Рішення № 36867337, 24.01.2014, Апеляційний суд Закарпатської області

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

24 січня 2014 року м. Ужгород

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Закарпатської області в складі

головуючого судді КОНДОРА Р.Ю.

суддів ЛЕСКА В.В., ЧУЖІ Ю.Г.

при секретарі ПУДАК О.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді цивільну справу за позовом прокурора Свалявського району І.В. Жураківського в інтересах Полянської сільської ради Свалявського району Закарпатської області та Свалявської районної державної адміністрації Закарпатської області до ОСОБА_1 про знесення самовільно збудованої будівлі та звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки, за апеляційною скаргою ОСОБА_1, від імені та в інтересах якого діє ОСОБА_2, на заочне рішення Свалявського районного суду від 28 травня 2012 р., -

в с т а н о в и л а :

03.10.2006 р. прокурор Свалявського району І.В. Жураківський звернувся до суду в інтересах Полянської сільської ради Свалявського району і Відділу містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Свалявської районної державної адміністрації із позовом до ОСОБА_1 про знесення самовільно збудованої будівлі та звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки.

28.05.2008 р. суд за клопотанням прокурора замінив позивача Відділ містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства на Свалявську райдержадміністрацію. Листом від 18.05.2009 р. № 975 вказав, що позивачем фактично є Свалявська райдержадміністрація.

Позов мотивувався тим, що під час перевірки, проведеної прокуратурою, було встановлено, що ОСОБА_1 здійснив самовільну добудову веранди до житлового будинку АДРЕСА_1, внаслідок чого самовільно зайняв земельну ділянку площею 3,5 кв. м, що належить Полянській сільській раді і є дорогою загального користування. Факт здійснення самовільної добудови стверджується протоколом від 25.07.2006 р. № 95, складеним Інспекцією ДАБК Відділу містобудування та архітектури Свалявської РДА, а факт самовільного зайняття земельної ділянки - актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 01.08.2006 р. № 30000032, складеним Облуправлінням з контролю за використанням та охороною земель.

Посилаючись на ці обставини та на положення ст. 376 ЦК України і ст. 212 ЗК України, прокурор просив зобов'язати ОСОБА_1 знести самочинно збудовану до житлового будинку АДРЕСА_1 веранду та звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 3,5 кв. м, що належить Полянській сільській раді.

Справа розглядалася судом неодноразово. Останнім заочним рішенням Свалявського районного суду від 28.05.2012 р. позов прокурора Свалявського району в інтересах Полянської сільської ради Свалявського району та Відділу містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Свалявської районної державної адміністрації до ОСОБА_1 про знесення самовільно збудованої будівлі та звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки задоволено: зобов'язано ОСОБА_1 знести самочинно збудовану до житлового будинку АДРЕСА_1 веранду та звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 3,5 кв. м, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 і належить Полянській сільській раді. Ухвалою Свалявського районного суду від 02.07.2012 р. заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення суду від 28.05.2012 р. залишено без задоволення.

Додатковим рішенням Свалявського районного суду від 15.08.2013 р. змінено резолютивну частину заочного рішенням Свалявського районного суду від 28.05.2012 р. у частині задоволення позову прокурора Свалявського району в інтересах Полянської сільської ради Свалявського району та Відділу містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Свалявської РДА «змінивши позивача з «Відділу містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Свалявської РДА» на «Свалявську РДА»».

Відповідач ОСОБА_1, від імені та в інтересах якого діє ОСОБА_2, оскаржив заочне рішення суду від 28.05.2012 р., вказує на порушення судом норм матеріального та процесуального права. На думку апелянта, позов не був доведений, зокрема, суд першої інстанції не врахував преюдиційного судового рішення, яким встановлено відсутність факту захоплення спірної земельної ділянки, не звернув уваги на відсутність й інших доказів неправомірних дій відповідача. Просить рішення скасувати, у позові - відмовити.

