Рішення № 36867820, 26.12.2013, Полтавський районний суд Полтавської області

Справа № 545/523/13-ц

Провадження № 2/545/472/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" грудня 2013 р. Полтавський районний суд Полтавської області у складі :

головуючого - судді Гальченко О.О.,

при секретарі Вітренко С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтава цивільну справу за позовом ПАТ КБ «Правекс - Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ПАТ КБ «Правекс - Банк» про визнання договору поруки недійсним, -

В С Т А Н О В И В :

Представник позивача 06.02.2013 року звернувся до суду із позовом до відповідачів про стягнення заборгованості за кредитним договором ( а. с. 2 - 4 ), посилаючись на те, що між Акціонерним комерційним банком «Правекс - Банк» та ОСОБА_1 ( відповідач 1 ) було укладено кредитний договір № 1939-006/06Р від 28.11.2006 року.

Рішенням позачергових загальних зборів акціонерів АКБ «Правекс - Банк» перейменований у Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Правекс - Банк», який є правонаступником АКБ «Правекс - Банк», про що свідчить статут банку, зареєстрований 19.09.2009 року Печерською районною державною адміністрацією міста Києва.

Згідно п. 1.1. кредитного договору з метою своєчасної оплати відповідачкою ОСОБА_1 вартості автомобіля, що купується за договором купівлі-продажу № 139-п від 25.11. 2006 р., а також, з метою оплати страхових платежів згідно з договор страхування автомобіля, позивач надав їй кредит в іноземній валют загальну суму 17 714 євро.

Згідно п. 1.2. кредитного договору кредит було надано відповідачці ОСОБА_1 у строк з 28.11.2006 р. до 28.11.2013 р. зі сплатою 9,99 відсотків річних. П. 1.4. кредитного договору зазначено, що строк користування кредитом обчислюється з моменту перерахування коштів за розпорядженням відповідача або видачі коштів з каси банку.

Відповідно п.п. 4.4., 4.5. кредитного договору ОСОБА_1 зобов»язалася погашати заборгованість за кредитом шляхом внесення коштів рівними частинами в строк 211 євро щомісяця до « 10» числа наступного місяця.

Відсотки за користування кредитом вона зобов»язався сплачувати щомісяця ( за час фактичного користування грошовими коштами протягом календарного місяця ) в термін до «10» числа місяця, наступного за місяцем нарахування відсотків, а також, на момент припинення кредитного договору.

На виконання п. 3.1. кредитного договору для забезпечення зобов»язання щодо погашення заборгованості за кредитом, сплати відсотків за користування коштами, пені за несвоєчасну сплату відсотків, а також, відшкодування збитків у зв»язку з порушенням даного кредитного договору, ОСОБА_1 передала за договором застави транспортного засобу № 1939-006/06Р від 28.11.2006 року у заставу позивачу належне їй на праві власності майно - автомобіль марки «Форд», модель «Фокус С-МАХ», рік випуску 2006, колір - сірий, номер шасі ( кузов, рама, коляска) № НОМЕР_2, тип ТЗ - легковий універсал реєстраційний № НОМЕР_1, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 виданого 25.11.2006 року 1-им ДАІ м. Полтава.

У договорі застави сторони дійшли згоди про те, що максимальний розмір вимоги, яка забезпечується заставою, становить 53 142 євро ( п. 1.4. договору застави ).

За п. 1.5. договору застави передане в заставу майно за згодою сторін оцінено в 17 714 євро, що за курсом НБУ на дату укладання договору складає 117 312 гривень.

Окрім цього, для забезпечення зобов»язань за кредитним договором :

- між позивачем та ОСОБА_2 ( відповідач-2 ) було укладено договір поруки № 1939-006/06Р від 28.11.2006 року ( договір поруки-1 );

- між позивачем та ОСОБА_3 ( відповідач-3 ) було укладено договір поруки № 1939-006/06Р від 28.11.2006 року ( договір поруки-2 );

- між позивачем та ОСОБА_4 ( відповідач-4 ) було укладено договір поруки № 1939-006/06Р від 28.11.2006 року ( договір поруки-3 ).

