Ухвала суду № 36869949, 23.01.2014, Апеляційний суд Сумської області

Справа №2-295/07 Головуючий у суді у 1 інстанції - АлфьоровНомер провадження 22-ц/788/128/14 Суддя-доповідач - Сибільова Л. О. Категорія - 6

УХВАЛА

і м е н е м У к р а ї н и

23 січня 2014 року м. Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого - Сибільової Л. О.,

суддів - Дубровної В. В., Маслова В. О.,

за участю секретаря судового засідання - Назарової О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 15 березня 2007 року

у справі за позовом ОСОБА_3 до Сумської міської ради, треті особи: ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_6, комунальне підприємство «Сумське міське бюро технічної інвентаризації», про визнання права власності на самочинне будівництво,

в с т а н о в и л а:

Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 15 березня 2007 року визнано за ОСОБА_3 право власності на самочинно збудовану житлову прибудову А2-2, яка складається із коридору 2-1 площею 9,7 кв. м, житлової кімнати 2-2 площею 32,8 кв. м, ванної 2-3 площею 6,8 кв. м, коридору 2-4 площею 8,7 кв. м, вітальні 2-5 площею 24,2 кв. м, гаража І площею 24,8 кв. м, погреба пг-2 в домоволодінні АДРЕСА_1.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Вислухавши доповідь судді-доповідача, пояснення третіх осіб ОСОБА_2, ОСОБА_6, представника третьої особи ОСОБА_5 - ОСОБА_7, які підтримали скаргу з мотивів, в ній викладених, позивача та його представника, які заперечують проти скарги та вважають рішення суду вірним, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

14 листопада 2006 року ОСОБА_3 звернувся до суду з вказаним позовом, мотивуючи вимоги тим, що згідно договору дарування від 26 серпня 2003 року йому належить 93/150 частини домоволодіння АДРЕСА_2. 38/100 частин вказаного домоволодіння належить ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу від 21 жовтня 1977 року.

Крім того, згідно договору дарування від 06 грудня 2004 року йому належить 30/100 частин домоволодіння АДРЕСА_1. 70/100 частин вказаного домоволодіння належить ОСОБА_6 та ОСОБА_2 - по 35/100 кожній на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 11 жовтня 2004 року. Вказані частини двох домоволодінь розташовані на суміжних земельних ділянках.

Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 15 лютого 2002 року визначений порядок користування земельною ділянкою домоволодіння АДРЕСА_2 між його власниками.

На земельній ділянці домоволодіння АДРЕСА_2 без належного дозволу ним до своєї частини будинку самочинно добудована житлова прибудова А2-2, яка складається із: коридору 2-1 площею 9,7 кв. м, житлової кімнати 2-2 площею 32,8 кв. м, ванної 2-3 площею 6,8 кв. м, коридору 2-4 площею 8,7 кв. м, вітальні 2-5 площею 24,2 кв. м, гаража площею 24,8 кв. м, погреба пг-2.

Використовуючи своє право власника на переобладнання та добудову приміщень домоволодіння він не був обізнаний, що для цього необхідно було зробити проект та отримати дозволи на будівництво, а тому не має можливості внести зміни в технічний паспорт на домоволодіння та зареєструвати добудови в домоволодінні в КП «Сумське МБТІ» з причини відсутності дозволу на будівництво, проекту, відповідних погоджень, оскільки збудовані ним будівлі вважаються самочинним будівництвом.

Просив визнати за ним право власності на самочинно збудовану житлову прибудову А2-2, яка складається із: коридору 2-1 площею 9,7 кв. м, житлової кімнати 2-2 площею 32,8 кв. м, ванної 2-3 площею 6,8 кв. м, коридору 2-4 площею 8,7 кв. м, вітальні 2-5 площею 24,2 кв. м, гаража площею 24,8 кв. м, погреба пг-2 домоволодіння АДРЕСА_1.

Відповідач Сумська міська рада проти позову не заперечувала, рішення суду не оскаржувала (а.с.34).

Вирішуючи спір та задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що самочинна добудова А2-2 до будинку АДРЕСА_1 збудована без порушення вимог ДБН 360-92 «Планування і забудова міських і сільських поселень», на земельній ділянці, що на законних підставах знаходиться в користуванні позивача, не порушує права інших осіб.

Цей висновок суду узгоджується з обставинами справи, вірно встановленими судом, та відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що рішенням виконкому Ковпаківської районної в м. Суми ради від 27 червня 2000 року № 63 дозволено колишньому власнику 93/150 частин домоволодіння по АДРЕСА_2 матері позивача ОСОБА_8 добудову до житлового будинку розміром 5,06 м х 2, 7 м, гаража 2, 7 м х 5 м, літньої кухні 5, 4 м х 7 м, та тамбура до неї 2 м х1, 65 м (а.с.68).

Згідно договору дарування від 26 серпня 2003 року, укладеного з його матір'ю ОСОБА_8, ОСОБА_3 належить 93/150 частини домоволодіння АДРЕСА_2. (а.с.19-20).

38/100 частин вказаного домоволодіння належать ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу від 21 жовтня 1977 року (а.с.58).

Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 15 лютого 2002 року був визначений порядок користування земельною ділянкою домоволодіння АДРЕСА_2 між його власниками - третьою особою в справі ОСОБА_5 та матір'ю позивача ОСОБА_8

Згідно договору дарування від 06 грудня 2004 року ОСОБА_3 також належить 30/100 частин домоволодіння АДРЕСА_1 (а.с.21-22).

По 35/100 частин вказаного домоволодіння належать ОСОБА_6 та ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 11 жовтня 2004 року (а.с. 60, 110, 137-141).

Земельні ділянки, на яких розташовані обидва домоволодіння, є суміжними (а.с.60).

З технічних паспортів від 23 липня 2004 року та від 31 серпня 2006 року на домоволодіння АДРЕСА_1 та технічного паспорту на домоволодіння № 143 від 31 липня 2003 року, вбачається, що земельна ділянка домоволодіння № 145 складає 500 кв. м, а домоволодіння № 143 - 540 кв. м.

Згідно вказаної технічної документації, об'єкти самочинного будівництва, на які оскаржуваним рішенням суду визнане право власності позивача, внесені до технічного паспорту на домоволодіння по АДРЕСА_1, з якого вбачається, що вказані спірні будівлі зведені таким чином, що поєднують належні позивачеві частини двох будинків - № 143 і № 145 (а.с.6-18, 57-60).

Згідно довідки КП «Сумське МБТІ» від 24 листопада 2006 року, на земельній ділянці домоволодіння АДРЕСА_1 без належного дозволу самочинно збудовані житлова прибудова А2-2, погріб пг-2 (а.с. 67).

З матеріалів справи, зокрема, листа виконавчого комітету Сумської міської ради від 08 грудня 2003 року ОСОБА_5, вбачається, що відносно позивача в період проведення ним добудов виносились приписи та він притягувався до адміністративної відповідальності за проведення самочинних будівельних робіт без відповідної документації (а.с.43-48).

При винесенні оскаржуваного рішення суд послався на висновки контролюючих органів, зокрема, управління з питань наглядово-профілактичної діяльності ГУ МНС України в Сумській області від 25 грудня 2006 року №3554, згідно якого розміщення частини житлової добудови за адресою: м. Суми, АДРЕСА_1, згідно Додатку 3.1, табл. №1, примітка №7 ДБН 360-92** «Планування і забудова міських і сільських поселень», не суперечить вимогам норм та правил пожежної безпеки (а.с.77).

Згідно висновку управління архітектури та містобудування Сумської міської ради від 28 грудня 2006 року, самовільно збудована прибудова А2-2 з погребом під нею по АДРЕСА_1 відповідає додатку 3.1 табл.1 примітки № 7 ДБН 360-92** «Планування і забудова міських і сільських поселень», але розташована і на земельній ділянці по АДРЕСА_2, при цьому потрібно враховувати згоду сусіда та співвласника домоволодіння № 143 ( а. с. 78).

Сумська міська СЕС не зазначила певних обмежень щодо вказаного будівництва (а.с. 79).

Суд послався в рішенні суду і на пояснення в судовому засіданні спеціаліста - начальника інспекції ДАБК в м. Суми про те, що самочинна добудова, зведена позивачем, не порушує права інших осіб та містобудівельне законодавство.

Особи, які беруть участь у справі, в тому числі і відповідач - орган місцевого самоврядування, не заперечують законності користування позивачем земельною ділянкою по АДРЕСА_1 в м. Суми, співвласник домоволодіння на якій оскаржує рішення суду.

Відповідно до ст. 376 ЦК України в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин та розгляду справи судом першої інстанції, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була відведена їй для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

З матеріалів справи також вбачається, що в Ковпаківському районному суді м. Суми знаходиться в провадженні цивільна справа за позовом ОСОБА_3 до співвласників обох домоволодінь про виділ частки із майна, що є у спільній частковій власності, в його окрему садибу і припинити право в спільної часткової власності.

Співвласники домоволодіння АДРЕСА_1 звернулись до ОСОБА_3 з зустрічним позовом у вказаній справі про становлення порядку користування їх спільною земельною ділянкою з врахуванням об'єктів самочинного будівництва, на яке за ним оскаржуваним рішенням суду визнане право власності, а співвласник домоволодіння по АДРЕСА_2 - з зустрічним позовом про усунення перешкод в користуванні нерухомим майном та земельною ділянкою за вказаною адресою (а.с.135-136, 141-147).

З огляду на встановлені судом обставини справи, колегія суддів вважає доводи скарги такими, що не дають підстав для скасування рішення суду, оскільки не містять посилань на факти, які б спростовували висновки суду про відсутність доказів про порушення прав ОСОБА_2 зведенням позивачем спірних добудов.

При цьому колегія враховує і ту обставину, що особа, яка подала апеляційну скаргу, не спростувала належними доказами тієї обставини, що вона в період, коли на їх спільній ділянці проводилось будівництво позивачем, не заперечувала проти цього, не оскаржувала його дії до відповідних контролюючих органів (а.с.66).

Доводи скарги не спростовують доказів в справі про те, що об'єкти самочинної добудови, на які визнане право власності позивача, не порушує прав третьої особи, яка оскаржила рішення суду.

Посилання в скарзі на те, що ОСОБА_3 був обізнаний про необхідність виготовлення для будівництва проекту та отримання відповідного дозволу, не спростовують висновків суду, оскільки вказана обставина не є підставою для скасування рішення суду з огляду на положення ст. 376 ЦК України.

Доводи апеляційної скарги про неналежне сповіщення її судом про час і місце розгляду справи також не спростовують висновків суду, оскільки і апеляційному суду не надано належних доказів на заперечення проти позовних вимог позивача.

Обставини, на які посилається третя особа, були предметом дослідження суду першої інстанції і отримали об'єктивну оцінку. У апеляційній скарзі відсутні посилання на факти, які б підтвердили необґрунтованість рішення суду, свідчили б про наявність підстав для задоволення скарги.

За таких обставин оскаржуване рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, підстави для його зміни чи скасування відсутні.

Згідно ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313 - 315 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 15 березня 2007 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий -

Судді -