Ухвала суду № 36859892, 23.01.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/16900/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Карашьян С.К. Суддя-доповідач: Парінов А.Б.

У Х В А Л А

Іменем України

23 січня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Парінова А.Б.,

суддів: Грибан І.О., Губської О.А.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 листопада 2013 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Укранафта» до Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення №0003121520 від 26.06.2013.

Постановою Окружного адміністративного суду від 28 листопада 2013 року позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що суд першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело неправильного вирішення справи.

В засідання учасники процесу не з'явилися, будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце апеляційного розгляду.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції, колегія суддів визнала можливим розглядати справу в порядку письмового провадження.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду - без змін, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що посадовими особами відповідача було проведено невиїзну документальну перевірку ПАТ «Укрнафта» з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині сплати орендної плати за землю за період з 01.05.2010 по 30.04.2013 по земельній ділянці площею 0,259 га, розташованій за адресою: м. Бердянськ, вул. Кабельників, 162-а та по земельній ділянці площею 0,3021 га, розташованій за адресою: м. Бердянськ, вул. 8 Березня, 82-а.

Результати перевірки відображено в акті №000290/0152/00135390 від 06.06.2013р., в якому контролюючим органом встановлено порушення позивачем вимог ст. 2, ст. 13 Закону України «Про плату за землю» №2535 від 03.07.1992р. (із змінами та доповненнями) та ст. 271, ст. 286, ст. 288 Податкового кодексу України №2755 від 02.12.2010р., що призвело до заниження орендної плати за землю на загальну суму 158757,97 грн., в тому числі за період 01.05.2010 по 31.12.2010 на суму 38194,95 грн., за 2011 рік на 57 292,43 грн., за 2012 рік на 57292,43 грн., за період з 01.01.2013 по 30.04.2013 на 5978,16 грн.

На підставі акта перевірки №000290/0152/00135390 від 06.06.2013р. Бердянською ОДПІ ГУ Міндоходів у Запорізькій області винесено податкове повідомлення - рішення №0003121520 від 26.06.2013р., яким збільшено суму грошового зобов'язання по орендній платі за землю у розмірі 158757,97 основного платежу, та 32528,94 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

За результатами адміністративного оскарження вказаного податкового повідомлення-рішення скаргу позивача було залишено без задоволення, а спірне рішення відповідача - без змін.

Вважаючи податкове повідомлення - рішення Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області №0003121520 від 26.06.2013 протиправним, позивач звернувся до суду з позовом про його скасування.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач та Бердянська міська рада не вносили змін до договорів оренди землі щодо збільшення розміру орендної плати за землю. Зміна розміру земельного податку є підставою для перегляду розміру орендної плати шляхом внесення змін до договору оренди його учасниками.

Колегія суддів погоджується з наведеним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України, розглядаючи справи щодо протиправності рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як вбачається з матеріалів справи, між Бердянською міською радою (Орендодавець) та ВАТ «Укрнафта» (Орендарем) було укладено договори оренди землі від 25.08.2005 №040526500273 та №040526500274, згідно з якими орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне володіння і користування земельні ділянки площею 0,259га, яка знаходиться за адресою м. Бердянськ, вул. Кабельників, 162-а та земельну ділянку площею 0,3021 га, яка знаходиться за адресою м. Бердянськ, вул. 8 Березня, 82 для розміщення та обслуговування автозаправних станцій.

Як встановлено судом першої інстанції, згідно з п. 4.1 та п. 4.2 зазначених Договорів, орендна плата вноситься Орендарем у грошовій формі у розмірі 4% від її нормативної грошової оцінки (на підставі рішення тридцять дев'ятої (позочергової) сесії міської ради IVскликання від 20.04.2005 року №1 «Про затвердження переліку розмірів плати за земельні ділянки у м. Бердянську». Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції.

Відповідно до пункту 2.3 Договору оренди землі від 12.10.2005 №040526500273, нормативна оцінка земельної ділянки за адресою м. Бердянськ, вул. Кабельників, 162-а згідно з витягом (довідкою) Бердянського міського управління земельних ресурсів №491 від 21.07.2005р. становить 106161,10 грн. без урахування щорічної індексації.

