Постанова № 36866579, 16.01.2014, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м.Харків

16 січня 2014 р. №820/12566/13-а

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Мар'єнко Л.М.

при секретарі судового засідання - Скріпнік О.М.

за участю: представника позивача - Машира В.О.,

представника відповідача- Гаспарян А.Н.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Харкові в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю прядильно-нитяне підприємство «ХАРЬКОВНИТЬ» до Дергачівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень , -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю прядильно-нитяне підприємство «ХАРЬКОВНИТЬ» (далі- ТОВ ПНП «Харьковнить»), звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Дергачівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області, в якому просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення Дергачівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області від 19.08.2013 року №0000122202, від 19.08.2013 року №0000132202.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки акту перевірки, на підставі яких винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення, є необґрунтованими та помилковими, оскільки судження податкового органу про порушення вимог податкового законодавства ТОВ ПНП «Харьковнить» виходить виключно з мотивів наявності у відношенні контрагента позивача певних висновків, викладених у акті про неможливість проведення зустрічної звіроки ТОВ «НВФ «Електросервіс». Позиція відповідача спростовується наявністю первинної документації щодо угоди між позивачем та його контрагентом.

Представник позивача - Машир В.О. в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача Гаспарян А.Н у судовому засіданні заперечувала проти позову, просила відмовити у його задоволенні, посилаючись на наведені у письмових запереченнях обставини.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.

ТОВ ПНП «Харьковнить» зареєстроване як юридична особа Дергачівською районною державною адміністрацією Харківської області 30.06.2000 року (а.с.56), перебуває на обліку в Дергачівській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області, є платником податку на додану вартість (а.с.60-61).

Відповідно до довідки Головного управління статистики у Харківській області від 29.11.2012 року №742698, видами діяльності ТОВ ПНП «Харьковнить» за КВЕД є виробництво канатів, мотузок, шпагатів та сіток; підготування та прядіння текстильних волокон; оптова торгівля текстильними товарами; виробництво інших текстильних виробів, н.в.і.у.; інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах; надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна(а.с.57).

Фахівцем Дергачівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області проведено позапланову документальну невиїзну перевірку ТОВ ПНП «Харьковнить» на підставі наказу від 24.07.2013 року з питань взаємовідносин з ТОВ «НФВ «Електросервіс» за період серпень 2012 року з придбання товарів та подальшої їх реалізації реальності та повноти відображення взаємовідносин в податковому обліку.

За результатами перевірки податковим органом складено акт від 05.08.2013 року №84/20-11-22-02/31010092 (а.с.23), в якому встановлені наступні порушення:

- ст.ст.185, 187, 188, 198 податкового Кодексу України від 02.12.10 за №2755-VI - не підтверджено реальність здійснення господарських відносин ТОВ ПНТ «Харьковнить» із ТОВ «НВФ «Електросервіс»(код 35585752) за період серпень 2012 року, їх вид, обсяг, якість та розрахунки, а саме встановлено відсутність об'єктів оподаткування та неможливості реального здійсненя платником податків операцій ТОВ ПНП «Харьковнить» ;

- п.198.6 ст198 Податкового кодексу України від 02.12.10 за №2755-VI - до складу податкового кредиту безпідставно віднесено суми ПДВ за непідтвердженими фактами здійснених операцій по придбанню товарів від ТОВ «НВФ «Електросервіс» на суму 13000 грн. за серпень 2012 року;

- п.138.8 ст.138, п.п.14.1.27, п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу 02.12.10 за №2755-VI - до складу валових витрат за три квартали 2012 року (3 квартал) безпідставно віднесено суми за непідтвердженими фактами здійснених операцій по придбанню товару у ТОВ «НВФ «Електросервіс» в сумі 65000 грн.

На підставі вказаних висновків податковим органом винесені податкові повідомлення-рішення форми „Р": - від 19.08.2013 року №0000122202, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем в розмірі 13650,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 3412.50 грн.; - від 19.08.2013 року №0000132202, яким збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ за основним платежем - 13000,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 3250,00 грн. (а.с.24-25).

