідно до частини четвертої статті 20 Закону України "Про зайнятість населення" підприємства, установи і організації незалежно від форми власності реєструються у місцевих центрах зайнятості за їх місцезнаходженням як платники збору до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, щомісяця подають цим центрам адміністративні дані у повному обсязі про наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Судами попередніх інстанцій в обґрунтування позиції про вжиття відповідачем вичерпних заходів, спрямованих на недопущення правопорушення зазначено, що протягом 2011-2012 рр. відповідачем здійснювалось переведення працівників до ТОВ «ДТЕК Ровенькиантрацит» на виконання концесійного договору про передачу в управління цілісним майновим комплексом ДП «Ровенькиантрацит», а тому ДП «Ровенькиантрацит» не мало можливості з об'єктивних причин створити робочі місця для працевлаштування інвалідів на підприємстві, виробнича діяльність якого припинена.

Однак, судами попередніх інстанцій не встановлено, чи подавалися відповідачем зазначені звіти щомісячно. Так, матеріали справи не містять доказів на підтвердження наявності поданих відповідачем звітів форми № 3-ПН протягом 2012 року. Крім того, з довідки Ровенківського міського центру зайнятості від 21.06.2013 року № 10/03-1109 вбачається, що ДП «Ровенькиантрацит» звітів про наявність вакансій форми № 3-ПН щодо вакантних місць для працевлаштування інвалідів протягом 2012 року не подавало.

З огляду на те, що законодавством встановлено єдиний порядок повідомлення місцевих центрів зайнятості про наявність вакансій для інвалідів - подання щомісячної звітності за формою №3-ПН, колегія суддів вказує на передчасність висновків судів про відсутність підстав для стягнення з відповідача адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу по створенню місць для працевлаштування інвалідів, оскільки.

Крім того, судова колегія погоджується з доводами скаржника стосовно того, що не подання зазначених звітів форми № 3-ПН у зв'язку із переведенням основних працівників на відокремлені підрозділи ТОВ ДТЕК «Ровенькиантрацит» у 2011-2012 рр. не звільняє юридичну особу від встановленої законом відповідальності.

З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що рішення судів вимогам ст.159 КАС України не відповідають.

За таких обставин, судові рішення, ухвалені у даній справі, підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції. Під час нового розгляду справу суду належить усунути недоліки, викладені у мотивувальній частині ухвали і правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів задовольнити частково.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 29 липня 2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2013 року скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута в порядку ст.ст.235-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: