Постанова № 36870717, 22.01.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" січня 2014 р. Справа№ 910/12471/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Станіка С.Р.

суддів: Пономаренка Є.Ю.

Шевченка Е.О.

Пономаренко Є.Ю.

за участю представників:

від позивача - Лазаренко Ю.Г. - представник за довіреністю;

від відповідача - Якуб Г.О. - представник за довіреністю;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Київводоканал"

на рішення Господарського суду міста Києва від 30.09.2013 р.

у справі № 910/12471/13 (суддя Головіна К.І.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"

до Комунального підприємства "Господар Дарницького району міста Києва"

про стягнення 1 194 137,40 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.09.2013 по справі № 910/12471/13 позов задоволено частково, а саме: присуджено до стягнення з Комунального підприємства "Господар Дарницького району міста Києва" на користь Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" 258 440 (двісті п'ятдесят вісім тисяч чотириста сорок) грн. 55 коп. - основної заборгованості, пеню в сумі 7 426 (сім тисяч чотириста двадцять шість) грн. 28 коп., штраф в розмірі 12 922 (дванадцять тисяч дев'ятсот двадцять дві) грн. 03 коп., інфляційну складову боргу в сумі 312 (триста дванадцять) грн. 62 коп. та 3% річних в сумі 2 016 (дві тисячі шістнадцять) грн. 99 коп. В іншій частині позову відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що позивач є виробником та постачальником послуг з централізованого водопостачання та водовідведення, а АЕК "Київенерго" - є виробником та постачальником послуг з опалення та підігріву питної води. Таким чином, споживання АЕК "Київенерго" послуги з водопостачання повинно здійснюватися на підставі договору з ВАТ "Акціонерна компанія "Київводоканал". Умовами договору № 03991/1-5-09 від 11.12.1996 р. не регулюється постачання позивачем відповідачу холодної води для виготовлення гарячої води, облік якої здійснюється за приладом обліку, встановленим на водопровідному вводі до бойлеру, якому присвоєно інший абонентський номер. Таким чином, позивачем не доведено факт договірного врегулювання з відповідачем відповідних відносин, а стягнення оплати послуг з підігріву води тепловими пунктами, що не належать Комунальному підприємству "Господар Дарницького району м. Києва", як того вимагає ПАТ "АК "Київводоканал", не відповідає законодавству - Закону України "Про житлово-комунальні послуги" та Правилам користування системами комунального водопостачання та водовідведення від 27.06.2008 р. № 190. Також, за прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання по сплаті основного боргу за договором № 03991/1-5-09 від 11.12.1996 р., судом присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача пені в сумі 7 426,28 грн. за період з 01.11.2012 р. по 31.03.2013 р. та штраф в розмірі 12 922,03 грн., а також інфляційна складова боргу в сумі 312,62 грн. та 3% річних в сумі 2 016,99 грн. за період з 01.11.2012 р. по 31.03.2013 р.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції від 30.09.2013 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення 913 018,93 грн., що складається з вартість питної води, яка використовується відповідачем для надання послуги з гарячого водопостачання, а також нарахованих на неї штрафних санкцій та інфляційних втрат і 3% річних, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить рішення суду першої інстанції в наведеній частині скасувати та прийняти нове рішення, яким позов в цій частині задовольнити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що відповідачем, всупереч умов договору на послуги водопостачання та водовідведення № 03991/1-5-09 від 11.12.1996 р., не здійснено своєчасну сплату наданих позивачем послуг з постачання питної води, внаслідок чого у Комунального підприємства "Господар Дарницького району м. Києва" утворилась заборгованість загалом в сумі 1 194 137,40 грн. за період з 01.11.2012 по 31.03.2013 в розмірі 1 102 444,53 грн., пеню в сумі 29 280,92 грн. за період з 01.11.2012. по 31.03.2013, штраф в розмірі 55 122,23 грн., інфляційну складову боргу в сумі 1 433,53 грн. та 3% річних в сумі 5 856,18 грн. за період з 01.11.2012 по 31.03.2013. Також, апелянт наголошував на тому, що спір у даній справі виник з приводу оплати послуг з постачання питної води та відведення стоків, обсяги яких сторонами визначено актами , які узгоджені сторонами і згідно п. 2.1.6 договору є безумовно погодженими відповідачем, а тому вказані у них осяги водопостачання підлягають оплаті. До того ж, умовами договору передбачено постачання питної води без розмежування її на холодну чи гарячу.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями, апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Київводоканал" у справі № 910/12471/13 передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Станіку С.Р.

