Ухвала суду № 36869941, 21.01.2014, Апеляційний суд Автономної Республіки Крим (м. Сімферополь)

№ справи:124/2660/13-ц Головуючий суду першої інстанції:Деменок С.В. № провадження:22-ц/190/267/14Доповідач суду апеляційної інстанції:Онищенко Т. С. _______________

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" січня 2014 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді:Онищенко Т.С., суддів:Даніла Н.М., Куриленка О.С., при секретарі:Рижих М.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 і ОСОБА_8 про визнання правочину удаваним та визнання права власності на автомобіль, за участю третьої особи - ОСОБА_9, за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Центрального районного суду м. Сімферополя АР Крим від 22.08.2013, -

в с т а н о в и л а :

Позивач - ОСОБА_6 в квітні 2013 року звернувся до суду з даним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що він та відповідач ОСОБА_7 приховали вчинений ними правочин купівлі-продажу транспортного засобу Mitsubishi Lancer (2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1), уклавши 11.01.2011 договір доручення, у зв'язку з чим просив визнати удаваним правочин, укладений між ОСОБА_7 і ОСОБА_6, щодо розпорядження вказаним автомобілем, - довіреність серії ВРД №814297 від 11.01.2011 та визнати за ОСОБА_6 право власності на даний транспортний засіб /арк. с. 1-2/.

Рішенням Центрального районного суду м. Сімферополя АР Крим від 22.08.2013 відмовлено ОСОБА_6 у задоволенні даного позову /арк. с. 43-45/.

Не погодившись з даним рішенням суду, позивач - ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального права /арк с. 56-57/.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача-апелянта, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та заявлених у суді першої інстанції вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є необґрунтованою і підлягає відхиленню з наступних підстав.

Згідно з вимогами частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до статей 213, 214 Цивільного процесуального кодексу України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з необґрунтованості та безпідставності заявлених вимог.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з таким вирішенням спору та вважає, що судом першої інстанції повно і правильно встановлені всі дійсні обставини справи, яку вирішено згідно з законом.

Положеннями Цивільного кодексу України (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства (стаття 237).

Представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє (стаття 238).

Правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє (стаття 239).

Представництво, яке грунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі (стаття 244).

Строк довіреності встановлюється у довіреності (стаття 247).

Представництво за довіреністю припиняється у разі: закінчення строку довіреності; скасування довіреності особою, яка її видала; відмови представника від вчинення дій, що були визначені довіреністю; смерті особи, яка видала довіреність, оголошення її померлою, визнання її недієздатною або безвісно відсутньою, обмеження її цивільної дієздатності. смерті особи, якій видана довіреність, оголошення її померлою, визнання її недієздатною або безвісно відсутньою, обмеження її цивільної дієздатності. У разі припинення представництва за довіреністю представник зобов'язаний негайно повернути довіреність (стаття 248).

За договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя. Договором доручення може бути встановлено виключне право повіреного на вчинення від імені та за рахунок довірителя всіх або частини юридичних дій, передбачених договором. У договорі можуть бути встановлені строк дії такого доручення та (або) територія, у межах якої є чинним виключне право повіреного (стаття 1000).

Договором доручення може бути визначений строк, протягом якого повірений має право діяти від імені довірителя (стаття 1001).

У договорі доручення або у виданій на підставі договору довіреності мають бути чітко визначені юридичні дії, які належить вчинити повіреному. Дії, які належить вчинити повіреному, мають бути правомірними, конкретними та здійсненними (стаття 1003).

Довіритель зобов'язаний видати повіреному довіреність на вчинення юридичних дій, передбачених договором доручення (стаття 1007).

Договір доручення припиняється на загальних підставах припинення договору, а також у разі: відмови довірителя або повіреного від договору; визнання довірителя або повіреного недієздатним, обмеження його цивільної дієздатності або визнання безвісно відсутнім; смерті довірителя або повіреного (стаття 1008).

Як вбачається з матеріалів справи, 27.11.2010 між відповідачами - ОСОБА_8 і ОСОБА_7 укладено договір доручення, відповідно до умов якого ОСОБА_8, як довіритель, уповноважив ОСОБА_7, як повіреного, продати, обміняти, здати в оренду на умовах та за ціну на свій погляд належний йому (ОСОБА_8) на підставі Свідоцтва про реєстрацію ТЗ серії НОМЕР_2, виданого 19.07.2007 РЕВ 1-го МО при УДАІ ГУМВС України в АРК, автомобіль марки Mitsubishi модель Lancer реєстраційний номер НОМЕР_1 (2007 року випуску; номер шасі, /кузова, рами/ НОМЕР_3 НОМЕР_4; тип ТЗ - седан легковий; об'єм двигуна 1998; зареєстрований РЕВ 1-го МО при УДАІ ГУМВС України в АРК).

На підставі даного укладеного між відповідачами в усній формі договору 27.11.2010 відповідачем ОСОБА_8, як довірителем, на ім'я відповідача ОСОБА_7, як повіреного, видана довіреність, якою ОСОБА_8, для здійснення представництва, пов'язаного з виконанням такого доручення, уповноважив ОСОБА_7, вчиняти певні дії, в т.ч. укладати та підписувати відповідні договори купівлі-продажу, оренди, міни вищевказаного автомобілю, а також виконувати всі інші дії, пов'язані з цим дорученням /арк. с. 4/.

Зазначена довіреність посвідчена 27.11.2010 приватним нотаріусом Сімферопольського міського нотаріального округу АР Крим ОСОБА_10 і зареєстрована в реєстрі за №1295, та видана строком на три роки і дійсна до 27.11.2013 (на три роки), з правом передоручення та правом виїзду за межі України.

11.01.2011 між відповідачем - ОСОБА_7 та позивачем - ОСОБА_6 і третьої особою ОСОБА_9 укладено договір доручення, відповідно до умов якого ОСОБА_7, як довіритель (діючий від імені ОСОБА_8 у порядку передоручення на підставі довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Сімферопольського міського нотаріального округу АР Крим ОСОБА_10 27.11.2010 за р.№1295), уповноважив ОСОБА_6 і ОСОБА_9, як повірених, діючих незалежно один від одного, продати, обміняти, здати в оренду на умовах та за ціну на свій погляд належний ОСОБА_8 на підставі Свідоцтва про реєстрацію ТЗ серії НОМЕР_2, виданого 19.07.2007 РЕВ 1-го МО при УДАІ ГУМВС України в АРК, автомобіль марки Mitsubishi модель Lancer реєстраційний номер НОМЕР_1 (2007 року випуску; номер шасі, /кузова, рами/ НОМЕР_3 НОМЕР_4; тип ТЗ - седан легковий; об'єм двигуна 1998; зареєстрований РЕВ 1-го МО при УДАІ ГУМВС України в АРК).

На підставі даного укладеного між відповідачем - ОСОБА_7 та позивачем - ОСОБА_6 і третьої особою ОСОБА_9 в усній формі договору 11.01.2011 відповідачем ОСОБА_7, як довірителем, на ім'я відповідача ОСОБА_6 і третьої особи ОСОБА_9, як повірених, видана довіреність, якою ОСОБА_11 в порядку передоручення для здійснення представництва, пов'язаного з виконанням такого доручення, уповноважив ОСОБА_6 і ОСОБА_9, діючих незалежно один від одного, вчиняти певні дії, в т.ч. укладати та підписувати відповідні договори купівлі-продажу, оренди, міни вищевказаного автомобілю, а також виконувати всі інші дії, пов'язані з цим дорученням /арк. с. 3/.

Зазначена довіреність посвідчена 11.01.2011 приватним нотаріусом Сімферопольського міського нотаріального округу АР Крим ОСОБА_10 і зареєстрована в реєстрі за №78, та видана у межах строків основної довіреності до 27.11.2013.

11.01.2011 ОСОБА_7 написав розписку, в якій зазначив, що він продає машину Mitsubishi модель Lancer 2007 року випуску, номер шасі, (кузова, рами) НОМЕР_3 НОМЕР_4, ОСОБА_6 від імені ОСОБА_8, за що отримав 13 800 доларів США і претензій не має /арк. с. 5/.

04.03.2013 приватний нотаріус ОСОБА_10 листом (вих. №09/02-24) передала ОСОБА_6 заяву ОСОБА_7, в якій останній повідомляє про припинення дії довіреності, виданої ним на ім'я ОСОБА_6 і посвідченої 11.01.2011 за р. №78, на розпорядження (продаж, обмін, здача в оренду) автомобілем марки Mitsubishi модель Lancer (2007 року випуску; номер шасі, /кузова, рами/ НОМЕР_3 НОМЕР_4; тип ТЗ - седан легковий; об'єм двигуна 1998; зареєстрований РЕВ 1-го МО при УДАІ ГУМВС України в АРК) реєстраційний номер НОМЕР_1 /арк. с. 9/.

ОСОБА_6, звертаючись до суду з даним позовом, обґрунтовував свої вимоги статтею 235 Цивільного кодексу України, згідно з якою удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що надана позивачем розписка не спростовує обставин укладеного 11.01.2011 між відповідачем - ОСОБА_7 та позивачем - ОСОБА_6 договору доручення в усній формі та виданої 11.01.2011 ОСОБА_11 в порядку передоручення для здійснення представництва, пов'язаного з виконанням такого доручення, довіреності, а також не підтверджує факт укладення між цими сторонами договору купівлі-продажу автомобілю Mitsubishi Lancer реєстраційний номер НОМЕР_1 у встановленому законом порядку, у зв'язку з чим відхиляє доводи апеляційної скарги в цій частині, виходячи з наступного.

Положеннями Цивільного кодексу України (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (стаття 202).

Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (стаття 203).

Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням (стаття 205).

Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність (стаття 206).

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною /сторонами/ (стаття 207).

У письмовій формі належить вчиняти: правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу; інші правочини, щодо яких законом встановлена письмова форма (стаття 208).

Правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації (стаття 210).

Право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації (стаття 334).

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (стаття 638).

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії (стаття 640).

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655).

Особливості договору купівлі-продажу окремих видів майна можуть встановлюватися законом (стаття 656).

Письмова форма і особливості укладення договору купівлі-продажу автомобіля встановлені постановою Кабінету Міністрів України №1388 від 07.09.1998 (чинною на час спірних правовідносин), якою затверджені Порядок державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів /далі за текстом - Порядок/.

Цим Порядком встановлюється єдина на території України процедура державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів /далі - транспортні засоби/, оформлення та видачі реєстраційних документів і номерних знаків (пункт 1).

Цей Порядок є обов'язковим для всіх юридичних та фізичних осіб, які є власниками транспортних засобів, виробляють чи експлуатують їх (пункт 2).

Державна реєстрація транспортних засобів проводиться підрозділами Державтоінспекції з метою здійснення контролю за відповідністю конструкції та технічного стану транспортних засобів установленим вимогам стандартів, правил і нормативів, дотриманням законодавства, що визначає порядок сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), використанням транспортних засобів в умовах воєнного і надзвичайного стану, а також для ведення їх обліку та запобіганню вчиненню щодо них протиправних дій. Державний облік зареєстрованих транспортних засобів передбачає реєстрацію, накопичення, узагальнення, зберігання і передачу інформації про такі засоби та відомостей про їх власників, які вносяться до Єдиного державного реєстру Державтоінспекції. Порядок ведення Єдиного державного реєстру Державтоінспекції та надання інформації з нього затверджується МВС (пункт 3).

Перед відчуженням транспортний засіб повинен бути знятий з обліку в підрозділі ДАІ (пункт 4).

Власники транспортних засобів та особи, що експлуатують такі засоби на законних підставах, або їх представники (далі - власники) зобов'язані зареєструвати (перереєструвати) транспортні засоби протягом десяти діб після придбання (одержання), або виникнення обставин, що є підставою для внесення змін до реєстраційних документів. Строк державної реєстрації продовжується у разі подання документів, які підтверджують відсутність можливості своєчасного її проведення власниками транспортних засобів (хвороба, відрядження або інші поважні причини). Експлуатація транспортних засобів, що не зареєстровані (не перереєстровані) у підрозділах Державтоінспекції (крім транспортних засобів, зареєстрованих до набрання чинності цим Порядком) та без номерних знаків, що відповідають державним стандартам, а також ідентифікаційні номери складових частин яких не відповідають записам у реєстраційних документах або знищені чи підроблені, забороняється (пункт 7).

Державна реєстрація транспортних засобів проводиться на підставі заяв власників, поданих особисто, і документів, що посвідчують їх особу, підтверджують правомірність придбання, отримання, ввезення, митного оформлення (далі - правомірність придбання) транспортних засобів, оцінку їх вартості (проводиться спеціалістом, що пройшов необхідну підготовку в порядку, встановленому МВС, Мін'юстом, Мінпромполітики, Держмитслужбою та Фондом державного майна, і має відповідні документи), відповідність конструкції транспортних засобів установленим вимогам безпеки дорожнього руху, а також вимогам, які є підставою для внесення змін до реєстраційних документів. Документами, що підтверджують правомірність придбання транспортних засобів, їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, є засвідчені підписом відповідної посадової особи, що скріплений печаткою: довідка-рахунок за формою згідно з додатком 1, видана суб'єктом господарювання, діяльність якого пов'язана з реалізацією транспортних засобів та їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери; договори та угоди, укладені на товарних біржах на зареєстрованих у Департаменті Державтоінспекції бланках, інші засвідчені в установленому порядку документи, що встановлюють право власності на транспортні засоби; копія рішення суду, засвідчена в установленому порядку, із зазначенням юридичних чи фізичних осіб, які визнаються власниками транспортних засобів, марки, моделі, року випуску таких засобів, а також ідентифікаційних номерів їх складових частин; довідка органу соціального захисту населення або управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, що виділили автомобіль або мотоколяску; акт приймання-передачі транспортних засобів за формою згідно з додатком 6, виданий підприємством-виробником або підприємством, яке переобладнало чи встановило на транспортний засіб спеціальний пристрій згідно із свідоцтвом про погодження конструкції транспортного засобу щодо забезпечення безпеки дорожнього руху, із зазначенням ідентифікаційних номерів такого транспортного засобу та конкретного одержувача; вантажна митна декларація або видане митним органом посвідчення про реєстрацію в підрозділах Державтоінспекції транспортних засобів чи їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери; договір фінансового лізингу (пункт 8).