Відповідно до пункту 2.3 Договору оренди землі від 12.10.2005 №040526500274, нормативна оцінка земельної ділянки за адресою м. Бердянськ, вул. 8 Березня, 82-а згідно з витягом (довідкою) Бердянського міського управління земельних ресурсів №492 від 21.07.2005 становить 194099,25 грн. без урахування щорічної індексації.

Пунктами 4.4 Договорів оренди визначено, що розмір орендної плати переглядається, зокрема, у разі зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, які впливають на формування орендної плати.

21 липня 2005 року позивачем були отримані витяги з технічної документації щодо грошової оцінки земель, розрахованих на підставі рішення Бердянської міської ради від 29.04.1999 року№19 «Про затвердження грошової оцінки земель міста Бердянськ», з яких вбачається, що грошова оцінка земельної ділянки, розташованої за адресою вул. Кабельників, 162-а склала 106 164,10 грн., та земельної ділянки за адресою вул. 8 Березня, 82-а - 194 099,25 грн., про що зазначено в п. 2.3 договорів оренди.

Рішенням п'ятдесят другої (позачергової) сесії IV скликання Бердянської міської ради Запорізької області від 27.12.2005 №1 затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель міста Бердянськ, виконану Українським державним науково-дослідним інститутом проектування міст «Дніпромісто», та затверджено нову базову вартість 1 кв.м. земель міста Бердянськ станом на 01.01.2006 у розмірі 77,71 грн./кв.м.

Враховуючи вищенаведене та керуючись п. 286.2 ст. 286 Податкового кодексу України, відповідач дійшов висновку, що оскільки у населеному пункті рішенням ради запроваджена нова нормативна грошова оцінка землі та в установленому порядку вона оприлюднена, платник самостійно повинен звернутися до відповідного органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів для отримання довідки (витягу) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, перерахувати суму податкового зобов'язання по земельному податку та орендній платі за земельні ділянки державної і комунальної власності та подати вказану довідку з податковою звітністю до податкового органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки.

Перевіряючи такий висновок відповідача на відповідність вимогам закону, колегія суддів виходить з наступного.

Відносини щодо порядку плати за використання земельних ресурсів, а також відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку до 01.01.2011 року було врегульовано Законом України «Про плату за землю».

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України від 03.07.1992 № 2535-XIІ «Про плату за землю» (надалі - Закон України «Про плату за землю») використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом.

Згідно з ст. 5 Закону України «Про плату за землю» об'єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди. Суб'єктом плати за землю (платником) є власник земельної ділянки, земельної частки (паю) і землекористувач, у тому числі орендар.

Відповідно до пункту «б» статті 80 Земельного кодексу України суб'єктами права власності на землю є, зокрема, територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності.

Частиною першою та другою ст. 83 Земельного кодексу України визначено, що землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об'єкти комунальної власності.

До повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу (пункт «в» статті 12 Земельного кодексу України).

Згідно зі ст. 2 Закону України «Про плату за землю» використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. За земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата.

Граничний розмір орендної плати за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, встановлено Законом України від 06.10.1998 № 161-XIV «Про оренду землі» (надалі - Закон України «Про оренду землі»), та є обов'язковим при укладанні відповідних договорів.

Згідно зі ст. 2 Закону України «Про плату за землю» використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. За земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата.

Граничний розмір орендної плати за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, встановлено Законом України «Про оренду землі» та є обов'язковим при укладанні відповідних договорів.

Відповідно до частини першої статті 21 цього ж Закону орендна плата - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Підставою нарахування земельного податку відповідно до ст. 13 Закону України «Про плату за землю» є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності,- договір оренди такої земельної ділянки.

Частиною 4 ст. 21 Закону України «Про оренду землі» визначено, що річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, надходить до відповідних бюджетів. Розподіляється і використовується відповідно до закону і не може бути меншою для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється Законом України «Про плату за землю»; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Законом України «Про плату за землю».