У письмових запереченнях на апеляцію прокурор вказує на її необґрунтованість, просить скаргу відхилити, рішення суду - залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника відповідача ОСОБА_2, який апеляцію підтримав, прокурорів Романа М.С., Пантя М.М., які апеляцію не визнали, розглянувши справу за правилами ст. 305 ч. 2 ЦПК України за відсутності інших учасників процесу, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в сукупності, оглянувши матеріали адміністративної справи № 2а-115/2006, апеляційний суд приходить до такого.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з його обґрунтованості та доведеності. Однак, із таким рішенням погодитись не можна, оскільки своїх висновків суд дійшов унаслідок неправильного застосування норм матеріального права та істотного порушення норм процесуального права.

Встановлено, що на підставі договору дарування земельної ділянки, укладеного 05.10.2004 р. і посвідченого приватним нотаріусом Свалявського районного нотаріального округу ОСОБА_4 за реєстровим № 5019, ОСОБА_5 подарував ОСОБА_1 призначену для обслуговування жилого будинку земельну ділянку площею 0,09 га, що знаходиться на території Полянської сільської ради Свалявського району і належала дарувальнику на підставі Державного акту серії IV-ЗК № 033236 на право приватної власності на землю, виданого Полянською сільрадою 03.10.1997 р. (а.с. 75, 83 т. 3). Попередньому власнику ділянки ОСОБА_5 рішенням Виконкому Полянської сільради від 03.03.1995 р. № 5 було дозволено будівництво індивідуального житлового будинку по АДРЕСА_1, на підставі цього рішення головний архітектор Свалявського району видав Дозвіл № 10/95 на право виконання будівельних робіт, був виготовлений проект забудови земельної ділянки (а.с. 76, 80, 81 т. 3).

14.07.2006 р. начальник інспекції ДАБК відділу містобудування та архітектури Свалявської РДА Молнар І.П. склав протокол № 95 про адміністративне порушення, передбачене ст. 97 КУпАП, яке полягало в тому, що гр-ном ОСОБА_1 самовільно проведено добудову веранди в АДРЕСА_1 з грубим порушенням виданого будівельного паспорта (а.с. 15 т. 1). Цього ж дня ОСОБА_1 був виданий припис, яким було запропоновано негайно розібрати самовільно збудовану веранду по фасаду житлового будинку - до 14 серпня 2006 р., а постановою про накладання штрафу за адміністративне правопорушення від 25.07.2006 р. ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 170,00 грн. (а.с. 16, 17 т. 1). Підписів ОСОБА_1 на вищезгаданих документах, а також його пояснень у зв'язку з притягненням до адмінвідповідальності - немає. Як випливає зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення, який є обов'язковою підставою для притягнення особи до адмінвідповідальності (ст. 254 ч. 1, ст. 278 п. 2, ст. 279 ч. 2, ст. 280 КУпАП, тут і далі нормативні акти в редакції, чинній на час виникнення відповідних юридичних фактів), суть вчиненого правопорушення у ньому не була відображена, в т.ч., не було зазначено, в чому конкретно полягало порушення будівельного паспорта, чому воно було кваліфіковане як «грубе», тоді як диспозиція ст. 97 КУпАП не містить такої кваліфікуючої ознаки правопорушення, чим доводиться факт порушення тощо. На запит апеляційного суду щодо надання матеріалів перевірки в повному обсязі до суду при листі Відділу містобудування та архітектури Свалявської РДА від 17.01.2014 р. № 12/01-11 надійшли 22.01.2014 р. ті самі документи, що названі вище (а.с. 60-63 т. 3), тож інших матеріалів, які б свідчили про правопорушення, у справі немає.