За п. 1.1. зазначених договорів поруки відповідачі 2, 3, 4 зобов»язалися нести солідарну майнову відповідальність перед кредитором за виконання в повному обсязі зобов»язань відповідача-1 за кредитним договором № 1939-006/06Р від 28.11.2006 року та можливих змін та доповнень до нього щодо сплати процентів, неустойки ( штрафу, пені ), вчасного та у повному обсязі погашення основної суми боргу за кредитом у строк до 28.11.2013 р. у розмірі 17 714 євро та будь-якого збільшення цієї суми, яке прямо передбачено умовами кредитного договору, відшкодування збитків та іншої заборгованості.

За п. 2.1. договорів поруки № 1939-006/06Р від 28.11.2006 року відповідачі 2, 3, 4 зобов»язалися у випадку невиконання або неналежного виконання відповідачем-1 зобов»язань за кредитним договором, виконати за нього зобов»язання перед банком на умовах, у порядку та у строки, встановлені кредитним договором зі змінами і доповненнями до нього.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов»язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. За ст. 530 ЦК України, якщо у зобов»язанні встановлений строк ( термін ) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк ( термін ).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов»язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов»язання ( неналежне виконання ). У випадку невиконання або неналежного виконання відповідачем-1 умов кредитного договору, він зобов»язаний відшкодувати позивачу заподіяні збитки ( п. 10.3. кредитного договору ).

За ст. 612 ТІК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов»язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

За порушення термінів погашення заборгованості за кредитом або внесення відсотків за користування коштами Відповідач сплачує пеню за кожен день прострочення в розмірі подвійної процентної ставки, що діяла в період прострочення, від суми заборгованості за весь період прострочення ( п. 10.1. кредитного договору ).

За змістом положень ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлено обов»язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів ( п. 7.1.7. кредитного договору ).

Відповідачі належним чином не виконують зобов»язання за кредитним договором. Так, станом на 23.10.2012 року загальна сума простроченої заборгованості відповідачів за кредитним договором, що підлягає поверненню складає 21 340,25 євро, в тому числі :

- заборгованість по кредиту 122 781, 97 гривень;

- заборгованість з відсотків 56 037, 60 гривень;

- пеня за несвоєчасне погашення кредиту 33 150, 99 гривень;

- пеня за несвоєчасне погашення процентів 10 848, 45 гривень.

Загальна сума заборгованості з урахуванням курсу євро по відношенні гривні за даними НБУ станом на 23.10.2012 року ( за 100 євро 1044,1256 грн. ) становить - 222 819,01 гривень, в тому числі : заборгованість по кредиту 122 781,97 грн., заборгованість з відсотків 56 037,60 гривень, пеня за несвоєчасне погашення кредиту 33 150,99 гривень, пеня за несвоєчасне погашення процентів 10 848,45 гривень.

До теперішнього часу зазначену суму заборгованості відповідачами не сплачено.

Позивач зі свого боку неодноразово надсилав відповідачам листи, в яких інформовано про факт заборгованості, її розмір, зазначав про необхідність її погашення, а також, про можливі наслідки її несплати. Жодної відповіді на свої листи позивач не отримав.

Прохав стягнути солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 заборгованість за кредитним договором № 1939-006/06Р від 28.11.2006 р. в сумі - 208 376 гривень на користь ПАТ «Правекс - банк» та понесені судові витрати.

18.03.2013 року відповідач 3 - позивач ОСОБА_3 звернувся до позивача - відповідача ПАТ КБ «Правекс - банк» з зустрічним позовом про визнання договору поруки недійсним ( а. с. 57 - 61 ), посилаючись на те, що 19.12.2011 року ПАТ КБ «Правекс - Банк» звернувся до суду з позовною заявою до нього про стягнення заборгованості за кредитним договором № 1939-006/06Р від 28.11.2006 року.

15.05.2012 року Полтавський районний суд Полтавської області виніс ухвалу про залишення заяви без розгляду у зв»язку з повторною неявкою позивача, який був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи.

Не погодившись із вказаною ухвалою, ПАТ КБ «Правекс - Банк» подав апеляційну скаргу. 17.07.2012 року Апеляційний суд Полтавської області відхилив апеляційну скаргу ПАТ КБ «Правекс - Банк», залишивши ухвалу Полтавського районного суду Полтавської області від 15.05.2012 року без змін.

30.01.2013 року ПАТ КБ «Правекс - Банк» знову звернувся до суду з позовною заявою до нього про стягнення заборгованості за кредитним договором № 1939-006/06Р від 28.11. 2006 року.

У позові ПАТ КБ «Правекс - Банк» зазначає, що для забезпечення зобов»язань за кредитним договором № 1939-006/06Р від 28.11.2006 року між позивачем та ним було укладено договір поруки № 1939-006/06Р від 28.11.2006 року.

Згідно договору поруки від 28.11.2006 року за № 1939-006/06Р, укладеного нібито між ним ( поручителем ) та ПАТ КБ «Правекс - Банк» ( кредитором ), поручитель поручається перед кредитором за виконання ОСОБА_1 ( позичальником ) зобов»язань за кредитним договором № 1939-006/06Р від 28.11.2006 року, відповідно до якого остання отримала кредит в іноземній валюті на загальну суму 17 714 євро.

Але, вказаний договір поруки від 28.11.2006 року за № 1939-006/06Р він не підписував, йому навіть не було відомо, що такий договір існував, доки ПАТ КБ «Правекс - Банк» не звернувся в суд з позовною заявою до нього про стягнення заборгованості за кредитним договором № 1939-006/06Р від 28.11.2006 року.

Оскільки, вказаний договір поруки він не підписував і не давав згоди на його укладення, вважає його недійсним, виходячи із наступних підстав.

В силу ч. 1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи спрямована на настання, зміну чи припинення цивільних прав та обов»язків.

Відповідно до вимог п. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною ( сторонами ) вимог, які встановлені ч. 1 - 3, 5, 6 ст. 203 цього кодексу.

Ст. 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також, моральним засадам суспільства.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Він оспорюваний договір не підписував, волевиявлення на вчинення такого договору не виявляв, йому не було відомо про його існування, що суперечить вимогам ч. 3 ст. 203 ЦК України та є підставою для визнання такого договору недійсним.

Враховуючи вищезазначені обставини справи та вимоги закону, він змушений звернутись до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів.

Згідно ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Прохав визнати недійсним договір поруки від 28.11.2006 року за № 1939-006/06Р, який було укладено нібито між ним - ОСОБА_3 та ПАТ КБ «Правекс - Банк» та всі судові витрати покласти на відповідача.

В судовому засіданні відповідач - позивач ОСОБА_3 та його адвокат ( а. с. 46 - 47, 55 - 56 ) первісний позов не визнали, а зустрічний підтримали із вказаних в ньому підстав та прохали призначити в підтвердження його вимог та в заперечення первісних вимог почеркознавчу експертизу ( а. с. 60, 120 - 123, 126 -127, 146 - 148, 150 - 151 ).

Решта сторін жодного разу в засідання не з»явилися.

Представник позивача, неодноразово надавши суду заяви про розгляд справи по суті у його відсутності, де підтримав свої вимоги ( а. с. 32 - 34, 42 - 43, 71 - 73, 84 - 85, 96, 103 - 104, 106, 109 - 111, 119, 129 - 130, 142 - 143, 152 - 153, 207 - 208, 219 ). А також, надав суду заперечення щодо зустрічного позову ( а. с. 97 - 99 ).

Відповідачі : ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не з»явилися без поважних причин, неодноразово надаючи заяви про відкладення справи слуханням, вказавши певні причини та не надали в їх підтвердження відповідних доказів, тобто суд розцінює як з надуманих причин ( а. с. 31, 45, 74 - 76, 78, 90, 92, 93 - 95, 105, 107 - 108, 117 - 118, 197, 200, 221 ).

Відповідачка ОСОБА_4, будучи належним чином повідомленою не з»являлася, надавши суду заяву про розгляд справи в її відсутності ( а. с. 77, 80, 88, 91 ).

Тому, суд вважає за можливе розгляд справи по суті у відсутності не з»явившихся, належно повідомлених сторін по наявним матеріалам справи.