З 01.01.2011 року набув чинності Податковий кодекс України.

Відповідно до підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПКУ плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Як встановлено підпунктом 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПКУ орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. При цьому вказано, що далі у розділі XIII слова "орендна плати за земельні ділянки державної і комунальної власності" визначаються як "орендна плата".

Справляння плати за землю здійснюється відповідно до положень розділу XIII ПКУ.

Пунктом 288.1 статті 288 ПКУ визначено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Платником орендної плати є орендар земельної ділянки, об'єктом оподаткування - земельна ділянка, надана в оренду (пункт 288.2 статті 288 ПКУ).

Відповідно до пункту 288.5 статті 288 ПКУ розмір орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою:

для земель сільськогосподарського призначення розміру земельного податку, що встановлюється розділом XIII Кодексу;

для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється розділом XIII Кодексу.

Разом з тим, статтею 271 ПКУ визначено, що базою оподаткування плати за землю є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого розділом XIII ПКУ, а у разі, якщо нормативну грошову оцінку не проведено - площа земельних ділянок.

Відповідно до абзацу 5 статті 5 Закону N 1378-IV нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону (ст. 125, 126 Земельного кодексу).

Істотні умови договору оренди землі визначені статтею 15 Закону N 161, однією з яких є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Порядок зміни орендної плати встановлено статтею 23 Закону N 161, відповідно до якої за згодою сторін орендна плата переглядається за земельні ділянки, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб.

Типовий договір оренди землі затверджено постановою КМУ від 03.03.2004 р. N 220 (із змінами та доповненнями).

Форми розрахунку розміру орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності, грошова оцінка яких не проведена, і за земельні ділянки державної або комунальної власності, грошова оцінка яких проведена, затверджені постановою КМУ від 13.12.2006 р. N 1724.

Пунктом 9 Типового договору оренди землі встановлено, що розмір орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності вноситься у грошовій формі та зазначається у відсотках нормативної грошової оцінки земельної ділянки або розміру земельного податку.

Розмір орендної плати за землю переглядається у разі зміни умов господарювання, передбачених договором, зміни розмірів земельного податку, підвищення цін і тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами, в інших випадках, передбачених законом (пункт 13 Типового договору оренди).

Пунктом 286.2 статті 286 ПКУ визначено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 ПКУ, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями.

При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Отже, у разі зміни нормативної грошової оцінки землі, яка є базою оподаткування для плати за землю, змінюється річна сума податкового зобов'язання по земельному податку та орендній платі за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Таким чином зміна розміру орендної плати є підставою для перегляду установленого розміру орендної плати шляхом внесення відповідних змін до договору оренди землі сторонами цього договору.

Відповідно до ст. 21 Закону України «Про оренду землі» та ст. 8 Закону України «Про плату за землю» передбачено внесення змін у розмір орендної плати за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності.

Разом із тим, ст. 30 Закону України «Про плату за землю» встановлено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

З матеріалів справи вбачається, що до договорів оренди землі від 12.10.2005 №040526500273 та №040526500274, укладених між позивачем та Бердянською міською радою, зміни умов щодо визначення розмірів орендної плати за орендовані земельні ділянки сторонами не вносилися.

Таким чином, колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що зміна нормативної грошової оцінки є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати шляхом внесення відповідних змін до договору оренди землі його учасниками, у той же час не тягне автоматичну зміну умов договору щодо розміру орендної палати, а відтак і відповідного донарахування суми податкового зобов'язання з орендної плати із застосуванням штрафних санкцій за податковими повідомленнями-рішеннями.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно, оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права, дійшов вірного висновку про задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги позивача висновки суду першої інстанції не спростовують та відхиляються судом так, як є помилковими.

Згідно з ст. ст. 198, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 167, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 листопада 2013 року залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, а якщо його було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі (ч. 5 статті 254 КАС України). Касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі (стаття 212 КАС України).

Головуючий суддя А.Б. ПаріновСудді І.О. Грибан О.А. Губська

Головуючий суддя Парінов А.Б.

Судді: Грибан І.О.

Губська О.А.