01.08.2006 р. державний інспектор Управління з контролю за використанням та охороною земель у Закарпатській області Гриб С.В. склав Акт № 30000032 перевірки дотримання вимог земельного законодавства, яким встановив, що при обмірі належної ОСОБА_1 за договором від 05.10.2004 р. земельної ділянки площею 0,09 га по АДРЕСА_1 виявлено самовільний захват землі сільської дороги 3,5 кв. м, чим порушено вимоги ст. 211 «б» ЗК України, в акті міститься виконана від руки план-схема земельної ділянки із позначенням указаного захоплення землі (а.с. 14 т. 1). Цього ж дня інспектор склав протокол № 30000015 про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 53-1 КУпАП, яке полягало в тому, що гр-н ОСОБА_1 шляхом самозахвату зайняв земельну ділянку площею 3,5 кв. м в с. Поляна Свалявського району всупереч ст. 211 «б» ЗК України (а.с. 6 т. 1), ОСОБА_1 був виданий припис № 30000029, яким було приписано звільнити земельну ділянку по АДРЕСА_1 і в 30-денний термін представити підтверджуючі документи на право користування землею, а постановою про накладання адміністративного стягнення від 14.08.2006 р. ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 51,00 грн. (а.с. 5, 9 т. 1). ОСОБА_1 у своїх поясненнях у акті перевірки та протоколі висловив незгоду із висновком держінспектора, вказав на його необґрунтованість.

Саме цими документами обґрунтовувався позов прокурора, на них позивач посилався як на докази й інших доказів на підтвердження своїх вимог - не подавав.

У 2007 р. ОСОБА_1 була виготовлена технічна документація із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку по АДРЕСА_1, у складі цієї документації була виготовлена експлікація ділянки площею 0,09 га, був 13.06.2007 р. складений акт встановлення і погодження меж землекористування (а.с. 74, 78 т. 3) та інші документи, якими зафіксовані параметри земельної ділянки.

Постановою Апеляційного суду Закарпатської області від 06.12.2007 р. за апеляцією ОСОБА_1 скасовано постанову Свалявського районного суду від 25.09.2006 р., якою йому було відмовлено в адміністративному позові до Свалявського районного відділу земельних ресурсів про скасування постанови від 14.08.2006 р. про накладення адміністративного стягнення, позов задоволено, постанову про накладення адміністративного стягнення від 14.08.2006 р. № 01-10/17 - скасовано (а.с. 29, 65 т. 1, а.с. 35, 86-87 справи № 2а-115/2006). Під час апеляційного розгляду адміністративної справи було проведено судову інженерно-технічну експертизу щодо параметрів земельної ділянки, висновком експерта ОСОБА_8 № 367 від 17.09.2007 р. стверджується, що на день проведення експертизи: 1) земельна ділянка по АДРЕСА_1 практично відповідає Державному акту на право приватної власності на землю серії IV-ЗК № 033236; 2) на ділянці споруджено житловий будинок, розташування та конфігурація будинку частково змінена в порівнянні з проектом забудови земельної ділянки, однак, в матеріалах справи є проект забудови земельної ділянки з внесеними змінами, тобто, проект забудови з внесеними змінами відповідає забудові ділянки на день проведення експертизи, земельна ділянка практично відповідає плану зовнішніх меж Державного акту на право приватної власності на землю; 3) виявлено, що по периметру земельної ділянки влаштовано межові знаки, а саме, з трьох сторін влаштовано металеву огорожу на бутобетонному фундаменті, ширина ділянки від канави - 32,5 м, з протилежної сторони - 28,0 м, довжина від ґрунтової дороги - 31,5 м, з протилежної сторони - 29,5 м, тобто, практично відповідає проекту забудови та Державному акту серії IV-ЗК № 033236, до висновку експерта додані фототаблиця, схема розташування і забудови ділянки та план земельної ділянки (а.с. 64-71 справи № 2а-115/2006).

Чинна постанова апеляційного суду від 06.12.2007 р. містить висновок про те, що факт самовільного захоплення ОСОБА_1 земельної ділянки належно не доведений, оскільки такий факт не підтверджує висновок інженерно-технічної експертизи. Обставини, встановлені судовим рішенням у адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини (ст. 61 ч. 3 ЦПК України).

За приписами ст. 376 ЦК України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил (ч. 1); особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього (ч. 2); у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову; якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво (ч. 7).

Відповідно до ст. 212 ЗК України, самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними (ч. 1); повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду (ч. 3).