Згідно розпорядження Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 11.11.2013, було сформовано для розгляду апеляційної скарги по справі № 910/12471/13 колегію суддів у складі: головуючий суддя Станік С.Р., судді: Пономаренко Є.Ю. та Шевченко Е.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.11.2013 прийнято до провадження апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Київводоканал", порушено апеляційне провадження, розгляд справи призначено на 27.11.2013.

В судовому засіданні 27.11.2013 судом у відповідності з ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 11.12.2013.

В судовому засіданні 11.12.2013 представниками позивача та відповідача подано спільне клопотання про продовження строку розгляду апеляційної скарги у справі № 910/12471/13.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.12.2013 продовжено строк розгляду апеляційної скарги на 15 днів.

В судовому засіданні 11.12.2013 судом у відповідності з ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 22.01.2014.

В судовому засіданні 22.01.2014 представник апелянта - Публічного акціонерного товариства "Київводоканал" - вимоги апеляційної скарги підтримав, просив суд апеляційну скаргу задовольнити з підстав, наведених у апеляційній скарзі.

Представник КП "Господар Дарницького району міста Києва" в судовому засіданні 22.01.2014 проти заявленої апеляційної скарги заперечував, вказував про те, що рішення господарського суду міста Києва від 30.09.2013 винесено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для його скасування - відсутні.

У письмовому відзиві на апеляційну скаргу відповідач наголошував на тому, що відповідно до п. 3.13 Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення від 27.06.2008 р. № 190, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України, суб'єкти господарювання, у яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, концесію, здійснюють розрахунки з виробником на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, а також розраховуються за власний обсяг водовідведення. Отже, вартість спожитої води, що йде на підігрів, повинно оплачуватись балансоутримувачем теплових пунктів. Згідно наявної в матеріалах справи дислокації будинків, водопостачання 114 будинків здійснюється через 52 належні відповідачу теплові пункти, і враховуючи даний факт судом першої інстанції було задоволено позов частково в межах вартості холодної води та вартості холодної води, що йде відповідачу на підігрів в межах належності теплових пунктів та її стоків - 258 440 (двісті п'ятдесят вісім тисяч чотириста сорок) грн. 55 коп. - основної заборгованості.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення підлягає залишенню без змін з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується наявними матеріалами справи, 11.12.1996 між Державним комунальним об'єднанням "Київводоканал", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" (постачальник) та відповідачем - Державним комунальним підприємством "Господар", правонаступником якого є Комунальне підприємство "Господар Дарницького району м. Києва" (абонент) був укладений договір на послуги водопостачання та водовідведення № 03991/1-5-09.

З матеріалів справи вбачається, що у зв'язку з набранням чинності Закону України "Про питну воду та питне водопостачання", Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України № 37 від 19.02.2002 р., Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, на підставі постанови Київського апеляційного господарського суду від 21.12.2005 р. по справі № 14/226 сторонами були внесені зміни до договору на послуги водопостачання та водовідведення № 03991/1-5-09 від 11.12.1996 р. шляхом укладення додаткової угоди.

Згідно п 1.1 договору постачальник зобов'язується надавати абоненту послуги з постачання питної води та приймання від нього стічних вод у міську каналізаційну мережу, а абонент зобов'язується здійснювати своєчасну оплату наданих йому постачальником послуг на умовах цього договору, дотримуватися порядку користування питною водою з комунальних водопроводів і приймання стічних вод, що встановлені Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994 № 65.

За вказаним договором відповідачу були присвоєні наступні коди абонента, з яких за кодами 2-241; 2-1209; 2-1210; 4-66; 4-1623; 4-1624 обліковується питна (холодна) вода, а за кодами 2-40241; 2-50241; 4-40066 обліковується питна вода, що використовується відповідачем у його господарській діяльності з надання населенню послуг з постачання гарячої води.

Як встановлено судом першої інстанції, та з чим погоджується Київський апеляційний господарський суд, за період з 01.11.2012 по 31.03.2013 за договором № 03991/1-5-09 згідно облікових даних, а саме - актів про зняття показників з приладу обліку, розшифровок, платіжних вимог-доручень, а також розрахунків заборгованості позивачем було надано відповідачу послуг з водопостачання та водовідведення в загальному обсязі 1 338 622 куб.м. на загальну суму 5 617 529,01 грн.

Як зазначав позивач у позові, і що не заперечувалось відповідачем, останнім було сплачено 4 569723,24 грн. вказаної вартості наданих послуг з водопостачання.

Згідно наявного у матеріалах справи розрахунку позивача, залишок несплаченої відповідачем суми за вказаний період з 01.11.2012 по 31.03.2013 склав 1 102 444,53 грн., з яких 258 440,55 грн. - за холодне водопостачання, 536 299,82 грн. - за холодну воду, яка використовується на потреби гарячого водопостачання, 307 704,16 грн. - за водовідведення гарячої води.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Згідно ст.ст. 901, 903 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням іншої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Ст. 175 ч.1 Господарського кодексу України встановлює, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦКУ з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст.ст. 1, 14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством. Ціни/тарифи на комунальні послуги та послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій формуються і затверджуються органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, відповідно до їхніх повноважень, визначених законом.

