Ухвала суду № 36866882, 23.01.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2014 р.Справа № 818/8281/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Чалого І.С.

Суддів: Зеленського В.В. , П'янової Я.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 14.11.2013р. по справі № 818/8281/13-а за позовом Торгівельно-комерційної фірми "Тополя" у формі товариства з обмеженою відповідальністю до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у м. Сумах (далі - відповідач, ДПІ у м. Сумах) про скасування податкового повідомлення-рішення від 08.02.2013 року № 0000101502/7924 про збільшення суми грошового зобов'язання з орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності на загальну суму 619,17 грн.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 14.11.2013р. адміністративний позов торгівельно-комерційної фірми "Тополя" у формі товариства з обмеженою відповідальністю до Державної податкової інспекції у м. Сумах про скасування податкового повідомлення-рішення було задоволено в повному обсязі.

Скасовано податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м. Сумах № 0000101502/7924 від 08.02.2013 р.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 14.11.2013р. та прийняти нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Сторони в судове засідання не з'явились, були повідомлені належним чином про дату, час та місце слухання справи.

Суд апеляційної інстанції розглядає справу відповідно до ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно договору від 08.07.1996 року №51, укладеного з Сумською міською радою, ТКФ "Тополя" орендує земельну ділянку, яка розташована в м. Суми за адресою: вул. Тополянська, 69, площею 0,05 га строком на 25 років (а.с.38).

13.02.2012 року ТКФ "Тополя" подало до ДПІ у м. Сумах податкову декларацію з орендної плати №3929 за 2012 рік та узгодило податкове зобов'язання по орендній платі за земельні ділянки державної та комунальної власності на 2012 рік (а.с.44-45).

Орендна плата розрахована відповідачем на рівні 1 % від нормативної грошової оцінки кв. м. земельної ділянки, що складає 480,91 грн. (а.с.40).

18.01.2013 року ДПІ у м. Сумах було проведено камеральну перевірку податкової декларації з плати за землю ТКФ "Тополя" за 2012 рік, за результатами якої складено акт перевірки від 18.01.2013 року № 136/152/21100272 (а.с.41-42).

Проведеною перевіркою встановлено, що розмір орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності за листопад 2012 року, визначений ТКФ "Тополя" в розмірі 1% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, чим порушено п.п. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в зв'язку з чим ТКФ "Тополя" донараховано податкове зобов'язання по орендній платі за земельні ділянки державної та комунальної власності за листопад 2012 року на суму 412,78 грн.

08.02.2013 року на підставі вищезазначеного акту перевірки ДПІ у м. Сумах було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000101502/7924, яким ТКФ "Тополя" збільшено суму грошового зобов'язання по орендній платі за земельні ділянки державної та комунальної власності в розмірі 619,17 грн., в тому числі 412,78 грн. основного платежу та 206,39 грн. штрафних (фінансових) санкцій (а.с.43).

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив з того, що оскаржене податкове повідомлення-рішення від 08.02.2013 року № 0000101502/7924 суперечить вимогам чинного законодавства, є необґрунтованим, прийнятим без урахування усіх обставин, що мають значення для його прийняття.

Колегія суддів погоджується з таким висновками суду першої інстанції та зазначає.

Як встановлено було під час розгляду справи, фактичною підставою для визначення позивачу суми грошового зобов'язання, слугували висновки податкового органу про те, що відповідачем було порушено вимоги п.п. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 ПК України, згідно якої річна сума платежу з орендної плати не може бути меншою для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом. В той же час, позивач в декларації з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності визначив зобов'язання з орендної плати за користування земельною ділянкою на рівні 1 % від нормативної грошової оцінки землі.

Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про оренду землі", іншими законами України та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди.

Суб'єктами права власності на землю відповідно до пункту «б» статті 80 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) є, зокрема, територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності.

Відповідно до частин першої та другої статті 83 ЗК України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об'єкти комунальної власності.

До повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу (пункт «в» статті 12 України).

Відповідно до ст. ст. 125, 126 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

Згідно зі ст. 13 Закону України "Про оренду землі" від 06.10.1998 № 161-XIV (далі - Договір № 161-XIV) договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

За змістом ст. 15 Закону України № 161-XIV орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату належить до істотних умов договору оренди землі.

Правові засади проведення оцінки земель в Україні визначені Законом України "Про оцінку земель" від 11 грудня 2003 року N 1378-IV.