Пред'являючи позов, прокурор ґрунтувався на указаних положеннях ст. 212 ЗК України та на конкретних положеннях ст. 376 ЦК України, а саме, вказував на істотне порушення будівельних норм і правил, на обов'язок винної особи знести збудоване через неможливість проведення відповідної перебудови.

Виходячи з викладеного та беручи до уваги суть, доводи позову і межі заявлених взаємопов'язаних позовних вимог, колегія суддів констатує наступне. З правової позиції позивача випливає передусім, що мало місце порушення права власності територіальної громади с. Поляна на землю, оскільки ОСОБА_1 начебто захопив 3,5 кв. м землі, яка є дорогою загального користування (ст.ст. 316, 317, 319, 327, 373 ЦК України, ст.ст. 78, 79, ст. 80 ч. 1 п. «б», ст. 83 ч.ч. 1, 2 ч. 3 п. «а», ст. 211 ч. 1 п. «б» ЗК України). Між тим, у справі немає належних і допустимих у розумінні ст.ст. 57-59 ЦПК України доказів захоплення відповідачем такої земельної ділянки, натомість ці доводи позову спростовуються в порядку ст. 61 ч. 3 ЦПК України.

Доводи позову про начебто самочинне будівництво відповідачем веранди нерозривно пов'язані з доводами про захоплення земельної ділянки, оскільки стверджується про будівництво саме на захопленій землі. Однак, по-перше, факт захоплення землі спростований, по-друге, з вищезгаданих висновку експерта та постанови апеляційного суду випливає, що житловий будинок, включаючи добудову до нього, знаходиться у межах земельної ділянки, відведеної для обслуговування жилого будинку, а проект забудови з внесеними змінами відповідає забудові ділянки. Доказів наявності конкретного істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, конкретного істотного порушення будівельних норм і правил, доказів порушення будь-чиїх прав будівництвом, проведеним ОСОБА_1, а загалом - доказів самочинного будівництва у справі немає, тоді як його цивільно-правова відповідальність у вигляді знесення нерухомого майна може настати у випадку доведеності вчинення поставлених у вину дій, що порушують права позивачів. Власне, конкретне фактичне обґрунтування вимог у частині самочинного будівництва, окрім посилання на начебто самовільне захоплення земельної ділянки, не було сформульоване позивачем.

Таким чином, прокурор не довів фактичних і правових підстав, на які посилався пред'являючи позов, тому не мав підстав для задоволення позову й суд.

Окрім неправильного застосування норм матеріального права, суд першої інстанції припустився істотних порушень норм процесуального права, що в будь-якому випадку виключало можливість задоволення позову на користь Свалявської райдержадміністрації.

Так, прокурор пред'явив позов в інтересах Полянської сільської ради і Відділу містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Свалявської райдержадміністрації (а.с. 2-4 т. 1). Ухвалою Апеляційного суду Закарпатської області від 18.02.2009 р. було скасовано рішення Свалявського районного суду від 28.10.2008 р., а справу було направлено на новий судовий розгляд. Апеляційним судом було встановлено, що Відділ містобудування, архітектури та ЖКГ не є юридичною особою і в силу положень ст. 2 ч. 1, ст. 80 ЦК України, ст. 28, ст. 30 ч. 2 ЦПК України не може бути стороною в справі чи особою, в інтересах якої прокурор може подати позов. В той же час, в ЄДРПОУ значиться як юридична особа Відділ архітектури та будівництва Свалявської державної адміністрації, що зареєстрована з 31.02.1992 р. і відомостей про зміни в реєстраційних даних - немає. Також попри те, що ЦПК України не передбачає інституту заміни позивача, в т.ч. не передбачає і права прокурора, який є позивачем у справі, ставити, а суду, відповідно, вирішувати питання про заміну однієї особи, в інтересах якої заявлено позов (позивача), на іншу, суд 28.05.2008 р. за клопотанням прокурора замінив позивача Відділ на Свалявську РДА. В ухвалі апеляційний суд вказав, що питання про вступ у справу третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, пред'явлення прокурором нового позову в інтересах іншої особи, об'єднання позовів не вирішувалися.