Судом встановлено, що сторони : позивач та відповідачка ОСОБА_1 за ініціативою та волевиявленням відповідачки, 28.11.2006 року уклали кредитний договір № 1939-006/06Р зі сплатою 9,99 % річних ( а. с. 9 - 13 т. 1). На забезпечення вказаного договору сторони : позивач та відповідачі : ОСОБА_2 та ОСОБА_4 уклали договори іпотеки відповідно до вимог діючого законодавства на той час від 28.11.2006 року ( а. с. 10, 12 ). Тобто, сторони досягли усіх істотних умов договору. Із доказів по справ, які сторонами не спростовані, то відповідачка ОСОБА_1 в порушення зобов»язань по кредитному договору, допустила прострочку платежів та припинила сплату заборгованості, внаслідок чого станом на 23.10.2012 року виникла заборгованість у загальній сумі 21 340,25 євро, що з урахуванням курсу НБУ України на той час складає сума 122 781,97 грн. До теперішнього часу сума заборгованості відповідачами не погашена. Що стосується договору поруки № 1939-006/06Р від 28.11.2006 року між позивачем та ОСОБА_3 наявним в матеріалах справи ( а. с. 11 ), то згідно висновку судово-почеркознавчої експертизи № 7124 від 29.10.2013 року Харківського НДІ Судових експертиз ім. засл. Проф. М.С. Бокаріуса ( а. с. 173 - 182 ), висновки якої ніхто із сторін не оспорював у встановленому законом порядку, то підпис від імені ОСОБА_3 в договорі поруки № 1939-006/06Р від 28.11.2006 року, на зворотній стороні аркуша, в графі «Поручитель», в рядку «ОСОБА_3» - виконаний не ОСОБА_3 ( зворот а. с. 175 ). Тому, це є беззаперечною підставою вважати суду, що вказаний договір поруки між позивачем та відповідачем ОСОБА_3 не укладався, а тому між вказаними сторонами не виникали та відсутні на даний час цивільні правовідносини з зазначених у позові підстав. По справі позивач сплатив 2 228,19 грн. судових витрат ( а. с. 1 ). Відповідач ОСОБА_3 також поніс по справі судові витрати у загальній сумі 6 689,21 грн. ( а. с. 54, 127, 158, 173, 224 - 226 ). Ніхто із сторін по справі не звертався із заявою про застосування строку позовної давності в порядку встановленому ст. 267 ч. 3 ЦК України.

Суд, заслухавши з»явившихся сторін, дослідивши докази якими обґрунтовуються позови, вважає, що первісний позов підлягає частковому задоволенню, а саме з заявленими вимогами до відповідачів : ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_4 із підстав, вказаних у позові відповідно до ст. 526, 543 ЦК України, оскільки зобов»язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору. Дане стягнення необхідно проводити в солідарному порядку із вказаних відповідачів. Вказані договори є чинними, оскільки жодна із вказаних судом сторін, з яких необхідно проводити стягнення, не розірвала його згідно умов договору та не оскаржувала у встановленому законом порядку, тому вони обов»язкові цими сторонами до виконання. Зустрічний позов підлягає задоволенню на підставі ст. 203 ч. 2 - 5 та ст. 215 ч. 1 ЦК України, так як волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, має вчинятися у формі, встановленій законом, має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним та підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені ч. 1 - 3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу.

При цьому, суд не вирішував питання застосування позовної давності, так як жодна із сторін не звернулася до суду із заявою про його застосування до винесення рішення згідно ст. 267 ч. 3 ЦК України.

Судові витрати по справі підлягають розподілу на підставі ст. 88 ЦПК України.

Керуючись ст. 27, 31, 79, 88, 208, 214, 215, 218, 294 ЦПК України, ст. 589, 590 ЦК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ПАТ КБ «Правекс - Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути солідарно з : ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_4 на користь ПАТ КБ «Правекс - Банк» заборгованість за кредитним договором № 1939-006/06Р від 28.11.2006 року станом на 23.10.2012 року у сумі 208 376 гривень та понесені судові витрати в рівних частках з : ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_4 у сумі 2 228,19 гривень.

Зустрічний позов ОСОБА_3 до ПАТ КБ «Правекс - Банк» про визнання договору поруки недійсним - задовольнити.

Визнати недійсним договір поруки № 1939-006/06Р від 28.11.2006 року між ОСОБА_3 та ПАТ КБ «Правекс - Банк».

Стягнути з ПАТ КБ «Правекс - Банк» на користь ОСОБА_3 понесені судові витрати у загальній сумі 6 689,21 гривень, а саме : сплачений судовий збір у сумі 114,71 гривень, витрати за проведення судової експертизи у сумі 3 549,50 гривень та 25 гривень, витрати на правову допомогу у сумі 3 000 гривень.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення надруковано суддею в нарадчій кімнаті та є оригіналом.

Суддя Полтавського районного суду О.О. Гальченко