Згідно з ч. 5 ст. 5 вказаного Закону нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується, зокрема, для визначення розміру земельного податку, орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Відповідно до п. 13 Типового договору оренди землі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2004 року № 220 в порядку статті 14 Закону України «Про оренду землі», розмір орендної плати переглядається у разі, зокрема, зміни розмірів земельного податку, підвищення цін і тарифів, зміні коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно зі положеннями ст. 30 Закону України "Про оренду землі", зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Відповідно до ст. 654 Цивільного кодексу України зміна договору вчиняється в такій формі, що й договір, що змінюється, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Як вбачається із укладеного між Сумською міською Радою народних депутатів та ТКФ "Тополя" договору на право тимчасового користування землею, річний розмір орендної плати за користування зазначеними земельними ділянками складає 1,0 %, що також зазначено у акті перевірки.

Разом з тим, з 01 січня 2011 року справляння плати за землю здійснюється відповідно до положень ПК України з урахуванням критеріїв, які визначені у розділі XIII "Плата за землю".

Так, відповідно до вимог п. 288.1 та п. 288.4 ст. 288 ПК України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки, у якому встановлюється розмір та умови внесення орендної плати.

Згідно із положенням пп. 285.5.1 п. 288.5 ст. 288 Податкового кодексу України, розмір орендної плати встановлюється в договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою: …для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом.

Згідно пп. 288.5.2 пункту 288.5 ст. 288 Податкового кодексу України, розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може перевищувати для земельних ділянок, наданих для розміщення, будівництва, обслуговування та експлуатації об'єктів енергетики, які виробляють електричну енергію з відновлюваних джерел енергії, включаючи технологічну інфраструктуру таких об'єктів (виробничі приміщення, бази, розподільчі пункти (пристрої), електричні підстанції, електричні мережі), - 3 відсотки нормативної грошової оцінки.

Приймаючи рішення про нарахування позивачу суми грошового зобов'язання, податковий орган виходив з того, з чим також погодився суд першої інстанції, що оскільки орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності відноситься до загальнодержавного податку, то з 01.01.2011 року позивач повинен сплачувати орендну плату в сумі не меншій ніж 3 відсотки нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Разом з тим, колегія суддів не погоджується з даними висновками, та зазначає, що договір оренди землі є цивільно-правовим, а отже, йому притаманні такі ознаки, як свобода договору, обов'язковість його виконання сторонами тощо. Суб'єкт владних повноважень, який не є учасником договору, не може здійснювати владні управлінські функції шляхом втручання у відносини сторін договору, але має право контролювати належність виконання договору та відповідність його умов чинному законодавству України, зокрема стежити, щоб такі умови не суперечили інтересам суспільства. Якщо ж договір пов'язаний зі сплатою податків і, на думку суб'єкта владних повноважень, спрямований на ухилення від їх сплати, останній, за допомогою адміністративних заходів, уповноважений відновити публічний порядок.

Отже, зміна розміру земельного податку є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати шляхом внесення відповідних змін до договору оренди землі його учасниками і не тягне автоматичну зміну умов договору щодо розміру орендної палати, а відтак відповідного донарахування ДПІ суми податкового зобов'язання з орендної плати із застосуванням штрафних санкцій за податковими повідомленнями-рішеннями.

Колегія суддів зазначає, що вказана правова позиція узгоджується із правовою позицією Верховного Суду України, яка викладена при розгляді судових справ цієї категорії, зокрема у постановах від 11.06.2013 року по справам №21-166а13 та №21-443а12.

В силу ч.2 ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст. 244-2 КАС України, рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Виходячи з вище викладеного, колегія суддів зазначає, що оскільки укладений між Сумською міською Радою народних депутатів та ТКФ "Тополя" договір на право тимчасового користування землею не було розірвано чи змінено, внаслідок чого позивач використовував земельну ділянку та правомірно сплачував оренду плату у визначеному ними розмірі.

Оцінюючи дії відповідача на відповідність критеріям зазначеним в ч. 3 ст. 2 КАС України, колегія суддів прийшла до висновку, що приймаючи спірне податкове повідомлення-рішення про нарахування позивачу суми грошового зобов'язання, податковий орган дійшов до неправомірного висновку про порушення позивачем вимог діючого законодавства, а тому воно є незаконним та підлягає скасуванню.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Тобто, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень.

Колегія суддів зазначає, що відповідач, в порушення вимог ч.2 ст. 71 КАС України, не довів законність та обґрунтованість прийнятого ним податкового повідомлення-рішення.

Натомість позивач, на виконання вимог ч.1 ст. 71 КАС України, довів обставини, на яких ґрунтуються його позовні вимоги.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду першої інстанції не спростовують.

Таким чином, колегія суддів переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 196, 197, п.1 ч.1 ст. 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 14.11.2013р. по справі № 818/8281/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Чалий І.С.Судді Зеленський В.В. П'янова Я.В.