Під час нового розгляду справи суд першої інстанції ухвалою від 05.05.2009 р. залишив заяву без руху, на виконання цієї ухвали прокурор листом від 18.05.2009 р. № 975 повідомив суд, що Відділ містобудування, архітектури та ЖКГ був зазначений у позовній заяві помилково, внаслідок описки, оскільки фактично позивачем є Свалявська райдержадміністрація (а.с. 181-182 т. 1). Ухвалою від 19.05.2009 р. суд першої інстанції на підставі ст. 121 ЦПК України визнав позовну заяву прокурора неподаною та повернув її позивачу, однак, ухвалою Апеляційного суду Закарпатської області від 01.10.2009 р. цю ухвалу місцевого суду було скасовано, а справу направлено для продовження розгляду (а.с. 186-187, 224-225 т. 1). Апеляційний суд в ухвалі зазначив, що виявлення невідповідності позовної заяви вимогам ст. 119 ЦПК України під час судового процесу після відкриття провадження в справі може бути підставою для залишення позову без розгляду (ст. 207 ч. 1 п. 8 ЦПК України).

Всупереч положенням ст. 311 ч. 2 ЦПК України (у редакції, чинній на станом на 18.02.2009 р.), а також правилам, установленим ст. 10 ч. 4 ЦПК України, суд першої інстанції висновки з процесуальних питань, викладені в ухвалах апеляційного суду, до уваги не взяв і відповідним чином, зокрема, в порядку ст. 207 ч. 1 п. 8 ЦПК України, не діяв. Заочним рішенням від 28.05.2012 р. суд задовольнив позов прокурора в інтересах Відділу містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Свалявської районної державної адміністрації (а.с. 199-200 т. 2), тобто, в інтересах структурного підрозділу райдержадміністрації, який не може бути учасником процесу. Щодо такого ж учасника процесу було 02.07.2010 р. постановлено і ухвалу про залишення без задоволення заяви ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення (а.с. 8-9 т. 3).

Залишаючи наразі за рамками те, що лист прокурора із вказівкою на помилку в особі, в інтересах якої заявлено позов, не є процесуально допустимим способом подачі позову відповідною особою або в її інтересах, позаяк суперечить нормам ст. 2 ч.ч. 1, 3, ст. 3 ч.ч. 1, 2, ст. 45 ч. 1, ст.ст. 118, 119 ЦПК України, які передбачають подачу позову із дотриманням передбаченої законом форми, колегія суддів констатує, що й за таких обставин позов був вирішений судом без урахування листа прокурора, а тому не було ухвалено рішення за вимогами, які прокурор підтримував в інтересах Свалявської РДА. Це потягло необхідність повернення ухвалою апеляційного суду від 21.06.2013 р. справи до суду першої інстанції для вирішення позову за вимогами, пред'явленими прокурором з урахуванням указаного листа в інтересах Свалявської РДА та для ухвалення додаткового рішення щодо таких вимог (а.с. 24-25 т. 3).

Додатковим рішенням від 15.08.2013 р. Свалявський районний суд змінив резолютивну частину заочного рішенням Свалявського районного суду від 28.05.2012 р. у частині задоволення позову прокурора Свалявського району в інтересах Полянської сільської ради Свалявського району і Відділу містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Свалявської РДА «змінивши позивача з «Відділу містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Свалявської РДА» на «Свалявську РДА»» (а.с. 31-32 т. 3). Тож замість ухвалення додаткового рішення щодо вимог, підтриманих прокурором в інтересах Свалявської РДА (ст. 220 ч. 1 п. 1 ЦПК України), місцевий суд змінив резолютивну частину рішення суду, чим вийшов за межі наданих йому повноважень та фактично втрутився в повноваження апеляційного суду (ст. 218 ч. 2, ст. 291, ст. 307 ч. 1 п. 3 ЦПК України). Водночас, у зв'язку з постановленням додаткового рішення апеляційний суд до скасування цього рішення виходить із факту зазначення у ньому Свалявської райдержадміністрації як особи, в інтересах якої прокурор підтримував позов. З огляду на викладені обставини в сукупності, неможливо зробити однозначного висновку про те, у чиїх саме інтересах прокурор заявив і підтримував, а суд - вирішував вимоги принаймні в частині знесення самочинно збудованого, з урахуванням обґрунтування про порушення правил будівництва.