Якщо транспортний засіб знімається з обліку у зв'язку з його відчуженням, то у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу (технічному паспорті) робиться відмітка про зняття з обліку транспортного засобу для реалізації в межах України (пункт 43).

Зняття з обліку транспортних засобів здійснюється після їх огляду в підрозділі ДАІ на підставі заяви власника з поданням документу, що посвідчує його особу (пункт 44).

Отже, для укладення договору купівлі-продажу автомобілю законом (зокрема, чинною на час виникнення спірних правовідносин Постановою Кабінету Міністрів України №1388 від 07.09.1998) встановлені особіливості, зокрема, для укладення договору купівлі-продажу автомобіля передбачена письмова форма такого правочину.

Крім цього, вчинення такого правочину потребує державної реєстрації в органах ДАЇ (перед відчуженням транспортний засіб повинен бути знятий з обліку в підрозділі ДАІ; власники транспортних засобів зобов'язані зареєструвати /перереєструвати/ транспортні засоби протягом десяти діб після придбання /одержання/, або виникнення обставин, що є підставою для внесення змін до реєстраційних документів; тощо), у зв'язку з чим необхідно правильно визначати момент вчинення такого правочину (статті 205-210, 640 Цивільного кодексу України).

Так, не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення (не вчинена певна дія, якщо відповідно до законодавства договір є укладеним з моменту вчинення такої певної дії).

Зокрема, згідно із статтями 210 та 640 Цивільного кодексу України, не є вчиненим правочин у разі нездійснення його державної реєстрації, якщо правочин підлягає такій реєстрації.

Апелянтом та його представником, як при розгляді даної справи в суді першої інстанції, так і при перегляді цієї справи в апеляційному порядку, не надано жодних належних і допустимих доказів у підтвердження того факту, що начібто відчуження спірного автомобілю Mitsubishi Lancer реєстраційний номер НОМЕР_1, яке підлягає обов'язковій державній реєстрації, здійснено у згаданому встановленому законом порядку в т.ч. на підставі заяви власника або уповноваженої осоюи, поданих особисто, і документів, що посвідчують їх особу, підтверджують правомірність придбання транспортного засобу, оцінку його вартості, відповідність конструкції транспортного засобу установленим вимогам безпеки дорожнього руху, а також вимогам, які є підставою для внесення змін до реєстраційних документів, тощо.

Сукупність наявних у цивільній справі доказів свідчить про те, що в установленому порядку договір купівлі-продажу спірного автомобіля не укладався, а з огляду на вище викладене посилання апелянта та його представника, як на підставу набуття права власності на спірний автомобіль за дорученням (довіреністю) є безпідставними, оскільки суперечить зазначеним вимогам закону.

Твердження апелянта, що вчинення правочину щодо відчудження транспортного засобу не потребує державної реєстрації в органах ДАЇ суперечать Постанові Кабінету Міністрів України №1388 від 07.09.1998.

Інші доводи апеляційної скарги є формальними, не спростовують правильність висновків суду першої інстанції та не є безумовними підставами для скасування рішення суду, яке є правильним по суті і справедливим.

За таких обставин, судом першої інстанції правильно встановлені факти, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та докази, якими вони підтверджуються, правовідносини та норми матеріального права, які регулюють ці правовідносини і ухвалено рішення по справі на підставі доказів, наданих сторонами в порядку правил Цивільного процесуального кодексу України.

Згідно зі статтею 308 Цивільного процесуального кодексу України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі наведеного, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, оскільки рішення суду першої інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Судові витрати, пов'язані з подачею апеляційної скарги, відшкодуванню не підлягають, внаслідок відхилення апеляційної скарги.

З урахуванням викладеного та керуючись статтями 303, 304, 307-308, 313-315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.

Рішення Центрального районного суду м. Сімферополя АР Крим від 22.08.2013 залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.

Судді: