Ухвала суду № 36871271, 22.01.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"22" січня 2014 р. м. Київ К/9991/7118/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.

розглянула у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 02.03.2010 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 07.12.2010 у справі №2а-635/10/2/0170 за позовом Відкритого акціонерного товариства «Пивобезалкогольний комбінат «Крим» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія:

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 02.03.2010, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 07.12.2010, позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства «Пивобезалкогольний комбінат «Крим» (далі - ВАТ «Пивобезалкогольний комбінат «Крим», позивач) до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим (далі - СДПІ по роботі з ВПП в м. Сімферополі АРК, відповідач) задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у місті Сімферополі від 03.06.2009 №0009291502/6 (вих. 2667/10/15-2), від 10.08.2009 №0009291502/1 (вих. 3967/10/1/15-2), від 22.10.2009 №0009291502/2 (вих. 5511/10/1/15-2) та СДПІ по роботі з ВПП в м. Сімферополі АРК від 14.01.2010 №0009291502/3 про донарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 876,98грн. Стягнуто з державного бюджету України на користь ВАТ «Пивобезалкогольний комбінат «Крим» 3,40грн. судового збору.

Рішення судів мотивовано правомірністю формування податкового кредиту за податковими накладними, отриманими з запізненням.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, відповідач 08.02.2011 звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який своєю ухвалою від 20.09.2011 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 02.03.2010 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 07.12.2010, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, п.п.7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.5.1 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (далі - Закон України №168/97-ВР), абз. 2 п. 1.9 ст. 9 Закону України «Про систему оподаткування», пп. 15.1.1 п. 15.1 ст. 15, п. 17.2 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Перевіривши матеріалами справи, наведені у скарзі доводи, колегія суддів, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що на підставі акту від 25.05.2009 4561/15-2/05513847, складеного за результатами невиїзної документальної перевірки податкової декларації ВАТ «Пивобезалкогольний комбінат «Крим» з питань правомірності нарахування податкового кредиту та повноти нарахування податку на додану вартість за липень 2008 року, та за результатом адміністративного оскарження відповідачем було винесено податкові повідомлення-рішення від 03.06.2009 №0009291502/6, від 10.08.2009 №0009291502/1, від 10.08.2009 №0009291502/2, від 14.01.2010 №0009291502/3 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 876,98грн, у тому числі 584,65грн. за основним платежем та 292,33грн. штрафними (фінансовими) санкціями.

Підставою для визначення податкового зобов'язання слугував висновок податкового органу про порушення позивачем пп. 7.2.6 п. 7.2, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України №168/97-ВР внаслідок неправомірного формування у липні 208 року податкового кредиту за податковими накладними, виписаними ЗАТ «Сармат» у травні-липні 2006 року.

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України №168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку із: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Дата виникнення права на податковий кредит регулюється п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України №168/97-ВР, відповідно до якого право на податковий кредит виникає у платника по даті здійснення першої з подій: або списання коштів з рахунку в оплату товарів (робіт, послуг), або отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Обов'язковою умовою включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплаченої (нарахованої) в складі ціни за товари (роботи, послуги), відповідно до пп. 7.4.5. п. 7.4 ст.7 Закону України №168/97-ВР є наявність податкової накладної, виданої продавцем.

Згідно п.п. 7.2.6. п. 7.2. ст.7 Закону України №168/97-ВР, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги) на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту.

Разом з тим, якщо платник не скористався правом подачі заяви, передбаченим п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України №168/97-ВР, і не звернувся до податкової інспекції зі скаргою, то він не має права включати до податкового кредиту суму ПДВ, не підтверджену податковою накладною.

У разі коли право платника на податковий кредит підтверджується податковими накладними, отриманими після закінчення податкових періодів, в яких відбулися оплата та отримання товарів (послуг), суми податку, вказані в таких податкових накладних, можуть бути включені до складу податкового кредиту в податковому періоді, в якому такі податкові накладні отримані (з урахуванням строків давності, визначених ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»).

Судами встановлено, що в даному випадку мало місце отримання ВАТ «Пивобезалкогольний комбінат «Крим» податкових накладних після закінчення податкових періодів, в яких відбулися оплата та отримання товарів (робіт, послуг), суми податку по яких, у відповідності з вищезазначеними положеннями законодавства включені до складу податкового кредиту у тому податковому періоді, у якому ці податкові накладні отримані.

Отримання податкових накладних у липні 2008 року підтверджується доданим до справи реєстром отриманих податкових накладних ВАТ «Пивобезалкогольний комбінат «Крим» за липень 2008 року.

Враховуючи вищезазначене, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про неправомірність визначення позивачеві податкових зобов'язань.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами попередніх інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 210, 2201, 223, 224, 230, 231, ч.5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 02.03.2010 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 07.12.2010 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 238, 240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ___ Т.М. Шипуліна

Судді: ___ Л.І. Бившева

___ А.М. Лосєв