Статтею 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" встановлено, що споживач зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору; оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Пунктом 3.7 Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення від 27.06.2008 р. № 190, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України (далі - Правила), встановлено, що розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються усіма споживачами щомісячно відповідно до умов договору.

Відповідно до п. 3.13 вказаних Правил суб'єкти господарювання, у яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, концесію, здійснюють розрахунки з виробником на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, а також розраховуються за власний обсяг водовідведення.

Крім цього, у п. 6.1 наведених Правил зазначено, що насосне обладнання для підкачування холодної води та регулятори тиску, встановлені в котельнях, ТП і прибудованих до них. які перебувають на балансі юридичних осіб, експлуатуються ними відповідно до умов договорів, укладених з виробником. Виробник комунальних послуг з централізованого водопостачання та водовідведення, відшкодовує теплопостачальним організаціям витрати на експлуатацію насосних агрегатів.

При цьому суд зазначає, що постачання гарячої води регулюється Законом України "Про теплопостачання", за яким теплогенеруюча або теплопостачальна організація укладає окремий договір купівлі-продажу теплової енергії з власником відповідного майна або юридичною особою, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно і уклала договори на надання житлово- комунальних послуг з кінцевими споживачами.

Згідно наявної в матеріалах справи дислокації будинків, із зазначенням належності теплових пунктів, а саме: відпуск води на потреби гарячого водопостачання 114 будинків здійснюється через 52 належні відповідачу теплові пункти. Ще до 62 належних відповідачу будинків відпуск води на потреби гарячого водопостачання здійснюється через 62 теплових пунктів, що належать АК "Київенерго", КЕЧ КВО, НГЧ, в/ч А1777, ПП "Рікон-плюс".

Як встановлено судом першої інстанції, та з чим погоджується суд апеляційної інстанції, позивач є виробником та постачальником послуг з централізованого водопостачання та водовідведення, а виробниками та постачальниками послуг з опалення та підігріву питної води є відповідні організації на балансі яких перебувають теплові бункти (бойлери) для підігріву води.

Колегією суддів встановлено, що умовами договору № 03991/1-5-09 від 11.12.1996 р. не регулюється постачання позивачем відповідачу холодної води для виготовлення гарячої води, облік якої здійснюється за приладом обліку, встановленим на водопровідному вводі до бойлеру, якому присвоєно інший абонентський номер.

З урахуванням викладеного, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що під час розгляду даної справи позивачем не доведено факт договірного врегулювання з відповідачем відповідних відносин, а стягнення оплати послуг з підігріву води тепловими пунктами, що не належать Комунальному підприємству "Господар Дарницького району м. Києва", як того вимагає ПАТ "АК "Київводоканал", не відповідає законодавству - Закону України "Про житлово-комунальні послуги" та Правилам користування системами комунального водопостачання та водовідведення від 27.06.2008 р. № 190.

Твердження позивача, що надання відповідачу води, що використовується для виготовлення гарячої та холодної води є єдиним видом послуг з водопостачання, спростовується тим, що предметом договору № 03991/1-5-09 від 11.12.1996 р. є забезпечення відповідача постачанням саме питної води, а не води, що використовується для виготовлення гарячої та холодної води.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем не було доведено належними та допустимими доказами в розумінні ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кількість питної води, що підігрівається тепловими пунктами відповідача від загальної кількості води, що йде на підігрів, яку ПАТ "АК "Київводоканал" просить стягнути, а тому обґрунтовано відмовив позивачу у задоволенні вимог про стягнення плати за послуги з надання питної води, що йде на підігрів за період з 01.11.2012 р. по 31.03.2013 р. у сумі 536 299,82 грн.

Крім того, відповідно до Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Держбуду від 19.02.2002 р. № 37 (далі - Правила приймання) стічні води підприємств - усі види стічних вод, що утворились внаслідок їхньої діяльності після використання води в усіх системах водопостачання (господарсько-питного, технологічного, гарячого водопостачання тощо), а також поверхневі та дощові води з території підприємства.

Згідно п. 2.4 Правил приймання підприємства зобов'язані виконувати в повному обсязі вимоги цих правил, місцевих правил приймання та договору на послуги водовідведення, своєчасно оплачувати рахунки Водоканалу за надані послуги.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів пгоджується з висновком суду першої інстанції про те, що в даному випадку оплаті підлягають послуги з водовідведення стічних вод, що утворились після використання холодної води та води, що підігрівається тепловими пунктами відповідача. Проте, оскільки позивачем не було доведено належним та допустимими доказами в розумінні ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кількість стічних вод, що утворилися внаслідок споживання питної води, що йде на підігрів, від кількості стічних вод, яка була підігріта тепловими пунктами відповідача, а тому судом першої інстанції правомірно відмовлено в задоволенні вимог про стягнення заборгованості в сумі 307 704,16 грн. за прийняття стічних вод, що утворились від гарячого водопостачання від неналежних відповідачу теплових пунктів, у міську каналізаційну мережу.

Посилання апелянта в апеляційній скарзі на те, що спір у даній справі виник з приводу оплати послуг з постачання питної води та відведення стоків, обсяги яких сторонами визначено актами, які узгоджені сторонами і згідно п. 2.1.6 договору є безумовно погодженими відповідачем, а тому вказані у них обсяги водопостачання підлягають оплаті - колегією суддів відхиляються як такі, що суперечать дійсним обставинам справи, оскільки підписання сторонами актів свідчить лише про достовірність відомостей про показники лічильників, розташованих в приміщенні теплового пункту, балансоутримувачем якого є відповідач, проте, не містять інформацію щодо обсягу наданих послуг за відповідний розрахунковий період з розмежуванням наданих послуг.

З огляду на викладене,колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 258 440,55 грн. заборгованості з вартості послуг з водопостачання та водовідведення, яка підтверджується матеріалами справи, а саме - актами про зняття показань з приладів обліку, розшифровками рахунків абонента за спірний період та платіжними вимогами-дорученнями.

Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Приймаючи до уваги, що заборгованість відповідача перед позивачем в частині сплати за отримання послуг з постачання питної води та приймання від нього стічних вод у міську каналізаційну мережу не сплачена, доказів протилежного матеріали справи не містять, а тому судом першої інстанції обґрунтовано задоволено позовну вимогу в цій частині в сумі 258 440,55 грн.

Також, крім суми основного боргу, позивач просив стягнути з відповідача за невиконання зобов'язань по договору щодо своєчасної та повної оплати послуг з водопостачання та водовідведення по договору,штрафні санкції, а саме - пеню в сумі 29 280,92 грн. за період з 01.11.2012 по 31.03.2013 згідно з п. 4.2 договору та штраф в розмірі 55 122,23 грн. згідно з п. 4.6 договору.

Частиною 1 ст. 229 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Згідно ч. 4 ст. 321 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно п. 4.2 договору у разі порушення строків виконання зобов'язання по оплаті за надані послуги, абонент сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу. Нарахування пені припиняється через один рік від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Оплата абонентом пені не звільняє останнього від оплати несплаченого рахунку в повному обсязі.

Згідно п. 4.6 договору за безпідставну відмову оплатити направлений рахунок, абонент сплачує постачальнику штраф у розмірі 5% від суми, яку відмовився сплатити. Сплата штрафу не звільняє абонента від обов'язку оплатити рахунок постачальника.

З огляду на викладене, враховуючи те, що матеріалами справи підтверджується наявність непогашеної заборгованості у відповідача перед позивачем в сумі 258 440,55 грн., зважаючи на вищенаведені норми законодавства та умови укладеного сторонами правочину, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог в цій частині.

Перевіривши перерахунок суду першої інстанції, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню згідно з п. 4.2 договору пеня в сумі 7 426,28 грн. за період з 01.11.2012 по 31.03.2013 (період самостійно визначений позивачем і з яким погоджується суд апеляційної інстанції) та штраф в розмірі 12 922,03 грн. згідно з п. 4.6 договору.

Також у своєму позові ПАТ "АК "Київводоканал" просив суд стягнути з КП "Господар Дарницького району м. Києва" інфляційну складову боргу в сумі 1 433,53 грн. та 3% річних в сумі 5 856,18 грн. за період з 01.11.2012 по 31.03.2013 з посиланням на припис статті 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані ним збитки.

Нормами ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши перерахунок суду першої інстанції, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню інфляційна складова боргу в сумі 312,62 грн. та 3% річних в сумі 2 016,99 грн. за період з 01.11.2012 по 31.03.2013.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З урахуванням наведеного вище, колегія суддів вважає, що господарський суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, належним чином дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, а тому, рішення підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Судовий збір за подачу апеляційної скарги, у відповідності до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається судом на апелянта.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Київводоканал" на рішення господарського суду міста Києва від 30.09.2013 по справі № 910/12471/13 - залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 30.09.2013 по справі № 910/12471/13 - залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/12471/13 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України

Головуючий суддя С.Р. Станік

Судді Є.Ю. Пономаренко

Е.О. Шевченко