Як вбачається з акту перевірки Дергачівської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Харківській області від 05.08.2013 року №84/20-11-22-02/31010092 (а.с.23), висновки податкового органу обґрунтовуються посиланням на нереальність господарських операцій з ТОВ «НВФ «Електросервіс», виходячи з висновку акту перевірки ДПІ у Оболонському районі м.Києва зазначеного контрагенту від 10.04.2013 року №397/22.2-10/35585752.

Проте суд не погоджується з висновками, зазначеними в акті перевірки від 05.08.2013 року №84/20-11-22-02/31010092, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що між ТОВ ПНТ «Харьковнить» (покупець) та ТОВ ТОВ «НФВ «Електросервіс» (постачальник) укладено договір поставки від 01.07.2012 року б/н (а.с.78). Відповідно п.1 договору - постачальник зобов'язується поставити покупцю товар в обумовленому цим договором порядку, асортименті та за цінами, що зазначені у виставлених видаткових накладних, рахунку-фактури до договору, а покупець - прийняти та оплатити товар в порядку та на умовах, визначених цим договором. Пунктом 2 передбачено здійснення поставки на умовах усної або письмової заяви покупця з вказанням асортименту та кількості товару на склад покупця.

На виконання умов договору ТОВ ПНТ «Харьковнить» прийняло ТМЦ, зокрема, трансформатор, профнастил, стрічка капронова, труба, редуктор, електродвигун, світильник тощо, сплативши його вартість, що підтверджується платіжним дорученням від 19.10.2012 року №184 (а.с.79) та відомістю по рахунку за серпень 2012 року (а.с.81-86), а ТОВ «НВФ «Електросервіс» виписало податкові накладні (а.с.189,193) та видаткові накладні (а.с.188,192), що підтверджують сплату позивачем податку на додану вартість у ціні придбаних ним товарів за вказаним договором.

На підтвердження реальності поставки товару позивачем надані товаро-транспортні накладні (а.с. 190-194), з яких вбачається, що придбаний товар поставлений постачальником на адресу позивача - Харківська область, Дергачівський район, с. Мала Данилівка, вул. Гагаріна,24. Згідно договору оренди приміщення та акту прийому-передачі приміщення від 01.01.2011 року №12, будівля за адресою: Харківська область, Дергачівський район, с.Мала Данилівка, вул.Гагаріна,24 знаходиться у користуванні ТОВ ПНП «Харьковнить» (а.с. 66-69).

Позивачем на підтвердження факту здійснення господарської операції надано до матеріалів справи докази оприбуткування придбаного товару у бухгалтерському обліку позивача - карти обліку малоцінних та швидкозношуваних предметів, оборотно-сальдові відомості по рахунку. Також позивачем надано на підтвердження здійснення оплати за придбаний ТМЦ платіжне доручення від 19.010.2012р. №184 (а.с.79-86).

Сума ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ «НВФ «Електросервіс» включена до складу податкового кредиту та відображена в декларації з податку на додану вартість за серпень 2012р., поданої до податкового органу.

В подальшому частина придбаних у ТОВ «НВФ «Електросервіс» ТМЦ була реалізована позивачем іншим контрагентам-покупцям, що підтверджується копіями договорів поставки, укладених позивачем з ТОВ «Будмен Інтер» від 16.12.2010 року №16-12/674 та ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» від 10.08.2012 року №28554, копіями видаткових накладних (а.с.155-176).

Частина придбаних у ТОВ «НВФ «Електросервіс» ТМЦ була використана позивачем у власній господарській діяльності, що підтверджується актом списання (а.с.184-185) та актом ввода в експлуатацію (а.с.186).

На час укладання та виконання зазначеного вище договору ТОВ ПНТ «Харьковнить» та його контрагент ТОВ «НВФ «Електросервіс» були зареєстровані як юридичні особи та є платниками податку на додану вартість, що встановлено в ході розгляду справи та не заперечується сторонами (а.с.58-59, 195-197).

Таким чином, ТОВ «НВФ «Електросервіс» (код ЄДРПОУ 35585752) - виконало свої зобов'язання за вказаним договором, а ТОВ ПНП «Харьковнить» прийняло товар за цим договором, зазначені господарські операції відображені у податковому та бухгалтерському обліку позивача (а.с.80-86, 184-186).

Судом встановлено, що податкові накладні, виписані ТОВ «НВФ «Електросервіс» (код ЄДРПОУ 35585752) відповідають вимогам ст. 201 ПК України.

Податковим кодексом України встановлено вимоги щодо формування податкового кредиту.

Згідно пп. «а» п.185.1. ст..185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

Відповідно до п.187.1. ст..187 ПК України датою виникнення права платника податку на податковий кредит, відповідно датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню; або дата відвантаження товарів.

Згідно п. 198.3. ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Виходячи з вимог пп. "а" п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання товару.

У відповідності до п. 198.2. ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6. ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У відповідності до п. 200.1. ст. 200 ПК України, сума податку, що підлягає бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справа про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не доведено факт порушення позивачем ст..185, 187, 188, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України при формуванні податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «НВФ «Електросервіс»

Посилання відповідача на акт ДПІ у Оболонському районі м.Харкова від 10.04.2013 року №397/22.2-10/35585752 "Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «НВФ «Електросервіс» (код ЄДРПОУ 35585752) суд не бере до уваги, оскільки Податковий кодекс України не ставить право платника ПДВ на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів. Якщо контрагенти не виконали свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

Аналіз чинного податкового законодавства вказує на те, що законодавець не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків (позивача) і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Відповідачем не надано доказів, що угоди, укладені між позивачем ТОВ «НВФ «Електросервіс» визнані в установленому порядку недійсними.

Позивачем надані всі належні первинні документи, що підтверджують реальність та факт придбання товарів, які призначені для використання у господарській діяльності ТОВ ПНТ «Харьковнить».

Також, суд зазначає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" позивач та контрагент позивача є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість та податку на прибуток. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника податків, яка (слід розуміти - відповідальність) відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, є неможливим, за винятком встановлених ст. 228 Цивільного кодексу України та ст. ст. 207 і 208 Господарського кодексу України випадків свідомого укладення таким суб'єктом права нікчемного правочину з метою відображення певних первинних документів в податковому обліку без фактичного проведення господарських операцій.

Склад валових витрат, та порядок їх визначення встановлено у ст.138, 139 ПК України.

Відповідно до ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Правила податкового обліку податку на прибуток не встановлюють особливих вимог до первинних документів і облікових регістрів, що повинні використовуватися при обчисленні даного податку, тому відповідними документами податкового обліку вважаються бухгалтерські документи і регістри обліку, складені належним чином.

Відповідно до ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п.138.2 ПК України - витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Пунктом 138.8 статті 138 ПК України встановлено, що собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Згідно п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України - не включаються до складу витрат, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Суд зазначає, що угода, укладена між позивачем ТОВ «НВФ Електросервіс» є чинна та не визнана в установленому порядку недійсною.

Суд, аналізуючи вищезазначені положення нормативно-правових актів, приходить до висновку, що необхідною умовою для включення понесених витрат на придбання товарів до складу валових витрат є наявність зв'язку товарів з господарською діяльністю підприємства. Придбання таких товарів повинно бути складовою частиною діяльності особи, що направлена на отримання доходу.

Суд зазначає, що ТОВ ПНП «Харьковнить», згідно довідки з КВЕД має право займатися виробництво канатів, мотузок, шпагатів та сіток; підготування та прядіння текстильних волокон; оптова торгівля текстильними товарами; виробництво інших текстильних виробів, н.в.і.у.; інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах; надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна (а.с.57).

Судом встановлено, що придбання позивачем у контрагента ТОВ «НВФ Електросервіс» товарів було необхідно для здійснення господарської діяльності, а саме: зберігання та підтримання санітарно-технічного порядку; пожежної безпеки; бухгалтерського обліку, що підтверджується наявними в матеріалах справи доповідними записками (а.с.91-97), наказами (а.с.89-90), податковими, видатковими, товарно-транспортними накладними від 16.08.2012 року, платіжними дорученнями від 19.10. 2012 року та відомостями по рахунку за серпень 2012 року.

Зазначена закупівля товарів у контрагента безпосередньо пов'язана з господарською діяльністю підприємства, оскільки придбані товари забезпечують санітарно-технічні умови, безпеку при виробництві реалізованої продукції, умови зберігання продукції, бухгалтерський облік, що, в свою чергу, надає позивачу можливість займатися діяльністю щодо виробництва продукції, реалізації, яка направлена на отримання доходу.

Також, на підтвердження необхідності придбання у ТОВ «НВФ Електросервіс» ТМЦ позивачем надано проект реконструкції гаражних боксів (а.с.99-102), висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи (а.с.103-109), договір оренди приміщення з актами прийому-передачі від ТОВ ПП «Харьковполимернить» (а.с.66-69), договір оренди технічного устаткування (а.с.110-114) тощо.

Згідно з вимогами ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справа про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не доведено факт порушення позивачем п.138.8 ст.138, п.п.14.1.27, п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України щодо зниження валових витрат за три квартали 2012 року (3 квартал) та безпідставного віднесення суми за непідтвердженими фактами здійснених операцій по придбанню товару у ТОВ «НВФ «Електросервіс» в сумі 65000 грн.

Суд не бере до уваги висновки почеркознавчої експертизи від 19.04.2013 року в рамках досудового розслідування від 15.04.2013 року, з огляду на відсутність вироку суду, який набрав законної сили щодо посадових осіб контрагента позивача.

Також, суд зазначає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" позивач та контрагенти позивача є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість та податку на прибуток. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника податків, яка (слід розуміти - відповідальність) відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, є неможливим, за винятком встановлених ст. 228 Цивільного кодексу України та ст. ст. 207 і 208 Господарського кодексу України випадків свідомого укладення таким суб'єктом права нікчемного правочину з метою відображення певних первинних документів в податковому обліку без фактичного проведення господарських операцій.

Саме така правова позиція викладена Європейським Судом з прав людини (рішення від 22.01.2009 у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03), а також Верховним Судом України (постанова від 09.09.2008 у справі №21-500во08, постанова від 01.06.2010 у справі № 21-573во10, постанова від 31.01.2011 у справі за позовом ЗАТ "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської ОДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, постанова від 31.01.2011 у справі за позовом ТОВ "Фірма "ВІК" до ДПІ у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень).

Згідно з ч. 1 ст. 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Виходячи з наведеного, фактичні обставини справи об'єктивно засвідчують здійснення господарських операцій між ТОВ ПНП «Харьковнить» та ТОВ «НВФ «Електросервіс» та правомірність віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість за податковими накладними, що виписані контрагентом ТОВ «НВФ «Електросервіс», а також правомірність віднесення позивачем до складу валових витрат вартості придбаних у ТОВ «НВФ «Електросервіс» ТМЦ.

Відповідно до п.п. 1, 3 ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень, суди перевіряють, зокрема, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 19.08.2013 року №0000122202, №0000132202 прийняті Дергачівською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Харківській області - необґрунтовано, не у відповідності до чинного законодавства, через що позовні вимоги про скасування податкових повідомлень-рішень підлягають задоволенню у повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 2, 8-14, 71, 94, 160-163, 167, 186 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю прядильно-нитяне підприємство "ХАРЬКОВНИТЬ" до Дергачівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Дергачівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області від 19.08.2013 року № 0000122202, від 19.08.2013 року № 0000132202

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова виготовлена у повному обсязі 23.01.2014 року.

Суддя Мар'єнко Л.М.