Насамкінець, суд першої інстанції порушив правила, встановлені цивільним процесуальним законом щодо незмінності складу суду та порядку заочного розгляду справи. ЦПК України передбачає, що суддя чи склад колегії суддів для розгляду конкретної справи визначається в порядку, встановленому частиною третьою статті 11-1 цього Кодексу (ст. 18 ч. 7); визначення судді або колегії суддів для розгляду конкретної справи здійснюється автоматизованою системою документообігу суду під час реєстрації відповідних документів, після визначення судді або колегії суддів для розгляду конкретної справи, внесення змін до реєстраційних даних щодо цієї справи, а також видалення цих даних з автоматизованої системи документообігу суду не допускається, крім випадків, установлених законом (ст. 11-1 ч. 3); справа розглядається одним і тим самим складом суду; у разі заміни одного із суддів під час судового розгляду справа розглядається спочатку (ст. 159 ч. 2); заочний розгляд справи і ухвалення рішення проводяться за загальними правилами з винятками і доповненнями, встановленими Главою 8 ЦПК України (ст. 225 ч. 2); заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача (ст. 228 ч. 1). Тобто, за відсутності передбачених законом підстав, які б унеможливлювали перегляд заочного рішення суду тим самим складом суду (суддею), який постановив заочне рішення, питання щодо перегляду заочного рішення вирішується тим самим складом суду, який вирішив спір по суті.

Як убачається з матеріалів справи, заочне рішення від 28.05.2012 р. постановив суддя Свалявського районного суду ОСОБА_9, а ухвалу від 02.07.2013 р. про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення постановила суддя Свалявського районного суду Василиха Ж.В. Додаткове ж рішення суду від 15.08.2013 р. знову постановив суддя ОСОБА_9 У справі немає даних про наявність підстав (звільнення з посади судді ОСОБА_9, відсутності у нього повноважень, неможливості розгляду справи з інших підстав тощо) для постановлення ухвали від 02.07.2013 р. суддею Василихою Ж.В. Власне, відсутні будь які дані щодо підстав для передачі справи на розгляд судді Василисі Ж.В. Отже, маючи повноваження судді Свалявського районного суду, суддя Василиха Ж.В. не мала повноважень для вирішення питання про перегляд заочного рішення Свалявського районного суду від 28.05.2012 р.

Відтак, доводи апеляції заслуговують на увагу, тому з урахуванням положень ст. 303 ч.ч. 1, 3 ЦПК України та на підставі ст. 309 ч. 1 п.п. 2, 4 цього Кодексу скаргу слід задовольнити, заочне рішення суду від 28.05.2012 р., а також додаткове рішення суду від 15.08.2013 р., що не може із скасуванням рішення від 28.05.2012 р. залишатися чинним, скасувати, у позові - відмовити.

Керуючись ст. 303 ч.ч. 1, 3, ст. 307 ч. 1 п. 2, ст. 309 ч. 1 п.п. 2, 4, ст.ст. 314, 316 ЦПК України, колегія суддів -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, від імені та в інтересах якого діє ОСОБА_2, задовольнити, заочне рішення Свалявського районного суду від 28 травня 2012 р. та додаткове рішення цього ж суду від 15 серпня 2013 р. - скасувати, у позові прокурора Свалявського району І.В. Жураківського в інтересах Полянської сільської ради Свалявського району Закарпатської області та Свалявської районної державної адміністрації Закарпатської області до ОСОБА_1 про знесення самовільно збудованої будівлі та звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки - відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але протягом двадцяти днів може бути оскар жене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді