Ухвала суду № 36865883, 28.01.2014, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №289/967/13-к Головуючий у 1-й інст. Невмержицький І.М.

Категорія ч.2,ст.307 КК України Доповідач Заліщук М. С.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2014 року Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого судді: Заліщука М.С.,

суддів: Зав'язуна С.М., Слісарчука Я.А.,

при секретарі: Дорошенко Н.В.,

за участі:

прокурора: Лозовика А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі кримінальну справу за апеляцією обвинуваченого ОСОБА_1 на вирок Радомишльського районного суду Житомирської області, від 31 жовтня 2013 року, -

Цим вироком

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживаючого в АДРЕСА_1, громадянина України, українця, з середньою освітою, працюючого, перебуваючого у цивільному шлюбі, на утриманні малолітня дитина, не судимого;

засуджено за ч. 2 ст. 307 КК України з застосуванням ст. 69 КК України до 4 (чотирьох) років позбавлення волі з конфіскацією належного на праві власності майна.

Питання про речові докази вирішено відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

Судові витрати по справі за проведення двох хімічних експертиз в сумі 734,166 грн. стяг?нути з ОСОБА_1 на користь НДЕКЦ при УМВС України в Житомирській області.

Згідно вироку, в жовтні 2012 року, ОСОБА_1, знаходячись неподалік с. Мала Рача Радомишльського району на пустирі, побачив дикоростучі рослини коноплі, які він з метою придбання наркотичного засобу, зірвав, таким чином незаконно придбавши наркотичний засіб з метою подальшого виготовлення та збуту. Незаконно придбані рослини коноплі, ОСОБА_1, зберігаючи при собі, на маршрутному таксі, незаконно перевіз в м. Радомишль та в подальшому незаконно зберігав, просушивши їх, за місцем свого проживання в квартирі АДРЕСА_1

В подальшому ОСОБА_1, маючи на меті здійснювати незаконні операції з наркотичним засобами з метою отримання від цього прибутку, в своїй квартирі, реалізовуючи свій злочинний намір, направлений на незаконне виготовлення та збут наркотичного засобу, подрібнив стебла рослин, утворивши дрібну рослинну масу, готову для вживання шляхом куріння, незаконно виготовивши таким чином з метою подальшого збуту особливо небезпечний наркотичний засіб канабіс (марихуану), яку розфасував в паперові пакети та продовжував незаконно зберігати в своїй квартирі. Частину наркотичного засобу ОСОБА_1 вживав шляхом куріння, а частину розфасованого наркотичного засобу в паперових пакетах незаконно збував ОСОБА_2 за 50 гривень.

Так 22 квітня 2013 року, біля 16-00 години, ОСОБА_1 через свою .співмешканку ОСОБА_3, якій не було відомо про злочинні наміри останнього та якій не було відомо, що в пакеті знаходиться наркотичний засіб, біля будинку АДРЕСА_1 незаконно збув ОСОБА_2 0,224 грама (у висушеному стані) вказаного наркотичного засобу за що отримав 50 гривень.

Іншу частину розфасованого в паперових пакетах вище вказаного наркотичного засобу в загальній кількості 28,598 грама у висушеному стані, ОСОБА_1 продовжував незаконно зберігати з метою збуту за місцем свого проживання до моменту виявлення та вилучення працівниками міліції, тобто до 17-00 години 22 травня 2013 року.

Згідно Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку наркотичних засобів психотропних речовин і прекурсорів» № 770 від 6 травня 2000 року, наказу Комітету з контролю за наркотиками при МОЗ України від 27 січня 1997 року, наказу МОЗ України від 01 серпня 2000 року № 188 та наказу МОЗ України від 29 липня 2010 року № 634 «Про внесення змін до наказу МОЗ від 01 серпня 2000 року № 188» «канабіс» віднесено до особливо небезпечного наркотичного засобу, обіг якого заборонено.

В апеляційній скарзі, обвинувачений, не погоджуючись з вироком суду вважає його занадто суворим. Вказує на те, що судом належним чином не було взято до уваги його щире каяття у вчиненому ним кримінальному правопорушенні, його сімейний стан. За результатами апеляційного розгляду справи просить, у відповідності до ст. 75 КК України, звільнити його від відбування призначеного покарання з випробуванням.

Заслухавши доповідь судді, міркування прокурора про відсутність підстав для задоволення апеляції, обговоривши її доводи та перевіривши вирок суду першої інстанції в межах, передбачених ст.404 КПК України, колегія суддів вважає, що подана обвинуваченим апеляція підлягає частковому задоволенню з урахуванням наступного.

Висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, за яким його засуджено, при обставинах, викладених у вироку, автором апеляцій не оспорюються, як і не оспорюється правильність кваліфікації його дій.

При цьому, колегія суддів вважає, що обираючи ОСОБА_1 міру покарання, суд не в повній мірі дотримався вимог ст. 65 КК України.

За змістом ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Згідно з роз'ясненнями, що містяться в п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України, від 24 жовтня 2003 р. №7 „Про практику призначення судами кримінального покарання", при обранні покарання у кожному конкретному випадку суд зобов'язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що його пом'якшують та обтяжують.

Призначаючи покарання, суд, хоча і вказав у вироку, що взяв до уваги те, що ОСОБА_1 раніше не судимий, визнав свою вину у вчинені кримінального правопорушення, позитивно характеризується за місцем проживання та роботи, проте фактично ці обставини належним чином не врахував.

Наведені обставини в їх сукупності, а саме те, що засуджений з самого початку надавав активну допомогу у з'ясуванні усіх обставин справи, а під час її судового розгляду запевнив суд, що з вчиненого зробив для себе належні висновки і подібного у його житті не буде мати місця, свідчать про можливість виправлення засудженого без застосування до нього покарання у вигляді позбавлення волі.

За вказаних обставин вирок суду в частині призначення засудженому покарання підлягає зміні з позбавлення на обмеження волі.

Також, підлягає зміні вирок суду і в частині вирішення питання про стягнення процесуальних витрат за проведення по справі експертиз. В даному випадку, вирішуючи це питання, суд, у відповідності до вимог ч.2 ст. 122 КПК України повинен був стягнути такі процесуальні витрати не на користь установи, яка проводила експертизи, а на користь держави.

Керуючись ст.ст. 404, 407 КПК України, колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляцію обвинуваченого ОСОБА_1 задовольнити частково.

Вирок Радомишльського районного суду Житомирської області, від 31 жовтня 2013 року, щодо обвинуваченого ОСОБА_1, в частині призначеного йому покарання, змінити.

Вважати ОСОБА_1 засудженим за ч.2 ст. 307 КК України з застосуванням ст. 69 КК України до обмеження волі строком на 4 (чотири) роки з конфіскацією належного йому на праві власності майна.

Процесуальні витрати по справі за проведення хімічних експертиз в сумі 734,166 грн. стягнути з ОСОБА_1 на користь держави.

В решті вирок суду залишити без зміни.

На вирок суду може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її ухвалення, а особою, яка перебуває під вартою в той же самий строк з дня вручення йому її копії.

Судді: